Справа № 308/2583/26
про розгляд клопотання про поновлення строку на подання відзиву
23 квітня 2026 року м. Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі: головуючого - судді Бенца К.К.
при секретарі Майор Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Ужгороді клопотання відповідача ОСОБА_1 про поновлення строку та надання додаткового строку на подання відзиву у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» в особі представника Кудіна А.В. до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» в особі представника Кудіна А.В. звернулося до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду від 24.02.2026 року прийнято подану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в цивільній справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» в особі представника Кудіна А.В. до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
13 та 14 квітня 2026 року до суду через підсистему «Електронний суд» від відповідача ОСОБА_1 надійшла заява про поновлення строку та надання додаткового строку на подання відзиву у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» в особі представника Кудіна А.В. до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Заяви мотивовані тим, що про наявність судової справи дізналася лише 10 квітня 2026 року , після самостійного входу до системи “Електронний суд» та ознайомлення з матеріалами судової справи. До цього часу вона не користувалася системою “Електронний суд» , не отримувала відповідних повідомлень та фактично не була ознайомлена з матеріалами справи, у зв'язку з чим була позбавлена можливості своєчасно подати відзив на позовну заяву.
З огляду на викладене та керуючись статтею 127 Цивільного процесуального кодексу України з метою дотримання принципів змагальності та забезпечення права відповідача на належний захист, просить суд поновити строк для подання відзиву на позовну заяву по цивільній справі №308/2583/26; Встановити строк для подання відзиву тривалістю 15 днів, з моменту фактичного ознайомлення з матеріалами справи, а саме 10 квітня 2026 р.
Вирішуючи дану заяву, суд виходить з наступного.
Відповідно до пункту 3 частини 1статті 43 ЦПК України, учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.
При розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. (частини перша та друга статті 174 ЦПК України).
Ухвалою суду від 24.02.2026 року у справі відкрито спрощене позовне провадження та призначено судове засідання, та встановлено відповідачу ОСОБА_1 строк п'ятнадцять днів з дня вручення їй цієї ухвали , протягом якого вона має право подати суду відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст. 178 ЦПК України.
Як встановлено, відповідач ОСОБА_1 має зареєстрований електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_1 отримала ухвалу суду про відкриття провадження у справі від 24.02.2026 року до свого електронного кабінету 26.02.2026 року, що підтверджується довідкою про доставку електронного, тому останнім днем встановленого судом строку є 13.03.2026.
Клопотання про поновлення строку на подання відзиву надійшло 13.04.2026 року, тобто після спливу цього процесуального строку.
Отже, на час звернення учасника справи відповідача ОСОБА_1 із заявою про поновлення строку на подання відзиву, такий процесуальний строк сплив на час звернення учасника справи із заявою, а відтак такий строк не підлягає поновленню.
За нормами частини 7 статті 178 ЦПК України передбачено, що відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи наведене, суд наголошує, що до клопотання про поновлення строку на подання відзиву, не долучено самого процесуального документу - відзиву. Водночас, ухвалу про відкриття провадження у справі від 24.02.2026 року відповідачка отримала 26.02.2026 року, однак не вчинила необхідних процесуальних дій у передбачений законом час для подання відзиву до суду.
Відповідно до частин першої, другої та четвертої статті 12ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до пункту 6 частини другої статті 43 ЦПК України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Статтею 126 ЦПК встановлено, що право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Приписами ч. 1 ст. 127 ЦПК України визначено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Відповідно до ч. 2 ст. 127 ЦПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Зі змісту наведеної норми випливає, що за заявою учасника може бути продовжений тільки строк, який встановлений судом і який не сплив на час звернення учасника справи із заявою.
Відповідно до ч. 4 ст. 127 ЦПК України - одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), щодо якої пропущено строк.
Як встановлено судом, відповідачем в порушення норм ч. 4 ст. 127 ЦПК України одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку не була вчинена процесуальна дія , а саме не подано відзив на позовну заяву, щодо якої пропущено строк.
Отже, відповідач при поданні клопотання про поновлення строку для подання відзиву на позовну заяву не подала відзив на позовну заяву , а відтак підстави для поновлення строку для подання відзиву відсутні.
Окрім того, слід зазначити, що судовий розгляд визнається справедливим за умови забезпечення рівного процесуального становища сторін, що беруть участь у спорі. Вимагається, щоб кожній із сторін була надана розумна можливість представляти свою справу у такий спосіб, що не ставить її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом. Виходячи з принципу змагальності в цивільному процесі, прав та обов'язків сторін у справі, визначених Цивільним процесуальним кодексом України, суд виключно з ініціативи та в межах доводів сторін може поновити строк звернення до суду за обґрунтованим їх зверненням. Отже, у разі пропущення строку звернення до суду належить належним чином обґрунтувати та довести відповідними засобами доказування поважність причин пропущення такого строку. До таких обставин як правило відносять ті, які не залежали від волі відповідної особи, є об'єктивно непереборними, пов'язані з істотними перешкодами чи складнощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними і допустимими доказами.
