Справа № 307/4319/25 Провадження № 2/307/1575/25
23 квітня 2026 року м. Тячів
Тячівський районний суд Закарпатської області в складі:
головуючого судді - Бряник М.М.,
секретар судового засідання - Бабинець Г.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Тячів у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр", в інтересах якого діє представник Чехун Юлія Віталіївна до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» в інтересах якого діє представник Чехун Юлія Віталіївна, звернулися до суду із позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позову, представник позивача зазначає, що між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_2 07.03.2024 року укладено кредитний договір (оферти) №07.03.2024-100000533. Відповідно до умов договору ОСОБА_2 надано кредит у розмірі - 12 000,00 грн., що підтверджується квитанцією про видачу коштів від 07.03.2024 року, строком на 140 днів.
Відповідно до умов кредитного договору строк на який надається кредит 140 днів з дати його надання, процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1 % за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит. Проценти розраховуються шляхом множення всієї суми кредиту (включаючи всі транші) (залишку від всієї суми кредиту) (база розрахунку) на кількість днів користування кредитом/ залишком кредиту, а також процентну ставку. Комісія пов'язана з наданням кредиту 15% від суми кредиту, тобто 1800 грн.
Згідно п. 3.1. договору за цим договором кредитодавець зобов'язався надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Позивач стверджує, що ТОВ «Споживчий центр» свої зобов'язання за договором виконано в повному обсязі.
Разом з цим, представником позивача зазначено, що відповідачкою були здійснені заходи, спрямовані на визнання наявності боргу, а саме проведена часткова сплата по вищезазначеному кредитному договору. При цьому, під час формування довідки про заборгованість та розрахунки суми позовних вимог, було враховано суми здійснених відповідачем часткових сплат.
В свою чергу ОСОБА_2 свої зобов'язання за договором належним чином не виконала, у зв'язку з цим, станом на день пред'явлення позову утворилась заборгованість у розмірі 31 015,22 грн., що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 12000 грн., по процентам в розмірі 15120 грн., 895,00 - комісія за надання кредиту та неустойка 3000 грн., чим порушуються права та інтереси ТОВ «Споживчий центр», а тому просить стягнути вказану суму заборгованості з відповідача та суму сплаченого позивачем судового збору у розмірі 2 422 грн. 40 коп.
В зв'язку з цим, позивач ТОВ "Споживчий центр" 05.11.2025 року, звернувся до Тячівського районного суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Заочним рішенням Тячівського районного суду від 02.02.2026 року, позов ТОВ "Споживчий центр" було задоволено частково та ухвалено рішення стягнути з відповідача ОСОБА_1 28 015, 22 (двадцять вісім тисяч п'ятнадцять гривень 22 копійок) заборгованості за кредитним договором №07.03.2024-100000533 від 07.03.2024 року та 2187,43 (дві тисячі сто вісімдесят сім гривень 43 копійок) судового збору. В решті вимог позовної заяви відмовлено.
Не погодившись із заочним розглядом справи відповідачка ОСОБА_1 подала 03.03.2026 року до суду заяву про перегляд заочного рішення суду, яку ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 05.03.2026 року року прийнято до розгляду.
Ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 16.03.2026 року скасовано заочне рішення суду від 02.02.2026 року та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
30.03.2026 року відповідачка ОСОБА_1 подала до суду відзив на позовну заяву, у якому вказує, що її чоловік ОСОБА_3 є військовослужбовцем ЗСУ з 01.12.2023 року по теперішній час. Вказує, що відповідно до п. 15 ст. 14 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" нарахування їй як дружині військовослужбовця відсотків за користування кредитом є протиправними. Таким чином, розрахунок заборгованості, наданий позивачем є невірним, оскільки включає проценти у розмірі 15120 грн, нараховані в період проходженням чоловіком військової служби. ??З урахуванням здійсненою нею оплати, яку визнав позивач 1680 грн (20.03.2024 р.) та 904.78 грн (21.03.2024 р) залишок заборгованості за тілом кредиту становить 9416 грн. Будь які інші нарахування є незаконні та безпідставні. ???Також вказує, що позивачем заявлено про стягнення комісії за надання кредиту у розмірі 895,22 грн. Зазначає, що дана комісія фактично є платою за користування кредитними коштами, нарахування яких заборонено. Враховуючи наведене, просить у задоволенні позовних вимог ТОВ "Споживчий центр" про стягнення заборгованості за кредитним договором у частині нарахування процентів 15120 грн та комісії за надання кредиту 895,22 грн - відмовити в повному обсязі. ??Здійснити перерахунок заборгованості за кредитним договором, виключивши з неї всі проценти та комісію за надання кредиту нараховані з 01.12.2023 року (дати призову чоловіка на військову службу), зарахувати здійснений нею платіж у розмірі 1680 грн (20.03.2024) та 904.78 грн (21.03.2024) у рахунок погашення заборогваності щодо тіла кредиту.
