Справа № 553/70/25
Провадження № 2/553/161/2026
Іменем України
24.04.2026м. Полтава
Подільський районний суд міста Полтави у складі:
головуючого судді Москаленко В.В.,
за участю секретаря судового засідання Сіомашко В.Р.,
розглянувши в залі суду у м. Полтаві, у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Представник позивача ТОВ «Споживчий центр», через систему «Електронний суд» звернувся до Подільського районного суду міста Полтави з позовом до ОСОБА_1 , у якому просив: стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 30.04.2024-100003026 від 30.04.2024 у розмірі 41800,00 грн. та судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 30.04.2024 укладено кредитний договір (оферти) № 30.04.2024-100003026. Відповідно до умов договору позичальнику надано кредит у розмірі 11000,00 грн., строком на 210 днів, зі сплатою процентів відповідно до умов договору. Згідно з договором за цим договором кредитодавець зобов'язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. ТОВ «Споживчий центр» свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі. В свою чергу ОСОБА_1 свої зобов'язання за договором належним чином не виконує, у зв'язку з чим, утворилась заборгованість у розмірі 41800,00 грн., що складається із заборгованості по тілу кредиту в розмірі 11000 грн., по процентам в розмірі 23100 грн. комісії у розмірі 2 200,00 грн та неустойки у розмірі 5 500,00 грн., чим порушуються права та інтереси ТОВ «Споживчий центр».
Ухвалою суду від 12.02.2025 позовна заява прийнята до розгляду та відкрито в справі спрощене позовне провадження.
Рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 07.04.2025 позовні вимоги задоволено повністю, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» суму заборгованості за кредитним договором № 30.04.2024-100003026 від 30.04.2024 в розмірі 41800 грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
Ухвалою Подільського районного суду міста Полтави від 26.05.2025 клопотання
ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Ленінського районного суду міста Полтави від 07.04.2025 задоволено, поновлено строк на подання заяви про перегляд заочного рішення. Заочне рішення Ленінського районного суду міста Полтави від 07.04.2025 скасовано, призначено справу до розгляду.
12.06.2025 представником відповідача подані додаткові пояснення у справі, в яких він зазначив, що відповідач заперечує проти позову з наступних підстав: відсутні належні докази фактичної видачі позивачем кредитних коштів; надана позивачем копія кредитного договору з додатками взагалі не містить жодних підписів відповідача - ані «звичайних», ані «електронних», а не погоджені споживачем у письмовій формі умови кредитування не можуть застосовуватись до правовідносин сторін; комісія за видачу кредиту є нікчемною умовою кредитного договору; на нарахування неустойки під час карантину та воєнного стану існує пряма заборона закону; має місце недоведеність позовних вимог з точки зору процесуального права, а всі сумніви мають тлумачитись на захист прав споживача кредитних послуг.
Позивачем надано копію квитанції про переказ коштів нібито через АТ КБ «Приватбанк» сервіс LiqPay, у якій платником вказаний не позивач, а «Швидкий кредит» без жодних реквізитів платника та його рахунку, а отримувач взагалі не вказаний, лише вказано VISA НОМЕР_2. Тобто в якості доказу надана копія квитанції без зазначення відомостей про платника, отримувача,
банківськоі установи сторін та номери їх рахунків. Відмітка фінансової установи про фактичне проведення платежу на копії відсутня. Дана квитанція не може бути доказом видачі позики по договору позивачем, оскільки не відповідає ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" та ст. 78 ЦПК України, вона не є первинним бухгалтерським документом, оскільки у ній не зазначені повні реквізити сторін платежу, неможливо встановити зокрема платника та його рахунок, не підтверджує реальність господарської операції і не дозволяє ідентифікувати осіб, які брали участь у ній. Надана позивачем копія кредитного договору передбачає видачу кредиту саме безготівковим способом. Відповідач жодних коштів від ТОВ «Споживчий центр» з призначенням платежу «видача за договором № 30.04.2024-100003026» не отримував.
