Справа № 560/19274/25
іменем України
24 квітня 2026 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Блонського В.К. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування індивідуального акту,
Позивач звернувся в суд з позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просить:
1. Визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) № 986 від 06.10.2025 року «Про результати службового розслідування щодо знищення неброньованого автомобіля HMMWV», в частині, якою вирішено:
2. Встановити, що санітарний автофургон HMMWV М997 (МТД), військовий номер НОМЕР_2 в комплекті - знищений 07.08.2025р. під час евакуації поранених з позиції, в районі ведення бойових дій, в наслідок недбалого ставлення до військової служби та бойового наказу командира 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 № 1дск від 01.03.2025р. начальником медичної служби - начальником медичного пункту НОМЕР_3 механізованого батальйону в/ч НОМЕР_1 капітаном медичної служби ОСОБА_1 .
3. За порушення вимог cт. cт. 11, 16, 28 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України, яке виявилось у недодержані законодавства України, неналежне виконання службових обов'язків та бойового наказу командира в/ч НОМЕР_4 військової частини НОМЕР_1 № 1дск від 01.03.2025р. - начальника медичної служби - начальника медичного пункту НОМЕР_3 механізованого батальйону в/ч НОМЕР_1 капітана медичної служби ОСОБА_1 притягнути до дисциплінарної відповідальності та накласти дисциплінарне стягнення: «попередження про неповну службову відповідність».
4. За виявлену непряму вину у знищенні санітарного автофургону HMMWV М997 (МТД), військовий номер НОМЕР_2 в комплекті, начальника медичної служби - начальника медичного пункту НОМЕР_3 механізованого батальйону в/ч НОМЕР_1 капітана медичної служби ОСОБА_1 притягнути до обмеженої матеріальної відповідальності у розмірі 15 прожиткових мінімумів, установлених для працездатних осіб, що становить 45420,00 грн.
5. За ознаками адміністративного правопорушення згідно з ч. 2 cт. 172-15 КУпАП, командиру 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 скласти адміністративний протокол на начальника медичного пункту НОМЕР_3 механізованого батальйону в/ч НОМЕР_1 капітана медичної служби ОСОБА_1 та притягнути до адміністративної відповідальності.
6. Начальнику фінансово-економічної служби - головному бухгалтеру військової частини НОМЕР_1 - занести до книг обліку стягнень та нарахувань в/ч НОМЕР_1 та стягнути з грошового забезпечення начальника медичної служби - начальника медичного пункту НОМЕР_3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 капітана медичної служби ОСОБА_1 - 45420,00 гривень.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що службове розслідування проведено формально, з порушенням вимог законодавства, без всебічного та об'єктивного з'ясування обставин, без опитування ключових свідків та без ознайомлення його з матеріалами розслідування.
Позивач заперечує наявність своєї вини у знищенні санітарного автомобіля HMMWV М997, оскільки не брав безпосередньої участі в евакуації, а сам транспортний засіб було знищено внаслідок атаки ворожих FPV-дронів під час виконання бойового завдання. Наголошує, що дії підлеглих здійснювались у стані крайньої необхідності, при виконанні наказу та в умовах виправданого службового ризику з метою порятунку життя поранених.
На думку позивача, відсутні обов'язкові умови для притягнення його до дисциплінарної, матеріальної та адміністративної відповідальності, зокрема причинний зв'язок між його діями та заподіяною шкодою, а також вина. Крім того, обставини знищення майна (внаслідок бойових дій) виключають матеріальну відповідальність відповідно до закону.
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 13.11.2025 відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження та надати відповідачу строк для подання відзиву на позов - 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
У задоволенні клопотання представника позивача про допит свідків відмовлено.
Клопотання представника позивача про витребування доказів задоволено частково.
Витребувано у військової частини НОМЕР_1 належним чином засвідчені копії:
- документів, які стали підставою для призначення службового розслідування за фактом знищення 07.08.2025 санітарного автофургону HMMWV М997, військовий номер НОМЕР_5 , VIN № НОМЕР_6 ;
- матеріалів службового розслідування за фактом знищення 07.08.2025 санітарного автофургону HMMWV М997, військовий номер НОМЕР_5 , VIN № НОМЕР_6 , а також копію Наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) № 986 від 06.10.2025 року «Про результати службового розслідування щодо знищення неброньованого автомобіля HMMWV».
Ухвалою суду від 01.04.2026 витребувано у військової частини НОМЕР_1 належним чином засвідчену копію бойового наказу командира 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 № 1дск від 01.03.2025р.
Представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, у якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує. Зазначає, що службове розслідування проведено відповідно до вимог законодавства, позивач був ознайомлений зі своїми правами, надав пояснення та не заявляв клопотань під час його проведення.
На думку відповідача, вина позивача доведена та полягає у неналежному виконанні службових обов'язків і невиконанні наказу щодо використання більш захищеного транспортного засобу для евакуації поранених, що призвело до знищення військового майна та поранення військовослужбовців. Вказує, що можливість використання безпечнішого броньованого транспортного засобу була, а твердження про його несправність або неможливість застосування не підтверджені доказами.
