Справа № 320/6752/24 Головуючий у 1 інстанції - Кочанова П.В.
Суддя-доповідач - Василенко Я.М.
23 квітня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Василенка Я.М.,
суддів Ганечко О.М., Кузьменка В.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 17.04.2025 у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ГЕНБУДПІДРЯД» до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправними та скасування рішення, -
ТОВ «ГЕНБУДПІДРЯД» звернулося до суду першої інстанції з позовом, в якому просило:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Київській області від 01.12.2023 за №10071409/44936708 про неврахування Таблиці даних платника податку на додану вартість, винесене Головою комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних;
- зобов'язати Головне управління ДПС у Київській області врахувати Таблицю даних платника податку на додану вартість ТОВ «ГЕНБУДПІДРЯД» від 27.11.2023, зареєстровану у контролюючому органі 28.11.2023 за № 9322418644;
- стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ГЕНБУДПІДРЯД» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 6 056,00 грн. та понесені ним витрати, пов'язані з наданням професійної правничої допомоги у розмірі 18 725, 00 грн.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 17.04.2025 позов задоволено:
- визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДПС у Київській області від 01.12.2023 за №10071409/44936708 про неврахування Таблиці даних платника податку на додану вартість, винесене головою комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних;
- зобов'язано Головне управління ДПС у Київській області врахувати Таблицю даних платника податку на додану вартість ТОВ «ГЕНБУДПІДРЯД» від 27.11.2023, зареєстровану у контролюючому органі 28.11.2023 за №9322418644;
- стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області (код ЄДРПОУ 44096797, адреса: 03151, м. Київ, вул. Святослава Хороброго, 5а) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ГЕНБУДПІДРЯД» (код ЄДРПОУ 44936708, адреса: 08133, Київська обл., Бучанський р-н., м. Вишневе, вул. Примаченко Марії, 21а, прим. 41/4) судовий збір у розмірі 3 028,00 грн. та понесені ним витрати, пов'язані з наданням професійної правничої допомоги у розмірі 3 000, 00 грн.
Не погоджуючись з вказаним рішенням Головне управління ДПС у Київській області звернулося до Шостого апеляційного адміністративного суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що ухвалене із порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
З метою повного та всебічного встановлення обставин справи, колегією суддів ухвалено рішення про продовження апеляційного розгляду даної справи на розумний строк.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що зазначена апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 27.11.2023 ТОВ «ГЕНБУДПІДРЯД» направлено Головному управлінню ДПС у Київській області Таблицю даних платника податку на додану вартість, що підтверджується квитанцією №2 від 28 листопада 2023 року.
01.12.2023 Комісією з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Київській області прийнято рішення №10071409/44936708 про неврахування Таблиці даних платника податку на додану вартість. Підставою для неврахування таблиці даних платника податку на додану вартість у спірному рішенні визначено «інше: наявність у контролюючих органах податкової інформації, що свідчить про здійснення платником податку ризикових операцій: заробітна плата виплачується менше законодавчо встановленого рівня. Залишки нереалізованого товару на умовному складі».
14.12.2023 ТОВ «ГЕНБУДПІДРЯД» подано скаргу до Головного управління ДПС у Київській області на рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Київській області про врахування/неврахування Таблиці даних платника податку на додану вартість №10071409/44936708 від 01.12.2023.
21.12.2023 Комісією з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Київській області прийнято рішення за результатами розгляду скарги щодо рішення про неврахування Таблиці платника податку на додану вартість №332/44936708, яким відмовлено в задоволенні скарги.
Вважаючи рішення Головного управління ДПС у Київській області від 01.12.2023 за №10071409/44936708 про неврахування Таблиці даних платника податку на додану вартість, винесене Головою комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав та інтересів.
Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що оскаржуване рішення контролюючого органу про неврахування Таблиці даних платника ПДВ не містить конкретної та належної мотивації, оскільки у ньому відсутня детальна податкова інформація, яка відповідно до вимог Порядку №1165 повинна бути зазначена як підстава для такого неврахування. При цьому, наведені загальні посилання на «ризикові операції» не розкривають їх змісту, не містять ідентифікуючих ознак операцій, контрагентів та періодів, що свідчить про необґрунтованість рішення. Суд першої інстанції також встановив, що подана позивачем таблиця відповідає вимогам законодавства, а визначені Порядком підстави для її неврахування відсутні, причому платник податку не може нести негативні наслідки через можливі порушення його контрагентів. Таким чином, суд першої інстанції дійшов до висновку про протиправність та необхідність скасування спірного рішення і, як належний спосіб захисту, зобов'язання контролюючого органу врахувати таблицю даних платника, а також частково задовольнив вимоги щодо відшкодування судових витрат, зменшивши їх до розумного та співмірного розміру.
Апелянт у своїй скарзі зазначає, що оскаржуване рішення прийнято судом першої інстанції з ненаданням належної оцінки нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення, судом порушено правильність застосування норм матеріального та процесуального права, а також правової оцінки обставин у справі. Крім вказаного, апелянт зазначив, що позивачем не було надано документів, котрі підтвердили б реальність господарських операцій з постачання товарів/послуг згідно наданої таблиці даних платника податку, а тому підстави для врахування Таблиці даних платника податку на додану вартість були відсутні.
