Ухвала
23 квітня 2026 року
м. Київ
справа № 522/11388/24
провадження № 61-5165ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Тітова М. Ю.,
розглянувши касаційну скаргу адвоката Ореза Валентина Павловича як представника ОСОБА_1 , який діє в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , на рішення Київського районного суду м. Одеси від 24 червня 2025 року та постанову Одеського апеляційного суду від 10 березня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 , який діє в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , до Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія», Акціонерного товариства «ДТЕК Одеські електромережі» про визнання безпідставним боргу та зобов'язання списати його з особового рахунку, визнання правонаступником споживача за договором та зобов'язання переоформити договори, зобов'язання надати безперешкодний доступ до вузла обліку об'єкта споживача,
У липні 2024 року ОСОБА_1 в інтересах малолітнього ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати безпідставним борг ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (як спадкоємця ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ), в розмірі 26 140,76 грн за період грудень 2023 року - березень 2024 року згідно із попередженням ТОВ «Одеська обласна енергопостачальна компанія» від 16 травня 2024 року про припинення постачання електроенергії за о/р НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 , договір № П01001/502007 про постачання електричної енергії споживачу та зобов'язати ТОВ «Одеська обласна енергопостачальна компанія», АТ «ДТЕК Одеські електромережі» списати з ОСОБА_2 як спадкоємця ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , борг в розмірі 26 140,76 грн за період грудень 2023 року - березень 2024 року;
визнати безпідставним борг ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (як спадкоємця ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ) в розмірі 29 997,64 грн за період травень-листопад 2023 року згідно із попередженням ТОВ «Одеська обласна енергопостачальна компанія» від 18 січня 2024 року про припинення постачання електроенергії за о/р НОМЕР_1 , договір № П01001/502007 про постачання електричної енергії споживачу за адресою: АДРЕСА_1 та зобов'язати ТОВ «Одеська обласна енергопостачальна компанія», АТ «ДТЕК Одеські електромережі» списати з ОСОБА_2 як спадкоємця ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , борг в розмірі 29 997,64 грн за період травень-листопад 2023 року;
визнати безпідставним борг ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (як спадкоємця ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ) в розмірі 31 136,96 грн за травень 2024 року згідно із рахунку за електроенергію ТОВ «Одеська обласна енергопостачальна компанія» за о/р НОМЕР_1 , договір № П01001 /502007 про постачання електричної енергії споживачу за адресою: АДРЕСА_1 та зобов'язати ТОВ «Одеська обласна енергопостачальна компанія», АТ «ДТЕК Одеські електромережі» списати з ОСОБА_2 як спадкоємця ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 борг в розмірі 31 136,96 грн за травень 2024 року;
визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , правонаступником ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , за договором № П01001/502007, укладеним між АТ «ДТЕК Одеські електромережі» та ОСОБА_3 про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії за адресою: АДРЕСА_2 та зобов'язати АТ «ДТЕК Одеські електромережі» переоформити на ім'я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , о/р НОМЕР_2 / НОМЕР_3 щодо надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії за адресою: АДРЕСА_1 ;
визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , правонаступником ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , за договором № П01001/502007, укладеним між ТОВ «Одеська обласна енергопостачальна компанія» та ОСОБА_3 про постачання електричної енергії споживачу за адресою: АДРЕСА_1 , о/р НОМЕР_1 та зобов'язати ТОВ «Одеська обласна енергопостачальна компанія» переоформити на ім'я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , о/р НОМЕР_2 / НОМЕР_3 щодо надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії за адресою: АДРЕСА_1 ;
зобов'язати АТ «ДТЕК Одеські електромережі» надати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , його законному представнику - ОСОБА_1 безперешкодний доступ до вузла обліку об'єкта споживача, о/р НОМЕР_2 / НОМЕР_3 , за адресою: АДРЕСА_1 .
Київський районний суд м. Одеси рішенням від 24 червня 2025 року в задоволенні позову відмовив.
Одеський апеляційний суд постановою від 10 березня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , який діє в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , залишив без задоволення, а рішення Київського районного суду м. Одеси від 24 червня 2025 року - без змін.
