Іменем України
24 квітня 2026 рокум. ДніпроСправа № 360/2447/25
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Басова Н.М., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Біленка Євгена Леонідовича в інтересах ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,
До Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов Біленка Євгена Леонідовича в інтересах ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі відповідач 1), Військової частини НОМЕР_1 (далі відповідач 2), в якому позивач просить суд:
-визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 стосовно нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за періоди з 01.01.2016 по 28.01.2017 із застосуванням місяця - січня 2008 року для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення;
-стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за періоди з 01.01.2016 по 28.01.2017 в розмірі 34 226,95 грн із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб;
-визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 стосовно нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за періоди з 31.01.2017 по 14.08.2017 із застосуванням місяця - січня 2008 року для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення;
-стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за періоди з 31.01.2017 по 14.08.2017 в розмірі 22 681,16 грн із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб;
-зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 та Військову частину НОМЕР_1 подати звіт про виконання судового рішення;
-ухвалити додаткове рішення про стягнення з ІНФОРМАЦІЯ_1 та Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 компенсації судових витрат, а саме витрат на правову допомогу.
В обґрунтування позову зазначено, що ОСОБА_1 , у період з 31.10.2014 по 28.01.2017 проходив військову службу на посадах ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивач звернувся за правовою допомогою, та на адресу відповідача 1 було направлено адвокатський запит №АЗ/08/2025-06 від 12.08.2025 з вимогою повідомити чи проводив відповідач 1 за період з 01.01.2016 по 28.01.2017 розрахунок та виплату індексації грошового забезпечення позивача виходячи при розрахунку індексації з базового місяця нарахування індексації - січень 2008 року відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку індексації грошових доходів населення» від 07.07.2003 №1078.
Відповідач 1 листом №4168 від 19.08.2025 зазначив, що індексацію грошового забезпечення позивачу за період з 01.01.2016 по 28.01.2017 було виплачено у повній відповідності до чинного на момент виплати законодавства та у межах затвердженого на відповідний бюджетний період кошторису. Проте позивачем не надано жодних підтверджуючих документів про розміри виплаченої індексації.
Позивач вважає, що відповідачем 1 не виплачувалась індексації грошового забезпечення. Окрім того, відповідач наголосив на тому, що виплата індексації проводилась у період з 01.01.2016 по 28.01.2017 у межах затвердженого на відповідний бюджетний період кошторису.
Також, позивач зазначив, що у період з 31.01.2017 по 14.08.2017 позивач проходив військову службу на посадах Військової частини НОМЕР_1 .
На адресу відповідача 2 було надіслано адвокатський запит №АЗ/08/2025-07 від 12.08.2025 з вимогою повідомити чи проводив відповідач 2 за період з 31.01.2017 по 14.08.2017 розрахунок та виплату індексації грошового забезпечення позивача виходячи при розрахунку індексації з базового місяця нарахування індексації - січень 2008 року відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку індексації грошових доходів населення» від 07.07.2003 №1078.
Відповідач 2 листом №14320 від 05.09.2025 зазначив, що не проводив вчасно нарахування та виплату індексації грошового забезпечення, вказавши, що з 01.01.2016 грошове забезпечення військовослужбовців було збільшено за рахунок преміювання, а тому індексація грошових доходів населення здійснюється в межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів. Відповідно до роз'яснення Міністерства соціальної політики України №13700/3 та №78/0/66/17 від 08.08.2017 механізм нарахування та виплати індексації за попередні періоди відсутній. У межах наявного фінансового ресурсу можливості здійснення виплати індексації у 2016-2018 роках у Міністерстві оборони України не було.
Таким чином, отримавши відповідь відповідача 2, позивач остаточно впевнився в тому, що і відповідачем 2 не здійснювалось нарахування та виплата індексації грошового забезпечення.
На підставі викладеного, адвокат в інтересах позивача звернувся до суду за захистом його прав.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Від відповідача 1 - ІНФОРМАЦІЯ_1 через підсистему "Електронний суд" надійшов відзив, в обґрунтування якого зазначено, що у період з січня 2016 року до березня 2018 року, в якому відбулося підвищення посадових окладів відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - постанова № 704), індексація грошового забезпечення мала проводитись відповідно до індексу споживчих цін для проведення індексації, обчисленого наростаючим підсумком, починаючи з січня 2016 року, у межах фінансових ресурсів, передбачених на ці цілі.
