Головуючий І інстанції: Лук'яненко М.О.
24 квітня 2026 р. Справа № 520/25524/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді Катунова В.В.,
Суддів: Подобайло З.Г. , Ральченка І.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головног управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.01.2026, майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022 по справі № 520/25524/25
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у Харківській області
про визнання протиправним та скасування рішення та податкового повідомлення - рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( далі по тексту ФОП ОСОБА_1 , позивач) звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, в якому просила:
-визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 29.04.2025 року № 0/19915/2413 про анулювання реєстрації та виключення з реєстру платників єдиного податку фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 );
-зобов'язати Головне управління ДПС у Харківській області поновити реєстрацію фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) як платника єдиного податку на другій групі з 01.01.2025 року та включити до реєстру платників єдиного податку;
-визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 29.04.2025 року № 0/19914/2413 про донарахування грошового зобов'язання з єдиного податку з фізичних осіб на загальну суму 52672,50 грн (в т.ч. основний платіж - 47884,09 грн та штрафні санкції - 4788,41 грн).
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 26.01.2026 позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Державної податкової служби України у Харківській області від 29.04.2025 року № 0/19915/2413 про анулювання реєстрації шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ).
Зобов'язано Головне управління Державної податкової служби України у Харківській області поновити реєстрацію Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) платником єдиного податку з 01.01.2025 року шляхом включення до Реєстру платників єдиного податку.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби України у Харківській області від 29.04.2025 року №0/19914/2413 про донарахування грошового зобов'язання з єдиного податку з фізичних осіб на загальну суму 52672,50 грн (в т.ч. основний платіж - 47884,09 грн та штрафні санкції - 4788,41 грн).
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби України у Харківській області (код ЄДРПОУ 43983495) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) судові витрати в розмірі 4239 (чотири тисячі двісті тридцять дев'ять) грн. 20 коп.
Головне управління ДПС у Харківській області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу , вважає рішення суду таким, що прийняте з порушенням норм процесуального та матеріального права, з викладенням в ньому висновків, які не відповідають обставинам справи. Зазначає, що проведення документальної виїзної перевірки як передумова прийнятя рішення щодо аналювання реєстрації платника єдиного податку вимагається виключно щодо платника єдиного податку четвертої групи. Оскільки позивач був зареєстрований у якості платника єдиного податку другої групи, то відповілно щодо нього проведення документальної виїзної перевірки не вимагається. Посилаючись на обставини та обґрунтування , викладенні в апеляційній скарзі , просить суд скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.01.2026 у справі №520/25524/25, ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову ФОП ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі. Щодо зобов'язання ГУ ДПС України поновити реєстрацію платника податку, зазначив, що вищевказане зобов'язання є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.
У надісланому до суду апеляційної інстанції відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечувала проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Учасникам по даній справі було направлено судом апеляційної інстанції та отримано останніми копії ухвал Другого апеляційного адміністративного суду про відкриття апеляційного провадження та про призначення даної справи до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження, у т.ч. копію апеляційної скарги, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронного листа .
Колегія суддів, вислухавши суддю - доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції , доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи у їх сукупності вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції , що ОСОБА_1 з 29.11.2021 року зареєстрована як фізична особа - підприємець (далі - ФОП ОСОБА_1 ). З 01.12.2021 року перебувала на спрощеній системі оподаткування та внесена в реєстр платників єдиного податку другої групи. Основним видом діяльності є: 47.91. Роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу Інтернет.
01.03.2025 року ФОП ОСОБА_1 подано до ГУ ДПС у Харківській області податкову декларацію (за №9427354189) платника єдиного податку за 2024 рік із задекларованою сумою доходу в розмірі 6240627,26 грн.
24.03.2025 Головним управлінням ДПС у Харківській області на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 розділу І, пункту 75.1 статті 75 розділу II Податкового кодексу України (далі - ПК України), у порядку визначеному пунктом 76.2 статті 76 розділу II ПК України, проведено камеральну перевірку податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (податковий номер НОМЕР_1 ) за 2024 рік від 01.03.2025 № 9427354189.
Перевіркою встановлено, що ФОП ОСОБА_1 в порушення підпункту 1 пункту 293.4 підпункту 2 пункту 293.8 статті 293, підпункту 296.5.2 пункту 296.5 статті 296 ПК України не визначено суму доходу за ставкою 15% від суми перевищення доходу в розмірі 319227,26 грн., що призвело до заниження показника «Загальна сума єдиного податку, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду» податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця за 2024 рік, від 03.03.2025 № 9427354189 на 47884,09 грн (319227,26*15%).