Колегія суддів вважає доводи апелянта необґрунтованими та погоджується з рішенням суду першої інстанції, враховуючи наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі - ПК України).
Відповідно до підпункту 16.1.2, 16.1.3 пункт 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.
Механізм зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), організаційні та процедурні засади діяльності комісій з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі (далі - комісії контролюючих органів), права та обов'язки їх членів визначає Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 №1165 (далі - Порядок №1165).
У цьому Порядку терміни вживаються у такому значенні: таблиця даних платника податку - зведена інформація, що подається платником податку до контролюючого органу, щодо кодів видів економічної діяльності платника податку згідно з Класифікатором видів економічної діяльності, кодів товарів згідно з УКТЗЕД та/або кодів послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, що постачаються та/або придбаваються (отримуються) платником податку, ввозяться на митну територію України (п. 2 Порядку №1165).
Пунктом 12 Порядку №1165 встановлено, що платник податку має право подати до ДПС таблицю даних платника податку за встановленою формою (додаток 5).
У таблиці даних платника податку зазначаються: види економічної діяльності відповідно до КВЕД; коди товарів згідно з УКТЗЕД, що постачаються та/або придбаваються (отримуються) платником податку, ввозяться на митну територію України; коди послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, що постачаються та/або придбаваються (отримуються) платником податку, ввозяться на митну територію України (пункт 13 Порядку №1165).
Згідно з пунктом 14 Порядку №1165 Таблиця даних платника податку з поясненнями розглядається комісією регіонального рівня протягом п'яти робочих днів після її отримання.
Комісія регіонального рівня приймає рішення про врахування або неврахування таблиці даних платника податку, яке надсилається платнику податку в порядку, встановленому статтею 42 Кодексу (додаток 6).
У рішенні про неврахування таблиці даних платника податку в обов'язковому порядку зазначається причина такого неврахування.
Таблиця даних платника податку враховується ДПС в автоматичному режимі у разі, коли: така таблиця подається платниками податку - сільськогосподарськими товаровиробниками, включеними до Реєстру отримувачів бюджетної дотації відповідно до Закону України Про державну підтримку сільського господарства України, та/або сільськогосподарськими товаровиробниками, які на 31 грудня 2016 р. застосовували спеціальний режим оподаткування відповідно до статті 209 Кодексу (у редакції, що діяла на 31 грудня 2016 р.) та мають у власності (право власності/користування) та/або на умовах оренди земельні ділянки, загальна площа яких становить не менш як 200 гектарів включно станом на 1 січня та які відображені в податковій звітності до 20 лютого поточного року (до 20 лютого поточного року враховується наявність таких ділянок за звітний період попереднього року), та у поданій таблиці даних платника податку зазначаються відомості про постачання (виготовлення) таких груп товарів за кодами згідно з УКТЗЕД, як живі тварини (код згідно з УКТЗЕД 01); риба і ракоподібні, молюски та інші водяні безхребетні (код згідно з УКТЗЕД 03); молоко та молочні продукти; яйця птиці; натуральний мед; їстівні продукти тваринного походження, в іншому місці не зазначені (код згідно з УКТЗЕД 04); овочі та деякі їстівні коренеплоди і бульби (код згідно з УКТЗЕД 07); їстівні плоди та горіхи; шкірки цитрусових або динь (код згідно з УКТЗЕД 08); зернові культури (код згідно з УКТЗЕД 10); насіння і плоди олійних рослин; інше насіння, плоди та зерна; технічні або лікарські рослини; солома і фураж (код згідно з УКТЗЕД 12);
Відповідно до п.19 Порядку 1165 комісії контролюючих органів приймають рішення про неврахування таблиці даних платника податку (додаток 7), яку враховано, зокрема, в автоматичному режимі, що надсилається платнику податку в порядку, визначеному статтею 42 Кодексу, якщо: стосовно платника податку прийнято рішення про відповідність критеріям ризиковості платника податку (додаток 4), визначених у пунктах 1-5 додатка 1.
Якщо таблиця даних платника податку врахована відповідно до пункту 18 цього Порядку, після прийняття комісією контролюючого органу рішення про неврахування таблиці даних платника податку така таблиця підлягає розгляду відповідно до пункту 15 цього Порядку (пункт 20 Порядку №1165).
Згідно з пунктом 22 Порядку №1165 таблиця даних платника податку враховується у разі надходження до контролюючого органу рішення суду про скасування рішення про неврахування таблиці даних платника податку, яке набрало законної сили.
Відповідно до пункту 25 Порядку №1165 комісія центрального рівня приймає рішення про неврахування таблиці даних платника податку, розглядає скарги на рішення комісій регіонального рівня про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі.
Комісії регіонального рівня приймають рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації, врахування або неврахування таблиці даних платника податку, відповідність/невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.
Аналіз наведених правових норм дає підстав для висновку, що рішення про неврахування таблиці даних платника податку в обов'язковому порядку повинно містити обґрунтовану підставу для такого неврахування.
