Справа №:755/13244/24
Провадження №: 2/755/2527/26
"22" квітня 2026 р. Дніпровський районний суд міста Києва, у складі:
головуючого - судді Гаврилової О.В.,
за участю секретаря - Гречаної Ю.О.,
розглянувши в судовому засіданні, в залі суду, в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва клопотання позивача ОСОБА_1 про призначення повторної комплексної посмертної судово-психіатричної експертизи, подане представником - адвокатом Карасьовим Олексієм Сергійовичем в межах розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Любенко Тетяна Миколаївна, про визнання недійсним заповіту, -
В провадженні Дніпровського районного суду міста Києва перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Любенко Тетяна Миколаївна, про визнання недійсним заповіту.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 05 серпня 2024 року відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження до підготовчого засідання.
Ухвалою Дніпровського районного суд міста Києва від 17 жовтня 2024 року витребувано у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Любенко Тетяни Миколаївни належним чином засвідчену копію спадкової справи № 72093235, що відкрита після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Ухвалою Дніпровського районного суд міста Києва від 10 грудня 2024 року постановлено: витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю «Евомед» належним чином засвідчені: копії Дослідження № 8598 головного мозку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від 22 липня 2021 року; копії МРТ головного мозку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від 22 липня 2021 року; копії записів лікаря під час здійснення Дослідження № 8598 головного мозку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від 22 липня 2021 року; копії всіх інших наявних документів, заключення та записи лікарів Товариства з обмеженою відповідальністю «Евомед», що стосуються ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; витребувати у Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 3 Дніпровського району м. Києва належним чином засвідчені копії медичних документів (медичну картку, висновки, заключення) та історію хвороб ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 21 березня 2025 року справу прийнято до провадження судді Гаврилової О.В., призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження до підготовчого засідання.
Ухвалою Дніпровського районного суд міста Києва від 23 травня 2025 року витребувано у Національної служби здоров'я України: оригінали всієї наявної медичної документації (медичні картки, висновки, заключення, історії хвороби тощо) ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) в паперовому або електронному вигляді.
Ухвалою Дніпровського районного суд міста Києва від 18 вересня 2025 року призначено в даній справі посмертну судово-психіатричну експертизу, проведення якої доручено Державній установі «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров'я України», провадження у справі зупинено на час проведення експертизи.
22 січня 2025 року з Державної установи «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров'я України» надійшли матеріали цивільної справи разом з висновком судово-психіатричного експерта №1712 від 17 грудня 2025 року.
Ухвалою Дніпровського районного суд міста Києва від 26 січня 2026 року поновлено провадження у вказаній цивільній справі.
Ухвалою Дніпровського районного суд міста Києва від 04 березня 2026 року відмовлено в задоволені клопотання позивача ОСОБА_1 про призначення повторної комплексної посмертної судово-психіатричної експертизи.
Ухвалою Дніпровського районного суд міста Києва від 04 березня 2026 року закрито підготовче провадження у цивільній справі за цим позовом та призначено справу до судового розгляду по суті.
20 квітня 2026 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Карасьов О.С. подав до суду клопотання про призначення повторної комплексної посмертної судово-психіатричної експертизи, обґрунтоване тим, що висновок судово-психіатричного експерта №1712 від 17 грудня 2025 року суперечить іншим матеріалам справи та викликає сумнів у його правильності. До клопотання долучено висновок фахівця №4 від 20 квітня 2026 року.
В судовому засіданні, після надання представниками сторін пояснень та дослідження доказів, представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Карасьов О.С. підтримав клопотання про призначення повторної комплексної посмертної судово-психіатричної експертизи з викладених у ньому підстав.
Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Лантух Я.В. у судовому засіданні просив відмовити в задоволенні даного клопотання, вказуючи на відповідність висновку експерта вимогам щодо його обґрунтованості та повноти.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явились.
Суд, вивчивши заявлене клопотання, дослідивши матеріали справи, вислухавши думки представників сторін, приходить до наступного.
Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до положень ст. 76, 77 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Згідно ст. 103 ЦПК України, суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності. У разі необхідності суд може призначити декілька експертиз, додаткову чи повторну експертизу. При призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. Суд з урахуванням обставин справи має право визначити експерта чи експертну установу самостійно. У разі необхідності може бути призначено декілька експертів для підготовки одного висновку (комісійна або комплексна експертиза). Питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом. Учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз'яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта. У разі відхилення або зміни питань, запропонованих учасниками справи, суд зобов'язаний мотивувати таке відхилення або зміну. Питання, які ставляться експерту, і його висновок щодо них не можуть виходити за межі спеціальних знань експерта. Призначений судом експерт невідкладно повинен повідомити суд про неможливість проведення ним експертизи через відсутність у нього необхідних знань або без залучення інших експертів.
Порядок призначення судової експертизи в науково-дослідних судово-експертних установах міністерства юстиції України, обов'язки, права та відповідальність судового експерта, організація та оформлення їх результатів визначається Цивільним процесуальним кодексом України, Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та іншими нормативно-правовими актами з питань судової експертизи.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 105 ЦПК України, призначення експертизи судом є обов'язковим за клопотанням хоча б однієї із сторін, якщо у справі необхідно встановити психічний стан особи.
Порядок проведення судово-психіатричної експертизи затверджено Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08 травня 2018 року №865, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 14 червня 2018 року за №719/32171.
Судово-психіатричну експертизу проводять державні спеціалізовані судово-психіатричні установи Міністерства охорони здоров'я України.
Судово-психіатричну експертизу проводять особи, які відповідають вимогам, передбаченим статтею 10 Закону України «Про судову експертизу».
Предметом судово-психіатричної експертизи є психічний стан особи у певні юридично значимі проміжки часу. Психічний стан особи у певні юридично значимі проміжки часу визначається з метою надання відповіді на запитання, поставлені особою або органом, яка (який) залучила(в) експерта, або слідчим суддею чи судом, що доручив проведення експертизи.
Частинами 1 та 2 ст. 102 ЦПК України визначено, що висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.
Комплексна експертиза проводиться не менш як двома експертами різних галузей знань або різних напрямів у межах однієї галузі знань. (ч. 1 ст. 112 ЦПК України)
Якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам) (ч. 2 ст. 113 ЦПК України).
Як вказано у постанові Верховного Суду від 29.09.2021 569/4688/15-ц, первинною є експертиза, при проведенні якої об'єкт досліджується вперше. Додаткова експертиза призначається після розгляду судом висновку первинної експертизи, коли з'ясується, що усунути неповноту або неясність висновку шляхом допиту експерта неможливо. Висновок визнається неповним, коли експерт дослідив не всі подані йому об'єкти чи не дав вичерпних відповідей на порушені перед ним питання. Неясним вважається висновок, який нечітко викладений або має невизначений, неконкретний характер. В ухвалі про призначення додаткової експертизи суду необхідно зазначати, які висновки експерта суд вважає неповними чи неясними або які обставини зумовили необхідність розширення експертного дослідження. Повторна експертиза призначається, коли є сумніви у правильності висновку експерта, пов'язані з його недостатньою обґрунтованістю чи з тим, що він суперечить іншим матеріалам справи, а також за наявності істотного порушення процесуальних норм, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи. Висновок визнається неповним, коли експерт не дав вичерпних відповідей на порушені перед ним питання, у зв'язку з чим суд має обговорити питання про призначення додаткової або повторної експертизи залежно від обставин справи.
Згідно з пунктом 1.2.13 "Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень" від 08.10.1998 № 53/5, з подальшими змінами та доповненнями, експертами виконуються первинні, додаткові, повторні, комісійні та комплексні експертизи.
Комплексною є експертиза, що проводиться із застосуванням спеціальних знань різних галузей науки, техніки або інших спеціальних знань (різних напрямів у межах однієї галузі знань) для вирішення одного спільного (інтеграційного) завдання (питання). До проведення таких експертиз у разі потреби залучаються як експерти експертних установ, так і фахівці установ та служб (підрозділів) інших центральних органів виконавчої влади або інші фахівці, що не працюють у державних спеціалізованих експертних установах.
Повторною є експертиза, під час проведення якої досліджуються ті самі об'єкти і вирішуються ті самі питання, що й при проведенні первинної (попередніх) експертизи (експертиз).
У разі призначення експертизи (залучення експерта) для проведення додаткової або повторної експертизи, крім матеріалів, зазначених у пункті 3.3 цього розділу, до експертної установи (експертові) надаються також висновки попередніх експертиз з усіма додатками (фотознімками, порівняльними зразками тощо), а також додаткові матеріали, що стосуються предмета експертизи, які були зібрані після надання первинного висновку.
У разі необхідності проведення додаткової або повторної експертизи у документі про призначення експертизи (залучення експерта) зазначаються мотиви та підстави для її призначення.
Повторна експертиза призначається, коли є сумніви у правильності висновку експерта, пов'язані з його недостатньою обґрунтованістю чи з тим, що він суперечить іншим матеріалам справи, а також за наявності істотного порушення процесуальних норм, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи. Висновок визнається неповним, коли експерт не дав вичерпних відповідей на порушені перед ним питання, у зв'язку із чим суд має обговорити питання про призначення додаткової або повторної експертизи залежно від обставин справи (див.: постанову Верховного Суду від 21 квітня 2021 року у справі № 201/15019/14-ц).
