Київський районний суд м. Полтави
Справа № 552/4499/18
Провадження № 4-с/552/11/26
іменем України
24.04.2026 Київський районний суд м. Полтави в складі:
головуючого судді Яковенко Н.Л.,
секретаря судового засідання Резніченко О.С.,
за участю
заявника ОСОБА_1 ,
представника заявника ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві в приміщенні суду скаргу ОСОБА_1 на рішення державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про накладення арешту, стягувач у виконавчому провадженні - ОСОБА_3 , -
Заявник ОСОБА_1 09.03.2026 звернувся в Київський районний суд м. Полтави зі скаргою на рішення державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про накладення арешту.
Скарга обґрунтована тим, що на виконанні державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби у м. Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції знаходиться виконавче провадження номер 57333892 з примусового виконання рішення Київського районного суду м. Полтави в справі № 552/4499/18 про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку до повноліття.
Вказував, що постановою державного виконавця від 03.11.2020 накладено решт на все майно боржника, станом на 23.10.2025 заборгованість по виконавчому провадженні № 57333892 відсутня, але у знятті арешту відмовлено.
В своїй скарзі просив скасувати арешт майна ОСОБА_1 , який накладений на підставі постанови Київського відділу державної виконавчої служби м. Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління МЮ від 03.11.2020 в рамках ВП 57333892.
В судовому засіданні з розгляду скарги по суті заявник ОСОБА_1 та представник заявника повністю підтримали вимоги скарги, посилаючись на викладені в ній обставини.
Державний виконавець та стягувач в судове засідання не з'явилися, будучи повідомленими про розгляд скарги.
Суд, заслухавши пояснення заявника та представника заявника, розглянувши матеріали скарги та дослідивши зібрані докази, в тому числі з доступом до матеріалів виконавчого провадження № 57333892, приходить до таких висновків.
Встановлено, що Київським районним судом м. Полтави 30.08.2018 в справі № 552/4499/18 видано судовий наказ, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини всіх виді заробітку, до повноліття, починаючи з 08.08.2018.
Згідно зі ст. 129-1 Конституції України та ст.ст. 2,18 Цивільного процесуального кодексу України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і виконуються в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження".
Згідно ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Примусове виконання рішень згідно зі ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Встановлено, що постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) Клюшника Євгенія Миколайовича від 03.11.2020 при примусовому виконанні судового наказу, виданого Київським районним судом м. Полтави в справі № 552/4499/18, що виданий 21.09.2018, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 аліментів на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, накаледно арешт на все майно боржника ОСОБА_1 .
Встановлено та не заперечується заявником, що постанова державного виконавця у встановленому законом порядку оскаржена не була.
Також дослідженими матеріалами виконавчого провадження встановлено, що станом на час розгляду скарги заборгованість зі сплати аліментів відсутня.
Звертаючись до суду з даною скаргою, боржник ОСОБА_1 заявляє вимоги про скасування арешту майна, обґрунтовуючи свою скаргу відсутністю заборгованості станом на час її розгляду.
Порядок стягнення аліментів визначено в ст.. 71 Закону України «Про виконавче провадження».
Частиною 2 та частиною 9 статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що за наявності заборгованості із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці, стягнення може бути звернено на майно боржника. Звернення стягнення на заробітну плату не перешкоджає зверненню стягнення на майно боржника, якщо існує непогашена заборгованість, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці. За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці, державний виконавець виносить вмотивовані постанови:
1) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі;
2) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі;
3) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі;
4) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі.
Як встановлено судом, постанова державного виконавця від 03.11.2020 про арешт майна боржника ОСОБА_1 була прийнята державним виконавцем правомірно, в межах наданих державному виконавцеві повноважень, в порядку, який передбачений ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження», за наявності заборгованості зі сплати аліментів.
Відповідно до ст. 449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи.
З матеріалів виконавчого провадження вбачається, що про наявність зазначеної постанови боржнику ОСОБА_1 було відомо.
Відповідно до статей 48, 56 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.
Згідно з частиною п'ятою статті 13 Закону України «Про виконавче провадження» постанова про зняття арешту виноситься виконавцем не пізніше наступного робочого дня після надходження до нього документів, що підтверджують наявність підстав, передбачених частиною четвертою статті 59 цього Закону, та надсилається в той самий день органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.
Частинами четвертою, п'ятою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: зокрема, погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника.
В даній справі судом встановлено, що боржник ОСОБА_1 дійсно станом на час вирішення даної скарги судом погасив заборгованість зі сплати періодичних платежів, продовжує виконувати судове рішення та сплачувати аліменти.
Разом з тим, обґрунтовуючи свою скаргу, вказує, що офіційно не працює, лише зобов'язується забезпечити виконання рішення суду повною сплатою поточних платежів.
Матеріали справи не містять даних про те, що боржник ОСОБА_1 має стабільні доходи та заробіток.
Перебування боржника з березня 2026 року в трудових відносинах з Полтавським навчально-виховним комплексом № 16 не свідчить про наявність в ОСОБА_1 стабільного заробітку.
Звертаючись до суду з даною скаргою, заявник ОСОБА_1 не зазначає про наявність у нього рахунків в банківських установах, грошових коштів, достатніх для виконання рішення суду про сплату аліментів.
Отримання боржником соціальних виплат з державного бюджету як особою, яка перебуває на обліку з центрі зайнятості, також не може бути оцінено судом як достатній захід забезпечення виконання рішення суду про стягнення аліментів.
Також боржник ні суду, ні державному виконавцеві не повідомляв про наявність у нього нерухомого чи рухомого майна, яке може бути заходом забезпечення виконання судового рішення.
Натомість, в судовому засіданні заявник вказував на ту обставину, що має намір розпорядитися належною йому на праві власності квартирою, але наявна заборона державного виконавця обмежує його право.
За таких обставин, суд приходить до висновку про те, що не зняття державним виконавцем арешту з майна боржника ОСОБА_1 з метою забезпечення належного виконання судового рішення про стягнення аліментів на утримання дитини не свідчить про порушення державним виконавцем вимог Закону України "Про виконавче провадження".
Подібні висновки щодо застосування положень статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" викладені у постановах Верховного Суду від 31 січня 2018 року у справі № 336/61690/17 (провадження № 61-29992св18), від 22 квітня 2021 року у справі № 742/819/20 (провадження № 61-565св21), від 28 квітня 2021 року у справі № 577/4889/19 (провадження № 61-5670св20), від 20 грудня 2021 року у справі № 646/7134/19 (провадження № 61-8727св20).
У постанові Верховного Суду від 26 травня 2021 року у справі № 490/6309/16 (провадження № 61-473св21), на яку зокрема послався апеляційний суд, зроблено правовий висновок про те, що за змістом пункту 7 частини четвертої статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" таке забезпечення виконання рішення, яким передбачено стягнення періодичних платежів, зокрема аліментів, має бути реальним, а не декларативним.
За наявності на виконанні судового рішення про стягнення періодичних платежів (аліментів), а також при неможливості забезпечити виконання судового рішення у інший спосіб, підстави для зняття арешту з майна боржника відсутні.
За таких обставин суд приходить до висновку, що скарга є безпідставною та не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 447-451 ЦПК України, суд, -
В задоволенні скарги ОСОБА_1 на рішення державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про накладення арешту відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення ухвали.
Повний текст ухвали складено 24.04.2026.
Головуючий суддя Н.Л.Яковенко