Справа № 536/2803/25
24 квітня 2026 року м. Кременчук
Кременчуцький районний суд Полтавської області в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_2
прокурора - ОСОБА_3 ,
захисника - ОСОБА_4
обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
потерпілої - ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, в режимі відеоконференції, в м. Кременчуці матеріали кримінального провадження № 12021170000000835 від 30.12.2021 року які надійшли з Полтавської обласної прокуратури з обвинувальним актом за фактом вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кременчука Полтавської області, українця, громадянина України, з вищою освітою, працює фізичною особою - підприємцем, має на утриманні малолітню доньку ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше до кримінальної відповідальності не притягувався -
30.12.2021 року, приблизно о 02 год. 00 хв., в темний час доби, за відсутності увімкненого зовнішнього міського електроосвітлення, по мокрому асфальтобетонному покриттю по вул. Чкалова в с. Чечелеве Кременчуцького району Полтавської області, яка має по одній смузі руху у кожному напрямку, зі сторони с. Білецьківка Кременчуцького району в напрямку м. Кременчука, керуючи автомобілем Subaru Legacy реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався водій ОСОБА_5 .
У цей саме час, попереду автомобіля Subaru Legacy, в попутному напрямку відносно руху автомобіля, в межах смуги руху по правому краю проїзної частини, рухався пішохід ОСОБА_8 .
Рухаючись у вказаному напрямку, в заданій дорожній обстановці, поблизу буд. 148 по вул. Чкалова в с. Чечелеве Кременчуцького району, водій ОСОБА_5 , маючи можливість своєчасно виявити пішохода, не вжив заходів до зменшення швидкості руху автомобіля та своєчасного екстреного гальмування, тим самим порушив вимоги п. 12.3. «Правил дорожнього руху України», де відповідно вказано:
• 12.3. У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди,
та допустив наїзд передньою крайньою правою частиною керованого ним автомобіля Subaru Legacy д.н.з. НОМЕР_1 у задню частину тіла пішохода ОСОБА_8 .
Внаслідок проявленої злочинної необережності та порушення водієм ОСОБА_5 правил безпеки дорожнього руху, пішохід ОСОБА_8 отримав смертельні тілесні ушкодження та загинув на місці пригоди.
Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 995 від 31.01.2022 року при судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_8 виявлені тілесні ушкодження у вигляді: травма хребта та спинного мозку у вигляді крововиливів над твердою мозковою оболонкою (епідуральні), в тверду мозкову оболонку (інтрадуральні) та під тверду мозкову оболонку (субдуральні) спинного мозку нижньої частини грудного відділу хребта; крововиливів в м'які мозкові оболонки спинного мозку нижньої частини грудного відділу хребта; перелому-розриву хребтового стовпа між 12-м грудним та 1-м поперековим хребцями; крововиливу м'язи спини в ділянці грудопоперекового відділу хребта, яка ускладнилась травматичним шоком; садна на задній поверхні лівого колінного суглобу та на задній поверхні верхньої третини лівої гомілки.
Всі виявлені тілесні ушкодження утворились в короткий проміжок часу (майже одномоментно) незадовго до настання смерті, від ударної дії тупих предметів та ударі об такі, якими могли бути виступаючі деталі автомобіля, що могло мати місце при травмуванні пішохода при зіткненні його з легковим автомобілем, що рухався.
Враховуючи локалізацію, характер та механізм утворення виявлених тілесних ушкоджень, механізм травмування ОСОБА_8 представляється наступним чином: первинний удар виступаючими частинами автомобіля був спричинений по задній поверхні лівої нижньої кінцівки в ділянці задньої поверхні колінного суглобу та верхньої третини гомілки; в послідуючому відбулось падіння потерпілого та удар поперекового ділянкою об виступаючі частини автомобіля.
Спільність механізму та часу утворення виявлених тілесних ушкоджень робить доцільним можливість кваліфікувати їх по ступеню тяжкості, відносно живої особи, в єдиному комплексі як ушкодження що мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, за критерієм небезпеки для життя (п.п. 2.1.1. а), 2.1.2., 2.1.3. «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень» Наказу № 6 МОЗ України від 17.01.1995 року «Про розвиток та вдосконалення судово-медичної служби») і в даному випадку призвели до смерті.
Смерть ОСОБА_8 настала внаслідок тупої травми хребта та спинного мозку, яка ускладнилась травматичним шоком, що підтверджується даними судово-гістологічного дослідження.
Між тілесними ушкодженнями, які отримав ОСОБА_8 під час дорожньо-транспортної пригоди та настанням його смерті існує прямий причинно-наслідковий зв'язок.
Відповідно до висновку судової автотехнічної експертизи № СЕ-19/117-23/2639-ІТ від 15.02.2023 року, в заданій дорожній обстановці водій автомобіля Subaru Legacy реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_5 , мав технічну можливість уникнути наїзду на пішохода ОСОБА_8 , шляхом виконання вимог п. 12.3. «Правил дорожнього руху України», для чого у нього не було будь-яких перешкод технічного характеру.