Враховуючи вимоги Порядку №1078 та Постанови №1013, підстав для обчислення позивачеві індексації грошового забезпечення із застосуванням січня 2008 як базового місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін за період з 01.01.2016 по 28.01.2017 у відповідача відсутні.
Також, відповідачем 1 вказано, що на виконання ухвали суду від 24 грудня 2025 в частині витребування довідки про грошове забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 по 28.01.2017 із детальним визначенням всіх його складових, в тому числі індексації, надати вказану довідку не виявляється за можливе, оскільки в теперішній час в ІНФОРМАЦІЯ_3 відсутні відомості в паперовому та електронному вигляді щодо нарахування та виплати грошового забезпечення військовослужбовцям та працівникам за період 2014-2017 років. Дані відомості залишились в будівлі ІНФОРМАЦІЯ_4 ( АДРЕСА_1 ), яка була захоплена в ході збройної агресії російської федерації, що розпочалась 24.02.2022 р., та по теперішній час знаходиться на окупованій території, тимчасово не підконтрольній органам державної влади України. Факт захоплення зареєстровано в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №12022082230000434 від 14.09.2022.
Просив відмовити в задоволенні позовних вимог.
Від відповідача 2 - Військової частини НОМЕР_1 через підсистему "Електронний суд" надійшов відзив, в обґрунтування якого зазначено, що відсутні підстави для визнання дій по невиплаті індексації грошового забезпечення протиправними, оскільки Військовою частиною НОМЕР_1 відповідно до Інструкції №260 виконувалось роз'яснення Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 04.01.2016 року № 248/3/9/1/2, в якому було зазначено про не нарахування індексації грошового забезпечення.
Будь-якої вини чи протиправних дій з боку Військової частини НОМЕР_1 стосовно позивача допущено не було, а позовні вимоги позивача не ґрунтується на Законі і не підлягають задоволенню.
Просив відмовити в задоволенні позовних вимог.
В подальшому, адвокатом в інтересах позивача надіслано через підсистему "Електронний суд" заяву про стягнення з ІНФОРМАЦІЯ_1 та Військової частини НОМЕР_1 на користь позивача понесені ним судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5700,00 грн.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 09 січня 2026 року витребувано від Галузевого державного архіву Міністерства оборони України: картки особового рахунку стосовно ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ), за період з 01.01.2016 по 28.01.2017 (період військової служби в ІНФОРМАЦІЯ_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 )) із детальним визначенням всіх його складових, в тому числі індексації.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2026 року повторно витребувано від Галузевого державного архіву Міністерства оборони України відповідні документи та зупинено провадження у справі за позовом Біленка Євгена Леонідовича в інтересах ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, до надходження витребуваних доказів.
Галузевим державним архівом Міністерства оборони України до суду надіслано лист, в якому вказано, що фінансові документи на виплату грошового забезпечення військовослужбовцям ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 ) на зберігання до ГДА Міноборони не надходили.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2026 року поновлено провадження у справі.
Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102- ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб (стаття 1), який в подальшому був неодноразово продовжений та Указом Президента України від 12 січня 2026 року №40/2026 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 03 лютого 2026 року строком на 90 діб.
Враховуючи дистанційний режим роботи суддів та працівників апарату Луганського окружного адміністративного суду з 02.05.2022, з метою збереження життя і здоров'я та забезпечення безпеки суддів і працівників апарату суду, судом розглянуті матеріали електронної справи.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, суд дійшов наступного.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .
Відповідно до витягу із наказу ІНФОРМАЦІЯ_8 від 31 жовтня 2014 року №65 ПРИЗНАЧЕНО на посади за новим штатом прапорщика ОСОБА_2 , інструктора відділу комплектування та призову ІНФОРМАЦІЯ_7 - техніком відділення забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_7 , ВОС 849945А, шпк "прапорщик". Вважати що з 31 жовтня 2014 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов'язків за посадою.