Як вже було зазначено вище, підставою для прийняття оскаржуваного рішення слугувала податкова інформація, що свідчить про здійснення платником податку ризикових операцій.
Відповідно до п. 17 Порядку №1165 у рішенні про неврахування таблиці даних платника, у відповідних полях рішення зазначається детальна інформація, що стала підставою для неврахування таблиці даних платника податку, а саме: тип операції (придбання/постачання), період здійснення господарської операції, код згідно з УКТЗЕД/ДКПП/умовним кодом товару, податковий номер платника податку, задіяного в ризиковій операції, дата включення платника податку, задіяного в ризиковій операції, до переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку.
Натомість, зі змісту оскаржуваного рішення встановлено, що останнє містить лише посилання на наявність у контролюючого органу податкової інформації, що свідчить про здійснення платником податку ризикових операцій: придбання товарів (робіт, послуг) від контрагентів, по яким прийнято рішення про відповідність критерію ризиковості платника податку згідно з пунктом 8 додатка 1 до Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1165 (із змінами) протягом 2022 року».
Більш детальної інформації, що стала підставою для неврахування таблиці даних платника податку, як вимагає п.17 Порядку № 1165, оскаржуване рішення не містить.
Крім цього, щодо необхідності зазначення в рішенні про неврахування таблиці даних платника ПДВ конкретної податкової інформації та доведення її наявності під час судового розгляду справи неодноразово вказував Верховний Суд у своїх постановах, зокрема від 20.04.2023 у справі №380/4746/22 та від 31.05.2023 у справі № 280/1255/20.
Колегія суддів враховує, що Порядком №1165 чітко не визначено підстав для неврахування таблиці даних платника податку. Водночас, слід врахувати вимоги, які встановлено п.п.13-14 Порядку №1165 до таблиці даних платника податку та перевірити їх дотримання платником.
Як вбачається з матеріалів справи, таблиця даних платника податку, яка була подана позивачем 27.11.2023, відповідає п.п.13-14 Порядку №1165.
Крім того, підстави для неврахування таблиці даних платника податку, передбачені п.19 Порядку №1165 відсутні. При цьому, віднесення контрагентів позивача до платників, які відповідають критеріям ризиковості відповідно до вказаного пункту не є такою підставою.
Колегія суддів звертає увагу, що позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками податкового законодавства, а саме: платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення не відповідає критеріям правомірності рішень суб'єктів владних повноважень, викладеним у частині другій статті 2 КАС України, а тому суд першої інстанції правильно визнав його протиправним та скасував.
Водночас, згідно з пунктом 22 Порядку № 1165 таблиця даних платника податку враховується у разі надходження до контролюючого органу рішення суду про скасування рішення про неврахування таблиці даних платника податку, яке набрало законної сили.
Отже, врахування таблиці даних платника податку є законодавчо встановленим обов'язком для контролюючого органу, у разі надходження до нього рішення суду про скасування рішення про неврахування таблиці даних платника податку, яке набрало законної сили.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно зобов'язав Головне управління ДПС у Київській області врахувати Таблицю даних платника податку на додану вартість ТОВ «ГЕНБУДПІДРЯД» від 27.11.2023, зареєстровану у контролюючому органі 28.11.2023 за №9322418644.
Щодо стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 3 000, 00 грн., колегія суддів зазначає наступне.
Згідно ч. 1 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
У свою чергу, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, законодавцем включено витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України).
Приписи ч. ч. 1, 2 ст. 134 КАС України визначають, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Відповідно до ч. 3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
При цьому, в силу положень ч. 5 ст. 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно ч. 9 ст. 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін.
При цьому, на переконання колегії суддів, принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який, як вже було зазначено вище, включає у себе такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони. Крім того, врахування таких критеріїв не ставиться законодавцем у залежність від результату розгляду справи.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем на підтвердження понесених витрат на правову допомогу надано договір про надання правничої допомоги, додаткову угоду до договору від 08.12.2023 № 8/12/23; акт про надання юридичних послуг від 31.01.2024 № 001 та платіжну інструкцію, згідно з яких сума витрат складає 50 785,00 грн.
Колегія суддів враховує висновки Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду викладені у постанові від 14.11.2019 у справі № 826/15063/18, згідно яких: «…суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг».
Так, враховуючи складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг, предмет спору, значення справи для позивача у порівнянні з розміром судових витрат, які він просить стягнути з відповідача, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що сума, яка підлягає компенсації позивачу на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000, 00 грн. є справедливою та співмірною.
Такий висновок повністю відповідає згаданим вище принципам обґрунтованості, співмірності та пропорційності, які повинні бути враховані судом при вирішенні питання про відшкодування витрат на правничу допомогу.
З огляду на наведені правові норми та фактичні обставини справи колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову, доводи апеляційної скарги є безпідставними та спростовуються вказаним вище.
Крім того, як зазначено у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц, Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», §58, рішення від 10.02.2010).
Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Апелянт не надав до суду належні докази, що підтверджують факт незаконності рішення суду першої інстанції.
Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 17.04.2025 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: Василенко Я.М.
Судді: Ганечко О.М.
Кузьменко В.В.