Розрахунок заборгованості не є доказом її наявності, оскільки не належить до засобів доказування, передбачених ст. 76 ЦПК України, і не є первинним бухгалтерським документом, а є одностороннім відображенням розрахунків позивача. Довідка-розрахунок заборгованості виконана позивачем в даній справі лише констатує наявність заборгованості у фіксованих сумах, але не дозволяє перевірити їх походження, правильність нарахування і розміри. Посилання позивача на розрахунки як на підставу задоволення позовних вимог є необґрунтованими, оскільки розрахунки заборгованості є внутрішніми документами фінансових установ та не містять відомостей, що дозволили б суду перевірити, чи передавалися в дійсності кошти позичальнику в кредит. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 13 травня 2020 року, справа №219/1704/17, пр. №61-1211св19. Вищевказане підтверджене у Постанові Верховного Суду від 23 березня 2023 року у справі № 910/3105/21.
Позивач не надав ані первинного бухгалтерського документа ані виписки з власного рахунку про переказ ним коштів по договору. У нього не виникли права про порушення яких він заявляє, що є підставою відмови у позові.
Кредитний договір з додатками, надані позивачем суду у копіях текстів, не був укладений відповідачем ні в якій формі: ні в паперовій ні в електронній. Жодний документ в матеріалах справи не підписаний відповідачем особисто. Докази фактичного надсилання одноразового паролю-ідентифікатора, фактичного підписання примірника оригіналу кредитного договору, попередня письмова згода позивача з відповідачем про використання електронних підписів одноразовим ідентифікатором та/або факсимільного відтворення підпису кредитора за допомогою засобів копіювання, у якій мають міститися зразки відповідного аналога власноручних підписів сторін, як того вимагають ст. 207 ЦК України та ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», відсутні.
Підпис є обов'язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 674/461/16-ц (провадження № 61-34764св18). Зазначення в тексті паспортних даних, номера телефона, електронної адреси чи інших даних особи не є підписом договору зазначеною особою. Текст вписаний у зміст документа не є електронним підписом, яким є саме електронні дані, тому що та сторона яка виготовляє роздруківку, скріншот такого тексту може вписати у нього від імені іншої сторони будь-які вигідні їй умови, які цілком залежать від волевиявлення однієї сторони. Тим більше не є підписом особи довідка видана іншою стороною правочину.
Станом на 30.04.2024 підписання договору кваліфікованим електронним цифровим підписом та/або печаткою було імперативним відповідно до Постанови НБУ № 113, як мінімум з боку Позивача. Цей підпис можна достовірно перевірити способом, вказаним у вищевказаних Постановах Верховного Суду Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі № 2- 317/11 (провадження № 61-6880св22); від 22 березня 2023 року по справі № 755/1549/22 (провадження № 61-6415св22)) за допомогою державного веб- сайту https://czo.gov.ua/verify, що, як вказує Верховний Суд, Суд має можливість і зобов'язаний зробити.
Відповідно до Постанови Великої Палати Верховного суду від 03.07.2019 у справі №342/180/17 було встановлено, що роздруківка з сайту кредитора належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони.
Матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці примірники Кредитний договір, Оферту, Акцепт, Паспорт споживчого кредиту, розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, а також те, що надані документи взагалі містили умови, зокрема щодо сплати відсотків, комісії, неустойки за порушення грошового зобов'язання, і в подальшому не змінювалися фінансовою установою.
Крім цього, також слід зазначити, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України. Надані позивачем Правила, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання кредитором додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені в договорі, і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Такий висновок відповідає викладеному у постанові Великої Палати Верхового Суду від 03.07.2019 року по справі №342/180/17.
Надана позивачем копія кредитного договору з додатками - це просто тексти виконані без жодних підписів обох Сторін у дату 30.04.2024, які не дозволяють встановити волевиявлення і не відповідають імперативним вимогам до електронних документів. Позивачем не доведено факт укладання Договору у наданих текстах та його істотних умов, єдиним доказом чого може бути оригінал примірнику такого договору в електронній формі з усіма реквізитами, у тому числі - підписами сторін, згідно зі ст. 100 ЦПК України та ч. 1 ст. 5, абз. 1 ч. 1 ст. 7 та ч. 4 ст. 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг», ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».