Відповідно до витягу із наказу ІНФОРМАЦІЯ_8 від 28 січня 2017 року №18 прапорщика військової служби за контрактом ОСОБА_3 , техніка відділення забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_9 , призначеного наказом командувача оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_10 (по особовому складу) від 26 січня 2017 № 2-РС на посаду техніка роти радіаційного, хімічного, біологічного захисту військової частини польова пошта НОМЕР_3 вважати, що справи та посаду здав і вибув до нового місця служби, АДРЕСА_3 . З 30 січня 2017 року виключити зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.
Також матеріалами справи підтверджено, що у період з 31.01.2017 по 14.08.2017 позивач проходив військову службу на посадах Військової частини НОМЕР_1 .
На адвокатський запит від 12.08.2025 №А3/08/2025-06 щодо грошового забезпечення ОСОБА_4 , що надійшов до ІНФОРМАЦІЯ_1 13.08.2025 вх. № 4341, надано відповідь від 19.08.2025 №4168, в якій вказано, що надати довідку про нараховане та виплачене грошове забезпечення, в т.ч. індексацію грошового забезпечення ОСОБА_4 неможливо, оскільки в ІНФОРМАЦІЯ_3 відсутні оригінали відомостей щодо нарахування та виплати грошового забезпечення за період 2014-2017 років. Дані відомості залишились в будівлі ІНФОРМАЦІЯ_4 ( АДРЕСА_1 ), яка була захоплена в ході збройної агресії російської федерації, що розпочалась 24.02.2022 р., та по теперішній час знаходиться на окупованій території, тимчасово не підконтрольній органам державної влади України. Факт захоплення зареєстровано в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №12022082230000434 від 14.09.2022. Індексацію грошового забезпечення ОСОБА_4 за вищевказаний період було нараховано та виплачено у повній відповідності до чинного на момент виплати законодавства та у межах затвердженого на відповідний бюджетний період кошторису.
12.08.2025 адвокат позивача звернувся з адвокатським запитом за №А3/08/2025-07 до Командира Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив повідомити чи проводився у період з 01.01.2016 по 28.01.2017 розрахунок та виплата Клієнту індексації грошового забезпечення, виходячи при розрахунку індексації з базового місяця нарахування індексації - січень 2008 року відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку індексації грошових доходів населення» від 07.07.2003 №1078.
Військовою частиною НОМЕР_1 надано відповідь від 05.09.2025 №14320, в якій вказано, що індексація не є обов'язковою складовою грошового забезпечення, вона не входить до його складу і здійснюється у випадках передбачених законом та згідно з Порядком затвердженим Кабінетом Міністрів України та в період із 01.12.2015 року по 28.02.2018 року індексація грошового забезпечення не виплачувалася. Нарахування та виплата індексації за період проходження служби у військовій частині НОМЕР_1 здійснювалась до вимог чинного законодавства України.
В матеріалах справи наявна картка особового рахунку працівника на 2017 рік ОСОБА_1 , яка видана Військовою частиною НОМЕР_1 .
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовані вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Згідно із частиною першою статті 2 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» військовою службою є державна служба особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни. У зв'язку з особливим характером військової служби військовослужбовцям надаються передбачені законом пільги, гарантії та компенсації.
Частиною першою статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-ХІІ) встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно з частинами другою, третьою статті 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Відповідно до статті 18 Закону України від 05.10.2000 № 2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (далі - Закон № 2017-III) індексацію доходів населення віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно зі статтею 19 цього ж Закону, є обов'язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Статтею 19 Закону № 2017-III передбачено, що державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
За визначенням статті 1 Закону України від 03.07.1991 № 1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон №1282-XII) індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг;
індекс споживчих цін - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання;
поріг індексації - величина індексу споживчих цін, яка надає підстави для проведення індексації грошових доходів населення.
Відповідно до статті 2 Закону № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, і які не мають разового характеру, у тому числі й оплата праці (грошове забезпечення).
Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Статтею 3 Закону № 1282-XII визначено, що індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Відповідно до статті 4 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
Згідно з частиною другою статті 5 Закону № 1282-XII підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.
Частиною другою статті 6 Закону № 1282-XII визначено, що порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 8 Закону № 1282-XII перегляд розмірів державних соціальних гарантій та гарантій оплати праці відповідно до умов, визначених цим Законом, здійснюється уповноваженими на це органами протягом місяця, у якому виникли підстави для перегляду.
