Справа № 580/4858/25 Суддя (судді) першої інстанції: Віталіна ГАЙДАШ
23 квітня 2026 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Аліменка В.О.,
суддів Безименної Н.В., Вівдиченко Т.Р.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 06 червня 2025 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Черкаського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області , в якому позивач просив:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати пенсії позивача з 01.03.2025 із урахуванням індексації, проведеної на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 №209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» без обмеження її максимального розміру;
- визнати бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо не проведення перерахунку та виплати пенсії позивача починаючи з 01.03.2025 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2011 року №1381 «Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення» в редакції чинний із змінами станом на 16.02.2022, щодо встановлення позивачу збільшення пенсії на 25 відсотків з урахуванням індексації пенсії на визначений щороку Кабінетом Міністрів України коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії без обмеження її максимального розміру протиправною;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області перерахувати та виплатити позивачу з 01.03.2025 пенсію відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» без обмеження її максимального розміру десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність, та виплатити її з урахуванням фактично виплачених сум;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії з 01.03.2025 як особі з інвалідністю внаслідок війни, з встановленням збільшення пенсії на 25 відсотків з урахуванням індексації пенсії за 2022, за 2023 за 2024 та 2025 на визначений щороку Кабінетом Міністрів України коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2011 року №1381 «Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення» в редакції чинний із змінами станом на 16,02.2022, без обмеження її максимального розміру десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність, та виплатити її з урахуванням фактично виплачених сум.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 06 червня 2025 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо не проведення перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 починаючи з 01.03.2025 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2011 року №1381 «Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення» в редакції чинний із змінами станом на 16.02.2022, щодо встановлення позивачу збільшення пенсії на 25 відсотків з урахуванням індексації пенсії на визначений щороку Кабінетом Міністрів України коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії без обмеження її максимального розміру протиправною.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії з 01.03.2025 як особі з інвалідністю внаслідок війни, з встановленням збільшення пенсії на 25 відсотків з урахуванням індексації пенсії за 2022, за 2023 за 2024 та 2025 на визначений щороку Кабінетом Міністрів України коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2011 року №1381 «Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення» в редакції чинний із змінами станом на 16,02.2022, без застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану», з урахуванням раніше проведених виплат.
У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, при цьому, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.
Дану справу розглянуто в порядку письмового провадження, оскільки, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
За змістом частини першої статті 309 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції має бути розглянута протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.
За приписами частини другої статті 309 Кодексу адміністративного судочинства України у виняткових випадках апеляційний суд за клопотанням сторони та з урахуванням особливостей розгляду справи може продовжити строк розгляду справи, але не більш як на п'ятнадцять днів, про що постановляє ухвалу.
Згідно з частиною четвертою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі.
Пунктом 1 статті 6, ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17 липня 1997 року, Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод закріплено право вирішення спірного питання упродовж розумного строку.
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду, з метою забезпечення повного та всебічного розгляду справи, а також прийняття законного та обґрунтованого рішення з дотриманням процесуальних прав усіх учасників судового процесу, дійшла висновку про наявність підстав для продовження строку розгляду апеляційної скарги на розумний строк.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач отримує пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Кабінетом Міністрів України 03.01.2025 прийнято постанову №1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» щодо обмеження виплати спеціальних пенсії на період воєнного стану у 2025 році, тому позивачу починаючи із січня 2025 року здійснено перерахунок розміру його пенсії, яка виплачується із застосуванням обмежувальних коефіцієнтів.
Позивач вважаючи такі дії відповідача протиправними, звернувся до суду з даним позовом.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.
Відповідно до статті 3 Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджений Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ (далі - Указ №64/2022), у зв'язку із запровадженням воєнного стану на території України на період дії цього правового режиму допускається тимчасове обмеження окремих конституційних прав і свобод людини та громадянина. Зокрема, це стосується прав, передбачених статтями 30- 34, 38, 39, 41- 44, 53 Конституції України, а також можливе встановлення тимчасових обмежень прав і законних інтересів юридичних осіб у межах, необхідних для забезпечення реалізації заходів правового режиму воєнного стану, визначених частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
Отже, у період дії воєнного стану, запровадженого Указом №64/2022, не зазнають обмеження конституційні права і свободи, гарантовані статтею 46 Конституції України.