Представник позивача будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується довідкою про доставку електронного документа в його Електронний кабінет від 07.04.2026 року, в судове засідання не з'явився. В позовній заяві просить розглянути справу у відсутність представника позивача за наявними в матеріалах справи доказами.
Відповідачка, будучи належним чином повідомленою про дату час та місце розгляду справи, що підтверджується довідкою про доставку електронного документа в Електронний кабінет від 07.04.2026 року, в судове засідання не з'явилася та про причини неявки суд не повідомила.
На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, з'ясувавши обставини справи, перевіривши їх наданими доказами, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.
Судом встановлено, що 07.03.2024 року між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем ОСОБА_2 укладено кредитний договір (оферти) №07.03.2024-100000533, шляхом підписання заявки, що є невід'ємною частиною даного договору, відповідно до умов якого ОСОБА_2 надано кредит у розмірі - 12 000,00 грн.
Згідно п. 3.1. договор кредитодавець зобов'язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти, комісію.
Пунктом 3.2. встановлено, що кредит надається на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Відповідно до п. 3.3. договору кредитодавець надає позичальнику кредит на наступних умовах: сума кредиту, тип кредиту - фінансовий кредит; строк, проценти за користування кредитом (проценти), графік платежів встановлюється у заявці, яка є невід'ємною частиною кредитного договору. Кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 4149-50ХХ-ХХХХ-8222 (п. 4.1 договору) (а.с.49-59).
Відповідачка підтвердила укладення кредитного договору шляхом підписання та укладення договору. На номер мобільного телефону відповідача було надіслано одноразовий ідентифікатор Е581.
Позичальником ОСОБА_2 під час укладення кредитного договору №07.03.2024-100000533 від 07.03.2024 року пройдено ідентифікацію шляхом використання системи BankID Національного банку (а.с.65).
З листа Liqpay вбачається, що за номером платежу 2434396610 зараховано грошові кошти у розмірі 12 000,00 грн. на картку № НОМЕР_1 за договором №07.03.2024-100000533 від 07.03.2024 (а.с.48).
З паспорту споживчого кредиту вбачається, що тип кредиту - кредит, сума кредиту - 12 000,00 грн., процентна ставка - 365% річних, орієнтована загальна вартість кредиту - 13847 грн. 80 коп. (а.с.60-63).
Станом на 24.07.2025 року у відповідача ОСОБА_2 утворилась заборгованість у розмірі 31 015,22 грн., що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 12000 грн., по процентам в розмірі 15120 грн., 895,00 - комісія за надання кредиту та неустойка - 3000 грн., що підтверджується копією довідки-розрахунок про стан заборгованості (а.с.21).
Згідно картки субконто за договором №07.03.2024-100000533 ОСОБА_2 вбачається про нарахування відсотків за користування кредитом. Також видно, що 20.03.2024 мало місце погашення боргу на суму 1680 грн. та 21.03.2024 на суму 904,78 грн. Загальна суму боргу з урахуванням сплачених сум, яка визначена позивачем, становить 28015,22 грн. (а.с.37-47).
Згідно ст. ст. 526, 527, 530 Цивільного Кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та цивільного законодавства.