За наявності підстав, визначених цим Законом, право населення на реалізацію зазначених гарантій не залежить від прийняття рішень відповідними органами.
Відповідно до пункту 4 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі - Порядок № 1078) індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення (абзац 1).
У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексуються оплата праці (грошове забезпечення), допомога по безробіттю та матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, що надаються залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії (абзац 2).
Частина грошових доходів, яка перевищує прожитковий мінімум, встановлений для відповідних соціальних і демографічних груп населення, індексації не підлягає (абзац 5).
Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абзац 6).
У разі коли особа працює неповний робочий час, сума індексації визначається із розрахунку повного робочого часу, а виплачується пропорційно відпрацьованому часу (абзац 7).
Згідно з пунктом 5 Порядку № 1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків (абзац 1).
Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення (абзац 2).
Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3).
Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу (абзац 4).
Відповідно до підпункту 2 пункту 6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговість його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході.
Згідно з пунктом 10-2 Порядку № 1078 для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість та у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи, для новоприйнятих працівників, а також для працівників, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати, передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник.
Пунктом 14 Порядку № 1078 визначено, що роз'яснення щодо застосування цього Порядку надає Мінсоцполітики.
З вищевикладеного слідує, що індексація оплати праці (грошового забезпечення) є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці у формі відшкодування знецінення грошових доходів громадян, які мають систематичний (щомісячний) характер.
За вимогами вказаних нормативно-правових актів проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи, проведення якої не залежить від волевиявлення роботодавців чи працівників.
Пунктом 11 Порядку № 1078 визначено, що додаткові витрати, пов'язані з індексацією грошових доходів громадян, відображаються у складі витрат, до яких відносяться виплати, що індексуються.
Отже, в кошторисі доходів і видатків бюджетної установи, організації індексація заробітної плати відображається не як самостійна витрата, а в складі витрат на виплату заробітної плати.
Тобто сума індексації грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону підлягає обов'язковому нарахуванню та виплаті.
Індексація заробітної плати (грошового забезпечення) є одним із способів забезпечення державних соціальних стандартів і нормативів, тому держава не може односторонньо відмовитись від взятих на себе зобов'язань, шляхом не виділення на дані цілі бюджетних асигнувань, без внесення відповідних змін до чинного законодавства щодо зміни соціальних стандартів і нормативів.
Згідно з частинами першою та другою статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно з частиною першою статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
При розгляді справи «Кечко проти України» (заява № 63134/00) Європейський Суд з прав людини зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни до законодавства. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення). Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань (аналогічна позиція викладена в рішенні у справі № 59498/00 «Бурдов проти Росії»).
Таким чином, реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 825/874/17.
Крім цього, згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 19 липня 2019 року по справі № 240/4911/18, від 07 серпня 2019 року по справі № 825/694/17, від 20 листопада 2019 року по справі № 620/1892/19, виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення.
Оскільки позивач у період з 01.01.2016 по 28.01.2017 перебував на грошовому забезпеченні ІНФОРМАЦІЯ_1 , а в період з 31.01.2017 по 14.08.2017 у Військовій частині НОМЕР_1 , тому суд дійшов висновку про наявність законних підстав для проведення індексації грошового забезпечення позивачу в спірний період саме вказаними відповідачем.
У справах №№ 400/1118/21, 420/3593/20 Верховний Суд, розтлумачивши пункти 2, 5, 10-2 Порядку № 1078, зазначив, що для визначення місяця підвищення доходу (базового місяця) для проведення індексації доходів необхідно обрати місяць, у якому заробітна плата працівника зросла за рахунок її постійних складових.
Що стосується визначення базового місяця для нарахування індексації за період з 01.01.2016 по 28.01.2017 та з 31.01.2017 по 14.08.2017, то з цього приводу суд зазначає таке.
Пункт 10-2 Порядку № 1078, який застосовується з 01 грудня 2015 року, передбачав, що для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість та у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи, для новоприйнятих працівників, а також для працівників, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати, передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник.