Згідно з абзацом першим преамбули Закону №2262-ХІІ, цей нормативний акт визначає умови, порядок і норми пенсійного забезпечення громадян України з числа осіб, які проходили військову службу, службу в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України, Державній кримінально-виконавчій службі України, а також інших осіб, які мають право на пенсію відповідно до цього Закону.
Абзацом третім преамбули Закону №2262-ХІІ передбачено, що держава гарантує таким особам належний рівень пенсійного забезпечення, зокрема шляхом встановлення пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, проведення перерахунків раніше призначених пенсій у зв'язку зі збільшенням грошового забезпечення, надання інших передбачених законодавством державних соціальних гарантій, а також реалізації заходів соціального захисту на державному рівні.
Відповідно до частин першої та третьої статті 11 Закону №2262-ХІІ, правове регулювання пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, базується на Конституції України і включає цей Закон, Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та інші нормативно-правові акти, прийняті на їх виконання.
Зміна умов і норм пенсійного забезпечення зазначеної категорії осіб допускається виключно шляхом внесення змін до Закону №2262-ХІІ та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Статтею 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» передбачено, що у 2025 році під час дії воєнного стану пенсії, призначені або перераховані відповідно до низки спеціальних законів (зокрема Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а також відповідно до постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року №379/95-ВР), якщо їх розмір перевищує десятикратний прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням спеціальних коефіцієнтів до суми такого перевищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 встановлено, що у 2025 році в умовах воєнного стану до частини пенсій, яка перевищує 10 прожиткових мінімумів для осіб, що втратили працездатність, застосовуються понижувальні коефіцієнти залежно від розміру перевищення, а саме:
· до частини, що перевищує 10, але не перевищує 11 прожиткових мінімумів - коефіцієнт 0,5;
· до частини понад 11, але не більше 13 прожиткових мінімумів - 0,4;
· до частини понад 13, але не більше 17 прожиткових мінімумів - 0,3;
· до частини понад 17, але не більше 21 прожиткового мінімуму - 0,2;
· до частини понад 21 прожитковий мінімум - 0,1.
Таким чином, Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» та зазначеною постановою Кабінету Міністрів України фактично встановлено додаткові підстави для обмеження розміру пенсій, призначених відповідно до Закону №2262-ХІІ, шляхом застосування понижувальних коефіцієнтів до сум перевищення, що прямо суперечить частині третій статті 1-1 цього Закону.
У своїх рішеннях від 09.07.2007 №6-рп/2007, від 22.05.2008 №10-рп/2008 та від 30.11.2010 №22-рп/2010 Конституційний Суд України дійшов висновку, що законом про Державний бюджет не допускається внесення змін до інших законів, зупинення їх дії або їх скасування, оскільки це призводить до виникнення колізій у законодавстві. У разі необхідності змін до законів такі зміни мають вноситися окремими законами.
Крім того, у рішенні від 28.08.2020 №10-р/2020 Конституційний Суд України додатково наголосив, що зміна або обмеження прав і гарантій, установлених спеціальними законами, шляхом прийняття закону про Державний бюджет суперечить Конституції України, зокрема її статтям 6, 19 та 130.
Згідно з положенням частини третьої статті 8 Конституції України, її норми є нормами прямої дії.
Отже, у разі виникнення колізії між нормами Закону України «Про Державний бюджет України» та нормами спеціальних законів, які регулюють ті самі правовідносини, застосуванню підлягають саме положення спеціальних законів.
Таким чином, з огляду на те, що ні Закон №2262-ХІІ, ні Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не передбачають обмеження розміру пенсій шляхом застосування понижувальних коефіцієнтів до сум, що перевищують десятикратний прожитковий мінімум, положення статті 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» та постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Відповідно до частини четвертої статті 63 Закону №2262-ХІІ, усі пенсії, призначені на підставі цього Закону, підлягають перерахунку у зв'язку зі збільшенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців та інших осіб, які мають право на пенсію. Такий перерахунок здійснюється на умовах, у порядку та в розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України. При цьому, якщо внаслідок перерахунку розмір пенсії зменшується, за особою зберігається раніше встановлений, більш високий розмір пенсійної виплати.