Відповідач вважає, що підстави для застосування крайньої необхідності чи виправданого службового ризику відсутні, оскільки були альтернативні, безпечні способи виконання завдання. Також наголошує на наявності всіх умов для притягнення позивача до дисциплінарної та матеріальної відповідальності, зокрема вини, протиправної поведінки та причинного зв'язку між діями позивача і заподіяною шкодою.
Крім того, відповідач зазначає, що дисциплінарне стягнення застосовано в межах повноважень командира, а можливі процедурні недоліки не впливають на правомірність прийнятого рішення. На підставі викладеного просить у задоволенні позову відмовити.
Представник позивача подав до суду відповідь на відзив, у якій з доводами відповідача не погоджується та вважає їх необґрунтованими. Зазначає, що службове розслідування проведено з істотними порушеннями, зокрема не було опитано ключових свідків події, а також позивача не було належним чином ознайомлено з матеріалами розслідування та наказом за його результатами. Висновки щодо змісту розслідування позивач зробив виключно на підставі тексту оскаржуваного наказу.
Щодо тверджень відповідача про невиконання бойового розпорядження, представник позивача вказує, що відповідач не надав суду самого розпорядження або витягу з нього, що унеможливлює перевірку його змісту та факту доведення до особового складу. Відсутні також докази, які підтверджують обов'язок позивача діяти саме у спосіб, зазначений відповідачем.
Наголошує, що евакуація поранених здійснювалась належним санітарним транспортом - автомобілем HMMWV M997, який був обладнаний засобами захисту та призначений для виконання таких завдань. Альтернативний транспортний засіб (М1068 А3) на момент подій не міг бути використаний через технічне обслуговування.
Крім того, дії військовослужбовців здійснювались в умовах бойової обстановки, крайньої необхідності та виправданого ризику з метою порятунку життя поранених. Знищення автомобіля сталося внаслідок бойового ураження противником, що виключає причинний зв'язок між діями позивача та наслідками.
Позивач також звертає увагу, що він безпосередньо не брав участі в евакуації, оскільки виконував інше бойове завдання.
Додатково позивач посилається на постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, якою провадження щодо нього було закрито у зв'язку з відсутністю складу правопорушення. Суд у тій справі встановив відсутність доказів недбалого виконання службових обов'язків, а також відсутність доказів того, що позивач був зобов'язаний і мав можливість діяти інакше.
Враховуючи вищенаведене, просить задовольнити позовні вимоги.
Дослідивши письмові докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) № 986 від 06.10.2025 року «Про результати службового розслідування щодо знищення неброньованого автомобіля HMMWV» капітана медичної служби ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної, матеріальної та адміністративної відповідальності.
В цьому наказі зазначено, зокрема:
2. Встановити, що санітарний автофургон Hmmwv М997 (Мтд), військовий номер НОМЕР_5 , Vin № НОМЕР_6 в комплекті - знищений 07.08.2025 під час евакуації поранених з позиції в районі ведення бойових дій внаслідок недбалого ставлення до військової служби та бойового наказу командира 1-го механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 № 1-дск від 01.03.2025 начальником медичної служби - начальником медичного пункту 1-го механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 капітаном медичної служби ОСОБА_1 .
3. За порушення вимог статей 11, 16, 28 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, що виявилося у недодержанні законодавства України, неналежному виконанні службових обов'язків та бойового наказу командира військової частини НОМЕР_4 , військової частини НОМЕР_1 № 1-дск від 01.03.2025 - начальника медичної служби - начальника медичного пункту 1-го механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 капітана медичної служби ОСОБА_1 притягнути до дисциплінарної відповідальності та накласти дисциплінарне стягнення: «попередження про неповну службову відповідність».
4. За виявлену непряму вину у знищенні санітарного автофургону Hmmwv М997 (Мтд), військовий номер НОМЕР_5 , Vin № НОМЕР_6 в комплекті, начальника медичної служби - начальника медичного пункту НОМЕР_7 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 капітана медичної служби ОСОБА_1 притягнути до обмеженої матеріальної відповідальності у розмірі п'ятнадцяти прожиткових мінімумів, установлених для працездатних осіб, що становить 45 420,00 гривень (сорок п'ять тисяч чотириста двадцять гривень 00 копійок).
5. За ознаками адміністративного правопорушення, згідно з частиною 2 статті 172-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення, командиру 1-го механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 скласти адміністративний протокол на начальника медичного пункту 1-го механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 капітана медичної служби ОСОБА_1 та притягнути його до адміністративної відповідальності.
6. Начальнику фінансово-економічної служби - головному бухгалтеру військової частини НОМЕР_1 - занести відомості до книги обліку стягнень та нарахувань військової частини НОМЕР_1 та стягнути з грошового забезпечення начальника медичної служби - начальника медичного пункту 1-го механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 капітана медичної служби ОСОБА_1 - 45 420,00 гривень (сорок п'ять тисяч чотириста двадцять гривень 00 копійок).