Пункт 5 Порядку № 1078, який застосовується з 01 грудня 2015 року, в редакції, яка діяла до 15 березня 2018 року, передбачав:
у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків (абзац перший);
обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення (абзац другий);
сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу (абзац третій);
якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу (абзац четвертий);
у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру (абзац п'ятий).
З викладеного слідує, що підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення, зокрема, посадових окладів особи. Зміна розміру доплат, надбавок та премій не випливає на встановлення базового місяця індексації для початку обчислення індексу споживчих цін при нарахуванні індексації.
На час виникнення спірних правовідносин визначення розміру посадових окладів військовослужбовців здійснювалося відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою затверджено нові схеми посадових окладів військовослужбовців (далі - Постанова № 1294).
Пунктом 13 постанови № 1294 визначено, що остання набирає чинність з 01 січня 2008 року.
Постанова № 1294 діяла до дати набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою встановлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців, а саме до 01 березня 2018 року.
Проаналізувавши Постанову № 1294 в період її дії з 01 січня 2008 року до 14.08.2017 (період оскаржуваних правовідносин), суд вбачає незмінність розмірів посадових окладів військовослужбовців.
Відтак, оскільки останнє підвищення окладу за посадою позивача відбулось у січні 2008 року, то для визначення суми індексації грошового забезпечення має застосовуватись індекс споживчих цін, обчислений наростаючим підсумком з січня 2008 року до березня 2018 року, оскільки після прийняття Постанови № 704, якою встановлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців, місяцем підвищення доходу для нарахування військовослужбовцям індексації став березень 2018 року.
Отже, місяцем підвищення доходу для проведення індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.01.2016 по 28.01.2017 та з 31.01.2017 по 14.08.2017 включно є січень 2008 року, в якому Постановою № 1294 встановлені підвищені розміри посадових окладів військовослужбовців.
Як вбачається з відповіді Військової частини НОМЕР_1 від 05.09.2025 №14320 на адвокатський запит отриманий засобами поштового зв'язку за вхідним № 6414
від 25.08.2025 в період із 01.12.2015 по 28.02.2018 індексація грошового забезпечення не виплачувалася.
ІНФОРМАЦІЯ_11 також не заперечує, що у спірний період не виплачував індексацію позивачу.
За таких обставин суд дійшов висновку про протиправну бездіяльність відповідачів.
Щодо вимоги позивача про стягнення з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь позивача індексацію грошового забезпечення за періоди з 01.01.2016 по 28.01.2017 в розмірі 34226,95 грн із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, суд зазначає наступне.
Як вже було зазначено, довідка про нараховане та виплачене грошове забезпечення, в т.ч. індексація грошового забезпечення ОСОБА_4 відсутня, оскільки в ІНФОРМАЦІЯ_3 та в Галузевому державному архіві Міністерства оборони України відсутні оригінали відомостей щодо нарахування та виплати грошового забезпечення за період 2014-2017 років.
У зв'язку з чим суд позбавлений можливості перевірити розрахунок, здійснений позивачем, а також не може здійснити цей розрахунок самостійно.
Отже, відновленням порушених прав є зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу за період з 01.01.2016 по 28.01.2017 індексацію грошового забезпечення із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року.
Щодо вимоги позивача про стягнення з Військової частини НОМЕР_1 на користь позивача індексацію грошового забезпечення за періоди з 31.01.2017 по 14.08.2017 в розмірі 22681,16 грн із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, суд зазначає наступне.
Постановою від 10.09.2020 у справі №200/9297/19 Верховний Суд зазначає, що при розрахунку індексації грошового забезпечення має застосовуватись з 01.12.2015 - базовий місяць січень 2008 року відповідно до пункту 10-1 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003.
Враховуючи, що відповідачем 2 в період з 31.01.2017 по 14.08.2017 індексація грошового забезпечення не виплачувалася, суд зазначає наступне:
Січень 2017 рік 101,10% (індекс споживчих цін до попереднього місяця згідно даних Держстата), 103,85% (індекс споживчих цін для визначення порогу), 298,60% (наростаючий індекс споживчих цін), 198,60% (величина приросту індексу споживчих цін), 1600,00 грн (прожитковий мінімум для працездатних осіб), 3177,60 грн (сума індексації), 0,00 грн (виплачено військовою частиною за 31.01.2017), 102,50 грн (належить до виплати (3177,60 / 31 х 1 = 102,50 грн)), перевищення порогу 103%.