Відповідач не заперечує договір виключно через те, що він міг бути укладений в електронній формі, але відповідач заперечує проти копій електронного договору через те, що він не був укладений і в електронній формі, тому що відсутній його підписаний Відповідачем у дату укладання оригінал, і просить суд керуючись ч. 6 ст. 95, ч. 5 ст. 100 ЦПК України витребувати оригінали, а у разі їх ненадання - визнати надані позивачем копії електронних доказів недопустимими.
Умова про комісію за надання кредиту є нікчемною. Суперечність умов договору має тлумачитись на користь споживача кредитних послуг. Позивач просить суд про стягнення 2200,00 грн. комісії за надання кредиту. Комісія за надання кредиту не відповідає ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», ст.ст. 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» і є нікчемною умовою, про що вказує усталена практика Верхового Суду.
Стягнення неустойки в період воєнного стану прямо заборонено законом. Позивач просить суд стягнути 5500,00 грн. неустойки. Разом з тим, відповідно до п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.
Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року на території України з 24.02.2022 року строком на 90 днів введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.
Враховуючи вищевказані обмеження, встановлені п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, всі суми за прострочення по кредиту, до яких прямо віднесена неустойка, - стягненню не підлягають, про що вказує усталена практика Верхового Суду.
До наданих позивачем копій документів слід ставитися критично, оскільки до них могли бути внесені будь-які відомості, вигідні Позивачу, і видавались вони спеціально для подання Суду. ЦПК України не передбачає обов'язку суду задовольняти будь-які вимоги позивача на підставі текстів, виготовлених самим позивачем.
ЦПК України не передбачає можливості прийняття копій документів, які є нечитабельними і зміст яких неможливо порівняти з оригіналом, в якості доказів. Копії невідомого походження не є належними та допустимими доказами у справі. Копіями невідомого походження є будь-які копії документів, справжність яких неможливо перевірити шляхом співставленням із оригіналом. Тим більше, що у даному випадку такі копії виготовляються самою зацікавленою стороною. Оскільки не можливо перевірити достовірність змісту оригіналів електронних доказів та письмових доказів, це означає недоведеність позовних вимог.
Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України. Тягар доведення обґрунтованості вимог пред'явленого позову процесуальним законом,
за загальним правилом, покладається на позивача. За таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом виключно спростування обґрунтованості заперечень відповідача, оскільки це не позбавляє позивача його процесуальних обов'язків.
Відповідач заперечує проти стягнення з нього судових витрат з підстав відхилення позову по суті.
Просить в задоволенні позовних вимог відмовити.
Ухвалою Подільського районного суду м. Полтави від 24.07.2025 задоволено клопотання представника відповідача - витребувано y Акціонерного товариства «ПРИВАТБАНК» (код ЄДРПОУ: 14360570; адреса реєстрації: 01001, місто Комерційний банк Київ, вулиця Грушевського, буд. 1д; адреса зазначена для листування: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50):
1) Первинний документ про переказ коштів з банківського рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» (код ЄДРПОУ 37356833) у АТ КБ «ПРИВАТБАНК» по Договору № 30.04.2024-100003026 від 30.04.2024 на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) з відміткою АТ КБ «ПРИВАТБАНК» про фактичне проведення платежу. 2) Виписку з банківського рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» (код ЄДРПОУ 37356833) у АТ КБ «ПРИВАТБАНК» про переказ коштів по Договору № 30.04.2024-100003026 від 30.04.2024 на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) за дату 30.04.2024 засвідчену АТ КБ «ПРИВАТБАНК». Витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» (адреса: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського 133-А; код ЄДРПОУ: 37356833. Телефон: (044) 498 10 20; електронна пошта: info@sgroshi.com) наступні докази: 1. ОРИГІНАЛИ Договору № 30.04.2024-100003026 від 30.04.2024 року: Пропозиції про укладення Кредитного договору (оферти) від 30.04.2024 р, Акцепту, Заявки, Додатку до анкети Позичальника, Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача, Паспорта споживчого кредиту з електронними підписами Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» (код ЄДРПОУ 37356833) та ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) у дату укладання. 2. Первинний документ з банківського рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» (код ЄДРПОУ 37356833) про переказ коштів по Договору № 30.04.2024-100003026 від 30.04.2024 року на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) з відміткою банку про фактичне проведення платежу. 3. Виписку з банківського рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» (код ЄДРПОУ 37356833) про переказ коштів по Договору № 30.04.2024-100003026 від 30.04.2024 на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) за дату 30.04.2024., засвідчену банківською установою платника. 4. Детальний розрахунок заборгованості ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) по Договору № 30.04.2024-100003026 від 30.04.2024 та по Договору № 23.10.2023-010000721 від 23.10.2023 окремо по основному боргу, процентам, комісії, неустойці нарахованих у кожному періоді поденно, з урахуванням сплачених та не сплачених сум.
