Справа № 752/2836/25
Провадження № 1-кс/752/3368/26
23 квітня 2026 року м. Київ
Голосіївський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022000000000966 від 30 вересня 2022 року, за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 289, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 298 , ч. 2 ст. 189 КК України,
за участю прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_5 ,
перекладача ОСОБА_6 ,
встановив:
Голосіївським районним судом міста Києва здійснюється підготовче судове провадження у вищевказаному кримінальному провадженні.
Обвинувачений заявив відвід від участі у кримінальному провадженні головуючої судді ОСОБА_7 , мотивуючи тим, що суддя порушує його права, ігнорує клопотання, безпідставно, на його думку, відмовила у колегіальному розгляду справи, не прийняла відмову від захисника, продовжує судове провадження проти його волі, визначила непомірний розмір застави в якості запобіжного заходу, що викликає сумніви у неупередженості судді.
Захисник підтримав обвинуваченого.
Прокурор заперечив проти задоволення заяви, мотивуючи тим, що підстави для відводу є надуманими.
Заслухавши пояснення учасників, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви про відвід, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 75 КПК України суддя не може брати участь у кримінальному провадженні:
1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім'ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача;
2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник;
3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім'ї заінтересовані в результатах провадження;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості;
5) у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.
Відповідно до ст. 80 КПК України за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, суддя зобов'язаний заявити самовідвід.
За цими ж підставами йому може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у кримінальному провадженні.
Заяви про відвід під час досудового розслідування подаються одразу після встановлення підстав для такого відводу. Заяви про відвід під час судового провадження подаються до початку судового розгляду. Подання заяви про відвід після початку судового розгляду допускається лише у випадках, якщо підстава для відводу стала відома після початку судового розгляду.
Відвід повинен бути вмотивованим.
Відповідно до ст. 81 КПК України у разі заявлення відводу слідчому судді або судді, який здійснює судове провадження одноособово, його розглядає інший суддя цього ж суду, визначений у порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу. У разі заявлення відводу одному, кільком або всім суддям, які здійснюють судове провадження колегіально, його розглядає цей же склад суду.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно зі ст. 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя зобов'язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства; дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.
Приймаючи присягу, суддя бере на себе зобов'язання, зокрема, безсторонньо, неупереджено та незалежно здійснювати правосуддя.
Підходи до встановлення наявності упередженості та безсторонності суддів викладені у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема в рішенні у справі «Мироненко та Мартиненко проти України». У пунктах 66, 67 цього рішення вказано, що згідно з усталеною практикою Суду наявність безсторонності має визначатися, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. За суб'єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, такі природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім. Особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного. Згідно з усталеною практикою Суду застосування одного із цих критеріїв (підходів) або обох залежить від конкретних обставин, пов'язаних зі спірною поведінкою судді.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 3 травня 2007 року у справі «Бочан проти України» вказав, що Суд далі нагадує, що «безсторонність», в сенсі пункту 1 статті 6, має визначатися відповідно до суб'єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто жоден із членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об'єктивного критерію - тобто чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу.
Статтею 15 Кодексу суддівської етики передбачено, що неупереджений розгляд справ є основним обов'язком судді. Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством, у разі наявності упередженості щодо одного з учасників процесу, а також у випадку, якщо судді з його власних джерел стали відомі докази чи факти, які можуть вплинути на результат розгляду справи. Суддя не повинен зловживати правом на самовідвід. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи у разі неможливості ухвалення ним об'єктивного рішення у справі.
З огляду на вищевказані норми для відводу судді необхідно обґрунтувати наявність обставин, які об'єктивно вказують на упередженість судді.
Як убачається зі змісту заяви, обвинувачений не зазначив підстав, передбачених пунктами 1-3, п. 5 ч. 1 ст. 75 КПК України, які би безумовно виключали участь судді ОСОБА_7 у даному кримінальному провадженні.
При цьому о бставини, на які обвинувачений послалася як на підставу відводу, не викликають обґрунтованих сумнівів у неупередженості судді.
Так, за суб'єктивним критерієм сторона захисту не надала доказів наявності особистої упередженості судді ОСОБА_7 у даному кримінальному провадженні.
Щодо об'єктивного критерію, то сама по собі незгода сторони захисту з процесуальними рішеннями не свідчить про упередженість та небезсторонність судді ОСОБА_7 , а тому не може бути підставою для її відводу.
У випадку незгоди з рішеннями судді, ухваленими в межах даного кримінального провадження, учасники не позбавлені можливості оскаржити їх чи подати на них заперечення до судів вищої інстанції у встановленому процесуальним законом порядку.
Враховуючи викладене, заява про відвід задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 75, 80, 81, 369, 372, 376 КПК України, суд
постановив:
Відмовити у задоволенні заяви обвинуваченого ОСОБА_3 про відвід судді ОСОБА_7 від участі у кримінальному провадженні.
Ухвала окремому оскарженню не підлягає.
Суддя: ОСОБА_1