Згідно із п. 1, ст. 1054 Цивільного Кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно із п. 1.ст. 1048 Цивільного Кодексу України розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. З положень кредитного договору та ст. ст. 1054, 1055 ЦК України вбачається, що сторонами дотримано в повному обсязі вимог цивільного законодавства щодо предмету договору, його ціни, строку повернення кредиту, розміру відсотків, письмової форми.
У частині першій статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 628 ЦК України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Надаючи оцінку наданим позивачем та безпосередньо дослідженим у судовому засіданні доказам судом встановлено, що: спір між сторонами стосується стягнення заборгованості за кредитним договором.
При укладенні кредитного договору сторонами було досягнуто згоди з усіх його істотних умов та визначено: валюту кредитування, суму кредиту, процентну ставку за користування ним і порядок повернення кредиту, сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі.
Відповідно до Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» електронний підпис - електронні дані, що додаються до інших електронних даних або логічно з ними пов'язуються і використовуються підписувачем як підпис.
Відповідно до ч.1 ст.11 Закон України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Частино третьою статті 11 Закон України «Про електронну комерцію» встановлено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Згідно ч.6 ст.11 Закон України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Частиною 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
В свою чергу, відповідно до ч.1 ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Судом встановлено, що позичальником ОСОБА_2 під час укладення кредитного договору №07.03.2024-100000533 від 07.03.2025 року пройдено ідентифікацію шляхом використання Системи BankID Національного банку (а.с.65).
Доданим до позову розрахунком підтверджується, що у відповідачки перед позивачем наявна заборгованість за договором від 07.03.2024 року.
Таким чином, з урахуванням наведених вище вимог закону, досліджених судом доказів та встановлених на їх підставі обставин, суд дійшов висновку, що позивачем доведено належними та допустимими доказами, що внаслідок неналежного виконання своїх зобов'язань за кредитним договором, у відповідача утворилась заборгованість.
Разом з тим, відповідно до пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року на території України з 24 лютого 2022 року строком на 90 днів введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.
Вказане позивачем не ураховано при здійсненні розрахунку заборгованості щодо стягнення неустойки в розмірі 3000 грн.
Отже, неустойка в розмірі 3000 грн. не підлягає стягненню з відповідачки.
Щодо стягнення з відповідачки відсотків за користування кредитом, суд зазначає наступне.
Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Статтями 1, 2 даного Закону закріплені гарантії соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей, за якими військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Судом встановлено, що з довідки №2193 від 11.07.2025 року виданої начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , виданої старшому солдату ОСОБА_3 вбачається, що такий перебуває на військовій службі по мобілізації в ІНФОРМАЦІЯ_2 з 01 грудня 2023 року по дату видачу довідки (том 2 а.с. 3,18,33).
Згідно копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 виданого 14.09.2021 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Ужгороді Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 14 вересня 2021 року за актовим записом №733 зареєстровано шлюб (том 2, а.с.4,19,34).
Згідно свідоцтва про народження дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , серії НОМЕР_3 , виданого 20.09.2022 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Ужгороді Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ), батьками дитини значаться ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (том 2 а.с.5,20).
З військового квитка серії НОМЕР_4 виданого військовим комісаром ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_6 16.06.2014 року, вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , 1 грудня 2023 року медичною комісією при ІНФОРМАЦІЯ_6 визнаний обмежено придатний за гр. ІІ, ст. 17б, 756, розкладу хвороб (наказ МО України 2008 №402) та вручено мобілізаційне розпорядження (том 2 а.с.35-39).
Згідно посвідчення серії НОМЕР_5 виданого Ужгородським комісаром Ужгородського об'єднаного міськвійськомату ОСОБА_7 02.09.2015 року, яке безтермінове і дійсне на всій території України - ОСОБА_3 , має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій (том 2, а.с.6).
Згідно з п. 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із збройною агресією російської федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об'єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об'єкта нерухомості, об'єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.
