20 квітня 2026 рокуСправа №160/2404/26
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Кучми К.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить:
- визнати протиправними дії відповідача щодо безпідставного постановлення його в 2025 році на військовий облік в якості солдату резерву, знятого з військового обліку 13.07.2006 р. за наказом МОУ №342 від 09.06.2006 р.;
- зобов'язати відповідача внести відомості про визнання його непридатним до військової служби з виключення з військового обліку до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів "Оберіг" згідно із Законом України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів" від 16.03.2017 р. № 1951-VIII та відповідно до запису у військовому квітку НОМЕР_1 від 13.07.2006 року за наказом МОУ № 342 від 09.06.2006 року з наданням відповідного витягу з Реєстру, що підтверджує внесення відповідних відомостей.
В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначив, що 13.07.2006 року відповідно до діючого на той час наказу № 342 від 09.06.2006 року Міністерства оборони України п.3.2 позивач за станом здоров'я був знятий з військового обліку ІНФОРМАЦІЯ_2 за місцем своєї реєстрації. Так, 01.08.2025 року адвокат в інтересах позивача звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ІНФОРМАЦІЯ_5 , а 29.11.2025 року до Міністерства оборони України з питання визнання позивача непридатним до військової служби з виключення з військового обліку до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів "Оберіг" згідно із Законом України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів" та відповідно до запису у його військовому квітку НОМЕР_1 від 13.07.2006 року за наказом МОУ № 342 від 09.06.2006 року п.3.2. Проте, 24.02.2025 року ІНФОРМАЦІЯ_6 поставив позивача на військовий облік в якості солдату резерву, без його згоди, укладення контракту, проходження військово-лікарської комісії. Чисельні звернення до відповідача, ІНФОРМАЦІЯ_5 та Міністерства оборони України, фактично залишені без обґрунтованої відповіді, в зв'язку з чим позивач вимушений був звернутися до суду для захисту своїх прав та інтересів.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.02.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Витребувано від відповідача - письмові пояснення щодо не виключення ОСОБА_1 з військового обліку, копію його особової справи, інформацію та докази на її підтвердження щодо взяття на облік позивача до ІНФОРМАЦІЯ_1 із зазначенням відомостей, щодо дати та підстав взяття його на військовий облік (з документальним підтвердженням таких підстав).
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.02.2026 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у адміністративній справі №160/2404/26.
24.02.2026 позивачем до суду було надано клопотання про долучення документів, а саме копії звернень за допомогою програми "Резерв+".
Від відповідача 15.04.2026 року до суду надійшли письмові пояснення в яких зазначено, згідно із обліковими даними ІНФОРМАЦІЯ_7 позивач рішенням військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_8 за ст.42б графи 1 Розкладу хвороб наказу МО PCP №260-1987 р. (протокол 27/202 від 12.04.1995 р.) визнаний непридатними до військової служби в мирний час, придатним до нестройової служби у воєнний час, у зв'язку з чим був знятий з обліку призовників та зарахований в запас. До набрання чинності Закону №3633-IX виключенню з військового обліку військовозобов'язаних підлягали особи, які були визнані ВЛК непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку. Підставами для виключення військовозобов'язаних з військового обліку є постанови ВЛК. В ІНФОРМАЦІЯ_9 постанова ВЛК щодо визнання позивача непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку відсутня.
Відповідно до вимог ст.37 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" військовозобов'язані підлягали та підлягають зняттю з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (раніше військових комісаріатах) за рішенням Міністерства оборони України. Наказом МОУ від 09.06.2006 року №342 було затверджено перелік випадків, за яких громадяни України знімалися з військового обліку військовозобов'язаних, в тому числі військовозобов'язані визнані військово-лікарськими комісіями непридатними в мирний час, обмежено придатними у воєнний час. Це означає, що особа знімалася з військового обліку, але не виключалася. Тобто військовозобов?язаний не був звільнений від військового обов'язку. На даний час наказ МОУ №342 від 09.06.2006 року втратив чинність у зв'язку з прийняттям нових нормативних актів, зокрема наказу МОУ №24 від 15.01.2015 року. Відомості щодо зняття з військового обліку на підставі наказу MOУ №342 віл 09.06.2006 року на даний час є не актуальними. З урахуванням вищевказаного, підстави для виключення з військового обліку позивача відсутні.
До відзиву додано відповідачем копію облікової картки військовозобов?язаного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 та копію витягу з алфавітної книги призовників 1975 року народження.
