24 квітня 2026 р. Справа № 440/13097/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: П'янової Я.В.,
Суддів: Русанової В.Б. , Бегунца А.О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 06.01.2026, головуючий суддя І інстанції: Л.М. Петрова, м. Полтава, повний текст складено 06.01.26 у справі № 440/13097/25
за позовом ОСОБА_1
до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України , ІНФОРМАЦІЯ_1
про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі за текстом також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до адміністративного суду з позовом до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України, ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі за текстом також - відповідачі), в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України, яке оформлене протоколом засідання військово - лікарської комісії Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України від 08.10.2024 №3732, в частині скасування постанови військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 згідно з довідкою від 24.03.2023 №б/н не вказано щодо військовозобов'язаного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 ;
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_4 в частині поновлення на обліку військовозобов'язаних ОСОБА_1 з 23.04.2025, як такі, що здійснені за відсутності достатніх правових підстав;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_5 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також до військового квитка ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 , виданого 05.02.1996 відомості про виключення ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , з військового обліку, у зв'язку з визнанням його непридатним до військової служби на підставі пункту «а» статті 42 графи ІІ Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (додаток 1 до Положення, затвердженого Наказом Міністерства оборони України № 402-2008, 466-2011 (зі змінами)) (в редакції, чинній станом на 24.03.2023), які були внесені 24.03.2023 до військового квитка серії НОМЕР_2 , виданого 05.02.1996 згідно з довідкою ВЛК №б/н від 24.03.2023.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 06 січня 2026 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач оскаржив його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального та порушено норми процесуального права, не враховано всі фактичні обставини справи, які мають значення для правильного вирішення адміністративного спору.
В апеляційній скарзі позивач викладає обставини справи та нормативно-правове обґрунтування, наведені ним у позовній заяві. Звертає увагу на те, що судом першої інстанції не була належним чином досліджена та обставина, що 24 березня 2023 року позивач пройшов військово-лікарську комісію на визначення ступеню придатності до військової служби, за результатами якої його було визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку на підставі пункту «а» статті 42 графи ІІ Розкладу хвороб; відповідне рішення оформлене довідкою ВЛК №б/н від 24.03.2023; на підставі зазначеного рішення до військового квитка позивача серії НОМЕР_2 на сторінці 26 внесено запис про його виключення з військового обліку. Тобто при проходженні військово-лікарської комісії в березні 2023 року позивачем та відповідачем-2 було дотримано встановлену чинним на той час законодавством України процедуру її проходження в повному обсязі, на підставі чого прийнято законне і обґрунтоване рішення щодо визнання позивача непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку з подальшим внесенням відповідного запису до військового квитка серії НОМЕР_2 , а також інформації до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів. В свою чергу, жодних правових підстав для перегляду прийнятих правильних по суті висновків ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_2 , як і в цілому можливості їх направлення на перегляд до штатної ВЛК через 1 рік і 6 місяців після проходження ВЛК, чинним законодавством України не передбачено, що свідчить про протиправність прийнятого Відповідачем-1 рішення в частині скасування довідки ВЛК №б/н від 24.03.2023, на підставі якої ОСОБА_1 , 1977 року народження, на підставі пункту «а» статті 42 графи ІІ Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (додаток 1 до Положення) визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.
За результатами апеляційного розгляду позивач просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Відповідачі правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися.
Відповідно до пункту третього частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України) суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Відповідно до військового квитка НОМЕР_2 позивач 24.03.2023 визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.
08.10.2024 відбулося засідання військово-лікарської комісії Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України щодо правомірності прийняття постанови ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_6 щодо військовозобов'язаного ОСОБА_1 .
Згідно з Витягом із протоколу засідання військово-лікарської комісії Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України від 24.08.2024 за №3369: "Враховуючи те, що довідка ВЛК від 24.03.2023 військовозобов'язаного ОСОБА_1 оформлена з порушенням Додатка 4 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого Наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402 (зі змінами), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за №1109/15800 (далі - Положення), а саме, відсутнє військове звання військовозобов'язаного, підписи голови ВЛК та секретаря ВЛК, не скріплені відбитком гербової печатки ТЦК та СП, що проставляється на окремо віділеному для цього місці відміткою " ОСОБА_2 ", постанову ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_2 згідно з довідкою ВЛК від 24.03.2023 щодо ОСОБА_1 , 1977 року народження, на підставі пункту "а" статті 42 графи ІІ Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби "Непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку"- скасовано. Підлягає контрольному медичному огляду ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_7 згідно з вимогами Положення".
Уважаючи, що військово-лікарською комісією Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України протиправно скасовано постанову військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_8 згідно з довідкою від 24.03.2023 "Непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку", позивач звернувся до суду з позовом у цій справі.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що ЦВЛК, яка є найвищим керівним органом із військово-лікарської експертизи в Збройних Силах України, на підставі наданих пункту 2.3.4 Положенням № 402 повноважень, мала право розглядати, переглядати, скасовувати постанову будь-якої ВЛК Збройних Сил України, у тому числі постанову ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_6 щодо позивача "непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку"; у свою чергу матеріали справи не містять доказів на підтвердження порушення процедури перегляду Центральною військово-лікарською комісією Збройних Сил України постанови ВЛК.
