Головуючий І інстанції: О.О. Кукоба
24 квітня 2026 р. Справа № 440/15553/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді Катунова В.В.,
Суддів: Ральченка І.М. , Подобайло З.Г. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.01.2026, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039 по справі № 440/15553/25
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (надалі - відповідач, ГУПФ України в Полтавській області), у якому просив:
-визнати протиправними дії ГУПФ України в Полтавській області щодо не застосування при призначенні йому пенсії за віком показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме - за 2020-2022 роки;
-зобов'язати ГУПФ України в Полтавській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком з 23.01.2023 відповідно до частини другої статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме - за 2020-2022 роки, з урахуванням раніше сплачених сум.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 16.01.202 позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо обчислення ОСОБА_1 пенсії за віком із застосуванням збільшеного показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2014 - 2016 роки у розмірі 7405,03 грн.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити перерахунок основного розміру пенсії за віком ОСОБА_1 з 14.05.2025 із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії (2020, 2021, 2022 роки) у розмірі 12236,71 грн, та провести виплату з урахуванням фактично сплачених сум.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області подало апеляційну скаргу, в якій з посиланням на те, що судом першої інстанції було неправильно застосовано норми матеріального та порушено норми процесуального права, просить скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.01.2026 та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтуванні позовних вимог апеляційної скарги відповідач посилається, що при переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. Якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати і набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення пенсії (попереднього перерахунку пенсії без урахування перерахунку, передбаченого абзацом п'ятим частини четвертої статті 42 цього Закону) незалежно від перерв у роботі, під час переведення вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосовується середня заробітна плата (дохід), визначена (визначений) частиною другою статті 40 цього Закону для призначення пенсії. При призначенні пенсії за вислугою років ОСОБА_2 скористалася правом вибору призначення пенсії (за вислугою чи за віком), а отже при переході з даного виду пенсії на інший при розрахунку пенсії може бути застосована тільки норма ч.3 статті 45 “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а не норма ч. 2 статті 40 цього Закону. При переведені з пенсії за вислугу років на пенсію за віком застосвано середню заработну плату (дохід) в Україні 6186,32 грн. (3764,40 *1.17*1.11*1.11*1.14)
У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Висновки суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог відповідачем під сумнів не ставляться, а позивачем відповідної апеляційної скарги не подано. Отже у зазначеній частині рішення суду першої інстанції апеляційним судом не переглядається.
Колегія суддів, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджено копією паспорта громадянина України /а.с. 10-12/.
Позивачу з 25.09.2017 була призначена пенсія за вислугу років, як робітнику локомотивних бригад, відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" /а.с. 69-72/, що не заперечується сторонами.
Для обчислення пенсійної виплати була врахована середня заробітна плата працівників у галузі економіки України за 2014-2016 роки у розмірі 3764,40 грн /а.с. 72/.
23.01.2023 позивач звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком згідно норм Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
На підставі поданої заяви позивача з 23.01.2023 переведено з пенсії за вислугу років на пенсію за віком та здійснено перерахунок пенсії з урахуванням показника середньої заробітної плати працівників у галузі економіки України за 2014-2016 роки (3764,40 грн), збільшеного на індекс інфляції за 2019-2023 роки (3764,40 грн х 1,17 х 1,11 х 1,11 х 1,14 х 1,197 = 7405,03 грн) /а.с. 59/.
Позивач рішення пенсійного органу в частині обчислення пенсії за віком не оскаржив.
У жовтні 2025 року позивач звернувся до ГУПФ України в Полтавській області із заявою щодо обчислення пенсії за віком /а.с. 55/.
Відповідач у листі від 03.11.2025 повідомив, що при розрахунку розміру пенсії за віком з 23.01.2023 застосовано збільшений показник середньої заробітної плати, з якої сплачено страхові внески, за 2014-2016 роки у розмірі 7405,03 грн, як те визначено частиною третьою статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"; підстав для врахування при розрахунку заробітку для призначення пенсії середньої заробітної плати в Україні у 2020-2022 роках немає, оскільки до призначення пенсії за віком позивачу у 2017 році призначалась пенсія за вислугу років /а.с. 49/.
