Справа № 947/7485/26
Провадження № 1-кс/947/4067/26
09.04.2026 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю слідчого ОСОБА_3 , власника майна ОСОБА_4 , представника користувача ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі клопотання слідчого СВ ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , погоджене начальником Подільського відділу Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_7 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 12025162480001164, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24.09.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 369-2, ч. 3 ст. 369-2, ч. 1 ст. 114-1, ч. 2 ст. 114-2 КК України, -
У поданному клопотанні сторона обвинувачення, з метою збереження речових доказів, проведення необхідних слідчих розшукових дій проведення експертних досліджень, а також конфіскації майна як виду покарання та спеціальної коофіскації, запобіганню пошкодження, перетворення, відчуження - просить накласти арешт (із забороною відчуження. розпорядження та користування будь-якими особами) на речі, вилучені вилучені 24.02.2026 в ході обшуку автомобілю марки «TOYOTAFORTUNER», 2006 р.в., чорного кольору, VIN: НОМЕР_1 , д/з НОМЕР_2 , яким користується підозрюваний ОСОБА_5 , а саме на автомобіль марки «TOYOTAFORTUNER», 2006 р.в., чорного кольору, VIN: НОМЕР_1 та ключі від нього.
У судовому засіданні:
Слідчий ОСОБА_3 вимоги поданого клопотання підтримав, просив його задовольнити. Просив також звернути увагу, що вказаний транспортний засіб зареєстрований на ОСОБА_8 , який помер, спадкоємцем є ОСОБА_4 . При цьому, звернув увагу, що остання вступила у спадщину щодо означеного майна вже після ймовірного скоєння злочинів та повідомлення про підозру у їх вчиненні ОСОБА_5 , який є чоловіком доньки ОСОБА_9 ОСОБА_5 в свою чергу активно використовував вказаний транспортний засіб, у тому числі у ймовірно протиправній діяльності, а саме отримував у ньому грошові кошти, пересувався на ньому.
Власниця майна ОСОБА_4 заперечувала проти задоволення клопотання, долучила копію свідоцтва про смерть чоловіка та копію свідоцтва про право на спадщину за законом.
Представник користувача - адвокат ОСОБА_6 заперечувала проти задоволення клопотання.
Вислухавши учасників судового засідання, вивчивши клопотання про арешт майна та додані до нього копії матеріалів кримінального провадження, слідчий суддя вважає, що воно підлягає задоволенню з наступних підстав.
В ході судового розгляду встановлено, що слідчим відділом СВ ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 12025162480001164 від 24.09.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 369-2, ч. 1 ст. 114-1, ч. 2 ст. 114-2 КК України.
Нагляд за додержанням законів під час здійснення досудового розслідування у формі процесуального керівництва здійснюється Одеською Спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Південного регіону
Досудовим розслідування встановлено, що ОСОБА_5 підозрюється в тому, що він, діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у січні 2026 року більш точного часу в ході досудового розслідування не встановлено, будучи керівником ДБ «УЦМ», перебуваючи на території міста Одеси, вирішив одержувати неправомірну вигоду для себе, діючи з єдиним спільним злочинним наміром незаконного збагачення шляхом виготовлення посвідчень ДБ «УЦМ» для військовозобов'язаних осіб та вимагання та одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави. Посвідчення добровольців ДБ «УЦМ», який функціонує в структурі ГО «УЦМ», керівником якої є ОСОБА_11 , мають реальний вплив на військовослужбовців РТЦК та СП та дають змогу війьсоковозобов'заним особам уникати призову на військову службу до лав ЗСУ.
Так, у січні 2026 року, у невстановлені в ході досудового розслідування час, та місці до ОСОБА_11 , звернувся заступника ГО «УЦМ» ОСОБА_5 , який повідомив, що до нього звернувся військовозобов'язаний громадянин ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який виявив бажання на вступ до ГО «УЦМ» та бажає отримати посвідчення добровольця ДБ «УЦМ», так як перебуває у розшуку за РТЦК та СП за ухиленням від мобілізації. На що ОСОБА_11 дав вказівку ОСОБА_5 , висунути вимогу ОСОБА_12 про необхідність надання неправомірної вигоди у розмірі 3000 доларів США, після чого він зможе стати членом ГО «УЦМ» та отримати посвідчення добровольця, а у випадку якщо останній не зможе надати вказані грошові кошти, його буде мобілізовано до лав ЗСУ.