17.04.2026 до суду надійшла заява, в якій позивач зазначає, що відповідач в Єдиному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів "Оберіг" змінив підставу його розшуку: "не уточнення облікових даних" на "відмова від проходження ВЛК". При цьому, обставини щодо відмови від проходження ВЛК вже були предметом судового розгляду у справі №748/912/25 Деснянського районного суду м.Чернігова.
Дослідивши матеріали справи, враховуючи позицію сторін, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об'єктивному розгляді обставин справи, суд встановив наступні обставини справи.
Позивачу стало відомо, що він перебуває на військовому обліку, як військовозобов'язана особа, у зв'язку з чим він звертався до відповідача із заявами, в яких просив внести зміни до Єдиного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів про виключення його з військового обліку у зв'язку із тим, що він у 1995 році рішенням ВЛК визнаний непридатним до військової служби у мирний час та обмежено придатним у військовий.
Проте, відповіді на свої звернення не отримав.
У відомостях військово-облікового документу, сформованого позивачем з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів через застосунок "Резерв+", щодо нього наявні такі відомості: військовозобов'язаний, перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_1 . Також вказано про те, що через порушення військового обліку позивача розшукує ТЦК та СП, причина розшуку: не пройшов (відмовився від проходження ВЛК).
Листом ІНФОРМАЦІЯ_1 від 19.08.2025 на адвокатський запит від 06.08.2025 було повідомлено що, військовозобов'язаний ОСОБА_1 перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_9 . Згідно облікових даних ІНФОРМАЦІЯ_7 позивач рішенням військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_8 за ст.42б графи 1 Розкладу хвороб наказу МО PCP №260-1987р. (протокол 27/202 від 12.04.1995 р.) визнаний непридатними до військової служби в мирний час, придатним до нестройової служби у воєнний час, у зв'язку з чим був знятий з обліку призовників та зарахований в запас. До набрання чинності Закону №3633-IX виключенню з військового обліку військовозобов'язаних підлягали особи, які були визнані ВЛК непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку. Підставами для виключення військовозобов'язаних з військового обліку є постанови ВЛК. В ІНФОРМАЦІЯ_9 постанова ВЛК щодо визнання позивача непридатним до військової служби виключенням з військового обліку відсутня. Відповідно до вимог ст.37 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" військовозобов'язані підлягали та підлягають зняттю з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (раніше військових комісаріатах) за рішенням Міністерства оборони України. Наказом Міністерства оборони України від 09.06.2006 року №342 було затверджено перелік випадків, за яких громадяни України знімалися з військового обліку військовозобов'язаних, в тому числі військовозобов'язані визнані військово-лікарськими комісіями непридатними в мирний час, обмежено придатними у воєнний час. Це означає, що особа знімалася з військового обліку, але не виключалася. Тобто військовозобов'язаний не був звільнений від військового обов'язку. На даний час наказ МОУ №342 від 09.06.2006 року втратив чинність у зв'язку з прийняттям нових нормативних актів, зокрема наказу МОУ №24 від 15.01.2015 року. Відомості щодо зняття з військового обліку на підставі наказу MOУ №342 від 09.06.2006 року на даний час є не актуальними.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.
Згідно із ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд зазначає, що є загальновідомим та не потребує доказуванню, що на момент виникнення спірних правовідносин в Україні запроваджено загальну мобілізацію та правовий режим воєнного стану, у зв'язку із збройною агресією російської федерації проти України.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Згідно із ч.5 ст.1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.
Суд зазначає, що Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Відповідно до ст.1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Згідно із ч.ч.1, 2 ст.4 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", організація і порядок проведення мобілізаційної підготовки та мобілізації визначаються цим Законом, актами Президента України та Кабінету Міністрів України.
Загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
Відповідно до ч.1 ст.22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", громадяни зобов'язані: з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
Так, згідно облікових даних ІНФОРМАЦІЯ_7 позивач рішенням військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_8 за ст. 42б графи 1 Розкладу хвороб наказу МО PCP №260-1987р. (протокол 27/202 від 12.04.1995 р.) визнаний непридатними до військової служби в мирний час, придатним до нестройової служби у воєнний час, у зв'язку з чим був знятий з обліку призовників та зарахований в запас.
Відповідно до даних алфавітної книги призовників 1975 року народження, які перебувають на обліку призовник ОСОБА_1 , 04.10.1975 року, за ст.42б графи I наказ MO №260-87р., протокол 27/202 від 12.04.1995 р., непридатний до військової служби в мирний час, придатний до нестройової служби у військовий час, сторінка 14, порядковий № 6.