Окрім того, перевіркою встановлено, що ФОП ОСОБА_1 в порушення підпункту 1 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 ПК України не здійснено перехід на сплату інших податків і зборів у разі перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу платниками єдиного податку першої і другої груп та нездійснення такими платниками переходу на застосування іншої ставки - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, в якому відбулося таке перевищення.
За результатами проведеної камеральної перевірки Головним управлінням ДПС у Харківській області складено акт перевірки від 24.03.2025 № 12391/20-40-24-13-03/ НОМЕР_1 , який надіслано за податковою адресою платника податків у порядку, визначеному ст. 42 ПК України засобами поштового зв'язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення 25.03.2025 (№ відправлення 0601161764187) та повернуто 10.04.2025 з поміткою «за закінченням терміну зберігання».
За результатами вказаної перевірки Головним управлінням ДПС у Харківській області винесено:
- податкове повідомлення - рішення від 29.04.2025 № 19914/2413, яким збільшено суму грошового зобов'язання з єдиного податку з фізичних осіб у розмірі 52672,50 грн, в тому числі за податковими зобов'язаннями - 47884,09 та за штрафом згідно з п. 123.1 ст. 123 ПК України (10%) у сумі 4788,41 грн, яке надіслано за податковою адресою платника податків у порядку, визначеному ст. 42 ПК України засобами поштового зв'язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення 02.05.2025 (№ відправлення 0601141711001) та повернуто 19.05.2025 з поміткою «за закінченням терміну зберігання»;
- рішення про анулювання реєстрації та виключення з Реєстру платників єдиного податку ФОП ОСОБА_1 від 29.04.2025 № /0/19914/2413, яке надіслано за податковою адресою платника податків у порядку, визначеному ст. 42 ПК України засобами поштового зв'язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення 12.05.2025 (№ відправлення 0601144936829) та повернуто 27.05.2025 з поміткою «за закінченням терміну зберігання».
ФОП ОСОБА_1 зверталась із скаргою на рішення про анулювання реєстрації та виключення з Реєстру платників єдиного податку від 29.04.2025 № 9915/2413 до ГУ ДПС у Харківській області та ДПС України. В задоволенні скарги відмовлено.
Не погодившись із винесеними рішенням про анулювання реєстрації платника єдиного податку та податковим-повідомленням рішенням, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги , суд першої інстанції виходив з того , що контролюючим органом не дотримано процедури анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за наявності законодавчо визначених для цього підстав, тому суд дійшов висновку, що прийняте відповідачем рішення на підставі висновків камеральної перевірки порушує встановлену процедуру та права платника податків, а тому не може вважатися правомірним.
З огляду на те, що контролюючим органом не дотримано процедури анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за наявності законодавчо визначених для цього підстав, суд першої інстанції дійшов виснгвку про протиправність податкового повідомлення-рішення від 29.04.2025 року №0/19914/2413 на підставі висновків акту камеральної перевірки від 24.03.2025 №12391/20-40-24-13-03/ НОМЕР_1 та наявність підста для його скасування.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог , виходячи з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульовані Податковим кодексом України (далі ПК України).
Згідно з підпунктами 291.2, 291.3 статті 291 ПК України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - це особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
Застосування спрощеної системи оподаткування фактично є одним із видів пільгового оподаткування господарської діяльності. Податковим кодексом України встановлено коло осіб, на яких розповсюджується вказана норма.
Юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.
Положеннями пункту 299.1, пункту 299.2 статті 299 ПК України передбачено, що реєстрація суб'єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, веде реєстр платників єдиного податку, в якому міститься інформація про осіб, зареєстрованих платниками єдиного податку.
Відповідно до підпункту 299.10 статті 299 ПК України реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі:
1) подання платником податку заяви щодо відмови від застосування спрощеної системи оподаткування у зв'язку з переходом на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, - в останній день календарного кварталу, в якому подано таку заяву;
2) припинення юридичної особи (крім перетворення) або припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем відповідно до закону - в день отримання відповідним контролюючим органом від державного реєстратора повідомлення про проведення державної реєстрації такого припинення;
3) у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 та підпунктом 298.8.6 пункту 298.8 статті 298 цього Кодексу;
4) якщо у податковому (звітному) році частка сільськогосподарського товаровиробництва юридичної особи платника єдиного податку четвертої групи становить менш як 75 відсотків;
5) якщо платником єдиного податку четвертої групи не подано податкову звітність, передбачену підпунктом 295.9.1 пункту 295.9 статті 295 та підпунктом 298.8.1 пункту 298.8 статті 298 цього Кодексу;
6) набуття платником податку статусу резидента Дія Сіті - в останній день календарного кварталу, в якому платник податку набув статус резидента Дія Сіті;
7) втрати платником єдиного податку третьої групи статусу електронного резидента (е-резидента);
8) наявність щодо платника податку та/або його засновників (учасників), кінцевих бенефіціарних власників рішення про застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), прийнятого у порядку, встановленому Законом України "Про санкції":
- щодо платників першої і другої груп - в останній день місяця, у якому прийнято таке рішення;
- щодо платників третьої і четвертої груп - в останній день кварталу, у якому прийнято таке рішення.
На виконання вимог пункту 1 підпункту 298.2.3. пункту 298.2 статті 298 ПК України платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у таких випадках та в строки у разі перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу платниками єдиного податку першої і другої груп та нездійснення такими платниками переходу на застосування іншої ставки - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення.
Відповідно до підпункту 299.11 статті 299 ПК України у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб'єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.
З огляду на аналіз наведених вище норм, колегія суддів констатує, що реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у випадках, установлених законом.
При цьому, прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку можливе лише на підставі проведеної перевірки відповідного платника податку та встановлення за результатами останньої порушень, відповідно до яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування, бути платником єдиного податку.
Колегія суддів зазначає, що контролюючий орган тільки під час проведення документальної перевірки позивача, встановивши обставини, за яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування (бути платником єдиного податку), повинен прийняти рішення про анулювання реєстрації платником єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.05.2023 у справі № 320/1040/19 та від 11.01.2024 у справі № 810/3210/17, які в силу частини 5 статті 242 КАС України є обов'язковою для врахування.
Колегія суддів враховує, що Верховний Суд при розгляді подібних адміністративних справ сформував наступні висновки: реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у встановлених законом випадках. При цьому, прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку можливе лише на підставі проведеної документальної перевірки відповідного платника податку та встановлених в ході останньої порушень, відповідно до яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування (постанови від 26 лютого 2019 року у справі №805/1396/17-а, від 05 лютого 2019 року у справі № 805/206/17-а, від 24 січня 2019 року у справі №813/1346/18, від 05 червня 2018 року у справі № 813/4266/17).
Відповідно, єдиним законним способом реалізації владних управлінських функцій є проведення документальної перевірки на підставі якої встановлюється, що платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування (бути платником єдиного податку), як наслідок - прийняття рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку, шляхом виключення з реєстру платників цього податку.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18 березня 2025 року по справі № 160/21398/24, яка в силу частини 5 статті 242 КАС України є обов'язковою для врахування.
Так, з матеріалів справи встановлено, що ГУ ДПС у Харківській області за результатами проведення камеральної перевірки щодо правомірності перебування на спрощеній системі оподаткування виявлено, що ФОП ОСОБА_1 в порушення підпункту 1 пункту 293.4 підпункту 2 пункту 293.8 статті 293, підпункту 296.5.2 пункту 296.5 статті 296 ПК України не визначено суму доходу за ставкою 15% від суми перевищення доходу в розмірі 319227,26 грн., що призвело до заниження показника «Загальна сума єдиного податку, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду» податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця за 2024 рік, від 03.03.2025 № 9427354189 на 47884,09 грн (319227,26*15%).
Окрім того, перевіркою встановлено, що ФОП ОСОБА_1 в порушення підпункту 1 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 ПК України не здійснено перехід на сплату інших податків і зборів у разі перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу платниками єдиного податку першої і другої груп та нездійснення такими платниками переходу на застосування іншої ставки - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, в якому відбулося таке перевищення.
Водночас, згідно пп. 75.1.1. п. 75.1 ст. 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО.
Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах, повнота нарахування та своєчасність сплати податку на доходи фізичних осіб та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у разі невідповідності резидента Дія Сіті вимогам, визначеним пунктами 2, 3 частини першої та пунктом 10 частини другої статті 5 Закону України "Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні", своєчасність та повнота сплати узгодженої суми грошового зобов'язання у вигляді авансового внеску з податку на прибуток підприємств, визначеного відповідно до пункту 141.13 статті 141 цього Кодексу, на підставі даних Реєстру пунктів обміну іноземної валюти.
Колегія суддів зазначає, що серед визначених в ст. 75 ПК України підстав проведення камеральної перевірки відсутня така, як «порушення платником єдиного податку вимог перебування на спрощеній системі оподаткування».
Предметом проведення камеральної перевірки можуть бути виключно помилки (порушення) у податковій звітності та/або її неподання (несвоєчасне подання), а також своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання.
Як встановлено матеріалами справи, прийняттю рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку не передувало проведення виїзної документальної перевірки ФОП ОСОБА_1 та встановлення за наслідками останньої порушень, які б свідчили про неможливість перебування платника податку на спрощеній системі оподаткування.
Крім того, пунктом 299.10 ст. 299 ПК України визначено, що реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у встановлених законом випадках. Способом реалізації владних управлінських функцій у разі встановлення обставин під час проведення документальної перевірки, за яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування (бути платником єдиного податку), є прийняття рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників цього податку.
Доводи апелянта про не визначення ст. 299 ПК України виду перевірки (камеральної чи документальної), під час проведення якої можливо виявити порушення норм податкового законодавства платником єдиного податку першої - третьої груп та прийняти рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку колегія суддів оцінює критично, оскільки дійсно у ст. 299 ПК не зазначено вказаного.
Разом з тим, як вже зазначалось у переліку підстав проведення камеральної перевірки, визначеного пп. 75.1.1. п. 75.1 ст. 75 ПК України відсутня така як «перевірка правомірності перебування платника на спрощеній системі оподаткування».
Попри наведені вище норми матеріального закону, виїзна документальна перевірка позивача податковим органом не проводилась, натомість відповідачем було проведено камеральну перевірку, наслідки якої в силу норм пункту 299.11 статті 299 ПК України не передбачають прийняття рішення про анулювання реєстрації платником єдиного податку 3 групи.
За таких обставин, враховуючи що контролюючим органом не було дотримано процедури анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за наявності законодавчо визначених для цього підстав.
Подібний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 06.02.2018 року у справі № 816/543/17, від 29.03.2018 року у справі № 804/2321/17, від 03 грудня 2020 року справа № 200/9334/19-а, від 10 листопада 2021 року справа № 200/697/20-а, від 18 березня 2025 року по справі № 160/21398/24.
Отже, враховуючи що контролюючим органом не було дотримано процедури анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за наявності законодавчо визначених для цього підстав, не проведено документальної перевірки, колегія суддів дійшла висновку, що прийняте відповідачем рішення порушує встановлену процедуру та права платника податків, а тому не може вважатися правомірним.
З огляду на встановлення судовим розглядом порушення процедури проведення перевірки, колегія суддів не надає оцінки по суті порушень, виявлених контролюючим органом та зафіксованих в акті камеральної перевірки від 24.03.2025.
Наведене відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним, зокрема, у постанові від 21.02.2020 у справі №826/17123/18, у якій Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду формулює правовий висновок, відповідно до якого, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.
Така правова позиція відповідає завданням та основним засадам адміністративного судочинства, закріпленим у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
У постанові Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суд від 22.09.2020 у справі № 520/8836/18, окрім наведених вище висновків, погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб'єктом владних повноважень, який зобов'язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення документальної позапланової перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує жодних правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Таким чином, податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками такої перевірки та на підставі акта перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню. Встановлені судами обставини щодо протиправності призначення та проведення відповідачем перевірки, за наслідками якої і було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, є достатніми для висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення. З урахуванням цього Суд касаційної інстанції зазначив про відсутність необхідності перевірки порушення позивачем вимог Податкового кодексу України, як підстави для донарахування суми грошового зобов'язання.
Отже, зміст висновків наведених постанов свідчить про те, що, установивши порушення процедури проведення перевірки, її підстав, наслідком чого є визнання протиправними її результатів, до аналізу інших обставин, що слугували підставою ухвалення суб'єктом владних повноважень індивідуальних актів, суд може не переходити, з огляду на викладену вище сталу і послідовну практику Верховного Суду, відступу від якої у встановленому законом порядку не здійснювалося.