За загальним правилом пропуск процесуальних строків має наслідком втрату права на вчинення процесуальної дії, а для суду настає обов'язок застосувати передбачені ЦПК України наслідки подання документів після закінчення процесуальних строків. Під залишенням документів без розгляду треба розуміти відмову суду давати правову оцінку поданому з пропуском строку документу.
Отже, запровадження строку, у межах якого особа може звернутися до суду з позовом, заявою, апеляційною чи касаційною скаргою, обумовлено передусім необхідністю дотримання принципу правової визначеності та забезпечення здійснення судових процедур у межах розумних строків.
Відповідачем на підтвердження поважності пропуску строку на подання відзиву не надано будь-яких доказів того, що про наявність судової справи дізналася лише 10 квітня 2026 року , після самостійного входу до системи “Електронний суд» та ознайомлення з матеріалами судової справи та неможливості надіслання на адресу суду відзиву.
Відповідачем не надано будь-яких документів на підтвердження поважності причин пропущення строку, не надано, у зв'язку з чим підстави для поновлення пропущеного строку відсутні.
Реалізація процесуальних прав та обов'язків учасників справі перебуває у тісному зв'язку зі стадіями судового провадження і пов'язана з перебігом процесуальних строків.
Процесуальний строк виступає одним з ключових елементів цивільно-процесуальної форми і в цілому направлений на забезпечення оперативного, динамічного й просторового перебігу провадження цивільного процесу у визначених ЦПК України часових рамках.
Зокрема, під процесуальними строками, з огляду на системний аналіз ЦПК України, розуміють встановлений законом та/або судом проміжок часу, протягом якого повинна або може бути вчинена певна процесуальна дія або розпочата та/чи завершена та чи інша стадія судочинства.
Процесуальні строки, з поміж іншого, виступаючи засобом регламентації процесуальних дій учасників справи також виконують функцію юридичного факту, тобто спричиняють виникнення, зміну або припинення процесуальних прав та обов'язків. У механізмі правової регламентації судочинства процесуальні строки мають правоутворююче та преклюзивне значення для суб'єктивних процесуальних прав та обов'язків.
Так, з початком і закінченням перебігу процесуального строку пов'язане настання чітко встановлених юридичних наслідків.
Питання щодо поновлення/продовження процесуального строку безпосередньо пов'язана з відповідним конкретним учасником справи, його процесуальним правом і обов'язком та спрямоване на реалізацією саме його суб'єктивних процесуальних прав (обов'язків).
Слід зазначити, що вирішення питання щодо поновлення/продовження строку на вчинення процесуальних дій перебуває в межах дискреційних повноважень судів, однак такі повноваження не є необмеженими.
Можливість поновлення/продовження процесуальних строків виникає у тому разі, коли у передбачені строки виконати певному учаснику справи певні процесуальні дії є неможливим, оскільки саме у нього виникли обставини, які перешкоджають їх реалізації та суд має право поновити/продовжити строк, установлений відповідно законом або судом, за клопотанням конкретного відповідного учасника справи в разі його пропущення з поважних причин. У зв'язку з цим для суду має значення й строк, який минув з моменту закінчення строку, встановленого законом або судом до вчинення учасником справи процесуальної дії, стосовно якої заявлено клопотання.
Водночас, як зазначив Верховний Суд у постанові від 29.09.2022 (справа № 500/1912/22), застосовуючи процесуальні норми, потрібно уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до нівелювання процесуальних вимог, установлених законом.
Слід зазначити, що у статті 127 ЦПК України чітко регламентована можливість саме продовження процесуального строку, встановленого судом, за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
З урахуванням положень статті 127 ЦПК України суд доходить висновку, що відсутні підстави для поновлення строку для подання відзиву на позовну заяву, оскільки такий строк визначений судом, тому він міг бути лише продовжений за заявою сторони відповідача, поданою до закінчення такого строку.
За таких обставин, клопотання про поновлення строку на подання відзиву не підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 2 ст. 126 ЦПК України документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Тому, враховуючи вищевикладене, зважаючи на те, що стороною відповідача об'єктивних обставин (та доказів на підтвердження існування таких обставин) у клопотанні про поновлення строку на подання відзиву не наведено,відповідач при поданні клопотання про поновлення строку для подання відзиву на позовну заяву не подав відзив на позовну заяву суд, з метою забезпечення змагальності сторін та рівних прав учасників справи щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом, що встановлено статтею 12 ЦПК України, вважає, що у задоволенні клопотання про поновлення пропущеного строку на подання відзиву на позов слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 126, 127 , 260,193,353 ЦПК України, суд,-
У задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_1 про поновлення строку та надання додаткового строку на подання відзиву у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» в особі представника Кудіна А.В. до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.
Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Закарпатського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду К.К. Бенца