465/1454/26
1-кп/465/890/26
Вирок
Іменем України
24.02.2026 м. Львів
Франківський районний суд м. Львова у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду у судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження матеріали кримінальних проваджень № 12026142370000047 від 13.02.2026, № 12026142370000063 від 04.03.2026, № 12026142370000073 від 06.03.2026, про обвинувачення
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Львова, громадянки України, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , без визначеного місця проживання,
раніше неодноразово судимої востаннє вироком Франківського районного суду м. Львова від 16.01.2026 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 390-1 КК України, з урахуванням ст. 71 КК України до покарання у виді пробаційного нагляду строком на 1 (один) рік 11 (одинадцять) місяців,
у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ст. 390-1 КК України, -
ОСОБА_3 , будучи ознайомлена із рішенням Франківського районного суду м. Львова від 10.11.2025 у справі № 465/9974/25 (номер судового провадження № 2-о/465/380/25), згідно із яким їй на строк 6 (шість) місяців визначено заходи тимчасового обмеження її прав, із забороною перебувати в місці спільного проживання із донькою, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою АДРЕСА_1 , діючи умисно, маючи умисел на вчинення кримінального проступку, пов'язаного з домашнім насильством, 12.02.2026, близько 12:15 год., прийшла у місце спільного проживання з ОСОБА_4 , у квартиру, розташовану за адресою АДРЕСА_1 , чим порушила встановлений обмежувальний припис.
Крім цього, ОСОБА_3 , 03.03.2026, близько 12:35 год., маючи умисел на вчинення кримінального проступку, пов'язаного з домашнім насильством, прийшла у місце спільного проживання з ОСОБА_4 , у квартиру, розташовану за адресою АДРЕСА_1 , чим порушила встановлений обмежувальний припис.
Крім цього, ОСОБА_3 , 06.03.2026, близько 05:30 год., маючи умисел на вчинення кримінального проступку, пов'язаного з домашнім насильством, прийшла у місце спільного проживання з ОСОБА_4 , у квартиру, розташовану за адресою АДРЕСА_1 , чим порушила встановлений обмежувальний припис.
Вказаними діями ОСОБА_3 вчинила умисне невиконання обмежувального припису особою, щодо якої такий застосовано судом, тобто вчинила кримінальний проступок, передбачений ст. 390-1 КК України.
Обвинувальні акти у кримінальних провадженнях № 12026142370000047 від 13.02.2026, № 12026142370000063 від 04.03.2026, № 12026142370000073 від 06.03.2026, після їх надходження у порядку ст. 302 КПК України, з клопотанням прокурора про їх розгляд у спрощеному провадженні, без проведення судового розгляду в судовому засіданні, об'єднано в одне провадження.
Зі змісту заяв обвинуваченої ОСОБА_3 , складених у присутності захисника - адвоката ОСОБА_5 вбачається, що ОСОБА_3 беззаперечно визнає свою винуватість у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ст. 390-1 КК України, погоджується із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлена з обмеженням права апеляційного оскарження, згідно з ч. 2 ст. 302 КПК України, та добровільно надала свою згоду на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні без його участі.
Частинами 2, 3 ст. 381 КПК України визначено, що суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта. Спрощене провадження щодо кримінальних проступків здійснюється згідно із загальними правилами судового провадження, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень цього параграфа.
Суд має право призначити розгляд у судовому засіданні обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку та викликати для участі в ньому учасників кримінального провадження, якщо визнає це за необхідне.
Враховуючи те, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального проступку, подала заяву, в якій не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згідна з розглядом обвинувального акта у спрощеному порядку без її участі, беручи до уваги відсутність сумнівів в добровільності такої позиції обвинуваченої, з урахуванням клопотань інших учасників судового провадження, суд дійшов висновку, що обвинувальний акт має бути розглянутий у порядку, визначеному статтями 381 - 382 КПК України.
При цьому, у відповідності до ч. 4 ст. 107 КПК України в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Суд, вивчивши обвинувальні акти та матеріали кримінальних проваджень, вважає доведеним, що ОСОБА_3 вчинила умисне невиконання обмежувального припису особою, щодо якої такий припис застосований судом, тобто вчинила кримінальне правопорушення (проступок), передбачений ст. 390-1 КК України
Органом досудового розслідування встановлено обставини вчинення кримінального проступку, які підтверджують обставини, встановлені судом.
ОСОБА_3 у поданих заявах зазначені обставини не оспорює і вважає, що органом досудового розслідування вони встановлені у повному обсязі, свою вину у вчиненні указаного кримінального проступку беззаперечно визнає в повному обсязі, відтак її позиція є добровільною та не є наслідком будь-якого примусу.