31.01.2026 року, приблизно о 16 год. 35 хв., ОСОБА_5 , на виконання вказівки ОСОБА_11 , та за погодженням з одним із заступників керівника ГО «УЦМ» - ОСОБА_10 , перебуваючи поруч з пологовим будинком АДРЕСА_1 , у салоні автомобілю марки «TOYOTA FORTUNER», реалізуючи свій спільний із ОСОБА_11 та ОСОБА_10 , злочинний умисел, спрямований на незаконне збагачення, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з корисливих мотивів, поєднуючи свої дії з вимаганням, в ході особистої зустрічі, висунув військовозобов'язаному громадянину ОСОБА_12 , який перебуває у розшуку за ТЦК та СП за ухилення від мобілізації, вимогу надати неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів у сумі 3000 доларів США, яку попередньо погодив з ОСОБА_11 та ОСОБА_10 , за вступ до Громадської організації «Україна - це матір» (далі - ГО «УЦМ») та вплив на військовослужбовців ТЦК та СП, які приймають рішення щодо призову осіб на військову службу, щодо не здійснення мобілізаційних заходів відносно ОСОБА_13 та не призову останнього на військову службу до лав ЗСУ, а у разі відмови в наданні такої вигоди особисто для ОСОБА_5 , ОСОБА_11 та ОСОБА_10 , погрожуючи негативними наслідками для ОСОБА_12 у вигляді неможливості отримати членство в ГО «УЦМ» та в подальшому призову на військову службу до лав ЗСУ, а у подальшому, 01.02.2026 близько 14 год 43 хв, перебуваючи по АДРЕСА_2 , у визначений ОСОБА_11 спосіб, реалізуючи спільний із ОСОБА_11 та ОСОБА_10 умисел на незаконне збагачення до кінця, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з корисливих мотивів, поєднуючи свої дії з вимаганням, одержав від ОСОБА_12 грошові кошти у сумі 3000 доларів США, які в подальшому, розділив з ОСОБА_11 та ОСОБА_10 у невідомих частках, за вчинення ним та вказаними особами в інтересах ОСОБА_12 дій, щодо вступу останнього до ГО «УЦМ» та вплив на осіб, уповноважених на виконання функцій держави, а саме військовослужбовців РТЦК та СП, з метою не здійснення мобілізаційних заходів відносно ОСОБА_12 та не призову останнього на військову службу до ЗСУ, а у подальшому, 07.02.2026 року, о 16 год. 15 хв., діючи в межах спільного злочинного єдиного плану, спрямованого на особисте збагачення, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з корисливих мотивів, поєднуючи свої дії з вимаганням, перебуваючи по АДРЕСА_3 , ОСОБА_5 , передав ОСОБА_12 посвідчення добровольця ДБ «УЦМ» на ім'я ОСОБА_12 з ідентифікаційним номером № 143950 з датою видачі 02.02.2026 та строком дії 02.02.2027 року, тобто у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 369-2 КК України - одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, поєднане з вимаганням такої, за попередньою змовою, групою осіб.
