Харківський окружний адміністративний суд
61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
24 квітня 2026 року справа № 520/31964/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Григоров Д.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (с. Медведівка, Берестинський район, Харківська область,64012, РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд.5, Держпром, під.3, пов.2, м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл.,61022, код ЄДРПОУ: 14099344) про визнання протиправними бездіяльності та відмови, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області щодо незарахування ОСОБА_1 стажу роботи на посаді вчителя хімії Медведівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ст. за сумісництвом у період з 26.04.2006 по 13.05.2010, як роботу, що передбачена у Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 року №909;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати ОСОБА_1 стаж роботи на посаді вчителя хімії Медведівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ст. за сумісництвом у період з 26.04.2006 по 13.05.2010, як роботу, що передбачена у Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 року №909;
- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344), оформлену листом від 18.11.2025 № 37803-39130/Л-03/8-2000/25 «Про розгляд звернення», у виплаті грошової допомоги на користь ОСОБА_1 , яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, згідно положень пункту 7-1 «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, згідно положень пункту 7-1 «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що пенсійним органом протиправно відмовлено у виплаті одноразової грошової допомоги, передбаченої п.7-1 розділу Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", що порушує право позивача на вільне володіння своїм майном.
Ухвалою суду від 15.12.2025р. відкрито спрощене провадження у вказаній адміністративній справі.
Представником ГУ ПФУ в Харківській області подано відзив на адміністративний позов, у якому останній зазначив, що Управління у спірних правовідносинах діяло згідно чинного законодавства, просив в задоволенні позовних вимог відмовити.
Позивачем до суду надано відповідь на відзив на позовну заяву, згідно якої він підтвердив раніше викладену правову позицію та просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
З урахуванням викладеного суд вважає можливим розгляд та вирішення справи на підставі наявних у ній доказів, які є достатніми та належними.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 перебуває на обліку та з 27.06.2021р. отримує пенсію за віком в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
21 жовтня 2025 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області із заявою щодо виплати одноразової грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, передбаченої п.7-1 розділу Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
В подальшому Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області листом від 18.11.2025р. №37803-39130/Л-03/8-2000/25 повідомило позивача, що відповідно до архівних довідок №1 та №2 від 03.10.2025, виданих комунальним закладом «Медведівський ліцей» Кегичівської селищної ради встановлено, що в період з 26.04.2006 по 28.05.2010 Ви працювали на посаді вчителя за сумісництвом, проте основне місце роботи - Медведівська сільська рада Кегичівського району Харківської області на посаді голови. Таким чином, період роботи з 26.04.2006 по 28.05.2010 неможливо зарахувати до спеціального стажу на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів “е-ж» статті 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення».
Позивач не погодившись із вищевказаним, звернувся до суду з позовом в цій справі.
Надаючи оцінку заявленим позовним вимогам, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Нормами ч.1 ст.46 Конституції України закріплено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Спеціальним законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, є Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058 - IV).
Пунктом 1 ч. 1 ст. 8 Закону №1058-IV передбачено, що право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають: громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Відповідно до п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 у № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.
Відповідно до пункту 7-1 розділу Прикінцеві положення Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення, і мають страховий стаж" (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначає Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1191 (далі - Порядок №1191).
Відповідно до пункту 2 Порядку № 1191 до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" і "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", що передбачені: переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років".
Страховий стаж, передбачений пунктами 2 і 3 цього Порядку, враховується в календарному обчисленні. При цьому допускається підсумовування страхового стажу за періоди роботи, які дають право на призначення пенсії відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (п. 4 Порядку № 1191).
Пунктом 5 Порядку №1191 встановлено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 01.10.2011р. призначається пенсія за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
За приписами пункту 6 Порядку №1191 для визначення розміру грошової допомоги враховується місячний розмір пенсії, обчислений згідно із статтями 27 і 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Пунктом 7 Порядку №1191 встановлено, що виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.
Отже, право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується з:
1) наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу (від 25 до 30 років) роботи на певних визначених законодавством посадах;
2) вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також
3) неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» будь-якого іншого виду пенсії.
