Ухвала від 21.04.2026 по справі 522/2137/26

21.04.2026

Справа № 522/2137/26

Провадження по справі № 1-кп/522/2458/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2026 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі Приморського районного суду м. Одеси № 106 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025160000000641 від 09.06.2025 року стосовно:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Горлівка Донецької області, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого та фактичного проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, уродженця смт. Криве Озеро, Кривоозерського райну Миколаївської області, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3

за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 305, ч. 2 ст. 306, ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 311, ч. 3 ст. 313, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 317 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора - ОСОБА_6 ,

захисників - ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

обвинувачених - ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , -

ВСТАНОВИВ:

В провадження Приморського районного суду м. Одеси надійшов обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні № 12025160000000641 від 09.06.2025 року, стосовно ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 15, ч. 3 ст. 305, ч. 2 ст. 306, ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 311, ч. 3 ст. 313, ч 3 ст. 28, ч. 2 ст. 317 КК України.

Прокурор в судовому засіданні звернувся до суду з клопотаннями про продовження стосовно обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави, строком на 60 днів.

Сторона захисту заперечувала проти задоволення клопотань, просила обрати більш м'який запобіжний захід.

Заслухавши пояснення прокурора, захисників, обвинувачених, дослідивши доводи клопотання прокурора та матеріали провадження, суд доходить таких висновків.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 26.02.2026 року було продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , без визначення розміру застави.

Дотримуючись завдань кримінального провадження, передбачених ст. 2 КПК України, суд враховує необхідність дотримання справедливого балансу між інтересами суспільства та держави, в якій введено воєнний стан та ведуться активні бойові дії через збройну агресію рф проти України, та забезпечення охоронюваних прав та свобод і законних інтересів учасників кримінального провадження.

Згідно ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

Також слід враховувати, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до вимог ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію обвинуваченого; 7) майновий стан обвинуваченого; 8) наявність судимостей у обвинуваченого; 9) дотримання обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.

Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ст. 194 КПК України при застосуванні запобіжного заходу суд враховує наявність обґрунтованої підозри, доведених прокурором ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу, а також інші обставини, зазначені ст. 178 КПК України.

Згідно ч. 3 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

Відповідно до ст. 17 Закону України № 3477-IV від 23.02.2006 року «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, а також українські суди мають застосовувати при розгляді справ практику Європейського Суду з прав людини, як джерело права.

Відповідно до ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно із ч. 2 ст. 8 КПК України, принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Окрім цього, відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

За Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод на державу покладається обов'язок вжити заходи щодо забезпечення прав людини, яка тримається під вартою.

Крім того, суд враховує положення ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинувачених, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Доцільність тримання обвинуваченого під вартою повинна забезпечувати не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Так, у рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року ЄСПЛ вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем ймовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що обвинувачений може ухилитись від слідства.

Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції» зазначав, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Зважаючи на те, що судом не завершено дослідження матеріалів кримінального провадження в повному обсязі, тому суд не переглядає наявність обґрунтованості висунутого обвинувачення у вчиненні інкримінованих обвинуваченим кримінальних правопорушень.

Згідно обвинувального акту ОСОБА_3 на даній стадії судового провадження обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених:

- ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 317 КК України, за кваліфікуючими ознаками: організація та утримання місця для незаконного виготовлення психотропних речовин, вчинене з корисливих мотивів, вчиненні організованою групою;

- ч. 3 ст. 313 КК України, за кваліфікуючими ознаками: незаконне виготовлення, придбання, зберігання обладнання, призначеного для виготовлення особливо небезпечної психотропної речовини, вчинене організованою групою;

- ч. 3 ст. 311 КК України, за кваліфікуючими ознаками: незаконне придбання, зберігання, перевезення прекурсорів з метою їх використання для виготовлення психотропних речовин, вчинене організованою групою;

- ч. 3 ст. 311 КК України, за кваліфікуючими ознаками: незаконне придбання, зберігання прекурсорів з метою їх використання для виготовлення психотропних речовин, вчинене організованою групою;

- ч. 3 ст. 307 КК України, за кваліфікуючими ознаками: незаконне придбання, зберігання, перевезення з метою збуту особливо небезпечної психотропної речовини, вчинене організованою групою в особливо великих розмірах;