Окрім того, ОСОБА_5 підозрюється в тому, що він, діючи в особливий період, пов'язаний з оголошенням воєнного стану на всій території України та здійснення загальної мобілізації у зв'язку з повномасштабною агресією російської федерації проти України, маючи умисел на перешкоджання в цей період законній діяльності територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (далі - ТЦК та СП), що є складовими частинами Збройних Сил України, а саме щодо реалізації війсоковослужбовйями ТЦК та СП визначених перед ними чинним законодавством завдань з виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, у вигляді забезпечення для військовозобов'язаних осіб можливості уникнення здійснення їх оповіщення військовослужбовцями територіальних ТЦК та СП про необхідність явки до відповідних центрів з метою оновлення особистих даних та проходження військово-лікарської комісії, будучи заступником керівника Громадської організації «Україна - це матір» Код ЄДРПОУ 45391135) (далі - ГО «УЦМ»), у складі якої функціонує добровольчий батальйон «Україна - це матір» (далі - ДБ «УЦМ»), яка здійснює свою діяльність на території міста Одеси та Одеської області, у невстановлені в ході досудового розслідування час та місці, створив у додатку для обміну миттєвими повідомленнями «Telegram» спілку під назвою «Наші УЦМ» власником якої він є, яка налічує 121 учасники, здебільшого осіб чоловічої статі призовного віку. Метою створення вказаної спілки, є попередження учасників які у ній перебувають, щодо місць розташвування та переміщення груп оповіщення РТЦК та СП, де у період часу з 19.06.2025 по 05.01.2026 року, ОСОБА_5 , перебуваючи у невстановленому місці, реалізуючи свій умисел на перешкоджання законній діяльності військовослужбовцям РТЦК та СП, під час здійснення останніми мобілізаційних заходів по оповіщенню військовозобов'язаної особи під час воєнного стан, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, використовуючи свій обліковий запис з найменуванням « ОСОБА_14 », зареєстрованого за абонентським номером оператора мобільного зв'язку НОМЕР_3 , в додатку для обміну миттєвими повідомленнями «Telegram», у Telegram-спільності під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_4 , власником якої він є, від її імені, розмістив інформацію про місце перебування військовослужбовців ТЦК та СП під час виконання мобілізаційних заходів з оповіщення населення на території міста Одеси та Одеської області, що як наслідок, створювало передумови для ухиляння від виконання військовозобов'язаними особами військового обов'язку, знижувало рівень проведення мобілізації, що створювало ризик обороноздатності Української держави в цілому.
24.02.2026 на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду міста Одеси проведено обшук автомобіля марки «TOYOTAFORTUNER», 2006 р.в., чорного кольору, VIN: НОМЕР_1 , д/з НОМЕР_2 , яким користується підозрюваний ОСОБА_5 , в ході якого виявлено та вилучено автомобіль марки «TOYOTAFORTUNER», 2006 р.в., чорного кольору, VIN: НОМЕР_1 та ключі від нього.
Встановлено, що автомобіль марки «TOYOTAFORTUNER», 2006 р.в., чорного кольору, VIN: НОМЕР_1 , яким користувався підозрюваний ОСОБА_5 , належить ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 . Останній є батьком ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , яка є дружиною підозрюваного ОСОБА_5 , відповідно до актового запису про шлюб № 1562 від 25.09.2025 року.
Постановою слідчого від 24.02.2026 вищевказаний транспортний засіб було визнано речовим доказом в рамках даного кримінального провадження.
16.03.2026 на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Одеси клопотання про арешт вказаного автомобіля було повернуто прокурору.
На теперішній час сторона обвинувачення повторно підіймає питання арешту вилученого майна.
Статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченим цим Кодексом.
Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом у порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Статтею 92 КПК України визначено, що обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого; обов'язок доказування належності та допустимості доказів, даних щодо розміру процесуальних витрат та обставин, які характеризують обвинуваченого, покладається на сторону, що їх подає.
Відповідно до положень ст.170 КПК України майно, щодо якого існують достатні підстави вважати, що воно є предметом, засобом чи знаряддям вчинення злочину, доказом злочину, набуте злочинним шляхом, доходом від вчиненого злочину, отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину може бути арештоване на підставі рішення слідчого судді. Арешт майна може бути накладено на нерухоме і рухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковому вигляді, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться чи зберігаються в банках або інших фінансових установах. Арешт майна може бути застосований з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.
При вирішенні клопотання сторони обвинувачення, слідчий суддя враховує, що закон не вимагає, щоб докази на підтвердження вчинення кримінального правопорушення були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого кримінального правопорушення. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно застосувати зазначений вид заходу забезпечення кримінального провадження, досягнення дієвості цього провадження та уникнення негативних наслідків.