Процесуальним законом передбачено дві підстави для призначення судом повторної експертизи, а саме: у випадку, якщо висновок експерта суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності (див.: постанову Верховного Суду від 29 грудня 2022 року у справі № 686/15304/19).
У постанові Верховного Суду від 10 травня 2018 року у справі № 387/266/17 зауважено, що при перевірці й оцінці експертного висновку суд повинен з'ясувати: достатність поданих експертові об'єктів дослідження; повноту відповідей на поставлені питання та їх відповідність іншим фактичним даним; узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком експертизи; обґрунтованість експертного висновку та його узгодженість з іншими матеріалами справи.
Верховний Суд у постанові від 05 лютого 2020 року у справі № 461/3675/17 зазначив, що статтею 110 ЦПК України визначено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.
З метою підтвердження необхідності призначення в даній справі повторної комплексної посмертної судово-психіатричної експертизи, позивачем було доручено фахівцю в галузі судово психіатричної експертизи - Каніщеву А.В. провести наукову оцінку висновку судово-психіатричного експерта ДУ «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров'я України» №1712 від 17 грудня 2025 року.
У висновку фахівця №4 від 20 квітня 2026 року зазначено: «Висновок судово-психіатричного експерта від 17.12.2025 №1712 року відносно ОСОБА_3 складений з істотним порушенням нормативних та методичних вимог. Експертне дослідження відзначається очевидною неповнотою: не перевірені дані щодо психіатричного та наркологічного обліку підекспертної, немає інформативних пояснень позивача і відповідача, не досліджувались показання нотаріуса та інших важливих свідків (у тому числі медичних працівників). Диференційна діагностика в належному обсязі не проведена. Аргументація експертного висновку стосовно відсутності у ОСОБА_3 будь-якого психічного розладу є недостатньо переконливою з наукової точки зору.»
В той же час, повторна експертиза за клопотанням сторони може призначатися судом не в будь-якому випадку, коли сторона буде вважати це необхідним, а лише за наявності передбачених законом умов, із яких формується предмет дослідження судом при розгляді клопотання про призначення експертизи.
Так, питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення. Недотримання порядку призначення та проведення судової експертизи має наслідком затягування судового процесу і призводить до порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.
Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 08 листопада 2018 року справі № 910/14672/17, від 24 квітня 2018 року у справі № 910/9394/17 та від 26 жовтня 2018 року у справі № 910/9971/17.
Отже, проведення повторної експертизи можливе у випадку, коли: 1) висновок експерта недостатньо обґрунтований; 2) висновок експерта суперечить іншим матеріалам справи;
3) наявності істотного порушення процесуальних норм, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи.
Призначаючи в даній справі посмертну судово-психіатричну експертизу, судом в розпорядження експертів були надані: матеріали цивільної справи №755/13244/24 в двох томах; оригінал медичної карти амбулаторного хворого ОСОБА_3 з вкладеними результатами досліджень та міжнародне свідоцтво по вакцинацію.
Відповідно до ч. 1, 3, 4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. ( ч. 1, 2 ст. 13 ЦПК України)
Згідно ч. 7 ст. 81 ЦПК України, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Враховуючи наведені вище положення процесуального закону в частині доводів позивача щодо неповноти висновку судово-психіатричного експерта ДУ «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров'я України» №1712 від 17 грудня 2025 року суд відзначає наступне.
Так, сторони в судове засідання не з'явились, пояснення по суті спору надавали вповноважені ними представники, які є адвокатами, ці пояснення по суті та за змістом є аналогічними тим, що викладені сторонами в заявах по суті справи, які аналізувались в експертному дослідженні.
Жодною із сторін не було заявлено клопотання про залучення третьої особи - приватного нотаріуса, який посвідчував оспорюваний заповіт, як і не було подано заяв про виклик свідків, в тому числі й про допит нотаріуса, як свідка.
Судом були розглянуті клопотання сторони позивача та витребувана медична документація, яка за її наявності в медичних установах, була надана на виконання відповідних ухвал суду, а за її відсутності заклади охорони здоров'я повідомили про це. Також стороною відповідача було надано медичну картку спадкодавця.
Вся наявна (надана сторонами та витребувана судом) медична документація була надана експертам разом з матеріалами справи для проведення експертного дослідження.
Будь-яких інших доказів після проведення судової експертизи сторонами надано не було та клопотань про їх витребування не заявлено.