Ухвалою Подільського районного суду м. Полтави від 28.10.2025 задоволено клопотання представника відповідача - витребувано y Акціонерного товариства «ПРИВАТБАНК» (код ЄДРПОУ: 14360570; адреса реєстрації: 01001, місто Комерційний банк Київ, вулиця Грушевського, буд. 1д; адреса зазначена для листування: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50): 1) Первинний документ про переказ коштів з банківського рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» (код ЄДРПОУ 37356833) у АТ КБ «ПРИВАТБАНК» по Договору № 30.04.2024-100003026 від 30.04.2024 на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на р/р маска карти: № НОМЕР_2 у сумі 11000,00 грн., що здійснений 30.04.2024 з відміткою АТ КБ «ПРИВАТБАНК» про фактичне проведення платежу. 2) Виписку з банківського рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» (код ЄДРПОУ 37356833) у АТ КБ «ПРИВАТБАНК» про переказ коштів по Договору № 30.04.2024-100003026 від 30.04.2024 на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) р/р маска карти: НОМЕР_2 грн., за дату 30.04.2024 р. засвідчену АТ КБ «ПРИВАТБАНК».
17.11.2025 АТ КБ «ПриватБанк» на виконання вимог ухвали суду надіслано лист за вих. № 20.1.0.0.0/7-251104/78335 від 13.11.2025, відповідно до якого повідомлено, що на ім'я ОСОБА_1 в банку не емітовано картку № НОМЕР_2 . У зв'язку з чим відсутня можливість надати запитувану інформацію, оскільки зазначена картка в банку не обслуговується за клієнтом ОСОБА_1 . Також повідомлено, що надати відомості щодо особи, на ім'я якої було емітовано платіжну картку № НОМЕР_2 не вбачається можливим, оскільки недостатньо інформації для пошуку.
Ухвалою Подільського районного суду м. Полтави від 11.12.2025 відкладено розгляд справи на 04.02.2026 о 10 год. 00 хв. Визнано обов'язковою явку представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» у судове засідання, призначене на 04.02.2025 о 10 год. 00 хв.
Ухвалою Подільського районного суду м. Полтави від 04.02.2026 задоволено клопотання представника відповідача - витребувано y АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УНІВЕРСАЛ БАНК» (ЄДРПОУ: 21133352, адреса: 04082, місто Київ, вулиця Автозаводська, будинок, 54/19) наступну інформацію: 1) чи емітувалась (видавалась) банківська картка № НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ); 2) інформацію про рух коштів по банківському рахунку № НОМЕР_3 за 30.04.2024.
06.02.2026 представником позивача ТОВ «Споживчий кредит» на виконання вимог ухвали суду від 28.10.2025, в системі «Електронний суд» 06.02.2026, надано наступні документи: картку субконто, оригінал кредитного договору, копію договору з АТ КБ «ПриватБанк».
30.04.2024 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 , шляхом підписання пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), заявки від 30.04.2024, які підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором «Е365», укладено кредитний договір №30.04.2024-100003026 від 30.04.2024.
Відповідно до п.4.1 договору Кредитодавець надає Позичальнику Кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання Позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача НОМЕР_2.
Відповідно до п.6.1 договору Позичальник зобов'язався використати Кредит на зазначені в Договорі цілі, що не суперечать чинному законодавству України і забезпечити своєчасне повернення Кредиту та Процентів шляхом внесення в касу Кредитодавця готівкою або перерахування на рахунок Кредитодавця в такі терміни: а) повернення кредиту, сплата Процентів - у терміни та строки, вказані у Заявці, яка є невід'ємною частиною даної оферти; б) неустойка, яка може бути нарахована Кредитодавцем за несвоєчасне виконання зобов'язань за цим Договором, - негайно, з моменту пред'явлення Кредитодавцем вимоги (усної чи письмової) про нарахування таких санкцій.
