Справа №522/17432/17
Провадження №1-в/522/58/26
(повний текст)
17.04.2026 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси в складі:
Головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3
засудженої - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі клопотання засудженої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , щодо вирішення питання про звільнення від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку, -
В провадження судді Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 надішло клопотання від ОСОБА_4 про звільнення від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання вироку суду від 26.09.2017 по справі 522/17432/17 у вчиненні злочинів, передбачених ч.5 ст.27, ч.2 ст.28, ч.2 ст.205, ч.5 ст.27, ч.2 ст.212, ч.5 ст.27, ч.3 ст.212 КК України. В обґрунтування клопотання посилалася на те, що стосовно неї не було виконано обвинувальний вирок, строк давності виконання вироку суду закінчився, відсутні дані про ухилення від відбування покарання у вигляді штрафу.
Засуджена ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримала подане клопотання в повному обсязі та просила його задовольнити.
Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні залишила вирішення вказаного клопотання на розсуд суду.
Представник Державної установи «Центру пробації» в судове засідання не з'явився, однак його неявка відповідно до положень ч. 5 ст. 539 КПК України не перешкоджає проведенню судового розгляду.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що подання підлягає задоволенню з огляду на наступне:
Так, суд встановив, що Вироком Приморського районного суду м. Одеси від 26.09.2017 ОСОБА_4 визнано винною у вчиненні злочинів, передбачених ч.5 ст.27, ч.2 ст.28, ч.2 ст.205, ч.5 ст.27, ч.2 ст.212, ч.5 ст.27, ч.3 ст.212 КК України (справа №522/17432/17). Засуджена до покарання за сукупністю злочинів шляхом часткового складання покарань - у вигляді штрафу у розмірі 15 300 (п'ятнадцять тисяч триста) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 260 100 (двісті шістдесят тисяч сто) грн. (15000 + 300 = 15300 * 17 грн. = 260100 грн.) з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно - розпорядчих і адміністративно - господарських функцій строком на 3 (три) роки з конфіскацією майна.
28.12.2017 зазначене судове рішення разом із розпорядженням, підписаним головуючим суддею ОСОБА_5 , було скеровано для виконання до Відділу державної виконавчої служби ОГУЮ Чорноморського району Одеської області (адреса: 68001, м. Чорноморськ, вул. Хантадзе, 19).
Відповідно до повідомлення (зареєстроване за вх. №27086/18 від 12.03.2018) Овідіопольського міськрайонного відділу з питань пробації (м. Чорноморська вул. Хантадзе, 19), зазначена особа взята на облік з 14.02.2018.
22.01.2018 Адвокат ОСОБА_6 , в інтиресах ОСОБА_4 подав заяву (зареєстровану за вх. № 8487/18 від 22.01.2018) про розстрочку виплати несплаченої суми штрафу.
Ухвалою суду від 14.02.2018 під головуванням судді ОСОБА_5 , прийнято рішення про задоволення клопотання та розстрочене сплату штрафу, призначеного ОСОБА_4 за вироком Приморського районного суду м. Одеси від 26.09.2017 року за ч.5 ст. 27, ч.2 ст.28, ч. 2 ст. 205, ч.5 ст. 27, ч.2 ст. 212, ч.5 ст. 27, ч.3 ст. 212, ст. 70 КК України у розмірі 15 300 (п'ятнадцять тисяч триста) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 260 100 (двісті шістдесят тисяч сто) грн. (15000 + 300 = 15300 * 17 грн. = 260100 грн.), терміном на 12 місяців, з щомісячною сплатою 21 675 грн. Вказана ухвала була направлена до ВДВС м. Чорноморськ в Одеської області за вихідним номером 522/17432/1746750/2018 за адресою: м. Чорноморськ вул.Віталія Шума, 21.
02.03.2018 До Приморського районного суду м. Одеси надійшла заява засудженої ОСОБА_4 про заміну покарання визначеного вироком Приморського районного суду м. Одеси від 26.09.2017, яка була зареєстрована за номером справи 522/17432/17 провадження № 1в/522/140/19 та передана для розгляду судді ОСОБА_7 .
У своїй заяві, ОСОБА_4 вказувала, що перебуває у скрутному матеріальному становищі оскільки немає постійного місця роботи. Просила замінити призначене покарання у вигляді штрафу на громадські роботи на підставі ст. 53 КК України, з урахуванням ст. 72 КК України.
