П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
23 квітня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/16298/25
перша інстанція: суддя Пекний А.С.,
повний текст судового рішення
складено 20.01.2026, м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючої-судді - Казанчук Г.П.
суддів - Градовського Ю.М., Єщенка О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 січня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому просив суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови ОСОБА_1 здійснити перерахунок та виплату пенсії відповідно до статті 40 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 із застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески за 2021, 2022 та 2023 роки, починаючи з 03.06.2024;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до статті 40 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 із застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески за 2021, 2022 та 2023 роки, починаючи з 03.06.2024.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінню Пенсійного фонду України в Одеській області та з 2020 року отримував пенсію за вислугу років на умовах Закону України “Про пенсійне забезпечення». Після досягнення пенсійного віку на підставі заяви позивача з 03.06.2024 останньому було призначено пенсію за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». При призначенні позивачу пенсії за віком відповідно до Закону №1058-ІV для визначення розміру пенсії за віком було застосовано показник середньої заробітної плати, з якої сплачено страхові внески за 2014-2016 роки (проіндексований) в розмірі 7994,47 грн. Позивач через свого представника - адвоката Хомича І.О. звернувся до відповідача з проханням перерахувати та виплатити йому пенсію згідно із Законом №1058-ІV із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2021-2023 роки. Листом ГУ ПФУ в Одеській області від 24.04.2025 № 1500-0309-8/81710 повідомлено позивача про відсутність правових підстав для застосування показника середньої заробітної плати по Україні за 2021-2023 роки при обрахунку пенсії.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 20 січня 2026 року ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задоволено.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку та виплати пенсії відповідно до статті 40 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 із застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески за 2021, 2022 та 2023 роки, починаючи з 03.06.2024.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до статті 40 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 із застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески за 2021, 2022 та 2023 роки, починаючи з 03.06.2024, з врахуванням раніше виплачених сум.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у сумі 968 грн 96 коп.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що у випадку, коли особі було призначено пенсію за Законом України “Про пенсійне забезпечення» за вислугу років, у подальшому, при розрахунку пенсії за віком за Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», показник середньої заробітної плати має враховуватися за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії, оскільки пенсія за віком передбачена іншим законом.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає про неврахування судом першої інстанції того факту, що при переведенні з пенсії за вислугу років на пенсію за віком для застосування показника середньої заробітної плати (доходу) за 2021-2023 роки підстави відсутні.
Апелянт вказує, що згідно із пенсійним законодавством України прийняття рішень про поновлення виплати пенсії, про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії та визначення її розміру відноситься виключно до компетенції Пенсійного фонду.
Рух справи в апеляційній інстанції:
Ухвалами П'ятого апеляційного адміністративного суду від 23.02.2026 року відкрито апеляційне провадження і призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 09.03.2026 року запропоновано ОСОБА_1 , протягом 10 днів з дня вручення вказаної ухвали, надати апеляційному суду заяву про поновлення строку звернення щодо частини позовних вимог, які стосуються періоду з 03.06.2024 року по 23.11.2024 року.
10 квітня 2026 року, із порушення десятиденного строку, представником позивача подана заява про поновлення строку звернення до суду.
Відповідно до вимог статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
За правилами частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, суд апеляційної інстанції, -
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду, що ОСОБА_1 з 27.07.2020 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та отримував пенсію за вислугою років відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення».
З 03.06.2024 позивачу призначено пенсію за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». При призначенні пенсії за віком відповідно до Закону №1058-ІV для визначення розміру пенсії за віком було застосовано показник середньої заробітної плати, з якої сплачено страхові внески за 2014-2016 роки (проіндексований) в розмірі 7994,47 грн.
Позивач через свого представника - адвоката Хомича І.О. 17 квітня 2025 року звернувся до Відповідача з проханням перерахувати та виплатити йому пенсію згідно із Законом №1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2021-2023 роки.
На адвокатський запитом щодо пенсійного забезпечення ОСОБА_1 відповідач листом від 24.04.2025 № 1500-0309-8/81710 повідомив, що при переведенні з пенсії за вислугу років на пенсію за віком для застосування показника середньої заробітної плати (доходу) за 2021-2023 роки підстави відсутні.
