Справа № 320/43501/23 Суддя (судді) першої інстанції: Білоноженко М.А.
23 квітня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Оксененка О.М.,
суддів: Ганечко О.М.,
Кузьменка В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Київській області та Васильківського відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправними дій, скасування вимоги в частині, визнання протиправною та скасування постанови, -
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області та Васильківського відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в якому просив:
- визнати протиправними дії Головного управління Державної податкової служби у Київській області щодо визначення у вимозі №Ф-5476-57У, виданої 02.02.2022 Головним управлінням ДПС у Київській області, про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 37788,74 грн, дати набрання нею чинності 09.06.2022 (замість вірного - 28.02.2022) та скасувати положення вимоги №Ф-5476-57У, виданої 02.02.2022 Головним управлінням Державної податкової служби у Київській області, про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 37788,74 грн щодо набрання нею чинності 09.06.2022, а вірним вважати дату набрання чинності - 28.02.2022;
- визнати протиправною та скасувати постанову Васильківського відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про відкриття виконавчого від 04.07.2022 НОМЕР_1.
Позов обґрунтовано тим, що оскаржувана вимога є протиправною в силу того, що контролюючим органом на власний розсуд визначено дату набрання законної сили оскаржуваною вимогою, що призвело до порушення прав позивача шляхом продовження терміну на її пред'явлення до стягнення до органів державної виконавчої служби, в силу чого, постанова про відкриття провадження у справі, також є протиправною та підлягає скасуванню.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29.09.2025 провадження у справі закрито в частині позовних вимог щодо визнання протиправною та скасування постанову Васильківського відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про відкриття виконавчого від 04.07.2022 НОМЕР_1, оскільки рішенням у справі №320/9651/22 вже вирішено вказані спірні відносини, які оскаржувались з тих самих підстав, рішення у вказаній справі набрало законної сили 11.04.2023.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2025 року позовні вимоги задоволено.
Визнано протиправними дії Головного управління Державної податкової служби у Київській області щодо визначення у вимозі №Ф-5476-57У, виданої 02.02.2022 Головним управлінням ДПС у Київській області, про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 37788,74 грн, дати набрання нею чинності 09.06.2022 (замість вірного - 28.02.2022) та скасовано положення вимоги №Ф-5476-57У, виданої 02.02.2022 Головним управлінням Державної податкової служби у Київській області, про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 37788,74 грн щодо набрання нею чинності 09.06.2022, а вірним вважати дату набрання чинності - 28.02.2022.
В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог - відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що копія вимоги про сплату боргу (недоїмки) та копія доказів надсилання останньої, які містяться в матеріалах справи № 320/43501/23, є копіями які стосуються вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 02.02.2022 № Ф-5476-57, тобто, не вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 02.02.2022 № Ф-5476-57-У.
Як вказує скаржник, після державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізична особа продовжує обліковуватись у контролюючих органах як фізична особа - платник податків, яка отримувала доходи від провадження підприємницької діяльності, тому підстави для задоволенні позовних вимог - відсутні.
У відзиві на апеляційну скаргу позивачем зазначено про те, що відповідач жодними доказами не спростовує та не заперечує доводи позивача про невірне зазначення дати набрання вимогою чинності 09.06.2022 року (замість вірного 28.02.2022 року), і, як наслідок, пропуск строку для її пред'явлення до примусового виконанню.
На думку позивача, оскільки вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-5476-57 від 02.02.2022 року не була вручена позивачу у зв'язку з непроживанням адресата за вказаною адресою, про що свідчить «довідка про причини повернення» та відмітка на конверті від 17.02.2022, тому така вимога вважається узгодженою та набирає чинності 28 лютого 2022 року.
Згідно п.3 частини першої ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) також у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, фізична особа - підприємець ОСОБА_1 перебував на податковому обліку в ГУ ДПС у Київській області (Васильківська ДПІ) з 01.03.2007 по 25.08.2022.
У реєстрі страхувальників, як платник єдиного внеску зареєстрована з 26.07.2007 по теперішній час.
