14 квітня 2026 року
м. Київ
справа № 296/143/23
провадження № 61-4057ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Фаловської І. М.
вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Корольовського районного суду міста Житомира від 12 грудня 2025 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 19 лютого 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Служби у справах дітей Житомирської міської ради, про встановлення порядку користування квартирою,
У березні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Корольовського районного суду міста Житомира з позовом до ОСОБА_2 про встановлення порядку користування квартирою АДРЕСА_1 .
Позов мотивувала тим, що вона з відповідачем є співвласниками спірної квартири загальною площею 53,54 кв. м, яка складається з двох відокремлених кімнат та допоміжних приміщень. Крім сторін у спірній квартирі також зареєстровані двоє малолітніх дітей позивачки.
Посилаючись на відсутність згоди між сторонами щодо порядку користування спірною квартирою, неприязні стосунки між ними, позивачка звернулась до суду для вирішення спору щодо встановлення порядку користування квартирою.
Короткий зміст ухвали місцевого суду
Корольовський районний суд міста Житомира ухвалою від 12 грудня 2025 року задовольнив клопотання представника відповідача - ОСОБА_3 та зупинив провадження у справі № 296/143/23 до припинення перебування ОСОБА_2 на військовій службі у складі Збройних Сил України у період воєнного стану.
Ухвалу мотивував тим, що відповідач ОСОБА_2 перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 , не може висловити свою позицію щодо можливого встановлення порядку користування спірним нерухомим майном, а тому місцевий суд вважав наявними підстави, передбачені пунктом 2 частини першої статті 251 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) для зупинення провадження у справі до припинення перебування ОСОБА_2 на військовій службі.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Постановою від 19 лютого 2026 року Житомирський апеляційний суд скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення.
Ухвалу Корольовського районного суду міста Житомира від 12 грудня 2025 року у справі № 296/143/23 залишив без змін.
Постанову мотивував тим, що оскільки відповідач ОСОБА_2 перебуває на військовій службі, що підтверджується відповідними документами, долученими до матеріалів справи, не надав своєї згоди щодо продовження розгляду справи без його участі, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України до припинення перебування ОСОБА_2 на військовій службі у складі Збройних Сил України у період воєнного стану.
Узагальнені доводи касаційної скарги
24 березня 2026 року за допомогою засобів поштового зв'язку ОСОБА_1 звернулася з касаційною скаргою, просила скасувати ухвалу Корольовського районного суду міста Житомира від 12 грудня 2025 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 19 лютого 2026 року та направити справу для продовження розгляду до місцевого суду.
Процесуальні передумови вирішення судом питання про відмову у відкритті касаційного провадження
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Пункт 14 частини першої статті 353 ЦПК України визначає, що окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо зупинення провадження у справі.
Стаття 389 ЦПК України визначає перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені у касаційному порядку після їх перегляду в апеляційному порядку.
Відповідно до частини першої статті 406 ЦПК України ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2, 3 частини першої статті 389 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Отже, зміст пункту 14 частини першої статті 353 та частини першої статті 389 ЦПК України, яка є спеціальною нормою процесуального права та регламентує право касаційного оскарження судових рішень, свідчить про те, що оскарження ухвал суду першої інстанції щодо зупинення провадження у справі після їх перегляду в апеляційному суді, у касаційному порядку не передбачено. Постанова апеляційного суду, прийнята за наслідками апеляційного перегляду ухвали суду першої інстанції про зупинення провадження у справі, також не може бути предметом перегляду у касаційному порядку.
Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.
Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення у справі «Дія 97» проти України», заява № 19164/04, рішення від 21 жовтня 2010 року).
Системне тлумачення статей 353, 389 ЦПК України свідчить про те, що законодавець свідомо виокремив випадки, в яких може бути оскаржена або конкретна процесуальна дія, або така конкретна дія і відмова в її вчиненні.
Зазначені процесуально-процедурні обмеження права на касаційне оскарження деяких ухвал місцевого суду (та постанов суду апеляційної інстанції за результатами їх перегляду) окремо від остаточного рішення суду встановлено з метою ефективного здійснення правосуддя і не зменшують для сторін можливості доступу до суду та не ускладнюють їм цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, оскільки сторони не позбавляються права на оскарження таких ухвал місцевого суду (та постанов суду апеляційної інстанції за результатами їх перегляду) взагалі, їх право лише відтерміновується до винесення остаточного рішення у справі.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Оскільки ухвала Корольовського районного суду міста Житомира від 12 грудня 2025 року та постанова Житомирського апеляційного суду від 19 лютого 2026 рокуне підлягають оскарженню в касаційному порядку відповідно до пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за скаргою ОСОБА_1 на ці судові рішення.
Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Відтак, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, спрямовані на недопущення безладного перебігу судового процесу (рішення у справі «Пелевін проти України», заява № 24402/02, від 20 травня 2010 року).
Отже, у Верховного Суду є право використовувати процесуальний фільтр, закріплений у пункті 1 частини другої статті 394 ЦПК України, і це повністю узгоджується з положеннями статті 129 Конституції України, завданнями та принципами цивільного судочинства.
Із наведених обставин не потребує окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України.
Одночасно суд роз'яснює вимоги пункту 3 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір», відповідно до якого сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі.
Керуючись статтями 394, 389 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Корольовського районного суду міста Житомира від 12 грудня 2025 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 19 лютого 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Служби у справах дітей Житомирської міської ради, про встановлення порядку користування квартирою.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді:С. Ю. Мартєв С. О. Карпенко І. М. Фаловська