У заданій дорожній обстановці в діях водія автомобіля Subaru Legacy реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_5 , вбачаються невідповідності з вимогами п. 12.3. «Правил дорожнього руху України», які з технічної точки зору знаходяться в причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди.
Обвинувачений в судовому засіданні не оспорюючи час, місце, спосіб вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, визнав себе винуватим, щиро розкаявся. Просив врахувати щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину як обставини, що пом'якшують покарання, при ухваленні вироку та застосувати положення ст. 69 КК України призначивши основне покарання нижче від найнижчої межі, передбаченої санкцією ч. 2 ст. 286 КК України (або перейти до іншого, більш м'якого виду покарання).
Потерпіла ОСОБА_6 просила призначити обвинуваченому покарання не пов'язане із позбавленням волі. Також вказала, що збитки відшкодовані повністю та обвинуваченим сплачено їй близько 600000 гривень.
Заслухавши думку учасників кримінального провадження, роз'яснивши зміст ч. 3 ст. 349 КПК України та оскільки проти такого розгляду сторони кримінального провадження не заперечували, суд вважає за недоцільне досліджувати докази щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
Аналізуючи пояснення обвинуваченого, суд вважає, що його винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення знайшло своє підтвердження в судовому засіданні. Так, обвинувачений давав чіткі та послідовні пояснення стосовно обставин вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, вказуючи на спосіб його вчинення. Надані обвинуваченим пояснення повністю узгоджуються зі встановленими судом фактичними обставинами справи.
Зважаючи на встановлені в судовому засіданні обставини справи, суд доходить висновку, що оскільки ОСОБА_5 порушив правила безпеки дорожнього руху, керуючи транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого, то його дії вірно кваліфіковані за ч. 2 ст. 286 КК України.
Згідно ч. 2 ст. 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для виправлення та попередження нових злочинів, виходячи із принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання має бути відповідним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
При обранні виду та міри покарання суд приймає до уваги ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи обвинуваченого, його ставлення до вчиненого, обставини, що обтяжують та пом'якшують його покарання.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_5 суд враховує, що він вчинив тяжкий злочин, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався.
Відповідно до Довідки КП «Обласний заклад з надання психіатричної допомоги Полтавської обласної ради» від 19.01.2022 року, ОСОБА_5 за медичною допомогою не звертався.
Згідно Довідки КП «Полтавський обласний центр терапії залежностей Полтавської обласної ради», ОСОБА_5 на диспансерному обліку не перебуває.
Згідно характеристики ТОВ «Житлорембудсервіс» за місцем проживання скарг від мешканців будинку щодо порушень правил проживання не надходило.
Відповідно до інформацї Автозаводської районної адміністрації Кременчуцького району Полтавської області, скарг та заяв на ОСОБА_5 не надходило.
На військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 не перебуває з 2023 року, не придатний з виключенням з обліку ст. 41 а. На військову службу до лав ЗСУ під час мобілізації не призивався.
У вказаному кримінальному провадженні, судом визнаються обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого, зокрема:
- щире каяття, яке полягає у визнанні у суді та під час досудового слідства, обставин відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 91 КПК щодо події кримінального правопорушення. Обвинувачений висловив щирий жаль з приводу учинених дій та осуд своєї поведінки;
- активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, що виразилось у встановленні обставин відповідно до ст. 91 КПК України та розгляду провадження у порядку ч. 3 ст. 349 КПК;
- добровільне відшкодування ним заподіяної шкоди.
Обтяжуючих покарання обставин обвинуваченого - не встановлено.
Згідно з роз'ясненнями, які містить п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» (в редакції Постанови Верховного Суду №8 від 12.06.2009), суди при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
При обранні міри покарання, суд бере до уваги, що ОСОБА_5 одружений, є фізичною особою підприємцем, має на утриманні малолітню дитину, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, його вік 56 років, наявність обставин, що пом'якшує покарання обвинуваченого, потерпіла підтвердила щире каяття обвинуваченого, добровільне відшкодування ним шкоди дружині ОСОБА_8 у розмірі близько 600000 гривень, здійснив фінансову допомогу на користь Збройних Сил України у розмірі 20000 гривень.
Водночас, суд враховує тяжкість вчиненого ОСОБА_5 кримінального правопорушення, внаслідок чого настала смерть ОСОБА_8 , а тому суд вважає за недоцільне застосувати положення ст. 69 КК України про що клопотав обвинувачений.
Оскільки, призначивши основне покарання нижче від найнижчої межі, передбаченої санкцією ч. 2 ст. 286 КК України або іншого, більш м'якого виду покарання, таке покарання не буде справедливим та не відповідатиме принципу співмірності враховуючи наслідки вчиненого злочину.