У постанові від 12.11.2019 у справі № 826/3858/18 Верховний Суд сформував такий правовий висновок:
«…безпосередній словесний, логіко-граматичний та юридичний аналіз конструкцій та змісту вказаних правових норм дає підстави вважати, що перерахунок раніше призначених пенсій визначений статтею 63 Закону № 2262-XII. Кабінету Міністрів України лише надано право на встановлення умов, порядку та розміру для перерахунку пенсій, передбачених вказаною статтею.
При цьому обчислення пенсії встановлюється статтею 43 Закону, яка має загальний характер та визначає вихідні дані відносно визначення грошового забезпечення для встановлення розміру як призначуваних пенсії, так і для перерахунку останніх, що є однорідними правовідносинами, виходячи зі змісту процитованого Закону.
Законодавець делегував Уряду повноваження на встановлення умов, порядку та розміру перерахунку пенсій особам, звільненим з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб.
Так, «умовами» слід розуміти встановлення Кабінетом Міністрів необхідних обставин, які роблять можливим здійснення перерахунку пенсії.
Під «порядком» розуміється, що Кабінет Міністрів України має право на встановлення певної послідовності, черговості, способу виконання, методу здійснення перерахунку пенсій у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців.
Величина грошового забезпечення, як виплати, що є визначальною при перерахунку пенсії, встановлюється Кабінетом Міністрів України в межах повноважень щодо визначення «розміру» перерахунку пенсій. При цьому орган виконавчої влади не уповноважений та не вправі змінювати визначений Законом перелік складових грошового забезпечення, які встановлені статтею 43 Закону № 2262-XII.
До повноважень Кабінету Міністрів України не входить зміна структури грошового забезпечення, а приводом для перерахунку пенсій є підвищення грошового забезпечення відповідних категорій, саме розмір якого, а не складові, можуть змінюватись Кабінетом Міністрів України.
Абзац 3 статті 11 Закону України № 2262-XII містить безумовне застереження, що зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Конституційний Суд України у рішенні від 13.05.2015 за № 4-рп/2015 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_5 щодо офіційного тлумачення положень частини третьої статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» наголосив на тому, що виключно Верховна Рада України шляхом прийняття законів визначає види грошового забезпечення для обчислення та перерахунку пенсій військовослужбовців та осіб, які мають право на пенсію за Законом, а Кабінет Міністрів України вживає заходів щодо забезпечення права осіб на пенсійне забезпечення, керуючись Конституцією та законами України.
Отже, зміна умов чи норм пенсійного забезпечення (зокрема, визначення видів грошового забезпечення для перерахунку пенсій) підзаконними нормативно-правовими актами є порушенням закону.».
У постанові від 09.06.2022 у справі № 520/2098/19 Велика Палата Верховного Суду вказала, що «відповідно до статті 7 КАС суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.».
Таким чином, застосування при перерахунку пенсії, призначеної відповідно до Закону № 2262-ХІІ, постанови Кабінету Міністрів України, якою змінюються умови та / чи норми пенсійного забезпечення, зокрема постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану», є протиправним.
Стосовно безпосередньо можливості обмеження пенсії максимальним розміром (встановлення коефіцієнтів до відповідних сум перевищення), то в ухвалі від 06.02.2025 у справі №520/909/25 Верховний Суд звернув увагу на те, що він неодноразово висловлював правову позицію щодо застосування норм права у спорах, пов'язаних з обмеженням максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону №2262-XII. Зокрема, у постановах від 16.12.2021 у справі №400/2085/19, від 20.07.2022 у справі №340/2476/21, від 25.07.2022 у справі №580/3451/21, від 30.08.2022 у справі №440/994/20, від 17.03.2023 у справі №340/3144/21 та інших Верховний Суд дійшов висновку про те, що у правовідносинах щодо призначення та перерахунку пенсій відповідно до Закону №2262-XII норми зазначеного закону підлягають застосуванню з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, у зв'язку з чим будь-яке обмеження максимального розміру зазначених пенсій є протиправним.