Сталою практикою Верховного Суду підтверджено, що пункт 15 статті 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» є самостійною нормою, дія якої поширюється на всіх військовослужбовців в розумінні п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» без виключення (Постанова Верховного Суду від 26.12.2018 у справі № 522/12270/15-ц; Постанова Верховного Суду від 25.09.2019 у справі №175/377/16-ц; Постанова Верховного Суду від 25.09.2019 у справі №521/9626/15- ц; ), у тому числі на військовослужбовців за контрактом (Постанова Верховного Суду від 14.05.2021 у справі №502/1438/18), офіцерів запасу (Постанова Верховного Суду від 18.01.2023 у справі №642/548/21), тощо.
Із огляду на встановлені судом обставини, відповідачка має статус дружини військовослужбовця Збройних Сил України, у тому числі й у період виконання умов кредитного договору, та на неї поширюються пільги, передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», тобто до неї не може застосовуватись відповідальність у виді штрафних санкцій, неустойки за невиконання зобов'язань за користування кредитом, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.
Відтак, суд приходить до висновку, що умови договору про зобов'язання позичальника крім суми позики - 12000 грн. та комісії - 895,22 грн., сплатити на користь позикодавця неустойки та проценти, не підлягають застосуванню, як такі, що суперечать закону, а тому у частині позовних вимог щодо стягнення відсотків на підставі частини 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей», слід відмовити.
За таких обставин, суд дійшов до висновку про часткове задоволення вимог позивача та стягнення із відповідачки заборгованості за основною сумою боргу у розмірі 12 000,00 грн. та комісії у розмірі 895, 22 грн., з урахуванням сплачених відповідачкою 20.03.2024 сум у розмірі 1680 грн. та 21.03.2023 у розмірі 904,78 грн. за наступним розрахунком (12000 + 895,22 - 1680 - 904,78 = 10310,44 грн.), а у стягненні нарахованих відсотків слід відмовити, зважаючи на право відповідачки, як дружини військовослужбовця, на гарантоване законом надання їй відповідних пільг.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Соживчий центр» підлягає стягненню заборгованість по кредиту, яка складається з заборгованості по тілу кредиту та комісії в розмірі 10310,44 грн.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що відповідає положенням ч. 1 ст. 141 ЦПК України.
Позивачем у даній справі сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн., однак враховуючи вимоги ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що відповідає положенням ч. 1 ст. 141 ЦПК України.
А тому з відповідачки слід стягнути на користь позивача 33,2 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, що становить 804,23 грн.
Разом з цим, судом встановлено, що сплачений відповідачкою згідно квитанції від 05.03.2026 на виконання ухвали Тячівського районного суду Закарпатської області від 03.03.2026, про залишення без руху поданої нею заяви про перегляд заочного рішення, судовий збір у розмірі 532,48 грн., сплачений не вірно на рахунок - НОМЕР_6 . Цей рахунок, не відповідає вірному рахунку - НОМЕР_7 зазначеному в ухвалі Тячівського районного суду Закарпатської області від 03.03.2026. Вказані обставини, встановлені судом після скасування рішення Тячівського районного суду Закарпатської обалсті ухваленого 02.02.2026 у даній справі. Відтак, оскільки судом за заявою відповідачки, переглянуто рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 2.02.2026 та позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, суд вважає за необхідне відповідно до вимог ст. 285 ЦПК України, стягнути з відповідачки в користь держави на рахунок спеціального фонду Державного бюджету України 532,48 гривень судового збору за подання заяви про перегляд заочного рішення.
На підставі ст.ст. 526, 530, 611, 626, 628, 633, 634, 638, 1048, 1054, 1082, ЦК України, керуючись ст.ст. 2, 5, 10-13, 18, 133, 141, 247, 258-259, 263-265, 280-282, 416, 417 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» 10310,44 грн. (десять тисяч триста десять гривень 44 копійок) заборгованості за кредитним договором №07.03.2024-100000533 від 07.03.2024 року.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» 804,23 (вісімсот чотири гривні, двадцять три копійок) судового збору.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави на рахунок спеціального фонду Державного бюджету України 532,48 грн. (п'ятсот тридцять дві гривні, сорок вісім копійок) судового збору.
В решті вимог позовної заяви відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду в тридцятиденний строк з дня його проголошення (складання).
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Відомості про учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄДРПОУ 37356833, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Саксаганського, 133А.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_8 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Головуючий М.М. Бряник