Долученими до клопотання матеріалами в сукупності в повній мірі підтверджується наявність обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення в рамках кримінального провадження № 12024162480001164 від 24.09.2025 року кримінальних правопорушень передбачених ч. 3 ст. 369-2, ч. 1 ст. 114-1, ч. 2 ст. 114-2 КК України за фактом прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди для себе чи третьої особи за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, поєднане з вимаганням такої вигоди, перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період та поширення інформації про переміщення, рух або розташування Збройних Сил України чи інших утворених відповідно до законів України військових формувань, за можливості їх ідентифікації на місцевості, якщо така інформація не розміщувалася у відкритому доступі Генеральним штабом Збройних Сил України, Міністерством оборони України або іншими уповноваженими державними органами, вчинене в умовах воєнного або надзвичайного стану.
24.02.2026 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 369-2, ч. 1 ст. 114-1 КК України.
Слід звернути увагу, що на даному етапі не вирішуються питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності, допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення.
З огляду на положення ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України повинно арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Відтак, арешт майна з підстав передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.
Норма-дефініція речових доказів (стаття 98 КПК) щодо критеріїв (умов) визнання матеріальних об'єктів речовими доказами (були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин) з одного боку дійсно, сформульована в категоричній формі, і вказані умови мають бути дотримані для визнання тих, чи інших речей речовими доказами. У той же час слід зважати на стадію кримінального провадження. Так, на стадії досудового розслідування не всі обставини, що підлягають з'ясуванню у кримінальному провадженні, можуть бути достовірно встановлені одразу ж, оскільки розслідування - це процес пізнання обставин подій минулого, пов'язаний з пошуком, виявленням та фіксацією відповідних слідів злочинного діяння.
Системний аналіз норм КПК та практики ЄСПЛ дозволяє прийти до висновку, що КПК оперує поняттями, які відповідають декільком різним стандартам доказування (переконання) - стандарт «обґрунтованої підозри», переконання (доведення) «поза розумним сумнівом» та стандарти «достатніх підстав (доказів)» тощо. Стандарти «достатніх підстав (доказів)» використовуються в широкому колі різноманітних ситуацій, що виникають в ході кримінального провадження, тому вони не є сталими, а залежать від конкретної ситуації, цілі прийняття тих чи інших рішень (вчинення дій) та їх правових наслідків. При цьому вони застосовуються як для прийняття процесуальних рішень слідчими суддями (судом) (статті 157, 163, частина 5 статті 234, 260 та інші статті КПК), так і слідчими, прокурорами (статті 134, 271, 276 КПК та інші).
Стандарт «достатніх підстав (доказів)» для цілей арешту з метою забезпечення збереження речових доказів передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують певну річ з кримінальним правопорушенням (демонструють можливу приналежність до його вчинення в якості знаряддя або матеріального об'єкту, що містить певне відображення або інформацію про злочин), тобто наділяють її саму можливістю виконувати функцію доказу у кримінальному провадженні, і вони є достатніми, щоб виправдати її тимчасове обтяження у вигляді арешту для можливого використання в процесі доказування стороною обвинувачення у подальшому.
Отже, за стандартом доведення «достатні підстави» слідчий суддя встановив відповідність вилученого майна ознакам речового доказу, оскільки за наявності достатніх підстав вважати, що могло бути вчинене кримінальне правопорушення, а вилучене в автомобілі майно (посвідчення, технічні пристрої) ймовірно містить відомості, що можуть мати значення для цього провадження, а тому є вагомі підстави вважати, що існує ризик приховування, пошкодження, псування, знищення, передання майна, на яке слідчий просить накласти арешт.
Зв'язок вилученого в ході обшуку майна із вчиненням злочинів, передбачених ч. 3 ст. 369-2, ч. 1 ст. 114-1, ч. 2 ст. 114-2 КК України, підлягає встановленню в процесі здійснення досудового розслідування, а отже арешт даного майна є виправданим.
В судовому засіданні було вставнолено, що спадкоємцем власника майна ОСОБА_8 - є його дружина ОСОБА_4 . Вказані особи є батьками ОСОБА_16 - дружини підозрюваного ОСОБА_5 .