Отже наявність протиправних дій відповідача щодо відмови у здійсненні перерахунку пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2021-2023 роки протиправними, є предметом спору, переданого на вирішення адміністративного суду.
Приписами частини 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.
Водночас у пункті 5 рішення № 8-рп/2005 від 11.10.2005 Конституційний Суд України зазначив, що право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист.
За приписами пунктів 1, 6 частини першої статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Згідно із частинами 1, 2 статті 44 Закону №1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Призначення пенсії за віком здійснюється автоматично (без звернення особи) у разі набуття застрахованою особою права на призначення пенсії за віком при досягненні пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, на підставі відомостей, наявних у системі персоніфікованого обліку, якщо до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, особа не повідомила про бажання одержувати пенсію з більш пізнього віку.
У разі відсутності в системі персоніфікованого обліку даних про страховий стаж, необхідний для призначення пенсії за віком (у тому числі за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку), територіальний орган Пенсійного фонду інформує застраховану особу, у тому числі через її особистий електронний кабінет на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду, про відсутність таких відомостей та необхідність їх подання (за наявності). Документи про страховий стаж можуть бути подані до територіального органу Пенсійного фонду або через особистий електронний кабінет на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду.
Частиною 5 статті 45 Закону № 1058-IV установлено, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії. Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника територіального органу Пенсійного фонду України на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.
Строки призначення (перерахунку) та виплати пенсії визначені статтею 45 Закону №1058-IV, відповідно до пункту 1 частини першої якої пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім випадку, коли пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Таким чином, Законом № 1058-IV установлено правило, що пенсія за віком призначається з дня звернення за пенсією або з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Виключень з цього правила Законом №1058-IV не передбачено.
03.06.2024 позивачу призначено пенсію за віком із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2017-2019 роки.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 40 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
Заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою:
Зп = Зс х (Ск : К), де:
Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях;
Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.
Позивач за призначенням пенсії за віком звернувся 03.06.2024, тому три роки які передують року звернення за призначенням пенсії будуть 2021- 2023 роки.
З огляду на наведене, колегія суддів, як і суд першої інстанції дійшла висновку, що при призначенні позивачу у 2024 році пенсії за віком відповідно до Закону №1058-ІV підлягає застосуванню середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2021-2023 роки (три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії), згідно частини 2 статті 40 цього Закону.
При цьому, колегія суддів відхиляє твердження скаржника про втручання суду першої інстанцій в дискреційні повноваження органу Пенсійного фонду, оскільки обраний окружним адміністративним судом спосіб захисту порушеного права позивача відповідає загальному правому підходу до визначення дискреційних повноважень, сформульованому, зокрема, у постанові Верховного Суду від 07.03.2023 у справі № 200/17742/21, який зводиться до того, що повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Застосовуючи наведені вище норми права, з урахуванням зазначених вище висновків колегія суддів констатує, що ГУ ПФУ, призначаючи у 2024 році позивачу пенсію за віком за нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», застосувало показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні за період 2014-2016 року, який безпосередньо враховувався для обчислення пенсії позивача, діяло не у відповідності до вимог чинного законодавства.
Водночас, колегія суддів наголошує на тому, що право на перерахунок пенсії не є абсолютним і його захист може бути обмеженим строком звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів, встановленим процесуальним законом.
Це, насамперед, зумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними, оскільки реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача.
Так, відповідно до частин першої, другої та третьої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до частини третьої якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Звернувшись до суду з цим позовом 23 травня 2025 року, позивач заявив вимоги про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок його пенсії із застосуванням збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії за період з 2021-2023 роки, з 03 березня 2024 року.
Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 грудня 2020 року у справі № 510/1286/16-а дійшла висновку, що норми, зокрема, статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (щодо необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії) підлягають застосуванню у справах за позовами про оскарження бездіяльності, дій та/або рішень суб'єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку пенсійних виплат виключно за наявності таких умов:
1) ці суми мають бути нараховані пенсійним органом;
2) ці суми мають бути не виплаченими саме з вини держави в особі пенсійного органу.