17 квітня 2026 року адвокат Орез В. П. як представник. ОСОБА_1 , який діє в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , через підсистему «Електронний суд» надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу рішення Київського районного суду м. Одеси від 24 червня 2025 року та постанову Одеського апеляційного суду від 10 березня 2026 року у цій справі.
Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновків, що відсутні підстави для відкриття касаційного провадження з огляду на таке.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно зі статтею 129 Конституції України та статей 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Європейський суд з прав людини у Рішенні від 05 квітня 2018 року (справа «Зубац проти Хорватії», № 40160/12) вказав на обмеженість доступу до судів вищої інстанції. Так, право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, які дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, і таке регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
Спосіб застосування пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод до апеляційних та касаційних судів залежить від особливостей судового провадження, про яке йдеться, і необхідно враховувати всю сукупність процесуальних дій, проведених в рамках національного правопорядку, а також роль судів касаційної інстанції в них; умови прийнятності касаційної скарги щодо питань права можуть бути суворіші, ніж для звичайної скарги (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Леваж Престасьон Сервіс» проти Франції», рішення Європейського суду з прав людини у справі «Шамоян проти Вірменії»).
Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з частиною четвертою статті 19 ЦПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду, зокрема, малозначних справ; справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Згідно частини четвертої статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об'єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» встановлено, що з 01 січня 2026 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 3 328, 00 грн.
Ціна позову в цій справі у частині вимог майнового характеру станом на 01 січня 2026 року не перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 328,00 грн х 80 = 266 240,00 грн). В частині позовних вимог немайнового характеру справа № 522/11388/24 є незначної складності та не належить до виключень, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.
Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того, чи визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе, користуючись власними повноваженнями, визнати цю справу малозначною.
Представник завника у касаційній скарзі посилається на підпункт «а» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України та зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а саме: - чи підлягають у спорах споживачів із постачальниками електричної енергії, послуг з розподілу (передачі) електричної енергії, застосування насамперед Правила роздрібного ринку електричної енергії (ПРРЕЕ), в тому числі, п. 2.1.8 ПРРЕЕ (відповідно до п. 2.1.8 ПРРЕЕ для укладення договору споживача про надання послуг з розподілу/передачі електричної енергії заявник у разі зміни споживача, форми власності чи власника електроустановки має надати оператору системи такі документи: заяву про укладення відповідного договору із зазначенням місцезнаходження об'єкта та реквізитів заявника та наявності паспорта точки розподілу/передачі; для фізичних осіб: копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера або реєстраційного номера картки платника податків або копію паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади і мають відмітку у паспорті); копію документа, яким визначено право власності чи користування на об'єкт (приміщення), або копію документа, що підтверджує право власності чи користування на земельну ділянку або її частину; у разі смерті побутового споживача, особа (спадкоємець), що звертається для укладення договору, має надати копію довідки від нотаріуса, що підтверджує подання заяви про прийняття спадщини), а не статті 4, 1216, 1222, 1218, 1268, 1273, 1274 ЦК України (зокрема, статті 1216 ЦК України: спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців), частини п'ятої статті 1268 ЦК України: незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та ін.) щодо визначення необхідності спадкоємцю, який прийняв спадщину після смерті особи, яка як споживач мала укладені договори на постачання електричної енергії та про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії, укладати нові договори із постачальниками таких послуг, чи такі споживчі договори є чинними для спадкоємця в силу правонаступництва внаслідок успадкування прав та обов'язків спадкодавця; - чи підлягають у спорах споживачів із постачальниками електричної енергії, послуг з розподілу (передачі) електричної енергії, застосуванню частина перша статті 11 ЦК України (цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки), частини другої (підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 4) інші юридичні факти), статті 638-642 ЦК України (зокрема, статті 640: 1. Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції; частина друга якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії та ін.), п. 4, п. 7 постанови від 14 березня 2018 року № 312 «Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії» (договір вважається укладеним з дати підписання споживачем заяви-приєднання до договору про надання послуг з розподілу електричної енергії, яка повертається споживачем на адресу ОСР, та/або сплати за рахунком (квитанцією), який надсилається (надається) одночасно з договором споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, та/або з дати, указаної у заяві-приєднанні, якщо споживач протягом указаного в заяві-приєднанні терміну не звернувся до ОСР із запереченнями щодо укладення договору в цілому або щодо окремих умов договору та спожив будь-який обсяг електричної енергії) для з'ясування кола обставин, чи зобов'язаний спадкоємець, який прийняв спадщину після смерті особи, яка як споживач мала укладені договори на постачання електричної енергії та про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії, укладати нові договори із постачальниками таких послуг, чи такі споживчі договори є чинними для спадкоємця в силу оплати ним рахунків, отриманих від постачальників таких послуг, фактичного споживання обсягів електричної енергії, за які надано відповідні рахунки, відсутність заперечень постачальників таких послуг щодо продовження відповідних договорів в силу цих дій, чи такий спадкоємець в силу п.п. 4 п. 2.1.8 ПРРЕЕ зобов'язаний укласти нові договори на постачання електричної енергії та про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії із постачальниками таких послуг.
Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що наведені обставини, передбачені підпунктом «а» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, не дають підстав для висновку про те, що скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Верховний Суд у визначенні правового питання як такого, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, виходить з того, що таке правове питання має бути головним або основним питанням правозастосовчої практики, воно повинно мати одночасно винятково актуальне значення для її формування. Такі ознаки визначаються предметом спору, вагомістю для держави й суспільства у цілому правового питання, що постало перед практикою його застосування.
Проте заявником не наведено переконливих доводів стосовно того, в чому саме полягає фундаментальне значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовано не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин.
Також, представник заявника у касаційній скарзі посилається на те, що справа має виняткове значення для позивача (підпункт «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України), оскільки стосується його прав як побутового споживача електричної енергії, і у разі відмові у його позові він фактично буде позбавлений права на належні, безпечні і здорові умови проживання, передумовою та складовою яких є безперервне постачання електричної енергії добросовісним споживачам як це вимагає частина четверта статті 293 ЦК України.
Оцінка судом «винятковості» може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником. Відтак, особа, яка подає касаційну скаргу, має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі.
Аналіз наведених у скарзі доводів не дає підстав для висновку про те, що вказана справа має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу, оскільки незгода з оскаржуваними судовими рішеннями не свідчить про винятковість справи для заявника, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для останнього внаслідок прийняття такого судового рішення.
Крім того, колегія суддів відхиляє посилання представника заявника на те, що суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково (підпункт «г» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України), оскільки як вбачається зі змісту ухвали Київського районного суду м. Одеси від 19 травня 2025 року, текст якої оприлюднений в Єдиному державному реєстрі судових рішень, відкриваючи провадження у цій справі, суд першої інстанції не відносив її до категорії малозначних, а зазначив, що справа підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
Верховний Суд зауважує, що справа № 522/11388/24 не належить до категорії справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Інших підстав, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких суд міг би визнати оскаржувані судові рішення такими, що підлягають касаційному оскарженню, у касаційній скарзі не зазначено та не обґрунтовано.
Верховним Судом досліджено та взято до уваги: предмет позову, складність справи та значення справи для сторін і суспільства й також не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.
Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
Верховним Судом взято до уваги, що під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову у відкритті провадження) у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
З урахуванням наведеного, оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження.
У зв'язку з відмовою у відкритті касаційного провадження не підлягає окремому розгляду клопотання заявника про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень.
Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою адвоката Ореза Валентина Павловича як представника ОСОБА_1 , який діє в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , на рішення Київського районного суду м. Одеси від 24 червня 2025 року та постанову Одеського апеляційного суду від 10 березня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 , який діє в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , до Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія», Акціонерного товариства «ДТЕК Одеські електромережі» про визнання безпідставним боргу та зобов'язання списати його з особового рахунку, визнання правонаступником споживача за договором та зобов'язання переоформити договори, зобов'язання надати безперешкодний доступ до вузла обліку об'єкта споживача.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
М. Ю. Тітов