Лютий 2017 рік 101,00% (індекс споживчих цін до попереднього місяця згідно даних Держстата), 101,00% (індекс споживчих цін для визначення порогу), 298,60% (наростаючий індекс споживчих цін), 198,60% (величина приросту індексу споживчих цін), 1600,00 грн (прожитковий мінімум для працездатних осіб), 3177,60 грн (сума індексації), 0,00 грн (виплачено військовою частиною), 3177,60 грн (належить до виплати);
Березень 2017 рік 101,80% (індекс споживчих цін до попереднього місяця згідно даних Держстата), 102,82% (індекс споживчих цін для визначення порогу), 310,00% (наростаючий індекс споживчих цін), 210,00% (величина приросту індексу споживчих цін), 1600,00 грн (прожитковий мінімум для працездатних осіб), 3360,00 грн (сума індексації), 0,00 грн (виплачено військовою частиною), 3360,00 (належить до виплати);
Квітень 2017 рік 100,90% (індекс споживчих цін до попереднього місяця згідно даних Держстата), 103,74% (індекс споживчих цін для визначення порогу), 310,00% (наростаючий індекс споживчих цін), 210,00% (величина приросту індексу споживчих цін), 1600,00 грн (прожитковий мінімум для працездатних осіб), 3360,00 грн (сума індексації), 0,00 грн (виплачено військовою частиною), 3360,00 грн (належить до виплати), перевищення порогу 103%;
Травень 2017 рік 101,30% (індекс споживчих цін до попереднього місяця згідно даних Держстата), 101,30% (індекс споживчих цін для визначення порогу), 310,00% (наростаючий індекс споживчих цін), 210,00% (величина приросту індексу споживчих цін), 1684,00 грн (прожитковий мінімум для працездатних осіб), 3536,40 грн (сума індексації), 0,00 грн (виплачено військовою частиною), 3536,40 грн (належить до виплати);
Червень 2017 рік 101,60% (індекс споживчих цін до попереднього місяця згідно даних Держстата), 102,92% (індекс споживчих цін для визначення порогу), 321,50% (наростаючий індекс споживчих цін), 221,50% (величина приросту індексу споживчих цін), 1684,00 грн (прожитковий мінімум для працездатних осіб), 3730,06 грн (сума індексації), 0,00 грн (виплачено військовою частиною), 3730,06 грн (належить до виплати);
Липень 2017 рік 100,20% (індекс споживчих цін до попереднього місяця згідно даних Держстата), 103,13% (індекс споживчих цін для визначення порогу), 321,50% (наростаючий індекс споживчих цін), 221,50% (величина приросту індексу споживчих цін), 1684,00 грн (прожитковий мінімум для працездатних осіб) 3730,06 (сума індексації), 0,00 грн (виплачено військовою частиною), 3730,06 грн (належить до виплати), перевищення порогу 103%;
Серпень 2017 рік 99,90% (індекс споживчих цін до попереднього місяця згідно даних Держстата), 99,90% (індекс споживчих цін для визначення порогу), 321,50% (наростаючий індекс споживчих цін), 221,50% (величина приросту індексу споживчих цін), 1684,00 грн (прожитковий мінімум для працездатних осіб), 3730,06 грн (сума індексації), 0,00 грн (виплачено військовою частиною), 1684,54 грн (належить до виплати (3730,06 /31 х 14 = 1684,54 грн)).
Таким чином, розмір індексації за період з 31.01.2017 по 14.08.2017, який належить до виплати позивачу, складає 22681,16 грн (31.01.2017 - 102,50 грн; лютий 2017 - 3177,60 грн; з березня 2017 року квітень 2017 року -3360,00 грн щомісячно; травень 2017 року - 3536,40 грн; з червня 2017 року по липень 2017 року щомісячно 3730,06 грн та в серпні 2017 року за 14 днів - 1684,54 грн).
Отже, підсумовуючи вище викладене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги в частині визначення конкретної суми індексації грошового забезпечення за період з 31.01.2017 по 14.08.2017 включно слід задовольнити.