З огляду на викладене, суд вважає, що посилання фахівця в галузі судово психіатричної експертизи - Каніщева А.В. у висновку фахівця №4 від 20 квітня 2026 року на неповноту експертного дослідження є безпідставними, оскільки останнім матеріали даної цивільної справи в сукупності із висновкам судово-психіатричного експерта не досліджувались.
Крім того, як убачається з висновку фахівця №4 від 20 квітня 2026 року, йому для ознайомлення було надано, серед іншого, фотокопію листа НСЗУ від 25 березня 2026 року з реєстрів ЦБД ЕСОЗ на 274 аркушах, тоді як на виконання ухвали суду про витребування доказів НСЗУ листом від 29 травня 2025 року повідомило, що у відповідних реєстрах центральної бази даних електронної системи охорони здоров'я інформації щодо ОСОБА_3 не знайдено (т.2 а.с.150).
Також не є визначеною ч. 2 ст. 113 ЦПК України підставою для призначення повторної судової експертизи не зазначення у висновку експерта, хто з двох експертів, що входили до складу комісії, був провідним експертом у цій комісії.
Експертиза проведена атестованими судовими експертами, які мають відповідну освіту, необхідну для проведення такого виду експертиз.
Зміст відповідей на поставлені перед експертами питаннями дають підстави для висновку, що експертами надано вичерпних відповідей на порушені перед ними питання. Висновки експертів ґрунтуються на наданих в розпорядження експертів матеріалах. Відсутні підстави вважати, що висновок експертів є неповним, неясним або недостатньо обґрунтованим.
Також відсутні підстави вважати, що висновок експерта суперечить іншим матеріалам справи, адже у висновку наведений докладний аналіз всієї наявної в матеріалах справи медичної документації.
Висновок судово-психіатричного експерта №1712 від 17 грудня 2025 року відповідає вимогам чинного законодавства, не містить недоліків, які б породжували сумніви у правильності та обґрунтованості зробленого висновку.
Доводи заявленого позивачем клопотання про те, що експертами не враховано вплив медикаментів на спадкодавця під час лікування наявних у неї хвороб є безпідставними, оскільки за матеріалами справи не вбачається які саме лікарські засоби та коли саме нею вживались та чи вживались взагалі.
Інших доказів матеріали справи не містять, а суд зберігаючи неупередженість, лише сприяє сторонам в реалізації їх прав, враховуючи відсутність в даній справі визначених ч. 2 ст. 13 ЦПК України підстав для збирання доказів судом самостійно.
Обґрунтованих мотивів стосовно повторного проведення у справі посмертної судово-психіатричної експертизи у зв'язку з істотним порушенням процесуальних норм, які регулюють порядок призначення і проведення попередньої судової експертизи, клопотання не містить.
Також клопотання не містить доводів з приводу необхідності призначення в справі комплексної експертизи, виходячи з предмету доказування у даній справі.
При цьому, висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні (стаття 110 ЦПК України).
ЄСПЛ наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року).
Виходячи з наведеного, судом не встановлено обставин, які могли б слугувати визначеними законом підставами для задоволення клопотання позивача та призначення в даній справі повторної комплексної посмертної судово-психіатричної експертизи.
Згідно з п. 4 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Відповідно до положень ч. 5 ст. 12 ЦПК України, яка також покладає і на суд певні обов'язки зі створення для сторін змагального процесу, суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджає про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
Призначення судової експертизи як процесуальна дія суду, яка у будь-якому випадку збільшує строк розгляду справи, що, відповідно, може мати наслідком порушення прав і охоронюваних законом інтересів учасників справи, має бути обґрунтованим. При цьому призначення судової експертизи з порушенням зазначених вимог має наслідком безпідставне збільшення строку розгляду справи, тобто вихід за межі розумного строку розгляду справи, що суперечитиме ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У пункті 74 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Дульський проти України" зазначено, що "розумний строк" провадження має бути оцінений відповідно до обставин справи та наступних критеріїв: складність справи, поведінка заявника та компетентних державних органів, а також важливість предмета спору для заявника.
За наведених обставин, суд приходить до висновку про відсутність визначених законом підстав для задоволенні клопотання позивача ОСОБА_1 про призначення повторної комплексної посмертної судово-психіатричної експертизи.
Враховуючи викладене та керуючись статями 102, 103, 105, 112, 113, 258-260, 353 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
У задоволені клопотання позивача ОСОБА_1 про призначення повторної комплексної посмертної судово-психіатричної експертизи - відмовити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Цивільним процесуальним кодексом України.
Ухвала суду першої інстанції оскаржується в апеляційному порядку окремо від рішення суду у випадках, передбачених статтею 353 ЦПК України та в строки, встановлені ст. 354 ЦПК України.
Повна ухвала суду складена 24 квітня 2026 року.
Суддя: