Справа № 725/8503/25
Провадження № 2-а/727/17/26
16 квітня 2026 року м. Чернівці
Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:
головуючого судді Терещенко О.Є.
при секретарі Аниськовій К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Чернівці справу за адміністра-тивним позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє Нєстєрова Тамара Ігорівна, до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа Оболонський відділ державної виконавчої служби у м. Києві ЦМУ Міністерства юстиції (м. Київ), про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,-
встановив:
Представник позивача ОСОБА_1 , адвокат Нєстєрова Т.І., звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про скасування постанови, посилаючись на те, що 10.01.2025 року начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 полковник ОСОБА_2 виніс постанову №5418 за частиною 3 статті 210-1 КУпАП, якою накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 грн.
Згідно вказаної постанови, ОСОБА_1 24.12.2024 року о 02:00 год., відповідно до інформації з Єдиного реєстру призовників, будучи військовозобов'язаним відмовився від проходження військово-лікарської комісії за направленням начальника центру комплектування №7101 від 24.12.2024р., з метою визначення придатності до військової служби, тобто порушив законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобі-лізацію, в особливий період.
Своїми протиправними винними діями (бездіяльністю) ОСОБА_1 порушив ви-моги абзацу 3 ч.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», що призвело до порушення ним законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчиненого в особливий період. Тобто, скоїв адміністративне правопо-рушення, передбачене ч.3 ст.210-1 Кодексу України про адміністративні правопору-шення.
Також, постановою №5394 від 11 січня 2025 року начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 полковник ОСОБА_2 притягнув ОСОБА_1 до ад-міністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП. Згідно вказаної постанови, ОСОБА_1 , будучи військовозобов'язаним, під час дії воєнного стану протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затверд-женим Верховною Радою України, не уточнив свої облікові дані через надання адміні-стративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, ре-зервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження (які саме в протоколі не вказано).
Своїми протиправними винними діями (бездіяльністю) ОСОБА_1 порушив ви-моги підпункту 10-1 пункту 1 Порядку організації і ведення військового обліку при-зовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487, що призвело до порушення ним правил вій-ськового обліку, вчиненого в особливий період. Тобто скоїв адміністративне правопо-рушення, передбачене ч.3 ст.210 Кодексу України про адміністративні правопору-шення.
Також, згідно постанови №5553 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, винесеної 06 лютого 2025 року, ОСОБА_1 , будучи військовозобов'язаним, не з'явився 19.11.2024 о 09:00 до ІНФОРМАЦІЯ_3 за електронною по-вісткою №1033269, сформованої за допомогою Єдиного державного реєстру призов-ників, військовозобов'язаних та резервістів, та направленої засобами поштового зв'яз-ку, у відповідності до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №560. Електронна повістка була надіслана засобами поштового зв'язку на ад-ресу: АДРЕСА_1 , та повернута з проставленням відміт-ки посадовою особою Укрпошти «відсутність особи за адресою місця проживання» 15.11.2024 року. Тобто, ОСОБА_1 , належним чином оповіщений 15.11.2024 про його прибуття 19.11.2024 на 09:00 до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Своїми протиправними винними діями (бездіяльністю) ОСОБА_1 порушив ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», що призвело до пору-шення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчиненого в особливий період, оскільки з 17.03.2014, після оприлюднення Указу Президента Ук-раїни №303/2014 «Про часткову мобілізацію», в Україні розпочав діяти особливий пе-ріод, який діє станом на момент розгляду справи. Тобто скоїв адміністративне право-порушення, передбачене ч.3 ст.210-1 Кодексу України про адміністративні правопо-рушення.
Вважає, що постанови про притягнення позивача до адміністративної відпові-дальності за вказані правопорушення є незаконними, та такими, що підлягають скасу-ванню.
Свою позицію мотивує тим, що 24 грудня 2024 року близько 2 години 30 хвилин позивач прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 , де без складання протоколу про адміністративне затримання незаконно утримувався працівниками ТЦК та СП всу-переч своїй волі до 8 години ранку. Відтак, як зазначає представник позивача, о 07 го-дині 30 хвилин ранку позивач викликав невідкладну медичну допомогу, лікарями якої було встановлено, що Позивач перебуває у стані артеріальної гіпертензії важкого сту-пеню з артеріальним тиском 180/100 мм рт.ст. Приміщення ІНФОРМАЦІЯ_2 позивач зміг залишити лише після огляду лікарями невідкладної медичної допомоги. При цьому, під час перебування позивача в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 , останньому жодних повісток на проходження ВЛК не вручалось.
Окремо представник позивача зауважує, що позивач не був обізнаний про час і місце розгляду справи, результатом розгляду якої стало винесення постанови №5394.
У зв'язку з викладеним просить визнати протиправними та скасувати постанови №5418 від 10.01.2025 року, №5394 від 11.01.2025 року та №5553 від 06.02.2025 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопо-рушення відносно ОСОБА_1 за ч.3 ст.210 та ч.3 ст.210-1 КпАП Ук-раїни, а провадження відносно ОСОБА_1 у справах про адміністра-тивне правопорушення за ч.3 ст.210 та ч.3 ст.210-1 КУпАП - закрити.