При призначенні покарання обвинуваченому суд враховує обставини справи, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, а також обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Згідно із ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченому, є щире каяття.
Відповідно до обвинувального акта, обставинами, які обтяжують покарання обвинуваченому, згідно із ст. 67 КК України, є вчинення кримінального правопорушення повторно та щодо особи, з якою підозрюваний перебуває у сімейних відносинах.
При цьому, суд звертає увагу на те, що ОСОБА_3 неодноразово судима за вчинення аналогічних кримінальних правопорушень та щодо тієї ж ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , востаннє вироком Франківського районного суду м. Львова від 16.01.2026 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 390-1 КК України, з урахуванням ст. 71 КК України до покарання у виді пробаційного нагляду строком на 1 (один) рік 11 (одинадцять) місяців.
Пробаційний нагляд не призначається особам, які під час відбування цього виду покарання вчинили кримінальне правопорушення (ч. 5 ст. 59-1 КК України).
Строк покарання у виді пробаційного нагляду обчислюється з дня постановлення засудженого на облік уповноваженим органом з питань пробації.
Вироком Франківського районного суду м. Львова від 16.01.2026 у справі №465/37/26 встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку у Франківському РВ філії ДУ «Центр пробації» у Львівській області з 12.12.2025 по 11.10.2027.
Тож, кримінальні правопорушення, передбачені ст. 390-1 КК України, вчинені нею 12.02.2026, 03.03.2026, 06.03.2026 під час відбування покарання у виді пробаційного нагляду, що виключає можливість призначення такого виду покарання.
Санкція статті 390-1 КК України передбачає покарання у виді пробаційного нагляду на строк до двох років або обмеженням волі на той самий строк.
Відповідно до ч. 3 ст. 61 КК України, обмеження волі не застосовується до неповнолітніх, вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до чотирнадцяти років, до осіб, що досягли пенсійного віку, військовослужбовців строкової служби та до осіб з інвалідністю першої і другої групи.
Обставин, передбачених ч. 3 ст. 61 КК України не встановлено.
Приймаючи до уваги наведені обставини в сукупності, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке є умисним та класифікується за ст. 12 КК України як проступок, особливості й обставини його вчинення, враховуючи, що обвинувачена на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за зареєстрованим місцем проживання характеризується негативно, не є військовослужбовцем, раніше неодноразово судима за вчинення аналогічних кримінальних правопорушень, що визначальною мірою характеризує ступінь суспільної небезпечності як винуватої особи, так і вчинених нею злочинів, також її поведінку під час та після вчинення неправомірних дій і вважає за необхідне призначити покарання у межах санкції статті 390-1 КК України у виді обмеження волі.
Підстав для застосування ст.69, 75 КК України суд не вбачає.
Відповідно до ч. 1, 4 ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком. Положення вказаної норми є імперативними, тобто обов'язковими для застосування. Остаточне покарання за сукупністю вироків має бути більшим від покарання, призначеного за нове кримінальне правопорушення, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.
Остаточне покарання обвинуваченій слід визначити із застосуванням положень ч.1 ст.71 КК України за сукупністю вироків.
При цьому, підлягають застосуванню правила складання покарань, визначені п.5 ч.1 ст.72 КК України, відповідно до яких одному дню обмеження волі відповідає один день пробаційного нагляду.
Потерпілі у кримінальному провадженні відсутні та цивільний позов не заявлявся.
Питання щодо речових доказів вирішити у відповідності до положень ст. 100 КПК України.
Процесуальні витрати відсутні.
Викривачі у кримінальному провадженні відсутні
Арешт на майно не накладався.
Запобіжний захід ОСОБА_3 не обирався, клопотань про обрання запобіжного заходу не заявлялося.
Керуючись ст. 368-371, 373-374, 376, 381-382 КПК України, суд, -
ОСОБА_3 визнати винною у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ст. 390-1 КК України, та призначити покарання у виді одного року обмеження волі.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного покарання за цим вироком частково приєднати невідбуту частину покарання у виді пробаційного нагляду за вироком Франківського районного суду м. Львова від 03.04.2025 та, з урахуванням п. 5 ч. 1 ст. 72 КК України, остаточно визначити ОСОБА_3 покарання у виді 2 (двох) років обмеження волі.
Строк відбуття покарання рахувати з часу приведення вироку до виконання.
Речові докази у справі, а саме: DVD-R диски - залишити в матеріалах кримінальних проваджень протягом усього часу їх зберігання.
Вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з моменту його отримання.
У відповідності до частини 1 статті 394 КПК України вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.
Суддя: ОСОБА_1