Щодо позовних вимог в частині компенсації сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44, з урахуванням раніше виплачених сум, суд зазначає наступне.
Умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби (далі - грошова компенсація) визначено Порядком виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44 (далі - Порядок № 44).
За правилами пунктів 2, 3 Порядку № 44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби.
Виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов'язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб».
Пунктами 4, 5 Порядку № 44 передбачено, що виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.
Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Верховний Суд у постанові від 27 липня 2023 року у справі №380/813/22 зазначав, що аналіз наведених пунктів 2-3 Порядку № 44 дає підстави для висновку, що грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних, зокрема, військовослужбовцями, виплачується їм для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Оскільки нарахування та виплата індексації мало бути здійснено відповідачами саме з моменту набуття позивачем права на його нарахування та виплату, тому нарахування та виплата індексації позивачу має бути проведена відповідачами із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку № 44.
Аналогічна за змістом правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 10 жовтня 2024 року у справі № 500/8015/23.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про задоволення позову також в цій частині.
Щодо вимоги позивача про зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_2 та Військову частину НОМЕР_1 подати звіт про виконання судового рішення, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Положення статті 382 КАС України не є імперативними, тобто, передбачають право суду діяти на власний розсуд в залежності від обставин справи. Суд вважає, що за своїм змістом такі заходи контролю за виконанням судового рішення є додатковим засобом для спонукання суб'єкта владних повноважень до вчинення дій з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
В матеріалах справи відсутні будь-які докази, що відповідач буде ухилятися від виконання рішення суду у визначений чинним законодавством спосіб.
За таких обставин відсутня необхідність застосування положень статті 382 КАС України.
Щодо вимоги про стягнення з ІНФОРМАЦІЯ_1 та Військової частини НОМЕР_1 на користь позивача понесені ним судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5700,00 грн, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною третьою статті 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
За приписами статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При визначенні суми відшкодування суд також враховує критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Аналогічні критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції.
Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Верховний Суд у додатковій постанові від 12.09.2018 (справа №810/4749/15) зазначив, що з аналізу положень статті 134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
Також Верховний Суд у постанові від 22.12.2018 (справа №826/856/18) зазначив про те, що розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Тобто, питання розподілу судових витрат пов'язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).
Крім того, у справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "Ботацці проти Італії", заява №34884/97, п.30).
У пункті 269 рішення у цій справі суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті першої Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 №5076-VI (далі - Закон №5076) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Отже, договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.
Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 частини першої статті 1 Закону №5076).
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону №5076).
Статтею 19 Закону №5076 визначено, зокрема, такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Відповідно до статті 30 Закону №5076 гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
При цьому, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.
Отже, розподілу підлягає навіть кредиторська заборгованість позивача перед адвокатом зі сплати витрат на професійну правничу допомогу, надання якої підтверджується відповідними доказами.
Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 85211544) та постанові від 20.12.2019 у справі №903/125/19 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 86504028).
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 17.07.2025 між ОСОБА_5 у подальшому - «Клієнт», з
однієї сторони та Товариством з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Біленко та партнери» в особі директора Біленка Євгена Леонідовича, що діє на підставі модельного статуту, у подальшому «Юридична компанія», з другої сторони, укладено ДОГОВІР № 07/2025-11 про надання юридичних послуг (правової допомоги).
Пунктом 1.1. договору передбачено, що за цим Договором Юридична компанія зобов'язується надати послуги з юридичного консультування та юридичного представництва (послуги з юридичного консультування та юридичного представництва далі Послуги) в інтересах та за дорученням Клієнта, а Клієнт зобов'язується оплатити надані Юридичною компанією Послуги на умовах та в строки, визначені у цьому Договорі.
Відповідно до п.3.1 договору Сторони домовились, що доручення Клієнта, вартість послуг за дорученнями Клієнта, порядок та умови оплати Клієнтом наданих послуг встановлюється відповідними специфікаціями, які є додатками до цього Договору.
Гонорар по даному Договору може бути переглянутий Сторонами за домовленістю, про що укладається Додаткова угода (п.3.2 договору).
У разі збільшення Клієнтом позовних вимог які збільшують обсяг роботи Юридичної фірми за цим Договором, Сторони зобов'язанні здійснити перегляд гонорару, за умови ініціативи Юридичної фірми (п.3.3 договору).