Ухвалою від 10.04.2019 за участі прокурора ОСОБА_8 , захисника ОСОБА_6 та засудженої ОСОБА_4 , у задоволенні заяви засудженої ОСОБА_4 про заміну несплаченої суми штрафу покаранням у вигляді громадських робіт - відмовлено. Не погоджуючись з вказаним рішенням адвокатом ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_4 подано апеляційну скаргу. Одеським апеляційним судом у складі головуючого судді ОСОБА_9 , суддів ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , врахувавши доводи прокурора ОСОБА_8 та той факт що скаржник до суду не з'явився, рішенням від 22.10.2019 Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 10.04.2019 року залишено без змін.
18.11.2019 з Чорноморського ВДВС розташованого за адресою: м. Чорноморська, вул. Віталія Шума, 21, до суду надійшла постанова за № ВП 59029463 від 31.10.2019 (яка зареєстрована за вх. № 119684/19 від 18.11.2019) старшого державного виконавця ОСОБА_12 про закінчення виконавчого провадження у зв'язку з відсутністю у боржника майна, коштів та інших активів, на які може бути звернено стягнення. Зокрема, встановлено відсутність рахунків, транспортних засобів та нерухомого майна, що підтверджується відповідними реєстрами та актом обстеження.
21.12.2019 в.о. заступника начальника Овідіопольського МРВ філії Державної установи «Центр пробації» в Одеській області (м. Чорноморська, вул. Хонтадзе, 19) капітан внутрішньої служби ОСОБА_13 звернулась до Приморського районного суду м. Одеси із поданням (номер справи провадження суддя вх) про приведення у відповідність до законодавства вироку суду щодо ОСОБА_4 , яка була засуджена 26.09.2017 року Приморським районним судом м. Одеси за ч.5 ст. 27, ч.2 ст.28, ч. 2 ст. 205, ч.5 ст. 27, ч.2 ст. 212, ч.5 ст. 27, ч.3 ст. 212 КК України, та відповідно до ст.70 КК України їй остаточно призначено покарання за сукупністю злочинів шляхом часткового складання покарань - у вигляді штрафу у розмірі 260 100 грн., із позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно - розпорядчих і адміністративно - господарських функцій строком на 3 (три) роки із конфіскацією майна.
Вказане подання зареєстровано за номером справи 522/17432/17 провадження № 1в/522/43/20 та передано на розгляд судді ОСОБА_14 .
Ухвалою суду від 06.07.2020 суддею ОСОБА_14 за участі прокурора ОСОБА_8 , захисника ОСОБА_6 та засудженої ОСОБА_4 , подання про приведення вироку Приморського районного суду м. Одеси від 26.09.2017 року відносно засудженої ОСОБА_4 у відповідність з діючим законодавством - задоволено.
Згідно вказаної ухвали, остаточно вважати призначеним ОСОБА_4 покарання за сукупністю злочинів шляхом часткового складання покарань у вигляді штрафу - у розмірі 12 300 (дванадцять тисяч триста) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 209 100 (двісті дев'ять тисяч сто) грн., із позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно - розпорядчих і адміністративно - господарських функцій строком на 3 (три) роки із конфіскацією майна.
16.11.2020 на адресу суду надійшло повідомлення з Овідіопольського міськрайонного відділу філії ДУ «Центру Пробації», яке зареєстровано за вх. № 118613/20 від 16.11.2020 про те, що засуджена ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 знята з обліку з Овідіопольського МРВ по відбуттю призначеного строку додаткового покарання.
Стосовно застосування положень ст. 80 КК, ст. 537, 539 КПК.
Виконання вироку - це діяльність органів виконавчої влади щодо виконання обвинувального вироку, яка пов'язана з реальним обмеженням визначених судом прав і свобод засудженої особи.
Відповідно до ст. 535 ч. 1, 2 КПК судове рішення, що набрало законної сили, якщо інше не передбачено цим Кодексом, звертається до виконання не пізніш як через три дні з дня набрання ним законної сили або повернення матеріалів кримінального провадження до суду першої інстанції із суду апеляційної чи касаційної інстанції. Суд разом із своїм розпорядженням про виконання судового рішення надсилає його копію відповідному органу чи установі, на які покладено обов'язок виконати судове рішення.
