Справа №705/1314/26
1-кп/705/760/26
23 квітня 2026 року м.Умань
Уманський міськрайонний суд Черкаської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання прокурора про продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024250320001436 від 27.08.2024, за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України,
У провадженні Уманського міськрайонного суду Черкаської області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України.
На підставі ухвали слідчого судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 17.02.2026 обвинуваченому ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 07.03.2026, який було продовжено ухвалою слідчого судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 05.03.2026 до 03.05.2026, включно.
Оскільки строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 закінчується 03.05.2026, прокурор Уманської окружної прокуратури ОСОБА_3 подав клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись на наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
У клопотанні зазначено, що ризики, які стали підставою для застосування зазначеного запобіжного заходу під час досудового розслідування, не зменшилися та продовжують існувати, а саме, що обвинувачений може: переховуватись від суду; незаконно впливати на свідків, в тому числі понятих; вчинити інший злочин, пов'язаний з незаконним обігом наркотичних засобів та психотропних речовин; перешкоджати кримінальному провадженню іншим шляхом. З огляду на зазначене сторона обвинувачення вважає, що жоден із м'якіших запобіжних заходів не здатен забезпечити виконання ОСОБА_4 покладених на нього обов'язків.
У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_4 строком на 60 днів. Водночас просив визначити розмір застави обвинуваченому у розмірі вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що в грошовому виразі становить 266 240 гривень, з покладенням певних обов'язків на обвинуваченого у разі внесення ним застави.
Захисник ОСОБА_5 у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , посилаючись на те, що для забезпечення належної його поведінки може бути застосовано і більш м'який запобіжний захід. Просив застосувати запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту. Також надав суду заяви ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , які зазначали, що готові забезпечувати ОСОБА_4 усім необхідним на час дії запобіжного заходу у виді домашнього арешту, на який просили змінити тримання під вартою.
Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав позицію свого захисника. На запитання суду підтвердив, що перебував у розшуку, при цьому від органу досудового розслідування не переховувався, до затримання йому не було відомо про розшук.
Вислухавши клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, думку обвинуваченого та захисника, суд дійшов такого висновку.
Згідно з ч.ч. 1 - 3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу . За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування.
Відповідно до ч. 3 ст. 199 КПК України при продовженні строку тримання під вартою суд повинен врахувати наявність обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, а також наявність обставин, які перешкоджають завершенню судового розгляду справи до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Встановлено, що ухвалою слідчого судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 17.02.2026 ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 07.03.2026, який було продовжено ухвалою слідчого судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 05.03.2026 до 03.05.2026, включно.
До закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою обвинуваченого судовий розгляд не може бути завершений з об'єктивних причин, оскільки станом на 23.04.2026 проводиться лише перше судове засідання.
Водночас суд вважає, що на даний час сторона обвинувачення належним чином обґрунтувала наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які були враховані при застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а також наявність обставин, які вказують, що заявлені ризики не зменшились.
При цьому суд враховує, що ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).
Надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від суду або незаконно впливати на інших учасників провадження, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину, може вдатися до відповідних дій.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Вирішуючи клопотання прокурора, суд враховує, що не зменшились та продовжують існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України, наявність яких була встановлена при застосуванні щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Зокрема, ризик переховування обвинуваченого від суду, оскільки можливе притягнення до кримінальної відповідальності та суворість покарання у виді позбавлення волі на строк від дев'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , можуть бути розцінені ним більш небезпечним ніж переховування та втеча. Крім того, суд ураховує, що обвинувачений перебував у розшуку, ухилявся від досудового розслідування, що свідчить про ймовірність повторення таких дій. Також з достатньою вірогідністю продовжує існувати ризик незаконного впливу на свідків, з метою зміни ними показів на його користь, а також беручи до уваги, що жодні особи ще не допитані у судовому засіданні.
Також, оскільки ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні умисного злочину, не працює, не має постійного джерела прибутку, що може спонукати його до продовження своєї протиправної діяльності, на думку суду, існує ризик вчинення ним інших кримінальних правопорушень. Крім того, існує ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.
Отже, при вирішенні питання доцільності продовження строку тримання під вартою ОСОБА_4 суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення наявних ризиків.
У судовому засіданні не встановлено достатніх стримуючих факторів для застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, враховуючи, що обвинувачений з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину, може вдатися до відповідних дій щодо переховування від суду або незаконного впливу на інших учасників провадження.
З огляду на вище викладене суд дійшов висновку про необхідність задоволення клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки застосування менш суворих запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, не зможе належним чином запобігти наявним ризикам.
Водночас, беручи до уваги позицію прокурора та відсутність прямої заборони визначати розмір застави у випадку обвинувачення особи у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, суд вважає за можливе визначити розмір застави у розмірі вісімдесяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що в грошовому виразі становить 266 240 гривень, в разі внесення якої обвинувачений підлягає звільненню з-під варти, з покладенням певних обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України та зазначених прокурором.
Керуючись ст. ст. 182, 183, 194, 199, 331 КПК України, суд
Клопотання прокурора задовольнити.
Продовжити строк тримання обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під вартою на 60 днів, який відраховувати з дня оголошення даної ухвали, з триманням обвинуваченого в Державній установі «Черкаський слідчий ізолятор».
Дія ухвали про продовження строку запобіжного заходу закінчується 21 червня 2026 року.
Визначити ОСОБА_4 розмір застави - вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що в грошовому виразі становить 266 240 гривень, після внесення якої обвинувачений звільняється з-під варти, якщо в уповноваженої службової особи місця ув'язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього обвинуваченого під вартою. З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
У разі звільнення обвинуваченого ОСОБА_4 з-під варти у зв'язку з внесенням ним застави покласти на обвинуваченого такі обов'язки:
- вчасно прибувати за кожною вимогою до суду;
- не відлучатися за межі м. Умань Черкаської області без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання, реєстрації та роботи;
- утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні.
Ухвала підлягає негайному виконанню і набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку обвинуваченим, його захисником, прокурором шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня оголошення ухвали, а обвинуваченим - протягом п'яти днів з моменту вручення йому копії ухвали.
Подання апеляційної скарги на ухвалу суду зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Копію ухвали вручити прокурору, обвинуваченому та захиснику - до відома, направити начальнику ДУ «Черкаський слідчий ізолятор» - для виконання.
Суддя ОСОБА_1