- ч. 3 ст. 307 КК України, за кваліфікуючими ознаками: незаконне виготовлення, перевезення, зберігання з метою збуту особливо небезпечної психотропної речовини, вчинене повторно організованою групою;

- ч. 3 ст. 307 КК України, за кваліфікуючими ознаками: незаконне виготовлення, зберігання з метою збуту, а також незаконний збут особливо небезпечної психотропної речовини в особливо великих розмірах, вчинене повторно організованою групою;

- ч. 3 ст. 307 КК України, за кваліфікуючими ознаками: незаконне виготовлення, перевезення, зберігання з метою збуту, а також незаконний збут особливо небезпечної психотропної речовини в особливо великих розмірах, вчинене повторно організованою групою;

- ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 305 КК України, за кваліфікуючими ознаками: закінчений замах на контрабанду особливо небезпечної психотропної речовини, тобто її переміщення через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, в особливо великих розмірах, вчинене організованою групою.

Вирішуючи питання про продовження стосовно ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує дані щодо особи обвинуваченого, який є громадянином України, офіційно не працевлаштований, проживаючий в Миколаївській області, раніше не судимий.

Враховуючи в сукупності дані щодо особи обвинуваченого, а також тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 , санкція найтяжчого із яких передбачає покарання у виді позбавлення волі до дванадцяти років з конфіскацією майна, що обвинувачений, розуміючи наслідки покарання, яке йому загрожує у разі визнання його винуватим, може вдатися до спроб переховуватися від суду, з метою уникнення відповідальності, що доводить заявлений у клопотанні прокурором ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Крім того, суд вважає, що прокурором також доведений ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, який полягає у впливі обвинуваченого на свідків у даному кримінальному провадженні, які судом ще не допитані, з метою зміни, спотворення їх показань чи відмови від дачі показань.

Також суд вважає, що прокурором доведений ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливість ОСОБА_3 вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується, оскільки ОСОБА_3 має велике коло осіб, яким збував психотропні речовини.

Таким чином, з урахуванням того, що ОСОБА_3 , обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, та наявності доведених прокурором ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які не зменшились та продовжують існувати, суд вважає можливим задовольнити клопотання прокурора та продовжити стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Крім того, відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні, зокрема щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.

Обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, які є перешкодою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, судом не встановлено.

Враховуючи вищевикладене суд вважає, що належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_3 , зможе забезпечити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможуть запобігти зазначеним у клопотанні прокурора ризикам, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

Приймаючи до уваги наведене, з урахуванням тяжкості та характеру злочинів у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інші кримінальні правопорушення проти здоров'я населення, в яких обвинувачується ОСОБА_3 , даних щодо особи обвинуваченого, суд доходить висновку про можливість задоволення клопотання прокурора та продовження стосовно обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, який здатен запобігти доведеним у клопотанні прокурора ризикам, передбаченим п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які не перестали існувати та не зменшились, щоб забезпечити його належну процесуальну поведінку.

Згідно обвинувального акту ОСОБА_4 на даній стадії судового провадження обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених:

- ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 317 КК України, за кваліфікуючими ознаками: організація та утримання місця для незаконного виготовлення психотропних речовин, вчинене з корисливих мотивів, вчиненні організованою групою;

- ч. 3 ст. 313 КК України, за кваліфікуючими ознаками: незаконне виготовлення, придбання, зберігання обладнання, призначеного для виготовлення особливо небезпечної психотропної речовини, вчинене організованою групою;

- ч. 3 ст. 311 КК України, за кваліфікуючими ознаками: незаконне придбання, зберігання прекурсорів з метою їх використання для виготовлення психотропних речовин, вчинене організованою групою;

- ч. 3 ст. 311 КК України, за кваліфікуючими ознаками: незаконне придбання, зберігання, перевезення прекурсорів з метою їх використання для виготовлення психотропних речовин, вчинене організованою групою;

- ч. 3 ст. 307 КК України, за кваліфікуючими ознаками: незаконне придбання, зберігання, перевезення, з метою збуту особливо небезпечної психотропної речовини, вчинене організованою групою в особливо великих розмірах;

- ч. 3 ст. 307 КК України, за кваліфікуючими ознаками: незаконне виготовлення, перевезення, зберігання з метою збуту, а також незаконний збут особливо небезпечної психотропної речовини в особливо великих розмірах, вчинене повторно, організованою групою;