Згідно п.9.1 договору у разі несплати Кредиту та/або Процентів та/або Комісії у встановлені договором терміни/строки, сума зобов'язань по погашенню Кредиту та/або Процентів та/або Комісії з наступного за останнім для сплати днем вважається простроченою, крім випадків, встановлених Договором. У разі несвоєчасного повернення позичальником обумовленої суми кредиту та/або несплати нарахованих процентів та/або Комісії до позичальника може бути застосована неустойка згідно п.7.6. кредитного договору. Також позичальник, який прострочив виконання грошового зобов'язання відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України на вимогу Кредитодавця зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також проценти річних від простроченої суми (база розрахунку) у розмірі, встановленому у Заявці, яка є невід'ємною частиною кредитного договору.
Пунктами 1-8, 13 Заявки від 30.04.2024 дата надання/видачі кредиту - 30/04/2024; Сума Кредиту: 11000 грн. 00 коп. Строк, на який надається Кредит - 210 днів з дати його надання. Дата повернення (виплати) кредиту - 25.11.2024; Процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається Кредит (надалі - "процентна ставка"). Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. Денна процентна ставка - загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом протягом всього строку, на який надається Кредит, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту. Розрахунок денної процентної ставки: 0.88% = (20373.95 / 11000)/210 ? 100%. Проценти (економічна сутність - плата за користування Кредитом) розраховуються шляхом множення всієї Суми Кредиту (включаючи всі Транші) (залишку від всієї Суми Кредиту) (база розрахунку) на кількість днів користування Кредитом/залишком Кредиту та на процентну ставку. Комісія, пов'язана з наданням Кредиту (надалі - "Комісія", економічна сутність - плата за надання Кредиту) - 20% від суми Кредиту та дорівнює 2200 грн. 00 коп. Комісія розраховується шляхом множення суми Кредиту (база розрахунку) на розмір Комісії у відсотковому значенні. Нараховується Кредитором та обліковується в день видачі кредиту. Неустойка: 110 грн. 00 коп., що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов'язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов'язання.
Також із заявки на укладення кредитного договору вбачається, що відповідачем було неодноразово підтверджено, факт розуміння умов, на яких укладається кредитний договір, про що зазначено у структурних елементах кредитного договору а саме: «Я розумію, що підписую та
укладаю кредитний договір на вищевказаних умовах, підписуючи даний акцепт одноразовим ідентифікатором (код з смс-повідомлення), яке було відправлене на фінансовий номер 0994065317: Е365».
Вказаний договір підписаний електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора Е365 про, що свідчить інформаційне повідомлення позичальника ОСОБА_1 .
Відповідно до п.5 ч.1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно ч. 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Згідно ч. 4, 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язанні з нею.
Частиною 8 ст. 11 цього Закону встановлено, що у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Статтею 12 цього Закону передбачено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, із вказаного вбачається, що кредитний договір були укладений в електронній формі.
Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 12.01.2021 у справі №524/5556/19, до аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19 (провадження № 61-7203св20).
30.04.2024 ОСОБА_1 підписаний Паспорт споживчого кредиту, пунктами 3-4 якого визначено: тип кредиту: кредитна лінія. Сума/ліміт кредиту, грн.: 11000 грн. 00 коп. Строк кредитування: 210 днів з дати його надання, мета отримання кредиту - придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника, спосіб та строк надання кредиту - Дата надання/видачі кредиту - 30/04/2024. Спосіб перерахування Позичальнику коштів у рахунок кредиту: банківський рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача. Можливі види (форми) забезпечення кредиту - неустойка.
Процентна ставка, відсотків річних: 365 %, Тип процентної ставки: фіксована, платежі за додаткові та/або супутні послуги Кредитодавця, обов'язкові для укладання договору, грн.: комісія, пов'язана з наданням Кредиту 2200 грн 00 коп. Нараховується Кредитором та обліковується в день видачі кредиту Застереження: Загальні витрати за кредитом, грн.: 20373 грн. 95 коп. Орієнтовна загальна вартість кредиту для Споживача за весь строк користування кредитом (у т. ч. тіло кредиту, відсотки, комісії та інші платежі), грн. 31373 грн. 95 коп. Реальна річна процентна ставка, відсотків річних 3834,77 %. Інформація, зафіксована у ньому, є актуальною до 29 квітня 2025 року.