Згідно з правовою позицією Конституційного Суду України «обмеження максимального розміру пенсії та призупинення виплати призначеної пенсії особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканість України» (абзац 10 підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 у справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень другого речення частини сьомої статті 43, першого речення частини першої статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»).
Таким чином, суд дійшов до висновку, що відповідач зобов'язаний виплачувати позивачу пенсію без обмеження її максимальним розміром, зокрема і без застосування коефіцієнтів до відповідних сум перевищення, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану».
Щодо вимоги позивача про здійснення перерахунку та виплати пенсії з 01.03.2025 як особі з інвалідністю внаслідок війни, із встановленням підвищення її розміру на 25 відсотків з урахуванням індексації за 2022, 2023, 2024 та 2025 роки із застосуванням визначеного Кабінетом Міністрів України коефіцієнта зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачуються страхові внески та яка враховується при обчисленні пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.12.2011 №1381 «Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення» (у редакції, чинній станом на 16.02.2022), суд зазначає таке.
Відповідно до статей 18 і 19 Закону №2262-ХІІ пенсії по інвалідності особам, які мають право на пенсійне забезпечення за цим Законом, призначаються у разі, якщо інвалідність настала під час проходження служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення. Також право на таку пенсію зберігається у випадках, коли інвалідність настала пізніше зазначеного строку, але є наслідком захворювання, травми, поранення, контузії чи каліцтва, отриманих під час служби, перебування в полоні або в статусі заручника, за умови, що таке перебування не було добровільним і особа не вчинила злочинів проти миру і людства. Встановлення групи інвалідності, її причин та часу настання здійснюється медико-соціальними експертними комісіями на підставі відповідного положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України. Залежно від рівня втрати працездатності особи з інвалідністю поділяються на три групи.
Статтею 21 Закону №2262-ХІІ визначено розміри пенсій по інвалідності для військовослужбовців та інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом. Зокрема:
· для осіб з інвалідністю внаслідок війни: I групи - 100 %, II групи - 80 %, III групи - 60 % відповідних сум грошового забезпечення;
· для інших осіб з інвалідністю: I групи - 70 %, II групи - 60 %, III групи - 40 % відповідних сум грошового забезпечення.
Судом встановлено, що позивач є особою з інвалідністю II групи, має статус інваліда війни та користується відповідними пільгами, передбаченими законодавством України. Він перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Черкаській області та отримує пенсію по інвалідності у розмірі 80 % від суми грошового забезпечення відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».
Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2011 №1381, розміри пенсій для осіб з інвалідністю внаслідок війни, обчислені відповідно до статті 27 і частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а також статей 13 і 21 Закону №2262-ХІІ, підлягають збільшенню на 25 % після проведення індексації із застосуванням щорічно визначеного Кабінетом Міністрів України коефіцієнта зростання середньої заробітної плати (доходу), що використовується для обчислення пенсій.
Таке підвищення здійснюється виключно щодо основного розміру пенсії і не враховує додаткові виплати, передбачені законодавством, зокрема надбавки, підвищення, додаткові пенсії, цільову грошову допомогу, пенсії за особливі заслуги перед Україною, доплати окремим категоріям осіб та інші встановлені доплати.
Отже, базовий розмір пенсії, після проведення індексації відповідно до щорічно встановленого коефіцієнта, підлягає додатковому збільшенню на 25 відсотків.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії з 01.03.2025 як особі з інвалідністю внаслідок війни, із застосуванням підвищення на 25 % з урахуванням індексації за 2022- 2025 роки відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №1381 (у редакції, чинній станом на 16.02.2022), є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та не є підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та прийнято судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, з огляду на що, рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
Керуючись статтями 242, 308, 315, 311, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області - залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 06 червня 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 частини п'ятої ст. 328 КАС України.
Суддя-доповідач В.О. Аліменко
Судді Н.В. Безименна
Т.Р. Вівдиченко