Крім того, слідчим було повідомлено, що в рамках досудового розслідування даного кримінального провадження встановлено, що підозрюваний ОСОБА_5 використовував вказаний автомобіль під час здійснення злочинної діяльності, окрім того, в рамках кримінального провадження зафіксовано, як підозрюваний ОСОБА_5 наприкінці січня 2026 року інструктував військовозобов'язану особу з приводу отримання членства в ГО «УЦМ» та висунув вимогу про надання неправомірної вигоди у розмірі 3000 доларів США вказаній особі, перебуючи у салоні т.з. марки «TOYOTAFORTUNER», 2006 р.в., чорного кольору, VIN: НОМЕР_1 .
В цьому ж розрізі, слідчий суддя не може залишити поза увагою те, що ОСОБА_4 вступила у спадщину 05.03.2026, тобто вже після повідомлення про підозру ОСОБА_5 .
Отже в даному випадку слідчий суддя не виключає тих обставин, що автомобіль марки «TOYOTAFORTUNER», 2006 р.в., чорного кольору, VIN: НОМЕР_1 ймовірно використовувався ОСОБА_5 для реалізації злочинної схеми, зокрема при здійсненні діяльності пов'язаної з перевезенням незаконно отриманих грошових коштів, документів щодо незаконної діяльності ГО, осіб, які ухиляються від мобілізації, у зв'язку з чим зазначений транспортний засіб може відповідати знаряддям злочину та відповідає категорії речових доказів.
Зважаючи на зафіксований органом досудового розслідування факт користування ОСОБА_5 даним транспортним засобом, слідчий суддя, дотримуючись справедливого балансу між правом особи на мирне володіння своїм майном та інтересами суспільства в контексті даної конкретної справи, яка має певний суспільний інтерес, вважає, що арешт автомобіля на цій стадії кримінального провадження є вмотивованим, натомість орган досудового розслідування повинен надати належну оцінку вказаним доводам сторони захисту.
Одночасно слідчий суддя наголошує, що накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або невідворотним позбавленням такого права. Хоча власник і обмежується у реалізації всіх правомочностей щодо відповідного майна, проте таке обмеження має тимчасовий характер.
Додатково слідчий суддя акцентує, що у випадку, якщо в рамках даного кримінального правопорушення майно, на яке накладено арешт , буде оглянуто та встановлено, що відпала необхідність в його подальшому арешті, власник такого майна має право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково, у відповідності до ст. 174 КПК України.
Вирішуючи питання про накладення арешту, слідчий суддя враховує й те, що в даному випадку обмеження права власності є розумним і співрозмірним завданням кримінального провадження та обставини кримінального провадження станом на час прийняття рішення вимагають вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження як накладення арешту.
Викладене переконує слідчого суддю у тому, що мета цього заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді запобігання цьому ризику може бути досягнута.
Критерії розумності та співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження є оціночними поняттями. Європейський Суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що будь-яке втручання у право особи з боку держави має забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи.
На переконання слідчого судді, загальні інтереси суспільства у вигляді досягнення завдань кримінального провадження, визначених ст. 2 КПК України (зокрема, захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування тощо), виправдовують ступінь втручання у право власності особи, яке пов'язане з накладенням арешту на належне їй майно.
Відповідно до пункту 18 частини першої статті 3 КПК України до повноважень слідчого судді належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні,
Мета судового контролю полягає в тому, щоб досудове розслідування в кримінальних провадженнях проводилось із дотриманням принципу верховенства права.
У порядку встановленому КПК, слідчий суддя приходить до висновку про задоволення даного клопотання.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 132, 170-173, 309 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання - задовольнити.
Накласти арешт (із забороною відчуження. розпорядження та користування будь-якими особами) на майно, вилучене 24.02.2026 в ході обшуку автомобіля марки «TOYOTAFORTUNER», 2006 р.в., чорного кольору, VIN: НОМЕР_1 , д/з НОМЕР_2 , яким користується підозрюваний ОСОБА_5 , а саме на автомобіль марки «TOYOTAFORTUNER», 2006 р.в., чорного кольору, VIN: НОМЕР_1 та ключі від нього.
Виконання ухвали покласти на слідчого СВ ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 .
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.
Слідчий суддя ОСОБА_1