При цьому, у справі, яка розглядається, фактичні обставини свідчать про те, що позивачеві фактично не нараховувалася пенсія виходячи із розміру середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії за період з 2021-2023 роки, тому відсутні підстави для застосування норми щодо необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії.
Колегія суддів зазначає, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
У додаткових поясненнях від 17.04.2026, поданих на виконання ухвали апеляційного суду від 09 березня 2026 року, представник позивача, як на підставу поважності пропуску шестимісячного строку, послався на постанову Верховного суду від 26.01.2021, однак колегія суддів не приймає до уваги таке посилання, оскільки правовідносини у зазначеній постанові стосується правовідносин щодо зобов'язання видати оновленої довідки для перерахунку пенсії, отже, є нерелевантною до правовідносин даної справи.
Наведені доводи щодо пропуску строку звернення до суду, колегія суддів вважає безпідставними, з огляду на відсутність реальних обставин, які б перешкоджали позивачу своєчасно звернутись до суду. А відтак, у задоволенні заяви про поновлення строку звернення до суду слід відмовити.
Водночас, отримана відповідь пенсійного органу на адвокатський запит не змінює відлік початку обрахунку строку звернення до суду, а вказує лише на дату, коли позивач почав вживати заходи щодо захисту свого порушеного права.
Позивач, не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
Враховуючи наведене, а також те, що позивач звернувся до суду з цим позовом 23.05.2025 року його права можуть бути захищені судом з 23.11.2024 року - тобто в межах шестимісячного строку, встановленого частиною другою статті 122 КАС України, а не з 03.06.2024 року, у зв'язку з чим рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 січня 2026 року підлягає частковому скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог та залишення без розгляду позовних вимог за період з 03.06.2024 по 23.11.2024 року відповідно до статті 123 КАС України.
Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 31 березня 2021 року № 240/12017/19, від 13 січня 2025 року у справі № 160/28752/23, від 27 січня 2025 року у справі № 620/7211/24, від 28 січня 2025 року у справі № 400/4663/24, від 28 січня 2025 року у справі № 120/1483/24, від 01 липня 2025 року № 420/23756/24, від 08 жовтня 2025 року № 560/12997/24, від 08 жовтня 2025 року № 560/11402/24, від 08 жовтня 2025 року № 560/15025/24, від 26 березня 2026 року №560/4941/25.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно частини 1 статті 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.
У абзаці 8 частини 1 статті 240 КАС України визначено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Відповідно до частини третьої статті 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Про розмір пенсійної виплати позивач дізнався, отримавши пенсійну виплату за червень 2024 року, а до суду позивач звернувся лише 23 травня 2025 року, тобто із порушенням шестимісячного строку звернення до суду.
З огляду на вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку, що адміністративний позов у частині позовних вимог з 03 червня 2024 року по 22 листопада 2024 року підлягає залишенню без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду, в іншій частині рішення суду Одеського окружного адміністративного суду від 20 січня 2026 року є законним та справедливим.
Враховуючи вищевикладене, апеляційну скаргу ГУ ПФУ в Одеській області слід задовольнити частково.
Відповідно до частини 5 статті 139 КАС України у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
У зв'язку із зазначеним перерозподіл судових витрат не проводиться.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 316, 319, 321, 322, 325 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління пенсійного фонду України в Одеській області задовольнити частково.
Скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 січня 2026 року у справі №420/16298/25 в частині позовних вимог про зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 із застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески за 2021, 2022 та 2023 роки, починаючи з 03 червня 2024 року по 22 листопада 2024 року.
Ухвалити в цій частині нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 про зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 із застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески за 2021, 2022 та 2023 роки, починаючи з 03 червня 2024 року по 22 листопада 2024 року залишити без розгляду.
В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 січня 2026 року у справі №420/16298/25 залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених статтею 328 КАС України.
Головуюча суддя Г.П. Казанчук
Судді Ю.М. Градовський
О.В. Єщенко