Підставою для видання зазначеного наказу стали результати службового розслідування щодо обставин знищення 07.08.2025 року санітарного автомобіля HMMWV М997, військовий номер НОМЕР_5 , VIN № НОМЕР_6 .
З матеріалів справи встановлено, що 07.08.2025 року евакуація поранених здійснювалась групою військовослужбовців у складі санітарного інструктора ОСОБА_2 , водія-санітара ОСОБА_3 та санітарного інструктора ОСОБА_4 із застосуванням санітарного автомобіля HMMWV М997, військовий номер НОМЕР_5 , VIN № НОМЕР_6 .
Зазначений автомобіль використовувався для виконання завдання з евакуації поранених у районі танкової переправи.
У ході виконання зазначеного завдання транспортний засіб HMMWV М997, військовий номер НОМЕР_5 , VIN № НОМЕР_6 , був знищений внаслідок вогневого ураження, зокрема атаки FPV-дронів.
Згідно з матеріалами службового розслідування, автомобіль HMMWV М997 був обладнаний додатковими засобами бронезахисту та засобами радіоелектронної боротьби.
01.12.2025 року Індустріальним районним судом міста Дніпра розглянуто справу № 202/11214/25 про адміністративне правопорушення, передбачене частиною другою статті 172-15 КУпАП, відносно ОСОБА_1 .
Постановою Індустріального районного суду міста Дніпра від 01.12.2025 року провадження у зазначеній справі закрито на підставі пункту 1 статті 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Згідно з зазначеною постановою суду, у матеріалах справи про адміністративне правопорушення відсутні докази, які підтверджують недбале ставлення ОСОБА_1 до військової служби, а також відсутні дані про обов'язок вчинення ним певних дій та можливість їх виконання.
Позивач, вважаючи протиправним наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) № 986 від 06.10.2025 року «Про результати службового розслідування щодо знищення неброньованого автомобіля HMMWV», в частині, що його стосується, звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам та відповідним доводам сторін, суд виходить з такого.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначає Закон України від 24.03.1999 № 548-XIV, яким затверджено Статут внутрішньої служби Збройних Сил України (далі - Закон № 548-XIV).
Відповідно до ст.. 1 Закону № 548-XIV Збройні Сили України - військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності.
За правилами ст. ст. 5, 6 Закону № 548-XIV внутрішня служба - це система заходів, що вживаються для організації повсякденного життя і діяльності військової частини, підрозділів та військовослужбовців згідно з цим Статутом та іншими нормативно-правовими актами.
Внутрішня служба здійснюється з метою підтримання у військовій частині порядку та військової дисципліни, належного морально-психологічного стану, які забезпечують постійну бойову готовність та якісне навчання особового складу, збереження здоров'я військовослужбовців, організоване виконання інших завдань.
Вимоги цього Статуту зобов'язаний знати й сумлінно виконувати кожен військовослужбовець.
Відповідно до положень ст. 11 Закону № 548-XIV необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов'язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; одержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.
Згідно з приписами ст. 12 Закону № 548-XIV про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов'язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов'язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові, крім тих обставин, щодо надання яких є пряма заборона у законі (таємниця сповіді, лікарська таємниця, професійна таємниця захисника, таємниця нарадчої кімнати тощо).
Відповідно до ст.. 16 Закону № 548-XIV кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців, а також військовозобов'язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначає Закон України від 24.03.1999 № 551-XIV (далі - Закон № 551-XIV), яким затверджено Дисциплінарний статут Збройних Сил України.
За змістом ст. ст. 1, 2 Закону № 551-XIV військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.
Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.
Згідно із ст. 3 Закону № 551-XIV військова дисципліна досягається шляхом: виховання високих бойових і морально-психологічних якостей військовослужбовців на національно-історичних традиціях українського народу та традиціях Збройних Сил України, патріотизму, свідомого ставлення до виконання військового обов'язку, вірності Військовій присязі; особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Конституції та законів України, Військової присяги, виконання своїх обов'язків, вимог статутів Збройних Сил України; формування правової культури військовослужбовців; умілого поєднання повсякденної вимогливості командирів і начальників (далі - командири) до підлеглих без приниження їх особистої гідності, з дотриманням прав і свобод, постійної турботи про них та правильного застосування засобів переконання, примусу й громадського впливу колективу; зразкового виконання командирами військового обов'язку, їх справедливого ставлення до підлеглих; підтримання у військових з'єднаннях, частинах (підрозділах), закладах та установах необхідних матеріально-побутових умов, статутного порядку; своєчасного і повного постачання військовослужбовців встановленими видами забезпечення; чіткої організації і повного залучення особового складу до бойового навчання.
При цьому, за ст. 4 Закону № 551-XIV військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів; бути пильним, зберігати державну таємницю; додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов'язків військової служби.
У той же час, ст. 48 Закону № 551-XIV серед іншого визначено, що на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення, а саме: попередження про неповну службову відповідність.
У силу вимог пунктів 83 - 86 Закону № 551-XIV на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.
Прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу.
Заборонено проводити службове розслідування особам, які є підлеглими військовослужбовця, чиє правопорушення підлягає розслідуванню, а також особам - співучасникам правопорушення або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення.
Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). У необхідних випадках цей термін може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більш як на один місяць.
Якщо під час службового розслідування буде з'ясовано, що правопорушення військовослужбовця містить ознаки кримінального правопорушення, командир військової частини письмово повідомляє про це орган досудового розслідування.
Якщо під час службового розслідування буде з'ясовано, що правопорушення військовослужбовця містить ознаки адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, чи одержано інформацію про вчинення такого правопорушення військовослужбовцем, командир військової частини зобов'язаний у межах своїх повноважень вжити заходів щодо припинення такого правопорушення та негайно письмово повідомити про його вчинення відповідному прокуророві та спеціально уповноваженому суб'єктові у сфері протидії корупції.
У разі якщо ознаки адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, встановлено під час проведення службового розслідування стосовно військовослужбовця Збройних Сил України чи одержано інформацію про вчинення ним такого правопорушення, командир військової частини зобов'язаний у межах своїх повноважень вжити заходів щодо припинення такого правопорушення та негайно письмово повідомити про його вчинення відповідному прокуророві та начальникові відповідного органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України.
Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України визначається наказом Міністерства оборони України, в інших військових формуваннях, правоохоронних органах спеціального призначення - наказами державних органів, які мають у своєму підпорядкуванні військові формування, утворені відповідно до законів України, правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України.
Якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.
Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.
У той же час, підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України (далі - Збройні Сили), а також військовозобов'язаних та резервістів (далі - військовослужбовці), які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов'язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів), а також дії (бездіяльність) яких призвели до завдання шкоди державі визначені Порядком проведення службового розслідування у Збройних Силах України», затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 608, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13.12.2017 №1503/31371 (далі - Порядок № 608).
Згідно із пунктом 7 Порядку № 608 службове розслідування за фактами завданої шкоди державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, проводиться з дотриманням вимог даного Порядку та положень Закону № 160.
Відповідно до пункту 1 розділу II Порядку № 608 службове розслідування може призначатися у разі втрати або викрадення зброї чи боєприпасів.
Службове розслідування може проводитися і в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових (службових) осіб.
Пунктом 3 розділу II Порядку № 608 передбачено, що службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв'язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби; ступеня вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; причин виникнення матеріальної шкоди, її розміру та винних осіб (у разі виявлення факту її заподіяння).
Згідно із пунктом 1 розділу III Порядку № 608 рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення.
Інші посадові (службові) особи у разі необхідності звертаються за підпорядкованістю з клопотанням про призначення службового розслідування.
Відповідно до пункту 3 розділу III Порядку № 608 службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), у якому зазначаються підстава, обґрунтування або мета призначення службового розслідування, особа, стосовно якої воно проводиться, строк проведення службового розслідування, а також визначаються посадова (службова) особа, якій доручено його проведення, або голова та члени комісії з проведення службового розслідування (далі - особи, які проводять службове розслідування).
Днем початку службового розслідування вважається день видання наказу про його призначення. Днем закінчення службового розслідування вважається день надання командиру (начальнику), який призначив службове розслідування, акта службового розслідування та матеріалів на розгляд, визначений в наказі про призначення службового розслідування.
Згідно із пунктами 1-6 розділу V Порядку № 608 за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини.
У вступній частині акта службового розслідування зазначаються підстави призначення та проведення службового розслідування.
В описовій частині акта службового розслідування зазначаються: посада, військове звання, прізвище, ім'я та по батькові, рік народження, освіта, термін військової служби та термін перебування на останній посаді військовослужбовця, стосовно якого проведено службове розслідування; неправомірні дії військовослужбовця; зв'язок правопорушення з виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби (якщо такий є); вина військовослужбовця; причинний зв'язок між неправомірними діями військовослужбовця та подією, що трапилась; вимоги нормативно-правових актів, інших актів законодавства, які було порушено; причини та умови, що сприяли правопорушенню; заперечення, заяви та клопотання особи, стосовно якої проведено службове розслідування, мотиви їх відхилення чи підстави для задоволення.
У резолютивній частині акта службового розслідування зазначаються: висновки службового розслідування; пропозиції щодо притягнення винної особи (винних осіб) до відповідальності; інші заходи, спрямовані на усунення причин та умов, що призвели до правопорушення, які пропонується здійснити.
Акт службового розслідування підписується особами, які його проводили. У разі виявлення суперечностей та незгоди з результатами службового розслідування кожна така особа має право висловити свою окрему думку, яка викладається на окремому аркуші (від руки або у друкованому вигляді) та долучається до акта службового розслідування.
Після підписання акт службового розслідування подається на розгляд командиру (начальнику), який призначив розслідування. До акта службового розслідування додаються всі матеріали службового розслідування.
Відповідно до норм пунктів 1-2 розділу VI Порядку № 608 за результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу.
Вид дисциплінарного стягнення визначається особисто службовою особою, яка призначила службове розслідування, в аркуші резолюції або на висновку за результатами службового розслідування або безпосередньо в наказі про притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Дисциплінарне стягнення накладається у строки, визначені Дисциплінарним статутом Збройних Сил України.
Наказ (витяг з наказу) про притягнення до відповідальності доводиться до військовослужбовця у частині, що його стосується, під підпис із зазначенням дати доведення. Доведення здійснює безпосередній командир (начальник) військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення, або старший (за підпорядкуванням) командир (начальник).
У разі відмови військовослужбовця поставити свій підпис про ознайомлення з наказом (витягом з наказу) про притягнення його до відповідальності складається акт про відмову. Зміст акта про відмову засвідчується підписами не менше двох свідків цього факту.
Разом з цим, розділом VIII Порядку № 608 врегульовано особливості проведення службового розслідування за фактами завданої державі матеріальної шкоди.
Так, у разі виявлення факту завдання шкоди державі командир (начальник) протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб письмовим наказом призначає службове розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб.
Під час проведення такого службового розслідування додатково необхідно з'ясувати: наявність шкоди; протиправну поведінку особи у зв'язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов'язків військової служби або службових обов'язків; причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; ступінь нанесення матеріальної шкоди (пошкодження, псування або втрата військового майна); умисність чи необережність дій (бездіяльність) винної особи та обставини, за яких заподіяно шкоду.
До матеріалів службового розслідування долучається довідка про вартісну оцінку заподіяної шкоди за підписом начальника відповідної служби та фінансового органу (головного бухгалтера) військової частини.
Підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов'язків визначає Закон № 160.
Згідно із п. п. 3-5 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону командир (начальник) - командир (начальник, керівник) військової частини, установи, організації, закладу; матеріальна відповідальність - вид юридичної відповідальності, що полягає в обов'язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов'язків військової служби або службових обов'язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності; пряма дійсна шкода (далі - шкода) - збитки, завдані військовій частині, установі, організації, закладу шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна, погіршення або зниження його цінності, а також витрати на відновлення чи придбання військового та іншого державного майна замість пошкодженого або втраченого, надлишкові виплати під час виконання обов'язків військової служби або службових обов'язків. До шкоди не включаються доходи, які могли бути одержані за звичайних обставин, якщо таких збитків не було б завдано.
Підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов'язків військової служби або службових обов'язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність (ч. 1 ст. 3 Закону № 160-IX).
Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону № 160-IX умовами притягнення до матеріальної відповідальності є: 1) наявність шкоди; 2) протиправна поведінка особи у зв'язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов'язків військової служби або службових обов'язків; 3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; 4) вина особи в завданні шкоди.
Притягнення особи до матеріальної відповідальності за завдану шкоду не звільняє її від дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності, встановленої законами України (ч. 3 ст. 3 Закону № 160-IX).
Згідно з положеннями статті 8 Закону № 160-IX посадові (службові) особи зобов'язані письмово доповісти командиру (начальнику) про всі факти завдання шкоди протягом доби з моменту виявлення таких фактів.
У разі виявлення факту завдання шкоди командир (начальник) протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб письмовим наказом призначає розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб.
Щодо шкоди, завданої командиром (начальником), розслідування призначається письмовим наказом старшого за службовим становищем командира (начальника).
Розслідування повинно бути завершено протягом одного місяця з дня його призначення. В окремих випадках зазначений строк може бути продовжено командиром (начальником), який призначив розслідування, але не більше ніж на один місяць.
Розслідування може не призначатися, якщо причини завдання шкоди, її розмір та винна особа встановлені за результатами аудиту (перевірки), інвентаризації, досудового розслідування або судом.
Порядок проведення службового розслідування визначається міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, правоохоронними органами спеціального призначення, Службою зовнішньої розвідки України, Державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України та Державним бюро розслідувань.
За результатами проведення розслідування складається акт (висновок), який подається командиру (начальнику), що призначив розслідування, на розгляд. До акта (висновку), складеного за результатами розслідування, додаються довідка про вартісну оцінку завданої шкоди за підписом начальника відповідної служби забезпечення і фінансового органу (головного бухгалтера) військової частини, установи, організації, закладу та/або акт оцінки збитків, що складається суб'єктами оціночної діяльності.
Якщо вину особи доведено, командир (начальник) не пізніше ніж у п'ятнадцятиденний строк із дня закінчення розслідування видає наказ про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності із зазначенням суми, що підлягає стягненню.
Наказ доводиться до винної особи під підпис.
У разі якщо шкоду завдано кількома особами, у наказі командира (начальника) визначаються суми, що підлягають стягненню окремо з кожної особи, з урахуванням ступеня вини і конкретних обставин завдання ними шкоди.
Відповідно до приписів ч. 2 ст. 5 Закону № 160-IX командир (начальник), який своїм рішенням чи бездіяльністю порушив установлений порядок обліку, зберігання, використання військового та іншого майна або не вжив належних заходів, передбачених законодавством, щодо запобігання розкраданню, знищенню чи псуванню, іншому незаконному витрачанню військового та іншого майна, внаслідок чого було завдано шкоду, або щодо притягнення винних осіб до матеріальної відповідальності, несе матеріальну відповідальність у розмірі завданої шкоди, але не більше п'ятнадцяти прожиткових мінімумів, установлених для працездатних осіб.
Згідно із ч. 1 ст. 6 Закону № 160-IX особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі: 1) виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій; 2) виявлення факту приписки в нарядах чи інших документах фактично не виконаних робіт, викривлення звітних даних або обману держави в інший спосіб; 3) завдання шкоди у стані сп'яніння внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів або інших одурманюючих речовин; 4) вчинення діяння (дій чи бездіяльності), що мають ознаки кримінального правопорушення; 5) якщо особою надано письмове зобов'язання про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за забезпечення цілісності майна та інших цінностей, переданих їй для зберігання або для інших цілей.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 9 Закону № 160-IX завдана шкода не підлягає відшкодуванню, а особи звільняються від матеріальної відповідальності у разі, якщо шкоду завдано внаслідок: 1) дії непереборної сили; 2) необхідної оборони; 3) крайньої необхідності; 4) виконання наказу або розпорядження командира (начальника), крім випадків виконання явно злочинного наказу або розпорядження; 5) виправданого службового ризику; 6) затримання особи, що вчинила злочин, фізичний або психічний примус; 7) виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації.
Обставини, що виключають матеріальну відповідальність, підлягають встановленню під час проведення розслідування (ч. 3 ст. 9 Закону № 160-IX).
З урахуванням наведеного, суд звертає увагу на те, що до матеріальної відповідальності може бути притягнуто військовослужбовця у разі встановлення в ході службового розслідування завданням ним прямої дійсної шкоди державі, внаслідок протиправної поведінки у зв'язку з невиконанням чи неналежним виконанням ним обов'язків військової служби або службових обов'язків та встановленням причинного зв'язку між протиправною поведінкою такої особи і завданою шкодою із обов'язковим встановленням вини особи в завданні такої шкоди.
Також, важливим є й те, що під час проведення службового розслідування комісією має бути перевірено та встановлено наявність/відсутність обставин, що виключають матеріальну відповідальність.
При цьому, Закон № 160-IX розмежовує підстави для застосування до особи обмеженої матеріальної відповідальності та повної або підвищеної матеріальної відповідальності.
Разом з цим, суд вказує, що вирішуючи спори щодо відшкодування працівником майнової шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, суд повинен установити такі факти: наявність прямої дійсної шкоди та її розмір; якими неправомірними діями її заподіяно і чи входили до функцій працівника обов'язки, неналежне виконання яких призвело до шкоди; в якій конкретно обстановці заподіяно шкоду; чи були створені умови, які забезпечували б схоронність матеріальних цінностей і нормальну роботу з ними; який майновий стан працівника. Відсутність підстав чи однієї з умов матеріальної відповідальності звільняє працівника від обов'язку відшкодувати заподіяну шкоду.
За висновками Верховного Суду в частині щодо обставин встановлення та підтвердження вини військовослужбовця, завдання дійсної прямої шкоди державі в постановах від 19.12.2019 у справі №813/3018/16, від 25.03.2020 у справі №825/1000/18 та вирішуючи спір у подібних правовідносинах, суд надає правову оцінку доводам учасників справи на предмет наявності порушеного права чи інтересу, залежно від обставин, установлених у кожному конкретному випадку.
Отже, підставою для притягнення до матеріальної відповідальності військовослужбовця, є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов'язків військової служби або службових обов'язків, крім обставин, визначених ст. 9 Закону № 160, які виключають матеріальну відповідальність.
Умовами притягнення до матеріальної відповідальності є: 1) наявність шкоди; 2) протиправна поведінка особи у зв'язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов'язків військової служби або службових обов'язків; 3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; 4) вина особи в завданні шкоди.
Тобто, обсяг матеріальної відповідальності ставиться у залежність, як від форми вини, так і від певних фактичних обставин, за якими власне визначається винуватість особи у заподіянні державі збитків, відповідно і міра вказаного виду юридичної відповідальності.
За таких обставин, в межах цієї адміністративної справи, встановленню підлягає наявність/відсутність складу правопорушення, вчиненого позивачем та наявність взаємозв'язку між діями останнього та заподіяною шкодою державі.
Відповідно до норм ч. 1 ст. 9 Закону № 160-IX завдана шкода не підлягає відшкодуванню, а особи звільняються від матеріальної відповідальності у разі, якщо шкоду завдано внаслідок: 1) дії непереборної сили; 2) необхідної оборони; 3) крайньої необхідності;
4) виконання наказу або розпорядження командира (начальника), крім випадків виконання явно злочинного наказу або розпорядження; 5) виправданого службового ризику; 6) затримання особи, що вчинила злочин, фізичний або психічний примус; 7) виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації.
Обставини, що виключають матеріальну відповідальність, підлягають встановленню під час проведення розслідування (ч. 3 ст. 9 Закону № 160-IX).
Суд звертає увагу на те, що до матеріальної відповідальності може бути притягнуто військовослужбовця у разі встановлення в ході службового розслідування завдання ним прямої дійсної шкоди державі, внаслідок протиправної поведінки, у зв'язку з невиконанням чи неналежним виконанням ним обов'язків військової служби або службових обов'язків та встановленням причинного зв'язку між протиправною поведінкою такої особи і завданою шкодою із обов'язковим встановленням вини особи в завданні такої шкоди; під час проведення службового розслідування комісією має бути перевірено та встановлено наявність/відсутність обставин, що виключають матеріальну відповідальність; Закон № 160-IX розмежовує підстави для застосування до особи обмеженої матеріальної відповідальності та повної або підвищеної матеріальної відповідальності.
Разом з цим, вирішуючи спори щодо відшкодування працівником майнової шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, суд повинен установити такі факти: наявність прямої дійсної шкоди та її розмір; якими неправомірними діями її заподіяно і чи входили до функцій працівника обов'язки, неналежне виконання яких призвело до шкоди; в якій конкретно обстановці заподіяно шкоду; чи були створені умови, які забезпечували б схоронність матеріальних цінностей і нормальну роботу з ними; який майновий стан працівника. Відсутність підстав чи однієї з умов матеріальної відповідальності звільняє працівника від обов'язку відшкодувати заподіяну шкоду.
Отже, підставою для притягнення до матеріальної відповідальності військовослужбовця є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов'язків військової служби або службових обов'язків, крім обставин, визначених статтею 9 Закону № 160-IX, які виключають матеріальну відповідальність.
Судом встановлено, що висновки відповідача про наявність у діях позивача ознак недбалого ставлення до служби базуються на твердженні про можливість використання іншого, більш захищеного транспортного засобу (М1068 А3). Однак, наданими матеріалами відзиву не було спростовано факту перебування іншого транспортного засобу - легкоброньованого транспортного засобу НОМЕР_8 , який перебував в розпорядженні медичного пункту 1 механізованого батальйону в/ч НОМЕР_1 , станом на 07.08.2025 року на обслуговуванні, в ході якого проводилось підключення засобів РЕБ.
Висновки відповідача, які наведені у відзиві на позовну заяву, щодо кращої захищеності транспортного засобу М1068А3, заводський номер С421, військовий (бортовий) номер 550, є лише припущеннями та з огляду на ураження використаного для евакуації поранених транспортного засобу в результаті наїзду на міну та атаки FPV-дроном, не має підстав стверджувати, що інший транспортний засіб (М1068А3, заводський номер С421, військовий (бортовий) номер 550) зміг би залишитись неушкодженим.
Таким чином, аргументи відповідача про можливість уникнення втрат серед особового складу та військового майна, за умови використання іншого транспортного засобу, є припущенням.
Суд також враховує, що санітарний автомобіль HMMWV М997 був знищений внаслідок вогневого ураження ворогом (FPV-дрони) під час евакуації поранених. Зазначені обставини свідчать про те, що знищення майна сталося в результаті збройної агресії противника та в умовах бойової обстановки.
Разом з тим, командуванням військової частини НОМЕР_1 не було досліджено наявність чи відсутність бойового імунітету.
Судом встановлено, що в акті службового розслідування не міститься достатніх посилань на встановлення під час його проведення умов, передбачених ч. 3 ст. 3 Закону № 160-IX для притягнення позивача до матеріальної відповідальності, не встановлено наявність/відсутність обставин, що виключають матеріальну відповідальність, які визначені ч. 1 ст. 9 Закону № 160.
Слід зазначити, що службовим розслідуванням не встановлено наявність причинного зв'язку між поведінкою позивача і настанням шкоди, вина позивача у заподіянні шкоди, які згідно вимог Закону № 160, є обов'язковими і необхідними умовами притягнення позивача до матеріальної відповідальності.
Відповідно до ч. 6 ст. 78 КАС України, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов'язковою для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Постановою Індустріального районного суду міста Дніпра від 01.12.2025 року у справі № 202/11214/25 встановлено відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП (недбале ставлення до військової служби). Суд у вказаному рішенні дійшов висновку про відсутність доказів недбалості та порушення обов'язків позивачем під час подій 07.08.2025 року.
Оскільки підставою для видання оскаржуваного Наказу № 986 став саме висновок про недбале ставлення позивача до служби, а цей факт був спростований у судовому порядку, суд вважає висновки службового розслідування в цій частині безпідставними.
За таких обставин, суд вважає, що службовим розслідуванням не було установлено та відповідачем не надано належних та допустимих доказів про заподіяння позивачем державі шкоди, з огляду на що, суд вважає, що службове розслідування в частині, що стосується позивача, було проведено без встановлення всіх обставин, що мають значення для повного та об'єктивного проведення службового розслідування, за наслідками якого можливо було б дійти висновку про наявність підстав для притягнення позивача до дисциплінарної, матеріальної та адміністративної відповідальності.
Суд зауважує, що дисциплінарне стягнення у вигляді «попередження про неповну службову відповідність» є одним із найсуворіших заходів впливу. Для його застосування відповідач мав довести склад дисциплінарного проступку: протиправність дій, вину та причинний зв'язок. З огляду на встановлену судом відсутність вини позивача та факт знищення автомобіля внаслідок бойових дій, накладення дисциплінарного стягнення є неправомірним.
Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 01.07.2003, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
В Рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України», Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
В Рішенні від 27.09.2010 по справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», зазначено, що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.
Перевіряючи обґрунтованість та законність дій та рішень суб'єкта владних повноважень, суд враховує наведене нормативне регулювання та вимоги частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Суд також враховує встановлений ст.3 Конституції України, ст. 6 КАС України принцип верховенства права, який в адміністративному судочинстві зобов'язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.
Суд звертає увагу, що підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності, є дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у невиконанні чи неналежному виконанні військовослужбовцем службової дисципліни.
Такими обставинами є лише фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діяннях особи ознак дисциплінарного проступку, зокрема протиправної поведінки, шкідливих наслідків і причинного зв'язку між ним і дією порушника дисципліни.
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 14.01.2021 у справі № 817/1318/17.
Крім того, суд звертає увагу, що Законом України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо визначення обставин, що виключають кримінальну протиправність діяння та забезпечують бойовий імунітет в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2124-IX (набрав чинності 21.03.2022), встановлено правовий захист військового командування, військовослужбовців, добровольців Сил територіальної оборони Збройних Сил України, працівників правоохоронних органів, які відповідно до своїх повноважень беруть участь в обороні України, осіб, визначених Законом України «Про забезпечення участі цивільних осіб у захисті України» шляхом закріплення поняття «бойового імунітету» та закріплення в загальній частині Кримінального кодексу інституту звільнення від кримінальної відповідальності за втрати бойової техніки чи іншого військового майна.
Бойовий імунітет - звільнення військового командування, військовослужбовців, добровольців Сил територіальної оборони Збройних Сил України, працівників правоохоронних органів, які відповідно до своїх повноважень беруть участь в обороні України, осіб, визначених Законом України «Про забезпечення участі цивільних осіб у захисті України», від відповідальності, у тому числі кримінальної, за втрати особового складу, бойової техніки чи іншого військового майна, наслідки застосування збройної та іншої сили під час відсічі збройної агресії проти України або ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту, виконання інших завдань з оборони України із застосуванням будь-яких видів зброї (озброєння), настання яких з урахуванням розумної обачності неможливо було передбачити при плануванні та виконанні таких дій (завдань) або які охоплюються виправданим ризиком, крім випадків порушення законів та звичаїв війни або застосування збройної сили, визначених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Водночас при прийнятті оскаржуваного наказу в частині, що стосується позивача, відповідачем наведені норми не враховувалися, при службовому розслідуванні обставини наявності/відсутності бойового імунітету не перевірялися.
Отже, за встановлених судом фактичних обставини справи, потрібно дійти висновку про те, що службове розслідування, в частині, яка стосується позивача, було проведено опосередковано, формально та без встановлення всіх обставин, що мають значення для повного та об'єктивного проведення останнього, з огляду на що, на переконання суду, відповідачем не встановлено підстав та умов, необхідних, в силу вимог Закону № 160-IX, для притягнення позивача до вищевказаних видів відповідальності.
Під час розгляду цього спору суду стороною відповідача не було надано беззаперечних та достатніх доказів, які б підтверджували висновки службового розслідування та давали б підстави для притягнення позивача до дисциплінарної, адміністративної та матеріальної відповідальності.
Разом з тим, суд вважає за необхідне вказати, що оскаржуваний Наказ № 986 від 06.10.2025 року базується на висновках службового розслідування, які в ході судового розгляду не знайшли свого підтвердження та спростовані.
Враховуючи, що пункти 2-6 Наказу, які стосуються позивача, є похідними від загального висновку про результати розслідування, викладеного в констатуючій частині наказу, суд, керуючись ч. 2 ст. 9 КАС України, з метою обрання найбільш ефективного способу захисту порушеного права позивача, вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, а саме: визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) № 986 від 06.10.2025 року «Про результати службового розслідування щодо знищення неброньованого автомобіля HMMWV».
Така необхідність обумовлена тим, що повне скасування акта індивідуальної дії, що стосується позивача, є єдиним дієвим механізмом для запобігання подальшим протиправним стягненням.
Згідно з приписами ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно із ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що позов є обґрунтованим, тому його необхідно задовольнити частково, у спосіб встановлений судом.
Відповідно до Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 №3674-VI позивач звільнений від сплати судового збору, тому підстав для розподілу судових витрат в порядку, передбаченому ст. 139 КАС України, немає.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) № 986 від 06.10.2025 року «Про результати службового розслідування щодо знищення неброньованого автомобіля HMMWV».
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_9 )
Відповідач:Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_10 )
Головуючий суддя В.К. Блонський