24 квітня 2026 р. Справа № 520/30999/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Русанової В.Б.,
Суддів: П'янової Я.В. , Бегунца А.О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.01.2026 (головуючий суддя І інстанції: Бабаєв А.І.) у справі №520/30999/25
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернулася з позовом, в якому просила суд:
- визнати протиправними дії ГУПФУ в Харківській області в здійсненні нарахування пенсії;
- зобов'язати ГУПФУ в Харківській області здійснити повторний розгляд заяви ОСОБА_1 щодо переведення з пенсії за віком на пенсію у зв'язку з втратою годувальника з урахуванням додатково наданих документів.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 19.01.2026 задоволено частково позов.
Визнано протиправним та скасовано рішення ГУПФУ в Харківській області від 17.04.2025 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії в разі втрати годувальника.
Зобов'язано ГУПФУ в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15.04.2025 про призначення пенсії в разі втрати годувальника, з урахуванням висновків суду.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
ГУПФУ в Харківській області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення даної справи, просило скасувати таке рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування вимог скарги посилається на те, що в порушення вимог Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 №3-1 (далі по тексту - Порядок №3-1) позивачем не надано документ, який підтверджує перебування непрацездатних членів сім'ї на утриманні померлого годувальника, передбачений п.13, а саме: відомості про проживання (разом з годувальником за однією адресою) або рішення суду про встановлення факту перебування непрацездатного члена сім'ї на утриманні померлого годувальника.
Відтак, вважає, що відсутні підстави призначення пенсії в разі втрати годувальника ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Крім того, посилається на дискреційні повноваження пенсійного органу щодо призначення та виплати пенсії.
Позивач не подав відзив на апеляційну скаргу.
Відповідно до ч.1 ст.308, п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач є людиною похилого віку (67 років), з 29.09.2014 перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію за віком за Законом України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 № 1058-IV .
З 1979 по 2022 рік перебувала у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що вбачається з свідоцтва про укладення шлюбу, свідотцва про смерть.
15.04.2025 позивач звернулася до відповідача із заявою про призначення пенсії в разі втрати годувальника за померлого чоловіка ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 17.04.2025 відмовлено позивачу у призначенні пенсії в разі втрати годувальника.
Підставою відмови зазначено, що в переліку документів для призначення пенсії відповідно до Порядку №3-1 відсутній документ, який підтверджує перебування непрацездатних членів сім'ї на утриманні померлого годувальника, передбачений пунктом 13 цього розділу, а саме: відомості про проживання (разом з годувальником за однією адресою) або рішення суду про встановлення факту перебування непрацездатного члена сім'ї на утриманні померлого годувальника, а тому підстави для призначення пенсії ОСОБА_1 в разі втрати годувальника за ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , відсутні.
Позивач, вважаючи, що відповідачем допущено протиправні дії щодо відмови у здійсненні нарахування пенсії, звернулася з позовом до суду.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з протиправності рішення відповідача від 17.04.2025 про відмову позивачу у призначенні пенсії в разі втрати годувальника.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених ст.308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбаченим законом.
Відповідно до п.6 ч.1 ст.92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду визначені Законом України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 р. № 1058-IV (далі по тексту - Закон № 1058-IV).
Частиною 1 ст.9 Закону №1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:
1) пенсія за віком;
2) пенсія по інвалідності;
3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно п.1 ч.2 ст.8 Закону № 1058-IV встановлено, що право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи, мають зокрема громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Відповідно до ч.1,ч.2 ст.36 Закону № 1058-IV пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), та непрацездатним членам сім'ї особи, якій відповідно до Закону України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин" надано правовий статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.
Члени сім'ї, які мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника: 1) чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли віку 65 років, або пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.
Згідно ч.3 ст.36 Закону №1058-IV до членів сім'ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони:1) були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
Члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до ст.45 Закону №1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Відповідно до п.3 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 30 січня 2007 року № 3-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 02 березня 2023 року № 10-1) до заяви про призначення пенсії в разі втрати годувальника додаються документи про перебування на утриманні непрацездатних членів сім'ї приймаються, а саме відомості про проживання (разом з годувальником за однією адресою), або інші документи, видані відповідно до чинного законодавства за місцем проживання особи, зокрема органом місцевого самоврядування, що підтверджують такий факт; рішення суду про встановлення факту перебування непрацездатного члена сім'ї на утриманні померлого годувальника.
Судом встановлено, що позивач, яка є пенсіонером за віком, звернулася до відповідача із заявою про призначення пенсії в разі втрати годувальника за померлого чоловіка ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Підставою відмови позивачу у призначенні пенсії в разі втрати годувальника зазначено не надання документу, який підтверджує перебування непрацездатних членів сім'ї на утриманні померлого годувальника, передбачений пунктом 13 цього розділу, а саме: відомості про проживання (разом з годувальником за однією адресою) або рішення суду про встановлення факту перебування непрацездатного члена сім'ї на утриманні померлого годувальника.
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що зазначені обставини не є безумовною підставою відмови у призначенні пенсії у зв'язку із втратою годувальника.
Відповідно до п. 11 Порядку 3-2 днем звернення за призначенням пенсії є день подання до органу, що призначає пенсію, заяви про призначення пенсії з усіма необхідними для вирішення цього питання документами, а в разі пересилання заяви і документів поштою - дата їх відправлення уповноваженим органом (структурним підрозділом).
Якщо заява про призначення пенсії в разі втрати годувальника членом сім'ї померлого пенсіонера подається через вебпортал або засобами Порталу Дія, днем звернення за призначенням пенсії вважається дата реєстрації на вебпорталі або засобами Порталу Дія заяви разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів).
У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, заявнику (посадовій особі уповноваженого органу (структурного підрозділу)) роз'яснюється, які документи необхідно подати додатково. При поданні цих документів до закінчення тримісячного строку з дня отримання роз'яснення днем звернення за призначенням пенсії вважається день подання заяви або дата відправлення документів уповноваженим органом (структурним підрозділом) поштою, або дата реєстрації заяви на вебпорталі або засобами Порталу Дія.
Згідно п.1,п.2 розділу ІІІ Порядку № 3-1 уповноважений орган (структурний підрозділ) у 10-денний строк з дня одержання заяви про призначення пенсії оформляє всі необхідні документи і подання про призначення пенсії і направляє до органу, що призначає пенсії.
Уповноважений орган (структурний підрозділ) надає допомогу особі в одержанні необхідних для призначення пенсії документів.
У разі якщо підготовлено не всі необхідні документи для призначення пенсії, то подаються наявні, а документи, яких не вистачає, подаються додатково.
Відповідно до ч.5 ст.45 Закону № 1058 документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника територіального органу Пенсійного фонду України на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.
Право вимагати від фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк або подання додаткових документів має застосовуватися органом Пенсійного фонду з урахуванням п.1 ст.7 Закону, згідно з яким загальнообов'язкове державне пенсійне страхування здійснюється за принципом гласності, прозорості та доступності діяльності Пенсійного фонду.
Тобто, у разі можливості усунення недоліків у поданих документах, орган Пенсійного фонду має повідомити про це зацікавлену особу та зажадати такого усунення, а не відмовляти одразу з формальних підстав.
Відмова у призначенні пенсії повинна свідчити про відсутність у особи відповідного права, бути остаточно. на час розгляду відповідного звернення компетентного органу.
Як вірно встановлено судом підставою відмови у призначенні пенсії по втраті годувальника слугувало відсутність відомостей про проживання (разом з годувальником за однією адресою).
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не доведено повідомлення позивача про необхідність дооформлення ним документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, шляхом надання відповідної розписки із зазначенням переліку відсутніх документів.
Окрім того, відповідачем не було доведено вчинення ним дій, спрямованих на отримання додаткових документів, на підставі яких можливо було б підтвердити проживання позивача з годувальником за однією адресою.
Позивачка зазначила, що місце реєстрації її та чоловіка були відмінними, проте в підтвердження спільного проживання із чоловіком надала декларації із лікарем, який надає первинну медичну допомогу укладеними нею та її чоловіком, в яких зазначена одна адреса фактичного місця проживання, акти про фактичне місце проживання.
При цьому, як обгрунтовано зауважено судом першої інстанції, відповідачем не здійснено жодних дій, спрямованих на уточнення необхідних відомостей, отримання додаткових документів, на підставі яких можливо було б підтвердити проживання позивача разом з годувальником , та не роз'яснено позивачу можливість подання додаткових документів впродовж трьох місяців. Вказане дає підстави вважати, що надані позивачкою документи є достатніми для підтвердження факту сумісного проживання разом із годувальником, а тому останній протиправно відмовлено у переведенні на пенсію у зв'язку з втратою годувальника з підстави не підтвердження цього факту.
Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.01.2026 у справі №520/30999/25 в частині задоволення позову залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя В.Б. Русанова
Судді Я.В. П'янова А.О. Бегунц