П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
23 квітня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/40218/25
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Голуб В.А.,
суддів - Осіпова Ю.В., Скрипченка В.О.,
розглянувши заяву судді Скрипченка Вадима Олександровича про самовідвід у розгляді адміністративної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2026 року у справі № 420/40218/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області, третя особа ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення,
До П'ятого апеляційного адміністративного суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2026 року у справі № 420/40218/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області, третя особа ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення.
Ухвалою від 30 березня 2026 року суд відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою.
Проте суддею Скрипченком В.О. подано заяву про самовідвід з посиланням на п. 4 ч. 1 ст. 36 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), яким передбачено, що суддя підлягає відводу (самовідводу) також і за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді. Так, заява обґрунтована тим, що теща судді, Соколецька Клавдія Михайлівна, є заступницею голови Ради адвокатів Одеської області. Хоча Рада адвокатів Одеської області не є стороною чи третьою особою у справі що розглядається, однак відповідач по справі - Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Одеської області та Рада адвокатів Одеської області є органами адвокатського самоврядування на регіональному рівні, знаходяться у постійній взаємодії між собою та співпрацюють у межах забезпечення діяльності адвокатів регіону.
Враховуючи вищевикладене, суддя Скрипченко В.О. вважає, що є всі підстави для самовідводу у цій справі, адже у стороннього спостерігача можуть виникнути сумніви у неупередженості судді.
Вказана заява судді Скрипченка В.О. була направлена сторонам та третій особі по даній справі з метою з'ясування думки учасників судового процесу щодо необхідності заміни члена колегії.
Водночас, сторони та третя особа своїм правом висловити думку щодо заміни члена колегії не скористались.
Розглянувши заяву про самовідвід, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 39 КАС України за наявності підстав, зазначених у статтях 36-38 цього Кодексу, суддя зобов'язаний заявити самовідвід.
Частиною третьою статті 39 КАС України визначено, що відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
Згідно з частиною першою статті 36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Отже, з огляду на нормативний зміст пункту 4 частини першої статті 36 КАС України відвід судді може бути заявлений й з інших підстав, відмінних від перелічених у пунктах 1, 2, 3, 5 частини першої цієї ж статті. У будь-якому разі оцінюватися має саме те, чи викликають певні обставини розумний сумнів у неупередженості або об'єктивності судді у стороннього спостерігача.
Частинами 1-2 статті 40 КАС України визначено, що питання про самовідвід судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про самовідвід судді вирішується ухвалою суду, що розглядає справу, яка оформлюється окремим документом.
Як установлено у пункті 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалені резолюцією № 2006/23 Економічної і Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року, суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з справ людини, як джерело права.
За змістом пункту 28 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Газета Україна-центр проти України» від 15 жовтня 2010 року, відповідно до усталеної практики Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно визначатися на підставі суб'єктивного критерію, в контексті якого слід враховувати особисті переконання та поведінку певного судді, що означає необхідність встановити, чи мав суддя у певній справі будь-яку особисту зацікавленість або упередженість, а також на підставі об'єктивного критерію, в контексті якого необхідно встановити, чи забезпечував суд і, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії аби виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо його безсторонності (див., серед іншого, рішення у справі Фей проти Австрії (Fey v. Austria,) від 24.02.1993, пункти 27, 28 і 30, Series A, no. 255, і рішення Ветштайн проти Швейцарії (Wettstein v. Switzerland), заява № 33958/96, пункт 42, ECHR 2000-XII).
У пунктах 104-106 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Олександр Волков проти України» від 9 квітня 2013 року зазначено таке.
Як правило, безсторонність означає відсутність упередженості та необ'єктивності. Згідно з усталеною практикою Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (і) суб'єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та (іі) об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (див., серед інших, рішення у справах «Фей проти Австрії» (Fey v. Austria), від 24 лютого 1993 року, Series А № 255, пп. 28 та 30, та «Веттштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), заява № 33958/96, п. 42, ECHR 2000-ХІІ).
Проте між суб'єктивною та об'єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об'єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об'єктивний критерій), а й може бути пов'язана з питанням його або її особистих переконань (суб'єктивний критерій) (див. рішення у справі «Кіпріану проти Кіпру» (Kyprianou v. Cyprus) [ВП], заява № 73797/01, п. 119, ECHR 2005-ХІІІ). Отже, у деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб'єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть вимога об'єктивної безсторонності (див. рішення від 10 червня 1996 року у справі «Пуллар проти Сполучного Королівства» (Pullar v. the United Kingdom), п. 32, Reports 1996-III).
У цьому відношенні навіть вигляд має певну важливість - іншими словами, «має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється». Адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (див. рішення від 26 жовтня 1984 року у справі «Де Куббер проти Бельгії» (De Cubber v. Belgium), Series A, № 86).
Разом з тим, щодо об'єктивного критерію суд указує на те, що при вирішенні питання, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими.
У даному випадку не встановлено обставин, які б свідчили про необ'єктивність судді Скрипченка В.О. при розгляді цієї справи і про заінтересованість судді у результаті розгляду справи. Крім того, учасниками справи не вказано про наявність сумнівів в неупередженості члена колегії.
Колегія суддів звертає увагу, що ОСОБА_3 не входить до складу Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області, яка є відповідачем у цій справі.
Так, ОСОБА_3 є заступницею голови Ради адвокатів Одеської області, проте кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури є підконтрольною та підзвітною конференції адвокатів регіону (стаття 50 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»), а не Раді адвокатів.
Таким чином, Рада адвокатів Одеської області та Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Одеської області є двома окремими та незалежними органами адвокатського самоврядування, кожен з яких наділений власною компетенцією та окремим правовим статусом.
З огляду на вказане, колегія суддів дійшла висновку про необгрунтованість відводу члена колегії та, як наслідок, відсутність підстав для задоволення заяви судді Скрипченка Вадима Олександровича про самовідвід.
Керуючись статтями 36, 39, 40, 167, 256 КАС України, суд, -
Заяву судді Скрипченка Вадима Олександровича про самовідвід у розгляді адміністративної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2026 року у справі № 420/40218/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області, третя особа Кузьмич Катерина Адамівна про визнання протиправним та скасування рішення, - залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В.А. Голуб
Судді Ю.В. Осіпов В.О. Скрипченко