Аналогічна правова позиція, викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду від 20.02.2019 у справі №462/5636/16-а, від 19.03.2019 у справі №466/5637/17, від 09.12.2021 по справі №264/6871/16-а, від 15.06.2022 по справі №200/854/19-а.
Підставою для відмови позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги стала відсутність необхідного страхового стажу, який дає право на призначення такої допомоги, а саме 35 років.
Зокрема, до страхового стажу, який дає право на призначення пенсії за вислугу років не було враховано періоди роботи з 26.04.2006р. по 28.05.2010р. відповідно до архівних довідок №1 та №2 від 03.10.2025р., виданих комунальним закладом «Медведівський ліцей» Кегичівської селищної ради, оскільки позивач працював на посаді вчителя за сумісництвом, проте основне місце роботи - Медведівська сільська рада Кегичівського району Харківської області на посаді голови.
Відповідно до Закону України «Про освіту» педагогічна діяльність - інтелектуальна, творча діяльність педагогічного (науково-педагогічного) працівника або самозайнятої особи у формальній та/або неформальній освіті, спрямована на навчання, виховання та розвиток особистості, її загальнокультурних, громадянських та/або професійних компетентностей.
Так, сумісництвом є виконання працівником, крім основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому самому або іншому підприємстві, в установі, організації. Тривалість роботи за сумісництвом не може перевищувати чотирьох годин на день і повного робочого дня у вихідний день. Загальна тривалість роботи за сумісництвом протягом місяця не повинна перевищувати половини місячної норми робочого часу (пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України від 03.04.1993 №245). Тобто, працівник може працювати за сумісництвом не більше, ніж на 0,5 ставки.
У пункті 4 Порядку виплати надбавок за вислугу років педагогічним та науково-педагогічним працівникам навчальних закладів і установ освіти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2001 №78 зазначено, що працівникам підприємств, установ, організацій (далі - підприємство), які крім основної роботи займалися викладацькою роботою у навчальних закладах обсягом не менше ніж 180 годин на навчальний рік, до стажу педагогічної роботи для виплати надбавки за вислугу років зараховуються місяці, протягом яких проводилася викладацька робота.
Виходячи з аналізу зазначених вище норм, зарахування роботи на посаді викладача (у тому числі й у позашкільному закладі освіти) до спеціального педагогічного стажу не ставиться в залежність від того, було це основним місцем роботи особи чи за сумісництвом, за умови, якщо викладацька робота за сумісництвом займає не менше ніж 180 годин на навчальний рік, а також якщо працівникам підприємств, установ, організацій, які крім основної роботи працювали за сумісництвом на посадах науково-педагогічних або педагогічних працівників з обсягом роботи не менше ніж на 0,25 посадового окладу (ставки заробітної плати).
Аналогічна правова позиція щодо зарахування стажу роботи за сумісництвом на посадах науково-педагогічних або педагогічних працівників до пільгового стажу осіб у розумінні пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» викладена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 30.01.2019р. у справі №876/5312/17 (провадження №11-860апп18).
Таким чином, суд доходить висновку, що робота за сумісництвом на посадах науково-педагогічних або педагогічних працівників має зараховуватись до пільгового стажу осіб у розумінні пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» при призначенні територіальними органами Пенсійного фонду України грошової допомоги, передбаченої пунктом 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з огляду на що, період роботи позивача за сумісництвом в «Медведівському ліцеї» Кегичівської селищної ради на посаді вчителя хімії з 26.04.2006р. по 28.05.2010р. має бути зарахований до стажу роботи, що дає право на отримання грошової допомоги, відповідно до пункту 7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Таким чином, згідно наведених вище норм, позивач має достатній страховий стаж, який дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та, відповідно, на призначення одноразової грошової допомоги, передбаченої п.7-1 розділу Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
З огляду на зазначене, позовні вимоги, в цілому, є обґрунтованими, а зобов'язання відповідача зарахувати позивачу стаж роботи на посаді вчителя хімії Медведівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ст. за сумісництвом у період з 26.04.2006 по 13.05.2010, як роботу, що передбачена у Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років відповідає меті належного поновлення прав позивача та слугуватиме досягненню того, щоб виниклий між сторонами спір було остаточно вирішено. Наявності дискреційних повноважень з приводу зарахування спріного стажу роботи судом не встановлено, а відповідачем не доведено.