В інформаційній системі ДПС України у ОСОБА_1 станом на 20.01.2025 наявна заборгованість по єдиному внеску за кодом платежу 71040000 (єдиний внесок для фізичних осіб підприємців, у т.ч. які обрали спрощену систему оподаткування) у загальній сумі 37788,74 грн, яка виникла у зв'язку з несплатою щоквартальних донарахованих за період 2017 по 2020 роки.
У зв'язку з наявністю заборгованості по єдиному внеску у ОСОБА_1 , відповідно до даних автоматизованої системи обліку та керуючись вимогами частини четвертої статті 25 Закону, ГУ ДПС у Київській області сформовано та направлено вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 02.02.2022 № Ф-5476-57 на суму 37788,74 грн, яка направлена на адресу реєстрації рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
У подальшому, контролюючий орган звернувся до Васильківського відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) з метою примусового виконання вимоги від 02.02.2022 № Ф-5476-57.
Не погоджуючись з вказаними рішеннями та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки спірна вимога вважається врученою 17.02.2022 та, відповідно, узгодженою з 28.02.2022 після сплину 10 календарних днів з дня отримання вимоги у визначений вище спосіб, тому належним способом захисту прав позивача, який забезпечить його ефективне поновлення, є визнати протиправними дії Головного управління Державної податкової служби у Київській області щодо визначення у вимозі №Ф-5476-57-У, виданої 02.02.2022 Головним управлінням ДПС у Київській області, про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 37788,74 грн, дати набрання нею чинності 09.06.2022 (замість вірного - 28.02.2022) та скасувати положення вимоги №Ф-5476-57У, виданої 02.02.2022 Головним управлінням Державної податкової служби у Київській області, про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 37788,74 грн щодо набрання нею чинності 09.06.2022, а вірним вважати дату набрання чинності - 28.02.2022.
Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон № 2464-VI).
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 1 вказаного Закону єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
У відповідності до вимог частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці, зокрема, підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами; фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців); фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
У силу вимог пункту 1 частини другої статті 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
При цьому, у статті 14 Закону № 2464-VI встановлені повноваження органів доходів і зборів, серед них визначено обов'язок здійснювати контроль за дотриманням платниками єдиного внеску вимог цього Закону.
Таким чином, нормами Закону № 2464-VI чітко встановлено, що повноваження та обов'язки щодо здійснення контролю за повнотою та своєчасністю сплати платниками єдиного внеску, стягнення з платників несплачених сум єдиного внеску та застосування до таких платників фінансових санкцій у випадках, передбачених цим Законом, надані виключно органам доходів і зборів.
Підпунктом 2 пункту 1 статті 7 Закону №2464-VI визначено, що, зокрема, для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) частини першої статті 4 цього закону єдиний внесок нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).
Для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, єдиний внесок нараховується - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (п.3 частини першої ст.7 Закону №2464-VI).
З аналізу вказаних норм вбачається, що фізичні особи-підприємці, які застосовують спрощену систему оподаткування, сплачують єдиний соціальний внесок за періоди, в яких вони були платниками єдиного податку, незалежно від того, отримували вони дохід у цей період чи ні.
У відповідності до вимог п.п. 6, 7 ст. 13 Закону № 2464-VI та розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року № 449 (далі - Інструкція №449), органи доходів і зборів мають право стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску.
Приписами статті 25 Закону № 2464-VI та пунктом 3 Розділу VI Інструкції №449 визначено, що органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.
Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень. Вимога про сплату боргу (недоїмки), окрім загальних реквізитів, повинна містити відомості про розмір боргу, у тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов'язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк. Вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом (п. 3 Розділу VI Інструкції №449).
При цьому, положеннями законодавства не передбачено обов'язкової умови для формування вимоги (у разі наявності у платника на кінець календарного місяця недоїмки за результатами самостійного декларування) проведення перевірки та складення за її результатами відповідного акту.
Вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається разом з актом документальної перевірки виключно у випадку, коли виявлені у ході документальної перевірки дані свідчать про донарахування сум єдиного внеску фіскальними органами.
Наведене спростовує доводи позивача щодо безпідставності прийняття оскаржуваної вимоги з огляду на непроведення відповідної перевірки.
Таким чином, у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції у порядку і розмірах, визначених законодавством.