Суд приходить до висновку, що вказаний Паспорт споживчого кредиту містить лише узагальнену інформацію про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту та передує укладенню кредитного договору з позичальником, умови якого залежать від проведення оцінки кредитодавцем кредитоспроможності споживача. Паспорт споживчого кредиту не може свідчити про узгодження цих умов кредитного договору між сторонами, що вимагає положення статей 3, 627 ЦК України.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 18 листопада 2020 року у справі № 313/346/20-ц, провадження № 61-14573св20.
Кредитодавець розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію, необхідну для отримання споживчого кредиту споживачем. Така інформація повинна містити наявні та можливі схеми кредитування у кредитодавця. Споживач перед укладенням договору про споживчий кредит має самостійно ознайомитися з такою інформацією для прийняття усвідомленого рішення (частина перша статті 9 Закону України «Про споживче кредитування», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до Закону України «Про споживче кредитування», у письмовій формі (у паперовому вигляді або в електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством) із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті (частина друга статті 9 Закону України «Про споживче кредитування», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами. Примірник укладеного в електронному вигляді договору про споживчий кредит та додатки до нього надаються споживачу у спосіб, що дозволяє встановити особу, яка отримала примірник договору та додатків до нього, зокрема шляхом направлення на електронну адресу або іншим шляхом з використанням контактних даних, зазначених споживачем під час укладення договору про споживчий кредит. Обов'язок доведення того, що один з оригіналів договору (змін до договору) був переданий споживачу, покладається на кредитодавця (стаття 13 Закону України «Про споживче кредитування», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Тлумачення вказаних норм свідчить, що: під формою правочину розуміється спосіб вираження волі сторін та/або його фіксація; правочин оформлюється шляхом фіксації волі сторони (сторін) та його змісту. Така фіксація здійснюється різними способами: першим і найпоширенішим з них є складання одного або кількох документів, які текстуально відтворюють волю сторін; зазвичай правочин фіксується в одному документі. Це стосується як односторонніх правочинів, (наприклад, складення заповіту), так і договорів (дво- і багатосторонніх правочинів). Домовленість сторін дво- або багатостороннього правочину, якої вони досягли, фіксується в його тексті, який має бути ідентичним у всіх сторін правочину; потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.
Така правова позиція міститься у постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2022 року у справі №393/126/20, яка в силу вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України підлягає врахуванню.
Між ТОВ «Споживчий центр» та АТ КБ «Приват Банк» 01.11.2020 укладено договір № 4507 про надання послуг в системі LiqPay. Однією з складових предмету вищезазначеного договору є
«Масові виплати» - це один з методів оплати в системі LiqPay, суть якого полягає в здійсненні переказів грошових коштів від Клієнта (тобто позивача - ТОВ «Споживчий центр») на поточні або карткові рахунки юридичних осіб, фізичних осіб та /або фізичних осіб підприємців на підставі одного платіжного доручення та реєстру отримувачів або через виклики системного інтерфейсу (АРІ).
Отримання відповідачем кредитних коштів в розмірі 11000 грн. підтверджено квитанцією сервісу LiqPay, ID платeжу 2456255631 від 30.04.2024 на платіжну карту VISA НОМЕР_2, призначення платежу: видача за договором №30.04.2024-100003026, а також карткою субконто по Договору № 30.04.2024-100003026.
Зазначені реквізити банківської карти НОМЕР_5 у квитанції LiqPay співпадають із банківськими реквізитами карти відповідача, вказаними останньою у договорі (заявці) від 30.04.2024.
Судом встановлено, що ТОВ «Споживчий центр» свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, однак відповідач, порушуючи умови договору, свої зобов'язання за договором належним чином в частині погашення заборгованості за кредитом та сплати відсотків не виконував.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, ЦК України, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.