Щодо позовних вимог про визнання протиправною відмову ГУ ПФУ в Харківській області, оформлену листом від 18.11.2025 № 37803-39130/Л-03/8-2000/25 «Про розгляд звернення», у виплаті грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, згідно положень пункту 7-1 «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», суд зазначає наступне.
Як встановлено судом, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області не приймалось будь-якого управлінського рішення, як його визначено згідно норм КАС України. Проте, ГУ ПФУ в Харківській області листом від 18.11.2025 № 37803-39130/Л-03/8-2000/25 «Про розгляд звернення» повідомило позивача про відсутність підстав для призначення одноразової грошової допомоги, передбаченої п.7-1 розділу Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" через відсутність необхідного страхового стажу.
Таким чином, суд виходить з того, що вказаний лист носив суто інформативний характер та не підпадає під визначення індивідуального акту, що міститься в п. 18 ч.1 ст. 4 КАС України, у зв'язку з чим, вказана позовна вимога є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.
При цьому суд вказує, що в даній справі з боку відповідача встановлено саме протиправну бездіяльність, як форму пасивної поведінки, з приводу не призначення позивачу одноразової грошової допомоги, передбаченої п.7-1 розділу Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Вказаний висновок цілком відповідає визначенню поняття "бездіяльність", яке надано Великою Палатою Верховного суду в Постанові від 19.04.2018р. у справі № П/9901/137/18 (800/426/17), де Велика Палата зазначила, що протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень слід розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, що полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
Отже, суд вбачає підстави, з урахуванням ч. 2 ст. 9 КАС України, для виходу за межі заявлених позовних вимог та визнання протиправною бездіяльність відповідача з приводу не призначення позивачу одноразової грошової допомоги, передбаченої п.7-1 розділу Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Продовжуючи розгляд справи, щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити грошову допомогу, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, згідно положень пункту 7-1 «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», суд зазначає наступне.
Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
З огляду на наявність дискреційних повноважень органів Пенсійного фонду, положення КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Таким чином, суд також вбачає підстави, з урахуванням ч. 2 ст. 9 КАС України, для виходу за межі заявлених позовних вимог та необхідність повторно розглянути заяву позивача про призначення одноразової грошової допомоги, передбаченої п.7-1 розділу Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та ухвалити за нею відповідне рішення, з урахуванням висновків суду, викладених в цьому рішенні.
Також суд враховує судову практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об'єднаного Королівства (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Засіб захисту, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п.75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
Отже, ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Відповідно до статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За вказаних обставин, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що належить задовольнити частково.
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст. 139 КАС України.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 242-243, 245-246, 258 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправними бездіяльності та відмови, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково, вийти за межі позовних вимог.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області щодо незарахування ОСОБА_1 стажу роботи на посаді вчителя хімії Медведівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ст. за сумісництвом у період з 26.04.2006 по 13.05.2010, як роботу, що передбачена у Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 року №909.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати ОСОБА_1 стаж роботи на посаді вчителя хімії Медведівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ст. за сумісництвом у період з 26.04.2006 по 13.05.2010, як роботу, що передбачена у Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 року №909.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області щодо невиплати грошової допомоги на користь ОСОБА_1 , яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, згідно положень пункту 7-1 «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 21.10.2025р. щодо призначення, нарахування та виплати грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, згідно положень пункту 7-1 «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та ухвалити за нею відповідне рішення, з урахуванням висновків суду, викладених в цьому рішенні стосовно зарахування стажу роботи.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ: 14099344) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 968,96 (дев'ятсот шістдесят вісім гривень) 96 коп.
Решту судових витрат залишити за позивачем.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Д.В. Григоров