Справа №567/352/26
Провадження №2/567/456/26
20 квітня 2026 року м. Острог
Острозький районний суд Рівненської області у складі:
головуючий суддя - Назарук В.А.
при секретарі - Гічиновська Я.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором
встановив:
в Острозький районний суд Рівненської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 8280,80 грн. звернулося ТОВ "Споживчий центр".
В обґрунтування позовної заяви зазначає що 31.05.2023 між ТОВ "Споживчий центр" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №31.05.2023-100000790, відповідно до якого ТОВ "Споживчий центр" надало відповідачу кредит у розмірі 4500 грн. строком на 217 календарних днів зі сплатою відсотків за користуванням кредитом в розмірі 2,1% в день та неустойки в розмірі 90 грн., що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов'язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов'язання. Вказує, що кредитні кошти були отримані ОСОБА_1 31.05.2023.
Окрім того зазначає, що вказаний кредитний договір було переоформлено 29.06.2023, 26.07.2023, 08.08.2023, 21.08.2023 та 16.09.2023, шляхом підписання заявки, що є невід'ємною частиною договору.
Після переоформлення договору, його умовами було визначено, що ТОВ "Споживчий центр" надало відповідачу кредит у розмірі 4400 грн. строком на 42 календарні дні зі сплатою відсотків за користуванням кредитом в розмірі 2,1% в день та неустойки в розмірі 88 грн., що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов'язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов'язання.
Зазначаючи про те, що позивач виконав свої зобов'язання, надавши ОСОБА_1 грошові кошти, а відповідач належним чином не виконує свої зобов'язання за кредитним договором, у зв'язку з чим загальний розмір заборгованості перед позивачем становить 8280,80 грн., що складається із заборгованості по тілу кредиту у розмірі 4400 грн. та заборгованості за відсотками у розмірі 3880 грн., просить стягнути ОСОБА_1 на користь ТОВ "Споживчий центр" заборгованість за кредитним договором та судові витрати.
Ухвалою Острозького районного суду Рівненської області від 13.03.2026 відкрито провадження у справі та призначено судовий розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, відповідачу було встановлено строк протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження для подачі відзиву на позовну заяву.
06.04.2026 представником відповідача подано відзив на позовну заяву, якому він вказує, що ОСОБА_1 позов не визнає та просить в його задоволенні відмовити.
Зазначає, що між позивачем та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №31.05.2023-100000790 від 31.05.2023 з подальшими переукладеннями, згідно з яким ТОВ "Споживчий центр" зобов'язалось надати відповідачу грошові кошти (4500 грн.), на погоджений умовами договору строк до 27.10.2023, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок відповідача, а ОСОБА_1 зобов'язувався повернути позивачу дану суму із відсотками. Проте позивач не надав жодних належних, допустимих і достовірних доказів на підтвердження того, що ТОВ "Споживчий центр" було насправді перераховано кошти у розмірі 4500 грн. на банківський рахунок відповідача - тобто на підтвердження виникнення у відповідача заборгованості і, відповідно, дійсності грошової вимоги та нарахування відсотків не відповідає вимогам законодавства про захист прав споживачів та споживче кредитування.
Вважає, що оскільки зарахування кредитних коштів і виникнення у відповідача заборгованості може бути підтверджене лише первинним бухгалтерським документом, а таких документів позивач не надав, то ним не було надано належних і допустимих доказів, якими б доводились ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (нарахування позики на рахунок відповідача, тобто виникнення відповідача заборгованості), то його вимога про стягнення коштів за кредитним договором №31.05.2023-100000790 від 31.05.2023 задоволенню не підлягає.
10.04.2026 позивач подав відповідь на відзив, у якому зазначає, що позивачем було перераховано кошти на картковий рахунок відповідача за допомогою інтернет-еквайрингу та на підтвердження видачі кредитних коштів, надано документально підтверджену інформацію, що є первинним платіжним документом у розумінні Закону України "Про платіжні послуги", оскільки містить усі відомості щодо платіжної операції у відповідності вищезазначеного закону, а відтак - належним та допустимим доказом видачі коштів відповідачу.
Окрім того вказує, що зазначаючи у відзиві про відсутність доказів перерахування кредитних коштів, сторона відповідача не надала до суду виписки по рахунках відповідача в банківських установах, у тому числі по рахунку, який ОСОБА_1 зазначив в договорі, як номер особистого платіжного засобу, на спростування доказів, наданих стороною позивача. Відтак, відповідач заперечуючи факт отримання грошових коштів, не надав виписку з банку про наявні чи відсутні банківські рахунки, інформацію про рух коштів за спірний період по цим рахункам.
Вказуючи про те, що ТОВ "Споживчий центр" виконало свої зобов'язання за кредитним договором в повному обсязі, надавши відповідачу кредит, а він належним чином не виконав свої зобов'язання щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування ними, просить позов задоволити в повному об'ємі.
Суд, розглянувши справу, відповідно до ст.274-279 ЦПК України, за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов ТОВ "Споживчий центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
В судове засідання представник позивача не з'явився, в поданій до суду заяві позов підтримав та просив розгляд справи проводити за його відсутності.