Позивач в судове засідання не з'явився, про місце, дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином.
Представник позивача в судове засідання не з'явилась. Подала заяву, згідно якої просила розглянути справу без її участі. Позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився. Про місце, дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином у встановленому законом по-рядку.
Представник третьої особи Оболонського відділу державної виконавчої служби у м. Києві ЦМУ Міністерства юстиції (м. Київ) в судове засідання не з'явився, про місце, дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином.
Згідно з ч.9 ст.205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце су-дового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Ознайомившись з письмовими поясненнями сторін, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, долучені до позову та до відзиву, суд приходить до на-ступних висновків.
Відповідно до вимог ч.1 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до ад-міністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та сво-боди визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльно-сті держави.
За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністратив-ного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інте-ресів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ст.7 КпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих орга-нів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов'язково по-винна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб'єкта владних повноважень, а також встановлення останнім факту вчи-нення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачена чинним законодавством.
Суд вважає за необхідне зазначити, що адміністративна відповідальність в Ук-раїні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтується на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
Елементами верховенства права є принцип рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може за-безпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у право-застосовній практиці. Принцип правової визначеності означає, що обмеження основ-них прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлених такими обмеженнями.
Судом встановлено, щовідповідно до копії постанови №5418за справою про ад-міністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про ад-міністративні правопорушення, позивач ОСОБА_1 , 24.12.2024 року о 02:00 год., від-повідно до інформації з Єдиного реєстру призовників, будучи військовозобов'язаним відмовився від проходження військово-лікарської комісії за направленням начальника центру комплектування №7101 від 24.12.2024р., з метою визначення придатності до військової служби, тобто порушив законодавство про оборону, мобілізаційну підго-товку та мобілізацію, в особливий період.
Своїми протиправними винними діями (бездіяльністю) ОСОБА_1 порушив ви-моги абзацу 3 ч.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», що призвело до порушення ним законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчиненого в особливий період. Тобто, скоїв адміністративне правопо-рушення, передбачене ч.3 ст.210-1 Кодексу України про адміністративні правопору-шення.
Також, постановою №5394 від 11 січня 2025 року начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 полковник ОСОБА_2 притягнув ОСОБА_1 до ад-міністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП. Згідно вказаної постанови, ОСОБА_1 , будучи військовозобов'язаним, під час дії воєнного стану протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затверд-женим Верховною Радою України, не уточнив свої облікові дані через надання адміні-стративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, ре-зервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження (які саме в протоколі не вказано).
Своїми протиправними винними діями (бездіяльністю) ОСОБА_1 порушив ви-моги підпункту 10-1 пункту 1 Порядку організації і ведення військового обліку при-зовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487, що призвело до порушення ним правил вій-ськового обліку, вчиненого в особливий період. Тобто скоїв адміністративне правопо-рушення, передбачене ч.3 ст.210 Кодексу України про адміністративні правопорушен-ня.
Також, згідно постанови №5553 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ви-несеної 06 лютого 2025 року, ОСОБА_1 , будучи військовозобов'язаним, не з'явився 19.11.2024 о 09:00 до ІНФОРМАЦІЯ_3 за електронною по-вісткою №1033269, сформованої за допомогою Єдиного державного реєстру призов-ників, військовозобов'язаних та резервістів, та направленої засобами поштового зв'яз-ку, у відповідності до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №560. Електронна повістка була надіслана засобами поштового зв'язку на ад-ресу: АДРЕСА_1 , та повернута з проставленням відміт-ки посадовою особою Укрпошти «відсутність особи за адресою місця проживання» 15.11.2024 року. Тобто, ОСОБА_1 , належним чином оповіщений 15.11.2024 про його прибуття 19.11.2024 на 09:00 до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Своїми протиправними винними діями (бездіяльністю) ОСОБА_1 порушив ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», що призвело до пору-шення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчиненого в особливий період, оскільки з 17.03.2014, після оприлюднення Указу Президента Ук-раїни №303/2014 «Про часткову мобілізацію», в Україні розпочав діяти особливий пе-ріод, який діє станом на момент розгляду справи. Тобто скоїв адміністративне право-порушення, передбачене ч.3 ст.210-1 Кодексу України про адміністративні правопо-рушення.
Згідно ст.210 КпАП України передбачена адміністративна відповідальність за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку.
Частиною 3 ст. 210 КпАП України передбачено відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.
Також, відповідно до ст.210-1 КпАП України адміністративна відповідальність настає за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілі-зацію.
При цьому, частиною 3 ст. 210-1 КпАП України передбачено відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.
Вказані норми є бланкетними, при їх застосуванні необхідно використовувати законодавчі акти, які визначають правила військового обліку та запровадження в Ук-раїні особливого періоду.
За змістом ст.1 Закону України «Про оборону України», особливий період - пе-ріод, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або до-ведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, во-єнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014, коли було оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію».
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який триває до теперішнього часу.
Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" встановлює право-ві основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організа-ції цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, ор-ганів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повнова-ження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобі-лізаційних заходів.
Відповідно Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» Ка-бінет Міністрів України затвердив Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Відповідно до ст.245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністра-тивні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адмі-ністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Зі змісту ст.247 КпАП України вбачається, що провадження в справі про адміні-стративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: 1) відсутність події і складу адміністративного правопорушення; 2) недосягнення особою на момент вчинення адміністративного правопорушення шіст-надцятирічного віку; 3) неосудність особи, яка вчинила протиправну дію чи бездіяль-ність; 4) вчинення дії особою в стані крайньої необхідності або необхідної оборони; 5) видання акта амністії, якщо він усуває застосування адміністративного стягнення; 6) скасування акта, який встановлює адміністративну відповідальність; 7) закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу; 8) наявність по тому самому факту щодо особи, яка при-тягається до адміністративної відповідальності, постанови компетентного органу (по-садової особи) про накладення адміністративного стягнення, або не скасованої поста-нови про закриття справи про адміністративне правопорушення, а також повідомлення про підозру особі у кримінальному провадженні по даному факту; 9) смерть особи, щодо якої було розпочато провадження в справі.
Згідно з ч.1 та ч.2 ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне право-порушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного право-порушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають зна-чення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністра-тивної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кіно-зйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притяга-ється до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в ав-томатичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стан-дартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транс-портних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, про-токолом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про проти-правність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відпо-відача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністра-тивне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміні-стративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відпові-дальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про ад-міністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колек-тиву, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Проте, відповідач при розгляді справ про адміністративне правопорушення сто-совно позивача не врахував вимоги даної статті щодо встановлення всіх обставин, які мали значення для вирішення справи.
Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що при розгляді справ про адміністративне правопорушення посадова особа дотрима-лася вимог 280 КУпАП та при розгляді справ про адміністративне правопорушення стосовно позивача врахував вимоги щодо встановлення всіх обставин, які мали зна-чення для вирішення справи. Також, відповідачем не надано суду належних та допу-стимих доказів, якими б підтверджувалось належне сповіщення позивача щодо роз-гляду справи про притягнення останнього до адміністративної відповідальності. Та-кож, відповідачем не доведено наявність фактичного складу адміністративного право-порушення, відповідальність за яке передбачена ч.3 ст.210 та ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Згідно ст.278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші мате-ріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні до-даткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адво-ката.
Відповідно до ст.279 КУпАП розгляд справи розпочинається з оголошення складу колегіального органу або представлення посадової особи, яка розглядає дану справу. Головуючий на засіданні колегіального органу або посадова особа, що розгля-дає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністра-тивної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх пра-ва і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопору-шення. На засіданні заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, до-сліджуються докази і вирішуються клопотання.
Відповідач в порушення ч.2 ст.77 КАС України не надав суду доказів, що розгляд справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності відбувався від-повідно до вказаних вище вимог КпАП України.
Суд зазначає, що постанова про притягнення до адміністративної відповідаль-ності є рішенням суб'єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який вста-новлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої він винесений. Таке рі-шення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прий-няття, оскільки воно має значимі наслідки для позивача, що знаходиться в нерівному положенні по відношенню до суб'єкта владних повноважень.
Порушення норм процесуального права, недотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення суб'єктом владних повноважень при складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання адміністративної відповідальності особи, яка вчинила правопорушення.
Відповідно до ч. 3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати спра-ву на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Таким чином, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що уповноваженою посадовою особою не в повній мірі були виконані вимоги ст.252 КпАП та не встановлено усіх обставин, які мають значення для пра-вильного вирішення справи. За таких обставин, суд приходить до переконання щодо недодержання процедури винесення оскаржуваної постанови про адміністративне правопорушення, яка передбачена Законом, належних і допустимих доказів, які б свід-чили про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідачем не надано, у зв'язку з чим, оскаржувані постанови у справах про адміністративні право-порушення підлягають скасуванню, а справи про адміністративне правопорушення за-криттю.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 5, 9, 72, 77, 80, 90, 94 242, 245, 246, 250, 255, 271, 286, 295 КАС України, -
ухвалив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 , в інтересах якого діє Нєстєрова Та-мара Ігорівна, до ІНФОРМАЦІЯ_4 , третя особа Оболонський відділ державної виконавчої служби у м. Києві ЦМУ Міністерства юстиції (м. Київ), про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Постанову ІНФОРМАЦІЯ_4 №5394 від 11 січня 2025 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП - скасувати.
Закрити справу про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП - у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Постанову ІНФОРМАЦІЯ_4 №5418 від 10 січня 2025 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП - скасувати.
Закрити справу про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП - у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Постанову ІНФОРМАЦІЯ_4 №5553 від 06 лютого 2025 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , притягнуто до адміністративної відповідаль-ності за ч.3 ст.210-1 КУпАП - скасувати.
Закрити справу про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП - у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_6 , що розташоване в АДРЕСА_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ), на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605,60грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апе-ляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції протягом 10 (десяти) днів з дня його підписання.
Суддя: О.Є.Терещенко