У порушення умов кредитного договору свої зобов'язання ОСОБА_1 за кредитним договором від 30.04.2024 своєчасно не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість. Згідно із наданою ТОВ «Споживчий центр» довідкою-розрахунком про стан заборгованості за кредитним договором №30.04.2024-100003026 від 30.04.2024, заборгованість ОСОБА_1 складається із 11000 грн основного боргу, 23100 грн. процентам, 2 200,00 грн комісії, 5 500,00 грн. неустойки, разом 41800,00 грн.
Враховуючи що відповідач, в порушення умов укладеного кредитного договору, своєчасно не повернув кредитні кошти та не сплатив проценти за користування кредитом, у зв'язку з чим виникла заборгованість за кредитним договором № 30.04.2024-100003026 від 30.04.2024, суд вважає, що з ОСОБА_1 підлягає стягненню заборгованість по тілу кредиту в розмірі 11000 грн та заборгованість по процентам в розмірі 23100,00 грн.
Щодо вимог позивача у частині стягнення з відповідача заборгованості за комісією.
10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв'язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Положення частин 1, 2, 5 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» у договорі про споживчий кредит зазначаються:
1) найменування та місцезнаходження кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), прізвище, ім'я, по батькові та місце проживання споживача (позичальника);
2) тип кредиту (кредит, кредитна лінія, кредитування рахунку тощо), мета отримання кредиту;
3) загальний розмір наданого кредиту;
4) порядок та умови надання кредиту;
5) строк, на який надається кредит;
6) необхідність укладення договорів щодо додаткових та/або супутніх послуг третіх осіб, пов'язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту (за наявності);
7) види забезпечення наданого кредиту (якщо кредит надається за умови отримання забезпечення);
8) процентна ставка за кредитом, її тип (фіксована чи змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок зміни, та сплати процентів;
9) денна процентна ставка, її розрахунок та загальні витрати за споживчим кредитом (крім споживчих кредитів, виконання зобов'язань за якими забезпечено заставою/іпотекою або правом довірчої власності), орієнтовна реальна річна процентна ставка та орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит. У разі відсутності у кредитодавця інформації про вартість певної додаткової та/або супутньої послуги, що надається споживачу третьою особою під час укладення договору про споживчий кредит, орієнтовна вартість такої послуги визначається відповідно до пункту 7 частини третьої статті 9 цього Закону. Усі припущення, використані для обчислення орієнтовної реальної річної процентної ставки та/або орієнтовної загальної вартості кредиту, повинні бути зазначені;
10) порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, власних комісій та інших платежів (за наявності), включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися);
11) інформація про наслідки прострочення виконання зобов'язань зі сплати платежів, у тому числі розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються при невиконанні зобов'язання за договором про споживчий кредит;
12) порядок та умови відмови від надання та одержання кредиту;
13) порядок дострокового повернення кредиту;
14) відповідальність сторін за порушення умов договору;
15) право споживача на звернення до Національного банку України у разі порушення кредитодавцем, новим кредитором та/або колекторською компанією законодавства у сфері споживчого кредитування, у тому числі порушення вимог щодо взаємодії із споживачами при врегулюванні простроченої заборгованості (вимог щодо етичної поведінки), а також на звернення до суду з позовом про відшкодування шкоди, завданої споживачу у процесі врегулювання простроченої заборгованості.
Отже, ч. 2 ст. 8 та ч. 1 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» не передбачають сплату комісії за надання кредиту, а передбачають сплату комісії пов'язану з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.
У висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 13.07.2022 № 363/1834/17, зауважено, що банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов'язаної особи банку як обов'язкову умову надання банківських послуг (частина третя статті 55 Закону N 2121-III), однією із яких є розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (пункт 3 частини третьої статті 47 цього Закону), зокрема надання споживчого кредиту. Тому банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов'язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.
У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що у кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за
обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частиною 1 та частиною 2 статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у своєму правовому висновку у постанові від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15 (провадження № 61-8862сво18) зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов'язком банку, виконання такого обов'язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов'язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконанні прав та обов'язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об'єктивно надаються клієнту-позичальнику.
Як виснував Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного суду в постанові від 20.07.2022, прийнятій по справі №343/557/15-ц, провадження №61-10414св20, умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов'язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком. Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов'язаної особи банку як обов'язкову умову надання банківських послуг, як це закріплено вимогами ч. 3 ст. 55 вказаного Закону.
Згідно з п. 8 Заявки комісія, пов'язана з наданням кредиту (економічна сутність - плата за надання кредиту) - 20 % від суми кредиту та дорівнює 2200 грн. Розраховується шляхом множення суми кредиту (база розрахунку) на розмір комісії у відсотковому значенні. Нараховується кредитором та обліковується в день видачі кредиту.
Так, умовами укладеного між сторонами договору встановлено комісію за надання кредиту, тобто фактично встановлено плату позичальника за надання фінансового інструменту.
Ураховуючи наведене, оскільки відповідачу було встановлено плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, договір кредиту не містить переліку додаткових та супутніх послуг за які встановлюється плата у вигляді комісії, визначені договором умови щодо обов'язку позичальника сплатити одноразову комісію за надання кредиту в сумі 2200,00 гривень, є нікчемними.
За таких обставин, позивачем без належних на те правових підстав нарахована комісія за надання кредиту, у зв'язку з чим, суд приходить до висновку, що позовна вимога позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості по комісії у сумі 2200,00 грн є необґрунтованою, у зв'язку з чим задоволенню не підлягає.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача неустойки.
Відповідно до Закону України від 15.03.2022 № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану", розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 18, який передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється, зокрема, від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання
(невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України №64/2022від 24.02.2022 на всій території України введено воєнний стан, строк якого неодноразово продовжувався і який безперервно триває з 24.02.2022 до теперішнього часу.
При цьому, суд не може погодитися з аргументами позивача про те, що норми ЦК України в питанні нарахування пені є загальними та поступаються в пріоритеті застосування нормам спеціального законодавства ЗУ «Про споживче кредитування», оскільки за змістом ч. 2 ст. 4 ЦК України основним актом цивільного законодавства України є саме Цивільний кодекс України.
Так основним регулятором договірних відносин є Цивільний кодекс України, а не окремі закони, що вбачається з аналізу висновків постанови ВС від 10.10.2018 у справі № 362/2159/15-ц.
Позивач у позові зазначає, що відповідно до п. 6 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про споживче кредитування» встановлено, що у разі прострочення споживачем у період з 01.03.2020 до припинення зобов'язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов'язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов'язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов'язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону.
З системного аналізу як приписів п. 6 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про споживче кредитування», про які вказує скаржник, так і п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, які застосував суд першої інстанції, відхиляючи відповідні позовні вимоги, вбачається, що відповідні положення ЗУ «Про споживче кредитування» не мають предметом свого правового регулювання правовідносини щодо нарахування пені під час воєнного стану в державі, а стосуються унормування цивільного законодавства у зв'язку з іншими обставинами, а саме прийняття ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг».
Оскільки неустойка за кредитним договором нарахована у період дії воєнного стану, то відповідач звільняється від обов'язку її сплати на користь ТОВ «Споживчий центр».
Отже позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Порядок розподілу судових витрат між сторонами визначено нормами ст. 141 ЦПК України.
Частиною 1 ст.141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку з частковим задоволенням позовних вимог на (81.58 %) з відповідача на користь позивача відповідно до вимог ст.141 ЦПК України підлягає до стягнення 1976,19 грн. понесених позивачем судових витрат зі сплати судового збору.
Керуючись ст. 12, 13, 81, 82, 89, 128, 130, 141, 247, 264, 265 ЦПК України, суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» суму заборгованості за кредитним договором № 30.04.2024-100003026 від 30.04.2024 в розмірі 34100,00 грн. (тридцять чотири тисячі сто грн. 00 коп.).
В задоволенні інших вимог-відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» сплачений судовий збір у розмірі 1976,19 грн. (одна тисяча дев'ятсот сімдесят шість грн. 19 коп.).
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду через Подільський районний суд міста Полтави протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», місцезнаходження: 01132, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код ЄДРПОУ 37356833.
Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Представник відповідача - адвокат: Індутний-Шматько Станіслав Миколайович, РНОКПП НОМЕР_6 , адреса: пр-кт Архітектора Альошина, буд. 6, оф. 212.
Суддя Подільського районного суду міста Полтави В. В. Москаленко