23 квітня 2026 року м. Дніпросправа № 280/7696/25
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Лукманової О.М. (доповідач),
суддів: Божко Л.А., Дурасової Ю.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження у приміщені суду в м. Дніпро апеляційну скаргу Південно-Східного міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 18.11.2025 року (суддя Новікова І.В., м. Запоріжжя, повний текст рішення складено 18.11.2025 року) в справі №280/7696/25 за позовом ОСОБА_1 до Південно-Східного міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції про визнання дій протиправним, зобов'язання нарахувати та виплатити позивачу, компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати,-
02.09.2025 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Південно-Східного міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції (далі по тексту - відповідач), в якому просив визнати протиправними дії відповідача, які полягають щодо не нарахування та невиплати позивачу, компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення за весь час затримки виплати з 29.01.2020 по день фактичної виплати, 06.08.2025; зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу, компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення за весь час затримки виплати з 29.01.2020 по день фактичної виплати, 06.08.2025.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 18.11.2025 року позовні вимоги задоволено, визнано протиправними дії Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення за весь час затримки виплати з 29.01.2020 по день фактичної виплати - 06.08.2025; зобов'язано Південно-Східне міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення за весь час затримки виплати з 29.01.2020 по день фактичної виплати - 06.08.2025.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Південно-Східне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати рішення у частині задоволених позовних вимог та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Апелянт вказував, що при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на корить працівника, якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Апелянт вказував, що основною умовою для виплати позивачу, передбаченої ст.2 Закону №2050-ІІІ, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів та компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення. За наявності визначених Законом №2050-ІІІ умов, присуджена за рішенням суду сума підлягає компенсації у тому ж самому порядку, якщо ці умови настали у зв'язку з несвоєчасним виконанням рішення суду. Підстава для виплати компенсації виникає у зв'язку з несвоєчасним виконанням рішення суду. Апелянт вказував, що обставинами для виплати компенсації є дати нарахування та фактичної виплати вказаних доходів, оскільки основною умовою для виплати громадянину компенсації, передбаченої ст.2 Закону №2050-ІІІ, є порушення встановлених строків саме виплати нарахованих доходів. За таких обставин, право на компенсацію позивач набуває після набрання законної сили судовим рішенням та у разі несвоєчасної виплати відповідачем сум доходу, які стягнуто на підставі цього рішення. Апелянт вказував, що діючим положенням про проходження служби цивільного захисту не врегульовано порядок відшкодування за час затримки розрахунку при звільнення. За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі. Необхідними складовими частинами настання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні є наявність належних звільненому працівникові сум при звільненні та вина роботодавця за невиплату (несвоєчасну виплату) працівникові цих сум. Для застосування до роботодавця відповідальності, необхідним є встановлення обставин невиплати працівникові на час звільнення всіх належних сум. Підставою відповідальності власника або уповноваженого ним органу є склад правопорушення, який включає два юридичні факти - порушення строків розрахунку при звільненні та вина власника чи уповноваженого ним органу.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 29.11.2024 по справі №280/9743/24 зобов'язано Південно-Східне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції здійснити ОСОБА_1 перерахунок, з 29.01.2020 по 19.05.2023 включно, з урахуванням проведених раніше виплат, належні суми грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14.11.2019 №294-IХ, Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» від 15.12.2020 №1082-ІХ, Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02.12.2021 №928-ХІІ, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 №2710-IX, станом на 01 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум. На виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 29.11.2024 по справі №280/9743/24 позивачу проведено перерахунок та виплату грошового забезпечення 05.08.2025 в розмірі 60294,44 грн. та 06.08.2025 - 249042,22 грн. Остаточний розрахунок відповідач провів не в день звільнення, та слід враховувати наявність факту невиплати позивачу грошового забезпечення, позивач має право на компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за весь час затримки виплати - з 29.01.2020 по 06.08.2025. Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності Законом. Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться). Підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких умов: 1) нарахування громадянину належних йому доходів; 2) порушення встановлених строків їх виплати (як з вини, так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); 3) затримка виплати доходів один і більше календарних місяців; 4) зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги; 5) доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата). Позивач має право на виплату компенсації за втрату частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення. Нарахування і виплата компенсації втрати частини доходів у випадку порушення строку їх виплати, проводиться у чітко визначений Законом № 2050-ІІІ строк - у тому ж місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць, отримання відмови власника або уповноваженого ним органу (особи) виплатити таку компенсацію у відповідь на заяву особи про виплату відповідної компенсації на підставі Закону № 2050-ІІІ не змінює час, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить про час, коли особа почала вчиняти активні дії щодо реалізації свого права на отримання компенсації у позасудовому чи судовому порядку.
Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу у Державній кримінально-виконавчій службі з 27.03.2018 по 08.05.2024. Звільнений зі служби відповідно до п.7 ч.1 ст.11 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням). При звільненні зі служби мав спеціальне звання - капітан внутрішньої служби, займав посаду заступника командира підрозділу воєнізованого формування «Циклон» Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань міністерства юстиції.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 29.11.2024 року у справі №280/9743/24 позовні вимоги ОСОБА_1 до Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, а саме зобов'язано Південно-Східне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції здійснити ОСОБА_1 перерахунок, з 29.01.2020 по 19.05.2023 включно, з урахуванням проведених раніше виплат, належні суми грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14.11.2019 №294-IХ, Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» від 15.12.2020 №1082-ІХ, Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02.12.2021 №928-ХІІ, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 №2710-IX, станом на 01 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум. Рішення набрало законної сили 31.12.2024 року.
На виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 29.11.2024 року позивачу проведено перерахунок та виплату грошового забезпечення 05.08.2025 року в розмірі 60294,44 грн. та 06.08.2025 року - 249042,22 грн., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями.
Згідно ст. 47 Кодексу законів про працю України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
На час звільнення ОСОБА_1 з служби, спору щодо виплати або не виплати йому належного грошового забезпечення не було. Такий спір ініційований та виник зверненням позивача до суду.
З позовом про зобов'язання здійснити ОСОБА_1 перерахунок забезпечення за період з 29.01.2020 року по 08.05.2024 року, а також виплачених за вказаний період: одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової компенсації за невикористані дні щорічної оплачуваної відпустки та додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, грошового розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного календарного року, а саме встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 року, на відповідні тарифні коефіцієнти, та провести їх виплату, з урахуванням раніше виплачених сум звернувся до суду у 2024 році, до цього спору та такого зобов'язання не ініціював.
Згідно пунктів 2 - 4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159, компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року. Компенсації підлягають такі грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати (допомога сім'ям з дітьми, державна соціальна допомога особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, страхові виплати дитині, яка народилася з інвалідністю внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо); стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника. Сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держстатом.
З аналізу норм Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, слідує, що підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких умов: нарахування громадянину належних йому доходів, а саме заробітної плати (грошове забезпечення), пенсії, соціальних виплат, стипендії; доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата); порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців; зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги.
Слід вказати, що законодавчо передбачена компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати. Таку компенсацію не слід плутати з відшкодуванням у зв'язку з затримкою розрахунку з працівником при звільненні. Закон України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» регламентує інший характер відносин, встановлює необхідність виплати компенсації за втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Верховний Суд, розглядаючи справу №240/11882/19, вказував, що у випадку бездіяльності власника або уповноваженого ним органу щодо нарахування та виплати громадянину індексації заробітної плати, така особа має право на компенсацію втрати доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати за умови зобов'язання власника або уповноваженого ним органу здійснити донарахування належних громадянину сум доходів.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 04.04.2018 у справі № 822/1110/16, у постанові від 20.12.2019 у справі №822/1731/16, у постанові від 13.03.2020 у справі № 803/1565/17.