Відповідач ОСОБА_2 та його представник - адвокат Нікітюк П.М. у судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися у встановленому порядку, про причини неявки суд не повідомили.
Суд, визначивши юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, приходить до наступного висновку.
Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Судом встановлено, що 31.05.2023 між ОСОБА_1 та ТОВ "Споживчий центр" було укладено кредитний договір №31.05.2023-100000790 шляхом підписання заявки, що є невід'ємною частиною пропозиції про укладення кредитного договору.
Відповідно до заявки від 31.05.2023, що є невід'ємною частиною пропозиції про укладення кредитного договору, ТОВ "Споживчий центр" надало позичальнику кредит у розмірі 4500 грн., строком на 42 дні з дати його надання, зі сплатою відсотків в розмірі 2,1% за 1 (один) день користування кредитом.
З матеріалів справи, досліджених в судовому засіданні встановлено, що вказаний кредитний договір було переоформлено 29.06.2023, 26.07.2023, 08.08.2023, 21.08.2023 та 16.09.2023, шляхом підписання заявки, що є невід'ємною частиною договору.
Після переоформлення договору, його умовами було визначено, що ТОВ "Споживчий центр" надало відповідачу кредит у розмірі 4400 грн. строком на 42 календарні дні зі сплатою відсотків за користуванням кредитом в розмірі 2,1% в день та неустойки в розмірі 88 грн., що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов'язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов'язання.
Позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконав, надавши кредитні кошти відповідачу, що підтверджується квитанцією (ID операції 2321235630), відповідно до якої 31.05.2023 о 10:38 на платіжну картку клієнта № НОМЕР_1 було перераховано кошти в розмірі 4500 грн. за договором кредиту №31.05.2023-100000790.
При цьому судом враховано, що позивачем надано докази перерахування ним коштів в розмірі 4500 грн. через АТ КБ "ПриватБанк" за договором №4507 від 01.10.2020 про надання послуг в системі LiqPay, а відповідач, не заперечуючи наявності у нього рахунку № НОМЕР_2 *01 та маючи можливість надати суду виписку щодо руху коштів по даному рахунку, на підтвердження своїх доводів щодо неотримання кредитних коштів, такого доказу суду не подав.
Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 отримав у ТОВ "Споживчий центр" кредит, однак умов договору належним чином не виконує, що призвело до утворення заборгованості.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 статті 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, тобто норми про договір позики.
Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Згідно ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Частиною 1 статті 1056-1 ЦК України передбачено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозиції, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до ст.610, 612 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом. Боржник, який прострочив зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливості виконання, що випадково настало після прострочення.
Згідно ст.617 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, відсутність у боржника відповідних коштів.
Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 31.05.2023 отримав кредит у ТОВ "Споживчий центр" в розмірі 4500 грн. та зобов'язався його повернути у визначений строк, сплатити відсотки за користування кредитом, але належним чином не виконав свої обов'язки за договором.
Оскільки кредитним договором та графіком платежів (з врахуванням заявки про перекредитування від 16.09.2023) було встановлено строк повернення кредиту - 42 днів з моменту його надання, тобто до 27.10.2023 , а ОСОБА_1 у визначений строк кошти не повернув, то з нього слід стягнути заборгованість за основною сумою боргу в розмірі 4400 грн.
Статтею 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики.
Згідно умов кредитного договору №31.05.2023-100000790 від 31.05.2023, ОСОБА_1 отримав в позику грошові кошти зі сплатою відсотків за користування ними в розмірі 2,1% за 1 (один) день користування кредитом.
Звернувшись до суду, позивач просить стягнути з відповідача 3880 грн. заборгованості за відсотками за кредитним договором №31.05.2023-100000790 від 31.05.2023.
Оскільки борг по процентам на даний час ОСОБА_1 не сплачений, то і в цій частині позовні вимоги слід задовольнити.
При цьому судом береться до уваги і те, що розрахунок заборгованості за кредитним договором ОСОБА_1 не оспорювався та те, що відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, та при цьому суд враховує, що фактично отримані та використані позичальником грошові кошти у добровільному порядку не повернуті, та згідно ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення прав позивача, а відтак суд приходить до висновку, що позичальник вправі вимагати захисту своїх прав у судовому порядку шляхом зобов'язання боржника виконати обов'язок з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів та відсотків за їх користування.
Окрім того, відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені витрати зі сплати судового збору в розмірі 2662,40 грн.
Керуючись ст.2, 10-12, 141, 263-265, 272, 273, 352, 354 ЦПК України, суд
позов задоволити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» 8280 грн. 80 коп. заборгованості за кредитним договором та 2662 грн. 40 коп. витрат на сплату судового збору.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (місцезнаходження: м.Київ, вул.Саксаганського, 133-А, код ЄДРПОУ 37356833),
відповідач - ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ).
Повне рішення складено 24.04.2026.
Суддя Острозького районного судуНазарук В.А.