Під час розгляду справи судом встановлено, що позивач в обґрунтування наявності підстав для виключення його з військового обліку вказував на те, в 2006 році після зміни місця реєстрації він звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_11 і був 13.07.2006 року поставлений і знятий 13.07.2006 року з військового обліку на підставі п.3.2 Наказу МОУ № 342 від 09.06.2006 року у зв'язку з тим, що був визнаний військово-лікарськими комісіями непридатним до військової служби - фактично виключений з військового обліку, на підставі діючого на той період часу ч.ч.5,6 ст.37 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ.
Відповідно до запису військового квитка позивач знятий з військового обліку 13.07.2006 року на підставі наказу МОУ № 342 від 09.06.2006.
Отже, матеріалами справи підтверджується, що позивач у 2006 році був знятий з військового обліку, а не виключений з військового обліку.
Суд зазначає, що законодавець виокремлює поняття "зняття з військового обліку" та "виключення з військового обліку", при цьому, при знятті з військового обліку, Законом передбачено можливість повторного взяття військовозобов'язаного на такий облік.
Так, згідно із абз.7 п.2 ч.1 ст.37 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" взяттю на військовий облік військовозобов'язаних у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України підлягають громадяни України, зокрема, зняті з військового обліку Збройних Сил України, Служби безпеки України, служби зовнішньої розвідки України відповідно за рішенням Міністерства оборони України, Служби безпеки України та Служби зовнішньої розвідки України.
Отже, в силу приписів Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" позивач підлягав взяттю на військовий облік військовозобов'язаних, як такий, що раніше був знятий з військового обліку.
Також суд зазначає, що на момент звернення позивача до відповідача із заявою про виключення його з військового обліку, ч.6 ст.37 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" було передбачено, що виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які:
1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими;
2) припинили громадянство України;
3) визнані непридатними до військової служби;
4) досягли граничного віку перебування в запасі;
5) були кандидатами для прийняття на військову службу за контрактом відповідно до частини десятої статті 20 цього Закону, але не були прийняті на військову службу за контрактом;
6) звільнені з військової служби за контрактом відповідно до підпунктів "й" або "к" пункту 3 частини п'ятої статті 26 цього Закону.
Матеріали справи не містять висновку ВЛК про повну непридатність позивача до військової служби за станом здоров'я в умовах воєнного стану.
Крім того, суд зазначає, що відповідно до п.2 ч.5 ст.37 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" зняттю з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України: з військового обліку військовозобов'язаних:
які вибули в іншу місцевість (адміністративно-територіальну одиницю) України і стали на військовий облік за новим місцем проживання;
які призвані чи прийняті на військову службу або навчання у закладах фахової передвищої військової освіти, вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти;
які направлені для відбування покарання до установ виконання покарань або до яких застосовано примусові заходи медичного характеру;
які зараховані до військового оперативного резерву;
в інших випадках - за рішенням Міністерства оборони України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України.
За таких обставин, чинне законодавства України не передбачає такої підстави для зняття з військового обліку, як визнання військовозобов'язаного обмежено придатним до військової служби.
Суд зазначає, що позивач не був виключений з військового обліку, а був знятий з нього на підставі наказу МОУ №342, про що у військовому квитку проставлена відмітка про зняття з військового обліку.
Разом з тим, 15.01.2015 наказом Міністерства оборони України внесені зміни до Настанови з військового обліку в Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України №35 від 22.01.2002 щодо відміни положення про зняття з військового обліку громадян, які визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби в мирний час та обмежено придатними у воєнний час.
При цьому, суд зазначає, що у разі якщо позивач вважає, що він за станом здоров'я є непридатним до військової служби, то відповідно не позбавлений права на отримання у ТЦК та СП направлення на медичний огляд для визначення ступеню придатності до військової служби. І саме за наслідками проходження позивачем військово-лікарської комісії у відповідача може виникнути обов'язок про виключення позивача з військового обліку, у разі встановлення за висновком ВЛК непридатності позивача до військової служби.
Крім того, п.2 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 21.03.2024 року №3621-ІХ "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист" установлено, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов'язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов'язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов'язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.
Доказів проходження позивачем повторного медичного огляду на підставі вказаної норми суду не надано, а отже не доведено дотримання вимог чинного законодавства України.
Таким чином, оскільки за чинними нормами Закону №2232-XII позивач не надав доказів непридатності до військової служби та є військовозобов'язаним, тому відповідач на законних підставах поновив його на військовому обліку військовозобов'язаних.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що у відповідача відсутній обов'язок щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей про непридатність до військової служби позивача та виключення його з військового обліку.
У зв'язку із відмовою у задоволенні позову повністю, судові витрати не підлягають відшкодуванню позивачу.
На підставі викладеного, та керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241 - 246, 250, 262 КАС України, суд,
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст.ст.295, 297 КАС України.
Суддя К.С. Кучма