При цьому особа, засуджена до певного виду покарання, не несе правового обов'язку застосовувати правообмеження, які входять до його змісту, сама до себе, оскільки це виключна одностороння компетенція спеціальних державних органів, які виконують покарання.
Водночас засуджена до певного виду покарання особа не може перебувати в потенційному очікуванні виконання покарання невизначений проміжок часу, у зв'язку із чим законодавчо встановлюються імперативні строки, сплив яких припиняє наявні між державою і засудженою особою кримінальні правовідносини а отже унеможливлює виконання покарання.
Як встановлено, вироком Приморського районного суду м. Одеси від 26.09.2017 ОСОБА_4 засуджена за ч.5 ст.27, ч.2 ст.28, ч.2 ст.205, ч.5 ст.27, ч.2 ст.212, ч.5 ст.27, ч.3 ст.212 КК України до покарання у вигляді штрафу.
Вирок суду набрав законної сили 26.10.2017.
Відповідно до частини 1 статті 26 КВК України засуджений зобов'язаний сплатити штраф у місячний строк після набрання вироком суду законної сили і повідомити про це орган пробації за місцем проживання шляхом пред'явлення документа про сплату штрафу.
Встановлено, що на даний момент штраф ОСОБА_4 сплачено частково.
Строк виконання обвинувального вироку, за винятком випадків, передбачених частиною шостою статті 80 КК, має певний термін, після спливу якого держава не може застосовувати обмеження до особи за цим вироком.
Частинами 1, 2 статті 80 КК передбачено звільнення особи від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку та імперативні строки, сплив яких, є підставою для звільнення засудженої особи від відбування призначеного їй цим вироком покарання, крім покарання у виді довічного позбавлення волі. Частиною 5 цієї статті передбачено, що питання про застосування давності до особи, засудженої до довічного позбавлення волі, вирішується судом. Якщо суд не визнає за можливе застосувати давність, довічне позбавлення волі заміняється позбавленням волі.
Правова природа вказаного виду звільнення від відбування призначеного покарання зумовлюється одностороннім обов'язком держави примусово реалізувати через спеціально уповноважені нею органи призначене особі покарання протягом певних строків.
Отже, застосування статті 80 КК вимагає дослідження та встановлення судом терміну, протягом якого обвинувальний вирок не виконувався, збігу строку давності його виконання та відсутність фактів, які є підставою зупинення або переривання цих строків, передбачених частинами третьою та четвертою цієї статті.
Під давністю виконання обвинувального вироку розуміється сплив встановлених у законі строків з дня набрання чинності обвинувальним вироком, що виключає виконання призначеного судом покарання. Існування в Кримінальному кодексі України цього виду звільнення від відбування покарання обумовлюється недоцільністю виконання обвинувального вироку, оскільки після спливу вказаних строків його виконання не може мати належного карального і превентивного впливу, а також тим, що не вчинення засудженим у цей період нового злочину, як правило, свідчить про втрату ним суспільної небезпечності.
Відповідно до частини 3 статті 80 КК перебіг давності виконання обвинувального вироку зупиняється, якщо засуджений ухиляється від відбування покарання. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з'явлення засудженого для відбування покарання або з дня його затримання. У цьому разі строки давності, передбачені пунктами 1-3 частини першої цієї статті, подвоюються.
Перебіг давності переривається, якщо до закінчення строків, зазначених у частинах першій та третій цієї статті, засуджений вчинить новий злочин. Обчислення давності в цьому випадку починається з дня вчинення нового злочину (ч. 4 ст. 80 КК).
Будь-яких інших умов та обмежень для застосування цих положень КК не містить.
Щодо положень кримінального процесуального закону, то частина третя статті 374 КПК передбачає необхідність зазначення у вироку, крім іншого, мотивів призначення покарання, звільнення від відбування покарання, мотивів ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.
Отже суд, приймаючи рішення щодо нового обвинувачення особи на стадії судового розгляду, встановивши підстави, передбачені ст. 80 КК, може прийняти рішення щодо звільнення особи від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання попереднього обвинувального вироку та відповідних правових наслідків цього.
При цьому відсутність у матеріалах конкретного кримінального провадження даних про те, що особа була звільнена судом від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання попереднього обвинувального вироку в порядку ст. 537, 539 КПК або відбула це покарання, не може розцінюватись як ухилення цією особою від відбування покарання.
