23 квітня 2026 року м. Дніпросправа № 337/5680/25
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Лукманової О.М. (доповідач),
суддів: Божко Л.А., Дурасової Ю.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Дніпро апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Запорізькій області на рішення Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 01.12.2025 року (суддя Ширіна С.А., м. Запоріжжя, повний текст рішення складено 01.12.2025 року) в справі №337/5680/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,-
24.10.2025 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області (далі по тексту - відповідач), в якому просив суд визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕНА №5946157 від 16.10.2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.126 КУпАП, а справу закрити.
Рішенням Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 01.12.2025 року позовні вимоги задоволено, скасовано постанову серії ЕНА № 5946157 від 16.10.2025 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, складену поліцейським ВП №2 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області Бєсєдіним Дмитром Олександровичем відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення; закрито справу у відношенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Національної поліції в Запорізькій області подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. Свої вимоги обґрунтувало тим, що судом не надано належної оцінки нормам чинного законодавства, висновки суду не відповідають обставинам справи, що призвело до прийняття невірного рішення. Апелянтом вказувалось, що позивач 16.10.2025 о 08 год. 59 хв., рухаючись по вул. Хмельницького Богдана, б. 1 у с. Комишуваха Запорізького району Запорізької області був зупинений транспортний засіб моторолер CROSSER CR-9, без д.н.з. під керуванням гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На вказаному транспортному засобі, що йому належить, без вдягненого мотошолому, а також керував транспортним засобом, будучи позбавленим права керування чим порушив п.2.3 г, пп. 2.1а ПДР України, чим вчинив адміністративне правопорушення та порушив п.2.3 підпункту в) Розділу 2 «Обов'язки і права водіїв механічних транспортних засобів» Правил дорожнього руху України, вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП - керування транспортним засобом особою в стані сп'яніння або відмова від проходження огляду на стан сп'яніння) КУпАП. ОСОБА_1 судом визнано винним у вчиненні вищевказаного адміністративного правопорушення, накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 20400 гривень із позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Не дивлячись на заборону суду, позивач усвідомлюючи та наражаючи на небезпеку оточуючих учасників дорожнього руху повторно скоює адміністративне правопорушення, порушивши п.2.1 підпункту а) Розділу 2 «Обов'язки і права водіїв механічних транспортних засобів» Правил дорожнього руху України - керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування. В спірному випадку 16.10.2025 року поліцейським офіцером громади СВГ відділення поліції №2 Запорізького районного відділу поліції ГУНП в Запорізькій області старшим лейтенантом поліції Бєсєдіним Дмитром Олександровичем при перевірці документів ОСОБА_1 встановлено і в оскаржуваній постанові зафіксовано факт позбавлення ОСОБА_1 права керування транспортним засобом в судовому порядку (Постановою Запорізького районного суду Запорізької області від 23.01.2025) строком на один рік. ГУНП в Запорізькій області вважає, що саме оскаржуваною постановою зафіксовано факт керування позивачем транспортним засобом в той час, коли його вже було позбавлено судом права керування транспортним засобом на один рік. Спірна постанова складена уповноваженою особою у відповідності до вимог чинного Кодексу України про адміністративні правопорушення та Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС України від 07 листопада 2015 року за № 1395, інспектор поліції під час винесення оскаржуваної постанови діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачений законодавством України. Згідно до положень частини 2 статті 317-1 КУпАП, особа вважається позбавленою права керування транспортним засобом після набрання законної сили рішенням суду про позбавлення цього права. При цьому вказаною нормою закону передбачено початок строку, з якого особа вважається такою, що позбавлена права керування транспортним засобом. Станом на 23.01.2025 року позивач вже був позбавлений судом права керування транспортними засобами. Згідно з пунктом 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідно до ч.12 ст.121 КУпАП під транспортними засобами у статтях 121-126, 127-1, 128-1, частинах першій і другій статті 129, статтях 132-1, 133-1, 133-2, 139 і 140 слід розуміти всі види автомобілів, трактори та інші самохідні машини, трамваї і тролейбуси, а також мотоцикли та інші транспортні засоби. Таким чином, визначення транспортного засобу для цілей застосування ч. 4 ст. 126 КУпАП та статті 130 КУпАП, вказаний нормативний акт не містить, а тому для вказаних цілей слід керуватися нормами спеціального законодавства та Правилами дорожнього руху, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306. Відповідно до п. 1.10. Правил дорожнього руху транспортним засобом є пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів. Суди мають враховувати положення правових норм, у яких визначено поняття «транспортні засоби», зокрема п. 1.10 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету міністрів України від 10.10.2001 № 1306, Закон України «Про автомобільний транспорт» з останніми змінами, Закон України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» тощо. Пунктом 1.10. ПДР України передбачено, що транспортним засобом є пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів. Механічний транспортний засіб - транспортний засіб, що приводиться в рух за допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт. Однак, при цьому, норма статті 130 КУпАП не розділяє транспортні засоби на механічні, немеханічні, електричні чи будь-які інші. Відповідно до Закону України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів», електричний колісний транспортний засіб дво - і більше колісний транспортний засіб, оснащений виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) та системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка має технічні можливості заряджатися від зовнішнього джерела електричної енергії. Отже, моторолери, електроскутери, електросамокати, гіроскутери та інша подібна техніка офіційно визнаються транспортними засобами. Їх фактично поділили на дві категорії, а саме: - легкий персональний електричний транспортний засіб це колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) із потужністю у діапазоні до 1000 Вт, системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, з одним, двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість у діапазоні до 25 кілометрів на годину; - низькошвидкісний легкий електричний транспортний засіб це колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома), системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, із двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість, що є меншою або дорівнює 50 кілометрів на годину та більшою за 10 кілометрів на годину, та споряджену масу не більше ніж 600 кілограмів. Такі зміни також викладені і в Законі України «Про автомобільний транспорт». Пунктом 2.13 ПДР України, зі змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 1105 від 11.11.2020, передбачено, що мопеди, моторолери, скутери та інші транспортні засоби відносяться до певної категорії. До категорії А1 належать мопеди, моторолери та інші двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об'ємом до 50 куб. см. або електродвигун потужністю до 4 кВт; до категорії А - мотоцикли та інші двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об'ємом 50 куб. см. і більше або електродвигун потужністю 4 кВт і більше; до категорії В1 - квадро- і трицикли, мотоцикли з боковим причепом, мотоколяски та інші триколісні (чотириколісні) мототранспортні засоби, дозволена максимальна маса яких не перевищує 400 кг; тощо. Апелянт вказував, що пунктом 1 статті 1 Закону України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» №2956-IX від 24.02.2023, який набрав чинності 23.03.2023 р., визначено, що електричний колісний транспортний засіб це дво- і більше колісний транспортний засіб, оснащений виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) та системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка має технічні можливості заряджатися від зовнішнього джерела електричної енергії. Транспортний засіб моторолер «Crosser CR-9», яким 16.10.2025 керував позивач, має потужність двигуна 0,8 кВт, що відноситься до ознак мопеду, оскільки є двоколісним транспортним засобом, який призначений для перевезення людей, з електродвигуном потужністю до 4 кВт. Тобто, транспортний засіб «Crosser CR-9», яким керував позивач відповідно до Закону України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» відноситься до до низькошвидкісних легких електричних транспортних засобів.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що відповідно до вимог пунктів «а» та «б» п. 2.1 ПДР, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі також: посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб. Пунктом 30.1 ПДР передбачено, що власники механічних транспортних засобів і причепів до них повинні зареєструвати (перереєструвати) їх в уповноваженому органі МВС або провести відомчу реєстрацію в разі, якщо законом установлена обов'язковість проведення такої реєстрації, незалежно від їхнього технічного стану протягом 10 діб з моменту придбання (отримання), митного оформлення або переобладнання чи ремонту, якщо необхідно внести зміни до реєстраційних документів. Відповідно до п.2.12 ПДР України, серед іншого, транспортні засоби належать до таких категорій: А1 - мопеди, моторолери та інші двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об'ємом до 50 куб.см або електродвигун потужністю до 4 кВт. Відповідно до ч. 2 ст. 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Електровелосипед або електроскутер, у яких потужність електромотора до 3 кВт, не є механічним транспортним засобом, а значить вони не потрапляють під вимогу § 2 п. 2.13 ПДР України. Право на управління транспортними засобами по категорії А, А1, тобто електровелосипедист може їздити без прав на керування транспортним засобом. Електроскутери з потужністю мотора від 3 кВт до 4 кВт вимагають права категорії А1. Відповідно до спірної постанови позивач керував електроскутером марки Crosser CR-9, потужністю 0,8 кВт. У відповідності до визначень, закріплених у Правилах дорожнього руху України електроскутер марки Crosser CR-9, потужністю 0,8 кВт, не може визнаватись механічним транспортним засобом (та не підлягає державній реєстрації). Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Згідно п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Матеріалами справи встановлено, що 16.10.2025 року поліцейський ВП №2 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області Бєсєдін Д.О. склав постанову серії ЕНА №5946157 від 16.10.2025 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, за змістом якої водій ОСОБА_1 16.10.2025 року о 08:56 год керував транспортним засобом в с.Комишуваха, вул.Б.Хмельницького, 1, Запорізького району будучі позбавленим права керування транспортними засобами, чим порушив п.2.1.а ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.4 ст. 126 КУпАП. На ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 20400,00 грн. Копію постанови ОСОБА_1 отримав, що підтверджується відмоткою та підписом на її копії.
Відповідно до накладної №12 від 27.08.2025 року ФОП ОСОБА_2 . 27.08.2025 ОСОБА_1 було придбано CROSSER BRAND ELECTRIC, model CR-9, потужність 800 Вт, вартістю 31500 гривень.
Головне управління Національної поліції в Запорізькій області зазначає, що постановою Запорізького районного суду Запорізької області від 23.01.2025 року у справі № 317/237/25 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000 грн. 00 коп. (сімнадцять тисяч грн. 00 коп.) з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Згідно ст. 317-1 КУпАП виконання постанови про позбавлення права керування транспортним засобом здійснюється шляхом вилучення посвідчення водія на строк позбавлення права керування транспортними засобами та внесення до єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України відомостей про позбавлення права керування транспортним засобом на строк, визначений постановою, та про вилучення посвідчення водія. Особа вважається позбавленою права керування транспортним засобом після набрання законної сили рішенням суду про позбавлення цього права.
Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Пунктом 2 ч.1 ст.32 Закон України «Про Національну поліцію» передбачено, що поліцейський має право вимагати в особи пред'явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення (одна із вичерпного переліку підстав).
Згідно ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» визначено основні права та обов'язки водія транспортного засобу, які містять і те, що водій зобов'язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Згідно ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 9, ст. 10 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Відповідно до ст. 251, ст. 280 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ч. 1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення.
Відповідно до пп. «а» п. 2.4 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог Правил, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.
Відповідно до пп. «а» п. 2.1 Правил дорожнього руху України, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Матеріалами справи підтверджується, що електроскутер марки Crosser CR-9, потужністю 0,8 кВт, яким керував ОСОБА_1 , має потужність мотора 800 Вт. (0,8 кВт).
Відповідно до пункту 1.10 Правил дорожнього руху України: транспортний засіб - пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу; мопед двоколісний транспортний засіб, який має двигун з робочим об'ємом до 50 куб.см. або електродвигун потужністю до 4 кВт.
Пунктом 1.10 ПДР визначені терміни, що наведені у цих правилах.
Згідно п.1.10 механічний транспортний засіб транспортний засіб, що приводиться в рух за допомогою двигуна. Цей термін поширюється, в тому числі, на транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт.
У позивача транспортний засіб з електродвигуном, але цей транспортний засіб не є мопедом, при цьому має потужність мотора 800 Вт (0,8 кВт), тобто до 3 кВт, отже позивач підпадає під дію пункту 1.10 ПДР, та в даному випадку не передбачено наявність дозвільних документів для керування таким транспортним засобом, як зокрема, і для велосипедиста.
Згідно п.2.13 Правил дорожнього руху України до транспортних засобів категорії «А1» відносяться мопеди, моторолери та інші двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об'ємом до 50 куб або електродвигун потужністю до 4 кВт.