Надаючи правову оцінку правовідносинам сторін, колегія суддів виходить з такого.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює та визначає Закон України від 25.03.1992 № 2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу", в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 2232).
Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 2232 захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Згідно з частинами другою, третьою статті 1 Закону № 2232 військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Відповідно до частини п'ятої статті 1 Закону № 2232 від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.
Згідно з частиною сьомої статті 1 Закону № 2232 виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.
За приписами частини першої статті 2 Закону № 2232 військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Отже, військова служба передбачає професійну діяльність саме придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України.
Відповідно до частини десятої статті 2 Закону № 2232 та з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров'я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, яке зареєстроване в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за № 1109/15800 (далі - Положення № 402 / в редакції на момент виникнення спірних правовідносин).
Положенням № 402 врегульовано процедуру проведення військово-лікарської експертизи військово-лікарськими комісіями.
Так, відповідно до пунктів 1.2-1.3 розділу 1 глави I Положення № 402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Військово-лікарська експертиза - це:
медичний огляд допризовників, призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов'язаних, офіцерів запасу, які призиваються на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військово-навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів Міністерства оборони України (далі - ВВНЗ), учнів військових ліцеїв; колишніх військовослужбовців; працівників Збройних Сил України, які працюють у шкідливих та небезпечних умовах праці та залучаються до роботи з джерелами іонізуючого випромінювання (далі - ДІВ), компонентами ракетного палива (далі - КРП), джерелами електромагнітних полів (далі - ЕМП), лазерного випромінювання (далі - ЛВ), мікроорганізмами I-II груп патогенності, особливо небезпечними інфекційними хворобами; працівників допоміжного флоту Військово-Морських Сил Збройних Сил України (далі - ВМС Збройних Сил України);
визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ;
встановлення причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів, осіб, звільнених з військової служби, а також причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв), які призвели до смерті військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби.
Основними завданнями військово-лікарської експертизи є: добір громадян України, придатних за станом здоров'я до військової служби, для укомплектування Збройних Сил України; аналіз результатів медичного огляду та розробка заходів щодо комплектування Збройних Сил України особовим складом, придатним до військової служби за станом здоров'я; контроль за організацією і станом лікувально-оздоровчої роботи серед призовників, аналіз результатів і розроблення пропозицій із удосконалення цієї роботи; контроль за організацією, проведенням і результатами лікувально-діагностичної роботи у військових, цивільних лікувальних закладах та медичних підрозділах військових частин, що стосується військово-лікарської експертизи; надання методичної та практичної допомоги з питань військово-лікарської експертизи військово-лікарським комісіям, лікувальним закладам Міністерства оборони України; визначення причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтва) у військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів, які призвані на збори, у осіб, звільнених із військової служби, а також причинного зв'язку захворювань, поранень, які заподіяли військовослужбовцям смерть; розроблення спільно з головними медичними спеціалістами Міністерства охорони здоров'я України (далі - МОЗ України) і Міністерства оборони України вимог щодо стану здоров'я призовників, кандидатів на навчання у ВВНЗ, військовослужбовців, громадян, які приймаються на військову службу за контрактом, резервістів для найдоцільнішого використання їх на військовій службі; визначення ступеня придатності військовослужбовців до військової служби у зв'язку з їх звільненням; проведення наукової роботи з питань військово-лікарської експертизи; підготовка кадрів для військово-лікарських комісій (пункт 1.3 розділу 1 глави I Положення № 402).
Для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі). Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця (пункт 2.1. розділу 2 глави I Положення №402)
Згідно з пунктом 2.2 розділу 2 глави I Положення №402 штатні ВЛК є військово-медичними установами. Вони мають гербову печатку, кутовий штамп та утримуються за окремим штатом. До штатних ВЛК належать: Центральна військово-лікарська комісія (далі - ЦВЛК); ВЛК регіону; ВЛК евакуаційного пункту; ВЛК пересувної госпітальної бази.
Підпунктами 2.3.1., 2.3.3. пункту 2.3 розділу 2 глави I Положення №402 передбачено, що ЦВЛК є органом військового управління, який здійснює керівництво ВЛК регіонів у Збройних Силах України та є керівним органом із військово-лікарської експертизи в Збройних Силах України.
На виконання підпункту 2.3.4. пункту 2.3. розділу 2 глави I Положення №402, ЦВЛК зокрема має право: перевіряти роботу підпорядкованих ВЛК з питань військово-лікарської експертизи; перевіряти у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (далі - ТЦК та СП) і закладах охорони здоров'я (установах) організацію, стан та результати лікувально-оздоровчої роботи серед допризовників та призовників, медичного огляду призовників, кандидатів на навчання у ВВНЗ, осіб, які приймаються на військову службу за контрактом, військовозобов'язаних, резервістів; запитувати від закладів охорони здоров'я (установ), військових частин, ТЦК та СП і ВВНЗ додаткові дані для аналізу, узагальнення та оцінки результатів військово-лікарської експертизи; а також розглядати, переглядати, скасовувати, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК Збройних Сил України.