Ухилення від відбування покарання як підстава для зупинення строків давності виконання обвинувального вироку є особливим юридичним фактом і питання його вирішення належить до компетенції суду, а отже цей факт слід встановлювати з дотриманням вимог процесуальної форми.
Редакція частини третьої статті 80 КК певним чином співвідноситься зі статтями 389 та 390 цього Кодексу, оскільки ухилення від відбування покарання, про яке йдеться у частині третій статті 80 Загальної частини КК, у своєму конкретному прояві відповідає складу одного із злочинів, передбачених зазначеними статтями Особливої частини КК. Отже, роблячи висновок про ухилення особи від відбування покарання при застосуванні частини третьої статті 80 КК, суд тим самим фактично визнає її винною у вчиненні нового злочину. Таке правозастосування суперечить частині першій статті 62 Конституції України, згідно з якою особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Таким чином, вирішувати питання про зупинення строків давності виконання обвинувального вироку суду можливо лише після набрання законної сили обвинувальним вироком суду, яким особа буде визнана винною в ухиленні від відбування покарання (постанова Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 24 грудня 2015 року, провадження № 5 - 324 кс 15).
Стаття 152 Кримінально-виконавчого кодексу України також передбачає можливість звільнення засудженої особи від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку. Реалізується таке звільнення в порядку та на підставі ст. 537, 539 КПК на стадії виконання вироку. Проте вказані положення не визначають такий порядок звільнення особи від відбування покарання з підстави, передбаченої ст. 80 КК, як єдиний і безальтернативний.
Висновки до яких дійшов суд
Виходячи з аналізу норм чинного законодавства, слід дійти до висновку, що не відбування покарання у виді штрафу та ухилення від відбування покарання у виді штрафу не тотожні поняття і тягнуть за собою різні наслідки. Ухиленням від відбування покарання є дії засудженого, спрямовані на те, щоб уникнути приведення обвинувального вироку у виконання, зокрема виїзд з місця проживання, перехід на нелегальне становище, приховання доходів тощо. Сюди не відносяться випадки, коли вирок не був виконаний з незалежних від засудженого причин (неналежне виконання своїх обов'язків працівниками державних органів, зміна чинного законодавства щодо визначення компетентних органів, які повинні виконувати покарання тощо).
Оскільки в матеріалах особової справи відсутні дані про ухилення засудженої ОСОБА_4 від відбування покарання, зокрема притягнення її до кримінальної відповідальності за ст. 389-1 КК України, та про вчинення нею нового злочину до закінчення строку давності, то немає підстав вважати, що перебіг строку давності зупинявся чи переривався.
Наявність лише факту несплати засудженим штрафу не свідчить про ухилення від відбування цього покарання.
Враховуючи та той факт, що на даний час закінчились строки давності виконання обвинувального вироку Приморського районного суду м. Одеси, в матеріалах справи наявний виконавчий лист повернутий без виконання з Чорноморського ВДВС розташованого за адресою: м. Чорноморська, вул. Віталія Шума, 21, та постанова за № ВП 59029463 від 31.10.2019 (яка зареєстрована за вх. № 119684/19 від 18.11.2019) старшого державного виконавця ОСОБА_12 про закінчення виконавчого провадження у зв'язку з відсутністю у боржника майна, коштів та інших активів, на які може бути звернено стягнення. Зокрема, встановлено відсутність рахунків, транспортних засобів та нерухомого майна, що підтверджується відповідними реєстрами та актом обстеження, факт ухилення від відбування покарання не встановлений, суд вважає, що подання підлягає задоволенню, оскільки наявні підстави для звільнення ОСОБА_4 від відбування покарання на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 КК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. 80 КК України, ст. 539 КПК України, ст. 152 КВК України, суд -
Клопотання засудженої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо вирішення питання про звільнення від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку, - задовольнити.
Звільнити ОСОБА_4 , 17.07.1987 року від відбування покарання, призначеного вироком Приморського районного суду м. Одеси від 26.09.2017 року по справі №522/17432/17, засуджену за ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 212, ч. 5 ст. 27, ч.3 ст. 212, КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 12 300 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 209 100 гривень, з позбавлення права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих і адміністративно- господарських функцій строком на 3 роки із конфіскацією майна у зв'язку з закінченням строку давності виконання обвинувального вироку.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом семи днів з дня її оголошення до Одеського апеляційного суду через Приморський районний суд м. Одеси.
Суддя: