21 квітня 2026 р.Справа № 480/3680/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: П'янової Я.В.,
Суддів: Бегунца А.О. , Русанової В.Б. ,
за участю секретаря судового засідання Тютюник О.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 27.11.2025, головуючий суддя І інстанції: Є.Д. Кравченко, м. Суми, повний текст складено 08.12.25 у справі № 480/3680/23
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумська девелоперська компанія"
до Головного управління ДПС у Сумській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Сумська девелоперська компанія" (далі за текстом також - позивач, ТОВ "Сумська девелоперська компанія") звернулося до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Сумській області (далі та текстом також - відповідач, ГУ ДПС у Сумській області), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Сумській області від 12.11.2021 за № 746618280702 та від 12.11.2021 за №746418280709.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2025 року позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Сумській області від 12.11.2021 за № 746618280702.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Сумській області на користь ТОВ "Сумська девелоперська компанія" судовий збір у сумі 2684 грн.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що рішення ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права, а викладені у ньому висновки не відповідають обставинам справи.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач наводить обставини справи та податкової перевірки, доводить правомірність податкового повідомлення-рішення від 12.11.2021 за № 746618280702. Звертає увагу на безпідставне поновлення судом першої інстанції строків на звернення до суду з позовом у цій справі.
За результатами апеляційного розгляду відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині та ухвалити в цій нове судове рішення, яким позов залишити без задоволення.
Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначає, що рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права. Вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а тому апеляційну скаргу просить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні відповідно до приписів статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України).
Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Головним управлінням ДПС у Сумській області відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 78.1.7 пункту 78.1 статті 78, пункту 82.2, пункту 82.4 статті 82, пункту 85.9 статті 85 Податкового кодексу України та Наказу Головного управління ДПС у Сумській області від 21.09.2021 за № 1519-кп проведено документальну позапланову виїзну перевірку Договору про спільну діяльність від 28.04.2017 за № 17/1 - уповноважена особа ТОВ "СУМСЬКА ДЕВЕЛОПЕРСЬКА КОМПАНІЯ", з питань дотримання вимог податкового, валютного іншого законодавства за період з 01.01.2018 по 15.07.2021, та правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 04.05.2017 по 15.07.2021.
За результатами проведення перевірки контролюючим органом складено акт від 08.10.2021 за № 5112/18-28-07-02/100005971/129 (далі також - акт перевірки) та встановлено порушення Договором про спільну діяльність від 28.04.2017 за № 17/1 - уповноважена особа ТОВ "СУМСЬКА ДЕВЕЛОПЕРСЬКА КОМПАНІЯ", вимог: п. 185.1 ст. 185, п. 187.10 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України у результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 15525567,0 грн, у тому числі за лютий 2020 року на суму 124984,0 грн, березень 2020 року на суму 155943,0 грн, квітень 2020 року на суму 604107,0 грн, травень 2020 року на суму 89904,0 грн, червень 2020 року на суму 809891,0 грн, липень 2020 року у сумі 204293,0 грн, серпень 2020 року у сумі 47423,0 грн, вересень 2020 року у сумі 78492,0 грн, листопад 2020 року на суму 7633154,0 грн, грудень 2020 року на суму 5443563,0 грн, січень 2021 року на суму 305957,0 грн, березень 2021 року на суму 27855,0 грн; п.п. "б" п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України.
На підставі акта перевірки від 08.10.2021 за № 5112/18-28-07-02/100005971/129 відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:
- від 12.11.2021 за № 746618280702, яким установлено, що за період: за 2020 рік, січень 2021 року, березень 2021 року підприємство Договір про спільну діяльність від 28.04.2017 за №17/1 - уповноважена особа ТОВ «Сумська девелоперська компанія» 41232488 (код ЄДРПОУ 100005971) при здійснені операції з постачання житла (об'єктів житлового фонду) занизило базу оподаткування з податку на додану вартість за рахунок реалізації квартир за цінами нижче звичайних цін на 13410529,1 грн та не нарахувало компенсуючі податкові зобов'язання з ПДВ за проведені будівельні роботу та придбані матеріали, не пов'язані з веденням спільної діяльності, так як були використані на об'єкті «Нове будівництво багатоквартирного житлового будинку по вул. Інтернаціоналістів, 1» після його введення до експлуатації від 17.01.2020 на суму 2115038,0 грн, у зв'язку з чим згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58, пункту 123.2 статті 123 та пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з платежем податок на додану вартість на загальну суму 19 460 958 грн 75 коп., у тому числі: за податковими та/або іншими зобов'язаннями у розмірі 15 525 567 грн 00 коп.; за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 3 881 391 грн 75 коп.;
- від 12.11.2021 за № 746418280709, яким на підставі пункту 54.3 статті 54 і пункту 119.1 статті 119 Податкового кодексу України застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 1 020,00 гривень за платежем «Податки на доходи фізичних осіб».
Не погодившись з податковими повідомленнями-рішеннями, позивач подав до контролюючого органу скаргу від 26.11.2021.
За результатами розгляду скарги Державна податкова служба України рішенням від 22.09.2022 № 11485/6/99-00-06-01-01-06 податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Сумській області від 12.11.2021 № 746618280702 та від 12.11.2021 № 746418280709 залишило без змін, а скаргу - без задоволення.
Позивач, уважаючи податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Сумській області від 12.11.2021 за № 746618280702 та № 746418280709 протиправними, звернувся до суду з позовом у цій справі.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог у частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Сумській області від 12.11.2021 за № 746618280702, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості висновків акта перевірки щодо порушення позивачем абз. «а» п.185.1 ст.185, п. 187.10 ст.187, п.188.1. ст.188 ПК України, а саме: заниження суми податку на додану вартість на 13 410 529 гривень в результаті постачання житлових приміщень за цінами нижче звичайних цін та про допущені позивачем порушення шляхом заниження суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 2115038,00 грн.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи, та виходить з такого.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України від 02.12.2010 за № 2755-VІ (далі - ПК України).
Згідно з п. 185.1 ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з:
а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю;
б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;
в) ввезення товарів на митну територію України;
е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
Нормами пункту 188.1 статті 188 ПК України визначено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
Водночас база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення; електричної енергії, ціна на яку склалася на ринку електричної енергії.
До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних від простроченої суми та інфляційні витрати, відшкодування шкоди, у тому числі відшкодування упущеної вигоди за рішеннями міжнародних комерційних та інвестиційних арбітражів або іноземних судів, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань.
Порядок визначення звичайної ціни в цілях оподаткування встановлено нормами підпунктів 14.1.71, 14.1.219 пункту 14.1 статті 14 вказаного Кодексу.
Так, у розумінні норм підпункту 14.1.71 пункту 14.1 статті 14 ПК України звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотнє, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін. Це визначення не поширюється на операції, що визнаються контрольованими відповідно до статті 39 цього Кодексу.
Відповідно до підпункту 14.1.219 пункту 14.1 статті 14 ПК України ринкова ціна - ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах.
Крім того, правовідносини, що виникають у процесі формування, встановлення та застосування цін, а також здійснення державного контролю (нагляду) та спостереження у сфері ціноутворення регулюються Законом України "Про ціни і ціноутворення" від 21 червня 2012 року №5007-VI (далі - Закон №5007-VI).
Згідно з частиною першою статті 10 Закону №5007-VI суб'єкти господарювання під час провадження господарської діяльності використовують: вільні ціни; державні регульовані ціни. Вільні ціни встановлюються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін (стаття 11 зазначеного Закону).
Аналіз наведених законодавчих норм дає підстави для висновку про те, що звичайною ціною для здійснення розрахунку бази оподаткування ПДВ операцій з постачання виготовлених товарів є ціна, визначена зацікавленими сторонами у цивільно-правовому договорі, яка водночас повинна відповідати ринковій ціні. При визначенні цін у господарських зобов'язаннях сторони мають враховувати економічні чинники та рівень ринкових цін, виходячи з яких і визначається звичайна ціна для цілей оподаткування. Вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін, якщо не доведено зворотнього.
Верховний Суд у постанові від 16 грудня 2019 року по справі №200/12345/18-а зазначив, що у справах, в яких спір стосується визначення бази оподаткування податком на додану вартість з дотриманням вимоги пункту 188.1 статті 188 ПК України щодо звичайних цін як мінімального рівня, якому повинна відповідати база оподаткування, особливо важливе значення має факт доведення реалізації самостійно виготовлених товарів/послуг за цінами, які не відповідають ринковим. Цей факт має доводити особа, яка вважає, що ціна товарів (послуг), визначена в договорі, не відповідає ринковим.
Правила формування податкового кредиту встановлено ст. 198 ПК України.
Так, згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
дата списання коштів з рахунку платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг на оплату товарів/послуг, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата списання електронних грошей платника податків як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець постачальника;
дата отримання платником податку товарів/послуг.
Разом із тим, згідно з п. 198.5 ст. 198 ПК України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:
а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;
б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);
в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;
г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).
У разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання (п. 189.1 ст. 189 ПК України).
За висновками акта перевірки за період: за 2020 рік, січень 2021 року, березень 2021 року підприємство Договір про спільну діяльність від 28.04.2017 за №17/1 - уповноважена особа ТОВ «Сумська девелоперська компанія» 41232488 (код ЄДРПОУ 100005971) при здійснені операції з постачання житла (об'єктів житлового фонду) занизило базу оподаткування з податку на додану вартість за рахунок реалізації квартир за цінами нижче звичайних цін на 13410529,1 грн та не нарахувало компенсуючі податкові зобов'язання з ПДВ за проведені будівельні роботи та придбані матеріали, не пов'язані з веденням спільної діяльності, так як були використані на об'єкті «Нове будівництво багатоквартирного житлового будинку по вул. Інтернаціоналістів, 1» після його введення до експлуатації від 17.01.2020 на суму 2115038,00 грн.
Актом перевірки встановлено, що після введення об'єкту в експлуатацію додатково були проведені наступні будівельні роботи: влаштування підлоги, установлення радіаторів стальних, монтаж внутрішньої системи газопостачання, прокладання трубопроводів водопостачання з напірних поліетиленових труб, прокладання трубопроводів опалення, штукатурення стін камнево-гіпсовими сумішами, улаштування цементних стяжок, роботи з освітлення приміщенні, мурування зовнішніх простих стін з цегли силікатної при висоті поверху до 4 м.
Так, відповідно до актів приймання виконаних будівельних робіт, видаткових накладних, податкових накладних наявні факти виконання будівельних робіт після досягнення спільної мети учасниками Договору про спільну діяльність, а саме: введення у експлуатацію багатоквартирного житлового будинку за адресою: м. Суми вул. Інтернаціоналістів, 1 на земельній ділянці площею 0.4416 га (п.1.2 Договору №17/1 Про спільну діяльність від 28 квітня 2017 року). Будівельні роботи та придбані матеріали, які були використані в ході проведення робіт на об'єкті «Нове будівництво багатоквартирного житлового будинку по вул. Інтернаціоналістів, 1» після його введення до експлуатації від 17.01.2020 не пов'язані з веденням спільної діяльності у відповідності до договору про спільну діяльність №17/1 від 28.04.2017, метою якого є проектування, будівництво і введення у експлуатацію багатоквартирного (десяти поверхового) житлового будинку за адресою: м. Суми вул. Інтернаціоналістів, 1, що свідчить про порушення позивачем п. 198.5 ст.198 ПК України.
Зазначені обставини позивачем не заперечуються.
Водночас відповідачем зазначено, що позивачем до перевірки не були надані документи, що підтверджують необхідність проведення додаткових будівельних робіт, крім оздоблення фасаду та благоустрою території, вже після введення об'єкта в експлуатацію.
Зважаючи на викладене, за результатами перевірки встановлено, що будівельні роботи та придбані матеріали, що булі використані в ході проведення робіт на об'єкті «Нове будівництво багатоквартирного житлового будинку по вул. Інтернаціоналістів, 1» після його введення до експлуатацію не пов'язані з веденням спільної діяльності у відповідності до договору про спільну діяльність №17/1 від 28.04.2017 метою якого є проектування, будівництво і введення у експлуатацію багатоквартирного (десяти поверхового) житлового будинку за адресою: м. Суми, вул. Інтернаціоналістів, 1.
Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що наведений висновок відповідача є необґрунтованим, з огляду на таке.
Згідно з підпунктом 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Відповідно до ч. 1 ст. 1130 ЦК України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові.
Відповідно до п.1.2.2. Договору про спільну діяльність від 28.04.2017 № 17/1 мета договору вважається досягнутою з дня оформлення кожним Учасником документів на право власності на житлові приміщення введеного в експлуатацію Об'єкта у частках, визначених п.2 цього Договору.
Судом установлено, що позивач здійснював свою діяльність у межах Договору про спільну діяльність від 28.04.2017 за № 17/1.
Учасниками Договору №17/1 «Про спільну діяльність є ТОВ «СДК», Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 та ТОВ «ТОПАЗ».
Відповідно до Договору сторони беруть зобов'язання об'єднати свої вклади та спільно діяти з метою досягнення спільної мети, як учасники цього договору про спільну діяльність.
Спільною метою є проектування, будівництво і введення у експлуатацію багатоквартирного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці площею 0.4416 га.
У межах дії договору №17/1 про спільну діяльність від 28.04.2017 року збудовано 10-ти поверховий багатоквартирний житловий будинок по вул. Інтернаціоналістів, 1, м. Суми.
Актом готовності об'єкта до експлуатації від 17.01.2020 та сертифікатом серії CM №162200350871, виданим 04.02.2020 Управлінням державного архітектурно - будівельного контролю Сумської міської ради засвідчено відповідність закінченого будівництвом об'єкта проектній документації та підтверджено його готовність до експлуатації найменування об'єкта згідно з проектом «Нове будівництво багатоквартирного житлового будинку по вул. Інтернаціонатістів, 1 у м. Суми», клас наслідків СС2 (середні наслідки), місце розташування об'єкта згідно з документами, що дає право на виконання будівельних робіт - м. Суми, Сумська область, вул. Інтернаціоналістів, 1.
Будівельні роботи, згідно з Актом готовності об'єкта до експлуатації, виконано у строк: початок робіт - 12 березня 2018 року, закінчення робіт - 17 січня 2020 року.
У пункті 9 акту готовності об'єкта до експлуатації роботи з оздоблення фасаду, благоустрою території, строки виконання яких перенесені через несприятливі погодні умови і які будуть викопані у строк квітень-червень 2020 року - роботи по благоустрою, та березень-червень 2020 року - роботи по оздобленню фасаду.
Судом установлено, що господарська діяльність в межах зазначеного договору полягала у проектуванні будівництва, введенні в експлуатацію та подальшому розподілі житлових приміщень.
Отже, кінцева мета створення Договору про спільну діяльність від 28.04.2017 № 17/1 завершилася після подання заяви про припинення договору про спільну діяльність.
З огляду на викладене, до моменту припинення договору про спільну діяльність всі витрати, які несе Договір про спільну діяльність від 28.04.2017 за № 17/1, є витратами для проведення господарської діяльності в межах договору про спільну діяльність.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що матеріали й послуги, які позивач придбавав та отримував після введення об'єкта будівництва в експлуатацію, були використані саме для завершення (виправлення) робіт у багатоквартирному житловому будинку по вул. Інтернаціоналістів, 1, м. Суми.
Також колегія суддів погоджується з висновком суду про необґрунтованість висновків відповідача щодо порушення позивачем абз. «а» п.185.1 ст.185, п. 187.10 ст.187, п.188.1. ст.188 ПК України, а саме: заниження суми податку на додану вартість на 13 410 529 гривень в результаті постачання житлових приміщень за цінами нижче звичайних цін.
За матеріалами справи контролюючим органом для визначення рівня звичайних цін під час перевірки було використано висновки, проведеної Сумським відділенням ННЦ «Інститут судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса» комплексної комісійної судової будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи, якою встановлено, що Договір про спільну діяльність (ПРОСТЕ ТОВАРИСТВО) від 28.04.2017 за №17/1 - уповноважена особа ТОВ «Сумська девелоперська компанія» 41232488 (код ЄДРПОУ 100005971) при здійсненні операції з постачання житла (об'єктів житлового фонду) занижено базу оподаткування податком на додану вартість за рахунок реалізації квартир за цінами нижче звичайних цін.
Разом з цим судом установлено, що висновок експертів № 261/1487-1505 за результатами комплексної судової будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи від 20.07.2021, який було використано під час податкової перевірки позивача, зроблено у межах кримінального провадження від 14.08.2020 за № 32020200000000047 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 3 ст. 369 та ч. 4 ст. 368 КК України.
Відповідно до постанови ГУНП в Сумській області від 29.09.2023 кримінальне провадження від 14.08.2020 за № 32020200000000047 закрито у зв'язку з відсутністю в діяннях осіб складу кримінальних правопорушень.
Частиною 1 статті 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 90 КАС України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до п. 83.1 ст. 83 ПК України для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є, зокрема, судові рішення.
Отже, отримана у ході досудового слідства у кримінальній справі інформація не може слугувати належним підтвердженням фактів, зафіксованих в акті перевірки.
Доводів щодо ухвалення вироків у відповідному кримінальному провадженні відповідачем не наведено.
Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що матеріали кримінального провадження не можуть використовуватися як підстава для висновків під час проведення перевірок без їх оцінки судом у межах відповідного кримінального провадження, доказове значення в адміністративному процесі може мати виключно вирок суду у кримінальному провадженні, який набрав законної сили.
Водночас колегія суддів звертає увагу, що відповідно до пп. 83.1.3. п. 83.1 ст. 83 ПК України для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є експертні висновки, надані відповідно до статті 84 цього Кодексу та інших законів України.
Так, згідно з п. 84.1. ст. 84 ПК України експертиза проводиться у разі, коли для вирішення питань, що мають значення для здійснення податкового контролю, необхідні спеціальні знання у галузі науки, мистецтва, техніки, економіки та в інших галузях. Залучення експерта здійснюється на договірних засадах та за рахунок коштів сторони, що є ініціатором залучення експерта.
Відповідно до 84.2. ст. 84 ПК України експертиза призначається за заявою платника податків або за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу.
Відповідачем не надано до суду доказів проведення відповідної експертизи у межах перевірки.
Зважаючи на викладене, суд уважає необґрунтованими висновки відповідача щодо порушення позивачем абз. «а» п.185.1 ст.185, п. 187.10 ст.187, п.188.1. ст.188 ПК України, а саме щодо заниження суми податку на додану вартість на 13 410 529 гривень в результаті постачання житлових приміщень за цінами нижче звичайних цін.
За викладених обставин висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Сумській області від 12.11.2021 за № 746618280702 є обґрунтованим і законним.
Доводи апеляційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судом першої інстанції, спростовуються наведеним вище та не впливають на правомірність висновків суду першої інстанції, а відтак підстави для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції відсутні.
Посилання відповідача на безпідставне поновлення судом першої інстанції строків на звернення до суду з позовом у цій справі не знайшло свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
Так, в ухвалі від 25 квітня 2023 року Сумський окружний адміністративний суд надав оцінку поважності причин пропуску строку звернення позивача до суду з огляду на відсутність будь-яких доказів, які б спростовували доводи позивача щодо того факту, що він міг дізнатися про порушене право та, відповідно, мав можливість звернутися до суду у строки, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України, і врахував, що за висновками Європейського Суду з прав людини правило встановлення обмежень доступу до суду в зв'язку з пропуском строку звернення до суду повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму; надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавить позивача права доступ до суду і завадить розгляду його позовних вимог, що є визнаним порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Отже, судом першої інстанції обґрунтовано поновлено поновити позивачу строк звернення до суду з позовною заявою.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.
Зважаючи на результати апеляційного перегляду оскарженого судового рішення та положення статті 139 КАС України, у справі відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 139, 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Сумській області залишити без задоволення.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 27.11.2025 у справі № 480/3680/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Я.В. П'янова
Судді А.О. Бегунц В.Б. Русанова
Повний текст постанови складено 24.04.2026