У постанові від 29.04.2021 року у справі №240/6583/20 Верховний Суд вказував, що індексація є складовою заробітної плати та у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до діючого законодавства. Використане у статті 3 Закону №2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення. Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 вказаного Закону №2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 29.11.2024 року у справі №280/9743/24 позов ОСОБА_1 задоволено частково. Остаточно рішення набрало законної сили 31.12.2024 року, та виконане 06.08.2025 року (дата валютування 06.08.2025 року). Тобто, зобов'язання виплатити належне грошове забезпечення виникло у Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції
31.12.2024 року.
Не слід казати про бездіяльність або протиправну бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу всіх сум за період з 29.01.2020 року по 30.12.2024 року, оскільки протягом цього періоду у відповідача не було обв'язку нарахувати не те, що компенсації за несвоєчасний розрахунок, обов'язок нарахувати та виплатити належне грошове забезпечення виник після набрання рішення суду законної сили.
Встановлено, що відповідачем добровільно виплачено належну суму грошового забезпечення 06.08.2025 року, тобто вина відповідача в несвоєчасній виплаті належних сум настає з 31.12.2024 року по 06.08.2025 року.
Таким чином, дійсно при виплаті ОСОБА_1 суми грошового забезпечення за період з 29.01.2020 року по 19.05.2023 року 06.08.2025 року, відповідач мав би виплатити компенсацію за втрату частини доходу.
У постанові від 21.03.2023 року у справі № 620/7687/21 Верховний Суд виклав правову позицію та вказував, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі № 2050-ІІІ слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, серед іншого, заробітна плата (грошове забезпечення). індексація є складовою заробітної плати та у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до діючого законодавства. зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 вказаного Закону №2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені. Верховний Суд дійшов висновку, що особа має право на компенсацію втрати доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати за умови зобов'язання власника або уповноваженого ним органу здійснити донарахування належних громадянину сум доходів.
Також суд керується правовою позицією Верховного Суду викладеною у постанові від 29.03.2023 року у справі № 120/9475/21-а.
Сума невиплаченого грошового забезпечення перестала бути спірною та стала недоплаченою сумою з набранням законної сили рішенням суду. Відповідач як боржник та особа, яка повинна понести відповідальність за несвоєчасно виплачений дохід позивача має виплатити відповідну компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, з моменту коли дохід - сума перестала бути спірною та стала обов'язковою до виплати - 31.12.2024 року по день фактичного нарахування та виплати - 06.08.2025 року.
Суд апеляційної інстанції вважає, що сума компенсації втрати частини грошових доходів не може бути більшої ніж був розмір самої недоплаченої виплати при звільненні, у даному випадку недоплаченого грошового забезпечення.
При розрахунку з позивачем, відповідач допустився дій щодо не виплати компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати грошового забезпечення. При нарахуванні суми компенсації лід враховувати розумність строків невиплати, остаточний розрахунок відповідача з позивачем щодо виплати грошового забезпечення.
Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне вказати, що сума компенсації за затримку розрахунку не може бути більшої ніж був розмір самого недоплаченого грошового забезпечення на виконання рішення суду. Розрахована сума компенсації за затримку розрахунку не може бути більшої ніж був розмір самої недоплаченої виплати, слід враховувати співмірність сум та обставини затримки виплати.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції слід змінити з зазначенням у резолютивній частині періоду виплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Керуючись ст.ст. 242, 315, 317, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Південно-Східного міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції - задовольнити частково.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 18.11.2025 року в справі №280/7696/25 - змінити, шляхом викладення другого та третього абзаців резолютивної частини у новій редакції:
«Визнати протиправними дії Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення за весь час затримки виплати з 31.12.2024 по день фактичної виплати - 06.08.2025.
Зобов'язати Південно-Східне міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення за весь час затримки виплати з 31.12.2024 по день фактичної виплати - 06.08.2025».
У іншій частині рішення залишити без змін.
Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів у порядку ст.ст. 328 - 329 КАС України.
Головуючий - суддя О.М. Лукманова
суддя Л.А. Божко
суддя Ю. В. Дурасова