Водночас, пунктом 3 Положення про порядок видачі посвідчень водія, затвердженого постановою КМУ від 08.05.1993 року №340, визначено, що транспортні засоби, керування якими дозволяється за наявності посвідчення водія, поділяються на такі категорії, зокрема: «А1» - мопеди, моторолери та інші двоколісні (триколісні) транспортні засоби, які мають двигун з робочим об'ємом до 50 куб. сантиметрів або електродвигун потужністю до 4 кВт.
Зазначене свідчить про те, що до категорії «А1» відносяться транспортні засоби, зокрема скутери, з електродвигуном потужністю від 3 до 4 кВт, оскільки вони відносяться до механічних транспортних засобів в розумінні Закону України «Про дорожній рух».
На ці транспортні засоби право на керування передбачає наявність дозвільних документів.
Таким чином, можливість керування електроскутером Crosser CR-9 потужністю 800 Вт. (0,8 кВт.), який не відноситься до транспортних засобів категорії «А1», не передбачає наявності дозвільних документів на керування вказаним транспортним засобом.
Вірними є твердження ГУ НП в Запорізькій області, що Закон України «Про автомобільний транспорт» з останніми змінами, Закон України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» визначає, що електричний колісний транспортний засіб дво - і більше колісний транспортний засіб, оснащений виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) та системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка має технічні можливості заряджатися від зовнішнього джерела електричної енергії. Моторолери, електроскутери, електросамокати, гіроскутери та інша подібна техніка офіційно визнаються транспортними засобами. Їх фактично поділили на дві категорії, а саме: - легкий персональний електричний транспортний засіб це колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) із потужністю у діапазоні до 1000 Вт, системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, з одним, двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість у діапазоні до 25 кілометрів на годину; - низькошвидкісний легкий електричний транспортний засіб це колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома), системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, із двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість, що є меншою або дорівнює 50 кілометрів на годину та більшою за 10 кілометрів на годину, та споряджену масу не більше ніж 600 кілограмів.
Електричний колісний засіб дво - і більше колісний транспортний засіб, оснащений виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) та системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка має технічні можливості заряджатися від зовнішнього джерела електричної енергії, зокрема моторолери, електроскутери, електросамокати, гіроскутери є транспортними засобами. Однак, Правила дорожнього руху України не передбачають обов'язку мати посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії у разі керування моторолером, електроскутером, електросамокатом, гіроскутером потужністю двигуна до 3 кВт.
Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, зазначає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення не доведена. 16.10.2025 року керував транспортним засобом будучі позбавленим права керування транспортними засобами, проте на такий транспортний засіб не передбачено обов'язку мати посвідчення водія.
Окремо суд звертає увагу, що відповідно до ст. 251, ст. 280 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно ч.3 ст.283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених ч.2 цієї статті, повинна містити відомості про: технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис.
Колегія суддів зазначає, що для притягнення особи до адміністративної відповідальності і встановлення її вини, необхідна наявність відповідних доказів. Відсутні фото чи відео докази, не зазначено про них у постанові про притягнення до адміністративної відповідальності.
Обов'язок доказування покладається на суб'єкта, який виніс постанову у справі про адміністративне правопорушення.
Згідно ч. 4 ст. 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: зокрема, відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Згідно п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що адміністративна справа, стосовно скоєння адміністративного правопорушення позивачем підлягає закриттю за відсутності події адміністративного правопорушення.
Згідно ч. 1, ч. 6 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Не передбачено повернення судових витрат у разі відмови у задоволенні апеляційної скарги, разом як не передбачено повернення судових витрат здійснених суб'єктом владних повноважень.
Аналізуючи вищевказані обставини справи та законодавство, що регулює спірні правовідносини, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.
Керуючись статтями 286, 315, 316 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Запорізькій області - залишити без задоволення.
Рішення Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 01.12.2025 року в справі №337/5680/25 - залишити без змін.
Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту проголошення і не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Головуючий - суддя О.М. Лукманова
суддя Л.А. Божко
суддя Ю. В. Дурасова