З матеріалів справи вбачається, що в інформаційній системі ДПС України у ОСОБА_1 станом на 20.01.2025 наявна заборгованість по єдиному внеску за кодом платежу 71040000 (єдиний внесок для фізичних осіб підприємців, у т.ч. які обрали спрощену систему оподаткування) у загальній сумі 37788,74 грн, яка виникла у зв'язку з несплатою щоквартальних донарахованих за період 2017 по 2020 роки.
У зв'язку з наявністю заборгованості по єдиному внеску у ОСОБА_1 , відповідно до даних автоматизованої системи обліку та керуючись вимогами частини четвертої статті 25 Закону, ГУ ДПС у Київській області сформовано та направлено вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 02.02.2022 № Ф-5476-57 на суму 37788,74 грн, яка направлена на адресу реєстрації рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
У відповідності до пункту 5 Розділу VI Інструкції №449 у разі якщо платник єдиного внеску протягом 10 календарних днів з дня надходження (отримання) вимоги про сплату боргу (недоїмки) не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгодженої в результаті оскарження суми боргу (недоїмки) (з дня отримання відповідного рішення органу доходів і зборів або суду), після спливу останнього дня відповідного строку така вимога вважається узгодженою (набирає чинності).
При цьому, відповідно до пункту 4 Розділу VI Інструкції №449 у разі якщо неможливо надіслати (вручити) платнику єдиного внеску вимогу про сплату боргу (недоїмки) поштою у зв'язку з відсутністю його за місцезнаходженням (місцем проживання) (відсутністю службових (посадових) осіб платника єдиного внеску за його місцезнаходженням), відмовою платника єдиного внеску або службових (посадових) осіб платника прийняти вимогу, поверненням поштового відправлення у зв'язку із закінченням встановленого строку зберігання або з інших причин, що не дали змоги виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення, вимога вважається надісланою (врученою) платнику єдиного внеску у день, зазначений поштовою службою у повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
З матеріалів справи вбачається, що оскаржувану вимогу було направлено на адресу скаржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення, який 17.02.2022 був повернутий за зворотною адресою з відміткою Укрпошти «за закінченням терміну зберігання», про що здійснено напис на конверті олівцем та зазначено «не прож.».
У той же час, апелянтом не надано доказів на підтвердження повернення поштового відправлення до контролюючого органу саме 11.05.2022.
Посилання скаржника на те, що 11.05.2022 - дата коли поштове повідомлення дійсно повернулося на адресу контролюючого органу у зв'язку з повномасштабним вторгненням росії в Україну, тобто, послуги поштового зв'язку не працювали через бойові дії в Київській області та безпосередньо передмісті Києва є не прийнятними, з огляду на відсутність підтвердження вказаних обставин належними та допустимими доказами.
Отже, вказана вимога вважається врученою 17.02.2022 та, відповідно, узгодженою з 28.02.2022 після сплину 10 календарних днів з дня отримання вимоги у визначений вище спосіб.
Таким чином, доводи відповідача є неприйнятними щодо визнання датою набрання законної сили оскаржуваною вимогою як 09.06.2022, у зв'язку з тим, що при повернення поштового відправлення 11.05.2022 датою набрання законної сили оскаржуваною вимогою є 23.05.2022, але не 09.06.2022.
Отже, належним способом захисту прав позивача, який забезпечить його ефективне поновлення, є визнати протиправними дії Головного управління Державної податкової служби у Київській області щодо визначення у вимозі №Ф-5476-57У, виданої 02.02.2022 Головним управлінням ДПС у Київській області, про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 37788,74 грн, дати набрання нею чинності 09.06.2022 (замість вірного - 28.02.2022) та скасувати положення вимоги №Ф-5476-57У, виданої 02.02.2022 Головним управлінням Державної податкової служби у Київській області, про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 37788,74 грн щодо набрання нею чинності 09.06.2022, а вірним вважати дату набрання чинності - 28.02.2022.
З огляду на вказане, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному судовому рішенні.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.
Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.
За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області - залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 частини п'ятої ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя О.М. Оксененко
Судді О.М. Ганечко
В.В. Кузьменко