Санкцією ч.2 ст.286 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 8 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.
З урахуванням вищевикладеного, встановлених обставин, особи обвинуваченого, суд дійшов висновку, що ОСОБА_5 слід призначити покарання на рівні найнижчої межі, встановленої санкцією ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі.
Щодо призначення додаткового покарання суд зазначає, що згідно роз'яснень, які містяться у п.21 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005р. «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», у кожному випадку призначення покарання за частинами 1 та 2 ст. 286 і ст.287 КК необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання позбавлення права керувати транспортними засобами або обіймати посади, пов'язані з відповідальністю за технічний стан чи експлуатацію транспортних засобів, відповідно.
З огляду на конкретні обставини даного кримінального провадження, та їх тяжкі наслідки у вигляді смерті потерпілого, саме внаслідок допущення обвинуваченим порушень Правил дорожнього руху, суд вважає, що обвинуваченому за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, слід призначити і додаткове покарання, передбачене санкцією цієї статті, у виді позбавлення права керувати транспортними засобами строком на 1 рік.
Таке покарання, на думку суду, є відповідним до характеру вчинених дій та їх небезпечності і повністю відповідає вимогам статей 65 - 67 КК України.
Статтею 368 КПК України встановлено, що ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити питання, на кого мають бути покладені процесуальні витрати і в якому розмірі.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 118 КПК України, до процесуальних витрат відносяться витрати, пов'язані із залученням експертів.
Судом встановлено, що в даному кримінальному провадженні загалом витрати на залучення експертів під час досудового розслідування становлять 4187,52 грн., що підтверджуються відповідними довідками про витрати на проведення експертизи у кримінальному провадженні.
Згідно із ч. 2 ст. 122 КПК України, залучення стороною обвинувачення спеціалістів, експертів спеціалізованих державних установ, проведення експертизи (обстежень і досліджень) за дорученням слідчого судді або суду здійснюються за рахунок коштів, що за цільовим призначенням виділяються таким установам із Державного бюджету України.
Ч. 2 ст. 124 КПК України встановлено, що у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
Враховуючи вказане, суд доходить висновку, що із ОСОБА_9 слід стягнути підтверджені витрати на проведення експертизи у кримінальному провадженні щодо його обвинувачення у розмірі 4187,52 гривень.
Відповідно до ч. 3 ст. 174 КПК України, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.
Судом встановлено, що на підставі ухвал слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 05.01.2022 року справа № 554/12473/21 накладено арешт на: Subaru Legacy реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Враховуючи, що судовий розгляд закінчено, суд вважає за необхідне скасувати арешт на вказане майно.
Долю речових доказів вирішити у порядку ст. 100 КПК України.
Керуючись ст.ст. 100, 124, 174, 349, 368, 370, 374 КПК України, ст.ст. 50, 65, ч. 2 ст. 286 КК України, суд,
Визнати винуватим ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки з позбавлення права керувати транспортними засобами строком на 1 рік.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_5 рахувати з 24 квітня 2026 року.
На підставі ст. 577 КПК України, зарахувати ОСОБА_5 у строк відбування покарання, строк його перебування під вартою у Італійській Республіці, з метою його видачі (екстрадиції) в Україну з 05.09.2023 року по 15.10.2024 року включно.
Зарахувати ОСОБА_5 у строк відбування покарання, строк його перебування під вартою у Федеративній Республіці Німеччина, з метою його видачі (екстрадиції) в Україну з 28.08.2025 по 17.11.2025 року включно.
Зарахувати ОСОБА_5 у строк відбування покарання, строк тримання під вартою з моменту його фактичного затримання на території України з 17.11.2025 року по 23.04.2026 року включно.
До набрання вироку законної сили, відносно ОСОБА_5 залишити обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Скасувати арешт накладений на транспортний засіб, автомобіль Subaru Legacy реєстраційний номер НОМЕР_1 , згідно ухвали Октябрського районного суду м. Полтави від 05.01.2022 року справа № 554/12473/21.
Стягнути з ОСОБА_5 витрати на користь держави пов'язані із залученням експертів у кримінальному провадженні у сумі 4187,52 гривень.
Речові докази:
- транспортний засіб, автомобіль Subaru Legacy реєстраційний номер НОМЕР_1 , що перебуває на зберіганні за адресою: Полтавська область, місто Кременчук, вулиця Київська 7 - передати власнику ОСОБА_10 ;
- одяг та взуття потерпілого ОСОБА_8 - знищити.
- компактний диск Verbarim DVD-R з відеозаписом з камери відеоспостереження з будівлі магазину причепів ТОВ «Завод причепів «Золотий лев» - залишити в матеріалах кримінального провадження № 12021170000000835.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з моменту його проголошення, а для особи яка перебуває під вартою, з моменту його отримання.
Судове рішення не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя ОСОБА_1