- ч. 3 ст. 307 КК України, за кваліфікуючими ознаками: незаконне виготовлення, зберігання, з метою збуту особливо небезпечної психотропної речовини, вчинене повторно, організованою групою;

- ч. 3 ст. 307 КК України, за кваліфікуючими ознаками: незаконне виготовлення, зберігання, з метою збуту наркотичного засобу та особливо небезпечної психотропної речовини в особливо великих розмірах, вчинене повторно, організованою групою;

- ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 305 КК України, за кваліфікуючими ознаками: закінчений замах на контрабанду особливо небезпечної психотропної речовини, тобто її переміщення через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, в особливо великих розмірах, вчинене організованою групою;

- ч. 2 ст. 306 КК України за кваліфікуючими ознаками: використання коштів, здобутих від незаконного обігу психотропних речовин з метою продовження незаконного обігу психотропних речовин та прекурсорів, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

Вирішуючи питання про продовження стосовно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує дані щодо особи обвинуваченого, який є громадянином України, офіційно не працевлаштований, проживаючий до затримання в Миколаївській області, раніше не судимий.

Враховуючи в сукупності дані щодо особи обвинуваченого, а також тяжкість кримінальних правопорушень та кількість епізодів, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_4 , санкція найтяжчого із яких передбачає покарання у виді позбавлення волі до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна, що обвинувачений, розуміючи наслідки покарання, яке йому загрожує у разі визнання його винуватим, може вдатися до спроб переховуватися від суду, з метою уникнення відповідальності, що доводить заявлений у клопотанні прокурором ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Крім того, суд вважає, що прокурором також доведений ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, який полягає у впливі обвинуваченого на свідків у даному кримінальному провадженні, які судом ще не допитані, з метою зміни, спотворення їх показань чи відмови від дачі показань.

Також суд вважає, що прокурором доведений ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливість ОСОБА_4 вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується, оскільки ОСОБА_4 має велике коло осіб, яким збував психотропні речовини.

Крім того, відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні, зокрема щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.

Таким чином, з урахуванням того, що ОСОБА_4 , обвинувачується у вчиненні 23 епізодів тяжких та особливо тяжких злочинів, та наявності доведених прокурором ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які не зменшились та продовжують існувати з моменту обрання йому даного виду запобіжного заходу, суд вважає можливим задовольнити клопотання прокурора та продовжити стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави.

Обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, які є перешкодою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, судом не встановлено.

Враховуючи вищевикладене суд вважає, що належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_4 , зможе забезпечити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави, а жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможуть запобігти зазначеним у клопотанні прокурора ризикам, передбачених ст. 177 КПК України.

Приймаючи до уваги наведене, з урахуванням тяжкості та характеру злочинів у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інші кримінальні правопорушення проти здоров'я населення, в яких обвинувачується ОСОБА_4 , даних щодо особи обвинуваченого, суд доходить висновку про можливість задоволення клопотання прокурора та продовження стосовно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, який здатен запобігти доведеним у клопотанні прокурора ризикам, передбаченим п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які не перестали існувати та не зменшились, щоб забезпечити його належну процесуальну поведінку.

Керуючись ст. 110, 132, 176, 177, 178, 183, 194, 199, 331, 372, 376, 395 КПК України,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.

Продовжити стосовно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «ОСІ», без визначення розміру застави, строком на 60 (шістдесят) днів.

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - задовольнити.

Продовжити стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «ОСІ», без визначення розміру застави, строком на 60 (шістдесят) днів.

Строк дії ухвали суду щодо застосування запобіжного заходу становить 60 (шістдесят) днів і обчислюється з моменту її постановлення, тобто з 21.04.2026 року, який діє до 19.06.2026 року включно.

Ухвала суду підлягає негайному виконанню.

Копію ухвали суду вручити обвинуваченому, прокурору та направити ДУ «ОСІ».

Ухвала суду в частині запобіжного заходу може бути оскаржена протягом п'яти днів до Одеського апеляційного суду з моменту її оголошення, а обвинуваченим, який утримується під вартою, - з моменту вручення її копії.

Суддя Приморського районного

суду м. Одеси ОСОБА_10