Відповідно до п.3.4. Договору ціна Послуг не включає судові витрати, які складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної судами, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати інших витрат, пов'язаних з розглядом справи, поштових витрат. Дані витрати сплачуються безпосередньо Клієнтом, або компенсуються останнім за поданням Юридичної компанії.
Сторони домовились, що у випадках надання послуг за дорученнями Клієнта не визначеними в специфікаціях до цього Договору, вартість послуг буде складати 50% розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (встановленого на 01 січня відповідного року) на годину (п.3.5 договору). Сторони домовились, що у випадку вирішення завдань Клієнта у судовому порядку, вартість послуг збільшується на встановлений судом розмір витрат на правничу допомогу (п.3.6 договору).
Відповідно до п.4.1. Договору - факт та якість надання Послуг оформлюється Актом приймання-передачі наданих послуг (далі - «Акт»).
Відповідно до інформації зазначеної в АКТІ № А/07/2025/11-02 приймання - передачі наданих послуг за Специфікацією від 17.08.2025 (Додаток № 2) до Договору про надання юридичних послуг (правової допомоги) від 17.07.2025 № 07/2025-11 Юридична компанія надала, а Клієнт прийняв юридичні послуги (правову допомогу) відповідно до доручення визначеного Специфікацією до Договору, а саме: відновлення порушених прав Клієнта нарахування та виплати йому поточної індексації грошового забезпечення за 2016-2017 роки - послуга 1; загальна сума без ПДВ грн.- 3700,00 грн.
Вартість послуг Юридичної компанії за цим Актом приймання-передачі наданих послуг склала 3700 (три тисячі сімсот) гривень 00 копійок (п.2 Акту).
Відповідно до СПЕЦИФІКАЦІЇ (Додаток № 1 до Договору про надання юридичних послуг (правової допомоги) від 17.07.2025 № 07/2025-11) за дорученням Клієнта Юридична компанія зобов'язується надати, а Клієнт оплатити прийняти наступні послуги та роботи: встановлення факту порушення прав Клієнта щодо нарахування та виплати йому поточної індексації грошового забезпечення за 2016-2017 роки; - послуга 1; загальна сума без ПДВ грн.- 2000,00 грн.
При цьому, згідно з пунктом 2 частини дев'ятої статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Відтак, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, дослідженню підлягають обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані, серед іншого, договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про фактичне надання послуг (виконання робіт).
Проаналізувавши обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт згідно з наданими до суду документами, суд вважає, що розмір витрат на правничу допомогу у розмірі 5700,00 грн є обґрунтованим та пропорційним до предмету спору.
У зв'язку з цим, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів витрати на професійну правничу допомогу по 2850, 00 грн з кожного відповідача.
За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.
З урахуванням зазначеного суд не надає оцінку іншим доводам сторін, оскільки вони не мають суттєвого впливу на рішення суду за результатами вирішення цього спору.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно частин першої та другої статі 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За таких обставин, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що позов необхідно задовольнити зі словесним корегуванням способу захисту порушених прав.
Питання про розподіл судових витрат по сплаті судового збору відповідно до вимог статті 139 КАС України судом не вирішується, оскільки позивач згідно з пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільнений.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 9, 77, 90, 139, 241-246, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов Біленка Євгена Леонідовича в інтересах ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , юридична адреса: АДРЕСА_4 ), Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_5 , місцезнаходження: АДРЕСА_5 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення у період з 01.01.2016 по 28.01.2017 включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.01.2017 включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення у період з 31.01.2017 по 14.08.2017 включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року.
Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 31.01.2017 по 14.08.2017 включно у розмірі 22 681 (двадцять дві тисячі шістсот вісімдесят одна) гривня 16 коп. із відрахуванням обов'язкових податків та зборів для військовослужбовців та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 судові витрати за надання правничої допомоги у розмірі 2850 (дві тисячі вісімсот п'ятдесят) гривень 00 копійок.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 судові витрати за надання правничої допомоги у розмірі 2850 (дві тисячі вісімсот п'ятдесят) гривень 00 копійок.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Н.М. Басова