Справа №403/269/19 провадження № 2/403/63/26
15 квітня 2026 року с-ще Устинівка
Устинівський районний суд Кіровоградської області в складі:
головуючого судді Атаманової С.Ю.,
при секретарі судового засідання Карпяк Л.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Устинівка в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділення частки земельної ділянки,
І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про виділення їй, як позивачу, 3/4 частки земельної ділянки площею 9,4718 га, кадастровий номер: 3525882300:02:000:0255, розташованої на території Димитровської сільської ради Устинівського району Кіровоградської області, що становить 71038,5 кв.м. відповідно до першого варіанту виділу, визначеного висновком експерта №05/19 від 12 квітня 2019 року за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи, проведеної на замовлення позивача. Заявлена вимога обгрунтована тим, що позивач по справі на підставі свідоцтв про право на спадщину за законом від 20 березня 2017 року успадкувала після смерті своєї матері ОСОБА_3 1/2 земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 9,4718 га, кадастровий номер: 3525882300:02:000:0255 та після смерті своєї баби ОСОБА_4 - 1/4 частини зазначеної земельної ділянки. Іншим спадкоємцем 1/2 частини цієї ж земельної ділянки є відповідач ОСОБА_2 , яка є дочкою ОСОБА_4 .. Маючи намір самостійно користуватися та розпоряджатися належною їй частиною земельної ділянки, позивач зверталась до відповідача з проханням укласти договір про поділ земельної ділянки, однак відповіді не отримала. Враховуючи викладене, позивач вважає наявними підстави для виділу їй 3/4 частки земельної ділянки, що відповідає 71038,5 кв.м., згідно із варіантом №1, запропонованим експертом за результатами проведення земельно-технічної експертизи.
Відповідач по справі ОСОБА_2 відзиву на позовну заяву ОСОБА_1 разом з доданими до нього письмовими доказами на обгрунтування своїх заперечень проти позову та розміру судових витрат у встановлений судом строк не подала.
Згідно з письмовим поясненням від 14 грудня 2019 року та від 29 вересня 2020 року, наданого в приміщенні Печорського міського суду Республіки Комі (в порядку виконання доручення Устинівського районного суду Кіровоградської області від 02 липня 2019 року про надання правової допомоги) відповідач ОСОБА_2 не погодилась на виділ позивачу частини земельної ділянки, вказаної у позові, з огляду на порушення правил черговості спадкування, внаслідок чого поділ земельної ділянки є неправомірним. Позивач не мала законних прав отримати після смерті своєї матері ОСОБА_3 у спадщину частину земельної ділянки, оскільки остання померла раніше, ніж її мати - ОСОБА_4 , єдиним спадкоємцем якої першої черги є відповідач, як її дочка (а.с.103, 244-245 т.1).
ІІ. Заяви та клопотання.
23 вересня 2020 року позивачем ОСОБА_1 подана заява про розгляд справи за її відсутності (а.с.169 т.1).
15 січня 2021 року позивачем ОСОБА_1 подана заява про відкладення розгляду справи на іншу дату (а.с.233 т.1).
Згідно із заявою від 16 лютого 2021 року позивач ОСОБА_1 прохала суд розглянути справу без її участі (а.с.1 т.2).
11 червня 2021 року позивачем подана заява про розгляд справи без її участі (а.с.82 т.2).
10 серпня 2021 року позивачем подана заява про розгляд цивільної справи без її участі (а.с.111 т.2).
17 лютого 2026 року представником позивача - адвокатом Примаковою Д.В. подана заява про проведення підготовчого засідання 18 лютого 2026 року за відсутності позивача на підставі раніше поданих документів (а.с.176 т.2).
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Примакова Д.В. згідно письмових заяв від 30 березня та від 15 квітня 2026 року прохала суд провести судове засідання по розгляду справи без її участі та участі позивача та задоволити позов в повному обсязі заявлених вимог (а.с.194, 203 т.2).
13 грудня 2019 року відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні Печорського міського суду Республіки Комі (в порядку виконання доручення Устинівського районного суду Кіровоградської області від 02 липня 2019 року про надання правової допомоги) позов ОСОБА_1 не визнала з тих підстав, що вона є єдиним спадкоємцем за законом після смерті своєї матері ОСОБА_4 , а всі документи про спадкування позивачем земельної ділянки є фіктивними або такими, що були отримані незаконним шляхом з порушенням черговості спадкування (а.с.101-102 т.1).
Згідно з клопотанням від 29 вересня 2020 року відповідач ОСОБА_2 прохала суд витребувати письмові докази щодо спадкування земельної ділянки з кадастровим номером: 3525882300:02:000:0255, а також отримати пояснення від позивача з приводу цих обставин (а.с.246 т.1).
Інших заяв та клопотань від відповідача по справі ОСОБА_2 в порядку ст.ст.43, 84, 183 ЦПК України, в тому числі, про розгляд справи за її відсутності чи відкладення судового розгляду, на дату проведення судового засідання не надходило.
ІІІ. Процесуальні дії у справі.
Ухвалою судді Годованця І.А. від 31 травня 2019 року позовна заява прийнята до розгляду з відкриттям провадження у справі та призначенням підготовчого засідання (а.с.53 т.1).
Ухвалою суду від 02 липня 2019 року задоволено заяву позивача ОСОБА_1 про звернення до компетентного органу російської федерації із дорученням про надання правової допомоги, провадження у цивільній справі зупинено до подання письмових документів на виконання цього судового доручення (а.с.60-61 т.1).
Ухвалою суду від 02 липня 2019 року цивільну справу призначено до судового розгляду по суті за правилами позовного провадження (а.с.66 т.1).
Ухвалою суду від 02 серпня 2019 року поновлено провадження у справі для усунення недоліків щодо перекладу письмових документів (а.с.75-75а т.1).
Ухвалою суду від 31 березня 2020 року постановлено провести судовий розгляд цивільної справи за участю відповідача ОСОБА_2 в режимі відеоконференції (а.с.112-113 т.1).
Ухвалою від 11 вересня 2020 року цивільну справу прийнято до провадження суддею Атамановою С.Ю. та визначено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження (а.с.151-154 т.1).
Ухвалою суду від 11 вересня 2020 року постановлено звернутись до компетентного органу (суду) російської федерації з судовим дорученням про надання правової допомоги для вчинення процесуальних дій (а.с.155-158 т.1).
Ухвалою суду від 17 лютого 2021 року поновлено провадження у справі з огляду на надходження повідомлення про виконання доручення суду (а.с.2-3 т.2).
Ухвалою суду від 17 лютого 2021 року визнано обов'язковою явку позивача ОСОБА_1 для дачі особистих пояснень та відкладено підготовче засідання на інші дату та час (а.с.5-7 т.2).
Ухвалою суду від 12 травня 2021 року витребувано від державного нотаріуса Бобринецької державної нотаріальної контори Кіровоградської області Дроздової О.П. копії спадкових справ, заведених на майно ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , та у зв'язку з цим оголошено перерву в підготовчому засіданні (а.с.21-22 т.2).
Ухвалою суду від 14 червня 2021 року витребувано від Державного нотаріального архіву в Кіровоградській області копію спадкової справи, заведеної на майно померлої ОСОБА_3 , та у зв'язку з цим оголошено перерву в підготовчому засіданні (а.с.85-86 т.2).
Ухвалою від 26 листопада 2025 року цивільну справу прийнято до провадження суддею Атамановою С.Ю. та призначено підготовче засідання у справі (а.с.148 т.2).
Ухвалою суду від 18 лютого 2026 року провадження у справі закрито та призначено судове засідання для розгляду справи по суті за правилами загального позовного провадження (а.с.178 т.2).
ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер гр-н ОСОБА_5 , якому за життя на підставі Державного акту на право приватної власності на землю (серія ІІІ-КР №010180) належала на праві власності земельна ділянка площею 9,47 га, кадастровий номер: 3525882300:02:000:0255 (а.с.48 зворот, 55, 74 т.2).
За життя гр-ном ОСОБА_5 заповіт не складався, що підтверджується інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (а.с.54 т.2).
ІНФОРМАЦІЯ_2 померла гр-нка ОСОБА_4 , яка була дружиною ОСОБА_5 (а.с.38 зворот, 43 т.2).
На час смерті разом з ОСОБА_4 проживала її онука ОСОБА_1 , що підтверджується довідкою №1343, виданою 26 жовтня 2015 року Димитровською сільською ради Устинівського району Кіровоградської області. Заповіт від імені ОСОБА_4 не посвідчувався (а.с.40 зворот т.2).
Матір'ю позивача по справі ОСОБА_1 згідно зі свідоцтвом про її народження є гр-нка ОСОБА_3 (а.с.46 зворот т.2).
05 березня 2011 року позивачем було зареєстровано шлюб із гр-ном ОСОБА_6 , внаслідок чого її прізвище змінилось із « ОСОБА_7 » на « ОСОБА_8 »(а.с.47 т.2).
Мати позивача - гр-нка ОСОБА_3 , яка є дочкою ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , померла ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.45 зворот, 46, т.2).
Відповідач по справі ОСОБА_2 також є дочкою ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про її народження серії НОМЕР_1 (а.с.41 зворот т.2).
Прізвище відповідача змінилось з « ОСОБА_7 » на « ОСОБА_9 » внаслідок реєстрації нею 28 жовтня 1995 року шлюбу з гр-ном ОСОБА_10 (а.с.41 т.2).
Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку за №НВ-3504194762017 від 11 квітня 2017 року державна реєстрація земельної ділянки площею 9,4718 з кадастровим номером: 3525882300:02:000:0255 була проведена 19 червня 2015 року (а.с.38 т.1).
16 червня 2014 року відповідачем ОСОБА_2 до Бобринецької державної нотаріальної контори Кіровоградської області подана заява про прийняття нею спадщини після смерті матері ОСОБА_4 із зазначенням про відсутність інших спадкоємців (а.с.38 т.2).
20 березня 2017 року позивачем ОСОБА_1 до Бобринецької державної нотаріальної контори Кіровоградської області подана заява про прийняття нею спадщини після смерті баби ОСОБА_4 , яка складається з 1/2 частки земельної ділянки № НОМЕР_2 площею 9,4718 га, кадастровий номер 3525882300:02:000:0255 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, належної померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 , спадкоємицею якого на 1/2 частку була його дружина ОСОБА_4 , яка спадщину прийняла, але не оформила своїх спадкових прав (а.с.50 т.2).
20 березня 2017 року позивачем ОСОБА_1 до Бобринецької державної нотаріальної контори Кіровоградської області подана заява про прийняття нею спадщини після смерті матері ОСОБА_3 , яка складається з 1/2 частки земельної ділянки № НОМЕР_2 площею 9,4718 га, кадастровий номер 3525882300:02:000:0255 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, належної померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 , спадкоємицею якого на 1/2 частку була його дочка ОСОБА_3 , яка спадщину прийняла, але не оформила своїх спадкових прав (а.с.93 т.2).
20 березня 2017 року державним нотаріусом Бобринецької державної нотаріальної контори Кіровоградської області Дроздовою О.П. позивачу ОСОБА_1 видано свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/2 частку земельної ділянки № НОМЕР_2 площею 9,4718 га, кадастровий номер 3525882300:02:000:0255 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, належної померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 , спадкоємицею якого на 1/2 частку була його дочка ОСОБА_3 , яка спадщину прийняла, але не оформила своїх спадкових прав, на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-КР №010180, виданого 30 березня 2002 року Устинівською районною державною адміністрацією Кіровоградської області та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №224/170 (а.с.35 т.1, 106 т.2).
20 березня 2017 року державним нотаріусом Бобринецької державної нотаріальної контори Кіровоградської області Дроздовою О.П. позивачу ОСОБА_1 видано свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/4 частку земельної ділянки площею 9,4718 га, кадастровий номер 3525882300:02:000:0255 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, належної померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 , спадкоємицею якого на 1/2 частку була його дружина ОСОБА_4 , яка спадщину прийняла, але не оформила своїх спадкових прав, на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-КР №010180, виданого 30 березня 2002 року Устинівською районною державною адміністрацією Кіровоградської області та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №224/170. Одночасно в свідоцтві зазначено, що спадкоємцями майна ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , є її рідна онука ОСОБА_1 та дочка ОСОБА_2 (а.с.34 т.1, а.с.78 т.2).
Відомостей про інших спадкоємців, які б звернулись до нотаріуса із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 та ОСОБА_4 матеріали заведених після їх смерті спадкових справ №131-2014 та №317-2017 не містять (а.с.36-80, 92-107 т.2).
Згідно з інформацією, наданою завідувачем Бобринецької державної нотаріальної контори Кіровоградської області за №285/01-16 від 06 червня 2021 року, спадкова справа після смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , не заводилась (а.с.35 т.2).
Як вбачається із витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень, 20 березня 2017 року проведена державна реєстрація права власності ОСОБА_1 на 3/4 земельної ділянки площею 9,4718 га з кадастровим номером 3525882300:02:000:0255,розташованої на території Димитровської сільської ради Устинівського району Кіровоградської області. Вид спільної власності - спільна часткова (а.с.36 т.1).
Відповідно до висновку експерта №05/19 від 12 квітня 2019 року, складеного за результатами проведення судової земельної-технічної експертизи, щодо варіантів виділу земельної ділянки площею 9,4718 га з кадастровим номером 3525882300:02:000:0255, розташованої на території Дмитровської сільської ради, у відповідності до ідеальної частки співвласника ОСОБА_1 , визначено два найбільш раціональні варіанти виділу вказаної вище земельної ділянки а саме: по першому варіанту - співвласнику ОСОБА_1 з часткою 3/4 пропонується виділити земельну ділянку площею 71038,5 кв.м; в'їзд на виділену ділянку з польової дороги; межа, що відокремлює виділену земельну ділянку, обмежена поворотними точками «1-2-3-4-5-6-12-11-1» та проходить наступним чином: від точки «1» до точки «2» довжиною 328,33 м.; поворот праворуч з точки «2» до точки «3» довжиною 35,71 м; з точки «3» до точки «4» довжиною 157,73 м.; з точки «4» до точки «5» довжиною 51,61 м; з точки «5» до точки «6» довжиною 66,84 м; поворот праворуч з точки «6» до точки «12» довжиною 244,19 м; поворот праворуч з точки «12» до точки «11» довжиною 122,29 м; з точки «11» до точки «1» довжиною 305,33 м (додаток 6); по другому варіанту - співвласнику ОСОБА_1 з часткою 3/4 пропонується виділити земельну ділянку площею 71038,5 кв.м; в'їзд на виділену ділянку з польової дороги; межа, що відокремлює виділену земельну ділянку, обмежена поворотними точками «3-4-5-6-8-9-10-11-12-3» та проходить наступним чином: від точки «3» до точки «4» довжиною 157,73 м.; з точки «4» до точки «5» довжиною 51,61 м; з точки «5» до точки «6» довжиною 66,84 м.; з точки «6» до точки «7» довжиною 53,60 м; з точки «7» до точки «8» довжиною 53,58 м; з точки «8» до точки «9» довжиною 34,96 м.; поворот праворуч з точки «9» до точки «10» довжиною 231,35 м; поворот праворуч з точки «10» до точки «11» довжиною 216,68 м; з точки «11» до точки «12» довжиною 94,39 м; поворот праворуч з точки «12» до точки «3» довжиною 212,89 м (додаток 7) (а.с.23-32 т.1).
V. Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.
Виконуючи приписи ч.1 ст.264, ч.4 ст.265 ЦПК України та даючи мотивовану оцінку аргументам, наведеним учасниками судового процесу, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, в тому числі вирішуючи питання про те, чи було порушено право позивача, за захистом якого вона звернулась до суду, а також доказам, якими вони підтверджуються, зазначаючи норми права, які були застосовані судом та мотиви їх застосування, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
За змістом ч.1 ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ст.ст.15, 16 Цивільного кодексу України, далі - ЦК України).
Предметом спору у цій справі є виділ у натурі частки майна - земельної ділянки, що належить сторонам на праві спільної часткової власності.
Відповідно до ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Поняття, зміст права власності та його здійснення закріплено у ст.ст.316, 317, 319 ЦК України, аналіз яких свідчить, що право власності має абсолютний характер, його зміст становлять правомочності власника з володіння, користування і розпорядження належним йому майном. Забезпечуючи всім власникам рівні умови здійснення своїх прав, держава гарантує власнику захист від порушень його права власності з боку будь-яких осіб.
За загальним правилом власник самостійно користується, володіє та розпоряджається своїм майном.
При цьому володіння та розпорядження об'єктом спільної власності (часткової чи сумісної) має свої особливості.
Згідно зі ст.355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно), тобто право спільної власності - це право власності кількох суб'єктів на один об'єкт.
Відповідно до ст.356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Право спільної часткової власності - це право двох або більше осіб за своїм розсудом володіти, користуватися і розпоряджатися належним їм у певних частках майном, яке складає єдине ціле.
Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою у праві власності на спільне майно в цілому. Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними процентами від цілого чи у дробовому вираженні. У постанові від 12 грудня 2018 року у справі №442/7505/14-ц Верховний Суд виснував, що спільна часткова власність є специфічною конструкцією, оскільки існує: (а) множинність суб'єктів… Спільна часткова власність завжди відзначається множинністю суб'єктів та єдністю об'єкта. Декільком учасникам спільної часткової власності завжди належить певна сукупність майна. Причому право спільної часткової власності може стосуватися як подільних/ неподільних речей, так і майнових прав та обов'язків.
Згідно з ч.ч.1-3 ст.358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Відповідно до ст.364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (ч.2 ст.183 цього Кодексу) співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання.
За змістом наведених норм виділ частки зі спільного майна - це перехід частини цього майна у власність учасника спільної власності пропорційно, за загальним правилом, розміру його частки у праві спільної власності та припинення права спільної часткової власності на відповідне майно. Шляхом виділу частки у майні припиняється спільна часткова власність, і особа стає власником виокремленого майна.
Відповідно до ст.79 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) земельна ділянка -це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
Відповідно до ч.1 ст.86 ЗК України земельна ділянка може знаходитись у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність).
Право спільної часткової власності на земельну ділянку виникає при прийнятті спадщини на земельну ділянку (пункт «в» ч.1 ст.87 Земельного кодексу України).
Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.88 Земельного кодексу України володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюється за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку. Учасник спільної часткової власності має право вимагати виділення належної йому частки із складу земельної ділянки як окремо, так і разом з іншими учасниками, які вимагають виділення, а у разі неможливості виділення частки - вимагати відповідної компенсації.
Відповідно до правового висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 12 грудня 2025 року у справі №760/9152/15, юридичне значення виділу частки полягає у тому, що учасник отримує в натурі майно, яке відповідає його частці, як самостійний об'єкт. Отже, виділ частки передбачає виокремлення частини об'єкта у самостійний об'єкт.
Частка, яка виділяється, повинна бути саме окремим об'єктом нерухомого майна, як і частка, яка залишається в іншого власника (власників), у розумінні ст.181 ЦК України. Внаслідок виділу частки з нерухомого майна утворюється два самостійних об'єкта майна.
Отже, у спорах про поділ (виділ частки) в натурі учасникам спільної часткової власності може бути виділено відокремлену частину нерухомого майна, яка відповідає розміру їх частки у праві власності. Якщо виділ (поділ) можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною розмірів ідеальних часток і стягненням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилася.
За змістом правового висновку, викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 квітня 2025 року у справі №357/3145/20, у разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації… При цьому, вирішуючи питання поділу спільного майна або виділення частки з нього, суди повинні пам'ятати, що визначальним для цього є не усталений співвласниками порядок користування нерухомим майном, а розмір їх часток та технічна можливість його поділу відповідно до цих часток.
Подільною є річ, яку можна поділити без втрати її цільового призначення (ч.1 ст.183 ЦК України).
Згідно з ч.3 ст.14 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі поділу об'єкта нерухомого майна або виділу з нього частки відповідний розділ Державного реєстру прав та реєстраційна справа закриваються, а реєстраційний номер цього об'єкта скасовується. На кожний новостворений об'єкт нерухомого майна відкривається новий розділ Державного реєстру прав та формується нова реєстраційна справа, а також присвоюється новий реєстраційний номер кожному з таких об'єктів.
Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. За змістом ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З досліджених судом письмових доказів встановлено, що позивачу ОСОБА_1 належить 3/4 частки у праві спільної часткової власності на земельну ділянку площею 9,4718 га, кадастровий номер 3525882300:02:000:0255 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Водночас 1/4 частка у праві спільної часткової власності на земельну ділянку з площею 9,4718 га, кадастровий номер 3525882300:02:000:0255 належить відповідачу ОСОБА_2 , як спадкоємцю першої черги за законом (дочка) після смерті ОСОБА_4 , яка свідоцтва про право на спадщину за законом не отримувала. Відповідно до ч.3 ст.1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину. Верховний Суд у постанові від 31 серпня 2020 року у справі №350/1850/17 виснував, що «факт того, що Особа 6 за життя не оформив свого права на спадкове майно після смерті матері, не має правового значення для вирішення питання щодо наявності права на це майно у його спадкоємців, оскільки відповідно до ч.3 ст.1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину». Отже, до складу спадщини, яка відкрилась після смерті матері позивача - ОСОБА_3 , входить право на 1/2 частину земельної ділянки площею 9,4718 га, кадастровий номер 3525882300:02:000:0255 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яку мати позивача успадкувала після смерті свого батька ОСОБА_5 , не оформивши спадкових прав на неї, а до складу спадщини, яка відкрилась після смерті баби позивача - ОСОБА_4 , входить право на 1/4 частину цієї ж земельної ділянки, яку баба позивача успадкувала після смерті свого чоловіка ОСОБА_5 , але не оформила своїх прав на це спадкове майно.
У постанові Верховного Суду від 20 травня 2020 року в справі №303/6974/16 зазначено, що спадкоємець є власником спадщини з часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку.
Судом встановлено, що позивач по справі ОСОБА_1 набула в порядку спадкування право на спадкове майно після смерті своєї матері ОСОБА_3 та баби ОСОБА_4 , а саме: на 3/4 частки у праві спільної часткової власності на земельну ділянку площею 9,4718 га, кадастровий номер 3525882300:02:000:0255, що підтверджується виданими їй свідоцтвами про право на спадщину за законом та інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Згідно з ч.2 ст.1278 ЦК України кожен із спадкоємців має право на виділ його частки в натурі.
Відповідно до правового висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 02 лютого 2024 року у справі №524/8320/21, спадщина належить спадкоємцям, які прийняли її на праві спільної часткової власності (ч.4 ст.355 ЦК України), а тому при її поділі застосовуються правила передбачені в главі 26 ЦК України, які регулюють відносини спільної часткової власності. Якщо згоди про поділ спадщини досягти не вдалося, то поділ провадиться в судовому порядку відповідно до часток, які належать кожному із спадкоємців за законом або за заповітом. Вирішення судового спору щодо поділу спадкового майна не залежить від отримання спадкоємцями свідоцтва про право на спадщину.
З огляду на викладене, судом встановлено, що між сторонами по справі дійсно існує спір щодо виділу позивачу ОСОБА_1 у натурі частини спірної земельної ділянки площею 9,4718 га, кадастровий номер 3525882300:02:000:0255, яка перебуває у спільній частковій власності сторін по справі, з огляду на заперечення відповідачем самого факту належності позивача до кола спадкоємців.
Зі змісту дослідженого судом висновку експерта №05/19 від 12 квітня 2019 року, складеного за результатами проведення судової земельної-технічної експертизи, щодо варіантів виділу земельної ділянки площею 9,4718 га, кадастровий номер 3525882300:02:000:0255 вбачається наявність технічної можливості здійснити виділ позивачу частини цієї земельної ділянки відповідно до належної їй частки у праві спільної часткової власності на неї.
Визначений позивачем перший варіант виділу їй частини земельної ділянки, виходячи з якого вона прохає суд задоволити позов, відповідає розміру належної їй частки (3/4) у праві спільної часткової власності на спірну земельну ділянку, що виключає можливість порушення прав відповідача.
При цьому судом враховується, що під час розгляду справи судом не були встановлені обставини, які могли б свідчили про порушення прав відповідача у зв'язку з визначенням саме такого порядку виділу позивачу частини земельної ділянки, і наявність таких відповідачем не була доведена належними та допустими доказами.
Іншого (альтернативного) висновку експерта, яким були б запропоновані інші варіанти виділу частини земельної ділянки або обгрунтовано неможливість здійснення такого без шкоди для об'єкта права власності, відповідачем суду також надано не було.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що запропонований позивачем варіант виділу в натурі частини спірної земельної ділянки не становитиме непропорційне втручання у належне відповідачу ОСОБА_2 право на частку у спадщині після смерті матері ОСОБА_4 .. Наведені відповідачем ОСОБА_2 доводи щодо порушення черговості спадкування та відсутність у зв'язку з цим у позивача ОСОБА_1 права на частину земельної ділянки земельної ділянки площею 9,4718 га, кадастровий номер 3525882300:02:000:0255 не беруться судом до уваги при вирішенні спору, як необгрунтовані, оскільки правомірність набуття позивачем права на спадщину після смерті матері ОСОБА_3 та баби ОСОБА_4 не була спростована відповідачем у передбаченому законом порядку, зокрема, шляхом визнання недійсними в судовому порядку свідоцтв про право на спадщину, виданих позивачу 20 березня 2017 року.
Інші доводи відповідача також не спростовують висновків суду щодо можливості виділу позивачу ОСОБА_1 в натурі частини зазначеної вище земельної ділянки, що є належним способом захисту права позивача, як власника.
При цьому зазначення у поданій до суду позовній заяві прізвищ спадкодавців, як « ОСОБА_7 », з долученням до позову копій документів, з яких вбачається дійсність їх прізвища, як « ОСОБА_7 », не впливає на вирішення спору по суті, оскільки, як вбачається зі змісту позовної заяви, отримана позивачем спадщина стосується безпосередньо частини земельної ділянки площею 9,4718 га з кадастровим номером 3525882300:02:000:0255, яка за життя належала матері та бабі позивача по справі - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відповідно, що безпосередньо підтверджується матерілами спадкових справ, заведених після їх смерті.
Відповідно до ч.1 ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про те, що зазначені позивачем у позовній заяві обставини на обгрунтування поданого до відповідача позову стосуються саме правовідносин зі спадкування позивачем майна після смерті матері ОСОБА_3 та баби ОСОБА_4 , оскільки помилкове зазначення їх прізвищ у поданій до суду позовній заяві не може звільняти суд від обов'язку вирішення питань, передбачених ст.264 ЦПК України за достатності зібраних у справі доказів для встановлення дійсних правовідносин сторін.
На підставі викладеного, встановивши обставини, якими обґрунтовується позов, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, приходить до висновку про задоволення позову.
VI. Розподіл судових витрат.
Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
За змістом ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом майнового характеру, за який нею було сплачено судовий збір в розмірі 1670грн. 02 коп. (а.с.1).
З огляду на викладене, враховуючи задоволення судом позову, з відповідача по справі ОСОБА_2 підлягають стягненню на користь позивача по справі ОСОБА_1 грошові кошти по сплаті судового збору в розмірі 1670 грн. 02 коп., які були сплачені позивачем при подачі ним позову до суду та підтверджені належним письмовим доказом по справі.
Керуючись ст.ст.2, 3, 5, 12, 13, 76, 77, 81, 89, 95, 133, 141, 258, 259, 263, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділення частки земельної ділянки задоволити.
Виділити позивачу ОСОБА_11 із земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 9,4718 га, кадастровий номер: 3525882300:02:000:0255, розташованої на території Устинівської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області (до адміністративно-територіальної реформи - Димитровської сільської ради Устинівського району Кіровоградської області) у натурі, як окремий об'єкт нерухомого майна, 3/4 частки, що становить 71038,5 кв.м. відповідно до першого варіанту виділу, визначеного висновком експерта №05/19 від 12 квітня 2019 року за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи, згідно з яким межа, що відокремлює виділену земельну ділянку, обмежена поворотними точками «1-2-3-4-5-6-12-11-1» та проходить наступним чином (додаток 6): від точки «1» до точки «2» довжиною 328,33 м.; поворот праворуч з точки «2» до точки «3» довжиною 35,71 м; з точки «3» до точки «4» довжиною 157,73 м.; з точки «4» до точки «5» довжиною 51,61 м; з точки «5» до точки «6» довжиною 66,84 м; поворот праворуч з точки «6» до точки «12» довжиною 244,19 м; поворот праворуч з точки «12» до точки «11» довжиною 122,29 м; з точки «11» до точки «1» довжиною 305,33 м.
Припинити право спільної часткової власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 9,4718 га, кадастровий номер: 3525882300:02:000:0255, розташованої на території Устинівської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області (до адміністративно-територіальної реформи - Димитровської сільської ради Устинівського району Кіровоградської області).
Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в порядку розподілу судових витрат судовий збір, сплачений позивачем при подачі позову до суду, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, в розмірі 1670 грн. 02 коп. (одна тисяча шістсот сімдесят гривень дві копійки).
Повне ім'я та найменування учасників справи:
Позивач: ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса місця проживання, вказана в позовній заяві: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , адреса місця проживання, вказана в позовній заяві: АДРЕСА_2 республіка комі російська федерація, поштовий індекс 169600, реєстраційний номер облікової картки платника податків в позовній заяві не зазначений.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Кропивницького апеляційного суду шляхом подання протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складення) апеляційної скарги.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду
Повне рішення суду складено 24 квітня 2026 року.
Суддя С.Ю.Атаманова