Таким чином, звертаючись до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення, позивач вправі посилатись на процедурні порушення проведення перевірки та надіслання рішень за результатами перевірки, а суд зобов'язаний надавати правову оцінку таким доводам позивача в першу чергу.
Наведені правові висновки підтримані в інших постановах Верховного Суду, зокрема, від 09.09.2025 у справі № 380/11516/22.
У зв'язку з наведеним, рішення ГУ ДПС у Харківській області від 29.04.2025 року № 0/19915/2413 є протиправним та підлягає скасуванню.
Крім того, прийняте податкове повідомлення-рішення від 29.04.2025 року №0/19914/2413 на підставі висновків акту камеральної перевірки від 24.03.2025 №12391/20-40-24-13-03/3358804203 також є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо посилання апелянта про протиправність зобов'язання ГУ ДПС у Харківській області поновити позивачу реєстрацію платником єдиного податку другої групи в реєстрі платників єдиного податку з дати анулювання з 01.01.2025, колегія суддів зазначає наступне.
Колегія суддів зауважує, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005 (заява №38722/02).
Отже, "ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.
Згідно з пунктом 19-3.1 статті 19-3 ПК України, до функцій державних податкових інспекцій належать: здійснення сервісного обслуговування платників податків; здійснення реєстрації та ведення обліку платників податків та платників єдиного внеску, об'єктів оподаткування та об'єктів, пов'язаних з оподаткуванням; формування та ведення Державний реєстр фізичних осіб - платників податків, Єдиний банк даних про платників податків - юридичних осіб, реєстри, ведення яких покладено законодавством на контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу; виконання інших функцій сервісного обслуговування платників податків, визначених законом.
Відповідно до пункту 299.1 статті 299 ПК України, реєстрація суб'єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.
Згідно з пунктом 299.13 статті 299 ПК України, з метою постійного забезпечення органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб інформацією центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, щоденно оприлюднює для безоплатного та вільного доступу на єдиному державному реєстраційному веб-порталі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань і власному офіційному веб-сайті такі дані з реєстру платників єдиного податку: податковий номер (для юридичної особи); найменування для юридичної особи або прізвище, ім'я, по батькові для фізичної особи; дату (період) обрання або переходу на спрощену систему оподаткування; ставку єдиного податку; групу платника податку; види господарської діяльності (за наявності відповідних даних); дату виключення з реєстру платників єдиного податку.
Отже, у випадку анулювання реєстрації платником єдиного податку суб'єкт господарювання не може бути платником цього податку із дати вилучення з відповідного Реєстру. Анулювання реєстрації платником єдиного податку передбачає собою перехід платника податків на загальну систему оподаткування.
Платник податку, починаючи з дати анулювання реєстрації платником єдиного податку, та у разі, якщо за рішенням суду скасовано анулювання реєстрації такого платника, до дати прийняття такого рішення втрачає право перебувати на спрощеній системі оподаткування.
При цьому, нормами Податкового кодексу України не передбачена можливість звернення платника податків до контролюючого органу з заявою на поновлення його попереднього статусу платника єдиного податку та включення до реєстру за наслідками скасування у судовому порядку як протиправного рішення контролюючого органу про виключення з реєстру платників єдиного податку.
Обираючи належний та ефективний спосіб захисту прав позивача, колегія суддів вважає за необхідне зобов'язати відповідача поновити реєстрацію Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) платником єдиного податку з 01.01.2025 року шляхом включення до Реєстру платників єдиного податку.
Таким чином, буде відновлено правове становище позивача, як платника податків, до анулювання реєстрації платника єдиного податку за рішенням відповідача від 29.04.2025 року № 0/19915/2413.
Завданням адміністративного суду є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень та їх відповідності правовим актам вищої юридичної сили. Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Тому завданням адміністративного суду є саме контроль за легітимністю прийняття рішень.
Такий висновок суду узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 10.09.2019 у справі №818/985/18 та від 26.12.2019 у справі №810/637/18.
Переглянувши рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що при прийнятті рішення, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Інші доводи апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції не спростовують.
Ухвалюючи це судове рішення, колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України (п. 58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За змістом частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв'язку з чим підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.01.2026 по справі № 520/25524/25 залишити без змін .
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя-доповідач В.В. Катунов
Судді З.Г. Подобайло І.М. Ральченко