Не погодившись з такою позицією пенсійного органу, позивач звернувся до суду.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджено, що за призначенням пенсії за віком відповідно до норм Закону №1058-IV позивач вперше звернувся 23.01.2023, тоді як з 25.09.2017 йому була призначена пенсія за вислугу років відповідно до Закону №1788-XII. З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що для обчислення позивачці пенсії за віком пенсійний орган мав врахувати показник середньої заробітної плати за три календарних роки, що передують року призначення нового виду пенсії, оскільки пенсія за віком передбачена іншим законом, ніж пенсія за вислугу років. Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права вже була висловлена Верховним Судом України у постанові від 29.11.2016 у справі №133/476/15-а (№21-6331а15), який дійшов висновку про те, що у випадку призначення особі пенсії за вислугу років відповідно до Закону №1788-XII, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV, має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно частини третьої статті 45 Закону №1058-IV.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно з частиною першою статті 9 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-IV(надалі - Закон № 1058-IV) (у редакції, чинній на момент призначення позивачу пенсії за вислугу років) відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Разом із цим, статтею 2 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ(надалі - Закон № 1788-ХІІ) (у редакції, чинній на момент призначення позивачу пенсії за вислугу років) було передбачено призначення трудових пенсій: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
Відповідно до пункту "а" статті 55 Закону №1788-ХІІ право на пенсію за вислугу років мали робітники локомотивних бригад і окремі категорії працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітенах, - за списками професій і посад, що затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України; водії вантажних автомобілів, безпосередньо зайнятих у технологічному процесі на шахтах, у рудниках, розрізах і рудних кар'єрах на вивезенні вугілля, сланцю, руди, породи, - після досягнення 55 років і при стажі роботи: для чоловіків - не менше 30 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі.
Своєю чергою, за змістом частини першої статті 26 Закону №1058-IV (у редакції, чинній на момент звернення позивача із заявою про призначення пенсії за віком) особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: (...) з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
При цьому, як визначено у статті 10 Закону №1058-IV, особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.
Частиною другою статті 40 Закону №1058-IV визначено, що заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики.
Згідно з абзацом другим частини третьої статті 45 Закону № 1058-IV при переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Аналіз положень частини третьої статті 45 Закону №1058-IVсвідчить про те, що зазначеною нормою регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом (пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника), на інший. Показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії згідно із Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
З наданих матеріалах справи вбачається, що з 25.09.2017 року позивачу призначено пенсію за вислугу років відповідно до норм Закону № 1788.
За призначенням пенсії відповідно до норм Закону № 1058-IV позивач вперше звернувся 23.01.2023 року.
З урахуванням наведеного, при обчисленні пенсії за віком відповідач мав урахувати показник середньої заробітної плати за три календарних роки, що передують року призначення нового виду пенсії, оскільки пенсія за віком передбачена іншим законом, ніж пенсія за вислугу років.
Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права вже була висловлена Верховним Судом України у постанові від 29 листопада 2016 року у справі № 133/476/15-а (№ 21-6331а15), який дійшов висновку про те, що у випадку призначення особі пенсії за вислугу років відповідно до Закону № 1788-XII, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV, має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно частини третьої статті 45 Закону № 1058-IV.
Вказана правова позиція Верховного Суду України підтримана Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 876/5312/17, а також Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду у постановах від 13 лютого 2019 року у справі № 265/7301/16-а, від 09 грудня 2019 року у справі № 265/5293/17, від 02 березня 2020 року у справі № 175/4084/16-а(2-а/175/86/16).
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо обчислення ОСОБА_1 пенсії за віком із застосуванням збільшеного показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2014 - 2016 роки у розмірі 7405,03 грн. та зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити перерахунок основного розміру пенсії за віком ОСОБА_1 з 14.05.2025 із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії (2020, 2021, 2022 роки) у розмірі 12236,71 грн, та провести виплату з урахуванням фактично сплачених сум.
Отже, переглянувши рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку в межах вимог та доводів апеляційної скарги відповідача, у відповідності до частини 1 стаття 308 КАС України, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження у ході розгляду колегією суддів.
Відповідно до ст.242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з'ясованих та встановлених обставин справи, які підтверджуються доказами та ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області - залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.01.2026 по справі № 440/15553/25 залишити без змін .
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя-доповідач В.В. Катунов
Судді І.М. Ральченко З.Г. Подобайло