Відповідно до підпункту 2.6.2. пункту 2.6 розділу 2 глави I Положення №402 позаштатні (постійно та тимчасово діючі) ВЛК (ЛЛК) призначаються у складі голови, заступника голови (може призначатись один з членів комісії), членів комісії (у гарнізонних, госпітальних ВЛК не менше ніж три лікарі, в інших ВЛК і ЛЛК - терапевта, хірурга, невропатолога, окуліста, стоматолога, оториноларинголога, психіатра) і секретаря з середньою медичною освітою. До складу ВЛК (ЛЛК) можуть призначатися лікарі інших спеціальностей.
Згідно з підпунктом 2.6.3. пункту 2.6 розділу 2 глави I Положення №402 до складу ВЛК (ЛЛК), що створюється у військовому комісаріаті, ТЦК, лікарі і секретар комісії залучаються з місцевих лікувально-профілактичних закладів рішенням голови районної державної адміністрації (виконавчого органу міської ради) за погодженням з головою відповідної штатної ВЛК регіону.
За приписами підпункту 2.6.4. пункту 2.6 розділу 2 глави I Положення №402 штатні і позаштатні (постійно та тимчасово діючі) ВЛК (ЛЛК) з питань військово-лікарської та лікарсько-льотної експертизи підпорядковуються вищим штатним ВЛК.
Отже, зміст указаних норм дає підстави дійти висновку про те, що ЦВЛК є найвищим керівним органом із військово-лікарської експертизи в Збройних Силах України, який має повноваження розглядати, переглядати, скасовувати, затверджувати, не затверджувати, контролювати постанови будь-якої ВЛК Збройних Сил України.
Відповідно до Рішення Ради з національної безпеки і оборони України від 30.08.2023, введеного в дію Указом Президента України від 12.09.2023 за № 576/2023 “Про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України», у ЦВЛК ЗС України створено робочу групу з перевірки обґрунтованості рішень військово-лікарських комісій щодо визнання непридатності до військової служби, прийнятих у період дії правового режиму воєнного стану.
Відповідно до абзацу четвертого до пункту 13 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 за №1317, Центральна медико-соціальна експертна комісія МОЗ проводить перевірку обґрунтованості рішень, прийнятих обласними, Київською та Севастопольською центральними міськими комісіями, і в разі необхідності скасовує їх.
Згідно з пунктом 3.1 глави 3 розділу II Положення № 402 медичний огляд військовозобов'язаних проводиться за рішенням військового комісара ВЛК військових комісаріатів.
Пунктом 3.2. глави 3 розділу II Положення № 402 встановлено, що військовозобов'язані, залежно від категорії запасу, військово-облікової спеціальності та призначення, підлягають повторному огляду ВЛК військових комісаріатів. Крім того, офіцери запасу підлягають повторному огляду зазначеними ВЛК під час чергового атестування, а рядовий, сержантський та старшинський склад запасу ВЛК військових комісаріатів - у разі зміни призначення.
Кожний військовозобов'язаний оглядається хірургом, терапевтом, невропатологом, психіатром, окулістом, оториноларингологом, стоматологом, дерматологом, а за медичними показаннями і лікарями інших спеціальностей.
Пунктом 5.1 глави 3 розділу II Положення № 402 на кожного кандидата заводиться Картка обстеження та медичного огляду (додаток 13).
Згідно з формою Картки обстеження та медичного огляду в останній, зокрема, повинна міститися наступна інформація: фотокартка скріплюється гербовою печаткою закладу охорони здоров'я, Результати додаткових методів обстеження, діагноз, підписи та прізвища ВЛК, скріплені печаткою.
Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що ЦВЛК, яка є найвищим керівним органом із військово-лікарської експертизи в Збройних Силах України, на підставі наданих пункту 2.3.4 Положенням № 402 повноважень, мала право розглядати, переглядати, скасовувати постанову будь-якої ВЛК Збройних Сил України, у тому числі постанову ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_6 щодо позивача "непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку".
У свою чергу матеріали справи не містять доказів на підтвердження порушення процедури перегляду Центральною військово-лікарською комісією Збройних Сил України постанови ВЛК.
Розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити законність висновку ВЛК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку. Однак суд не може здійснювати власну оцінку обґрунтованості прийняття певного висновку, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка обґрунтованості висновку ВЛК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права.
З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Водночас позивач не обмежений у праві пройти медичний огляд ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_7 , як передбачено пунктом 2 Витягу з протоколу засідання військово-лікарської комісії Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України від 08.10.2024 за №3732.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.
З огляду на положення статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 139, 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 06.01.2026 у справі № 440/13097/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Я.В. П'янова
Судді В.Б. Русанова А.О. Бегунц