24 квітня 2026 рокуСправа №160/11726/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Рищенко А. Ю.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,-
23.04.2025 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 , в якій позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРОУ: НОМЕР_3 , місцезнаходження: АДРЕСА_3 ) з невиплати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , грошового забезпечення у період його перебування в розпорядженні командира ВЧ НОМЕР_2 з 05 вересня 2022 року по 08 грудня 2023 року та невиплати грошового забезпечення під час лікування в цей період;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 (код ЄДРОУ: НОМЕР_3 , місцезнаходження: АДРЕСА_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 грошове забезпечення за період перебування в розпорядженні командира ВЧ НОМЕР_2 з 05 вересня 2022 року по 08 грудня 2023 року та грошове забезпечення під час лікування в цей період.
В обґрунтування позовної заяви зазначено, що позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 . Під час проходження військової служби позивач отримав поранення, у зв'язку із чим проходив стаціонарне лікування. Проте, під час лікування йому не було виплачено грошове забезпечення у повному обсязі. Позивач вважає протиправними дії відповідача щодо не нарахування та не виплати йому грошового забезпечення у відповідності до Постанови № 260. Просить суд задовольнити позов в повному обсязі.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.04.2025 позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху, у зв'язку з невідповідністю останньої вимогам ст.ст 160, 161 КАС України.
На виконання вимог ухвали суду, 30.04.2025 позивачем були усунуті недоліки позовної заяви.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.05.2025 відкрито провадження у справі № 160/11726/25 та призначено розгляд останньої за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами (письмове провадження).
22.07.2025 від представника Військової частини НОМЕР_2 подано до Дніпропетровського окружного адміністративного суду відзив на позовну заяву.
В обґрунтування відзиву відповідач зазначив, що позивач 05.09.2022 наказом №253 був переведений в розпорядження командира та в подальшому був визнаний обмежено придатним і лише з 01.06.2023, відповідно до положень Постанови КМУ № 168, позивач набув право на додаткову винагороду в розмірі 20100 грн. Згідно витягу з наказу №961 від 08.12.2023, позивач вибув до нового місця служби. Тобто, на думку представника відповідача, періодом коли позивач мав право на виплату йому грошової винагороди в розмірі 20100 грн., є період з 01.06.2023 по 08.12.2023.
Крім того, як вказує представник відповідача, як у Постанові №168, так і у Порядку №260 чітко визначено, що нарахування додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень за період стаціонарного лікування військовослужбовця здійснюється в разі, якщо мається причинний зв'язок між необхідністю стаціонарного лікування та пораненням (травмою, контузією, каліцтвом), отриманим військовослужбовцем під час захисту Батьківщини. В разі госпіталізації військовослужбовця або надання йому відпустки для лікування з причини захворювання - виплата винагороди в розмірі 100000 гривень за відповідні періоди не передбачена. Також виплата винагороди в розмірі 100000 гривень не передбачена в разі, якщо розлади здоров'я військовослужбовця пов'язані із проходженням ним військової служби.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що на підставі витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 №17 від 26.01.2021 ОСОБА_1 призначено на посаду водія 3 мотопіхотного відділення 2 мотопіхотного взводу 2 мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону.
01.09.2022 ОСОБА_1 , під час виконання бойового завдання з відбиття агресії окупаційних військ російської федерації, поблизу АДРЕСА_4 , внаслідок обстрілу з артилерії отримав поранення, що підтверджується довідкою про обставини травми, виданою командиром військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_2 №10444 від 21 жовтня 2022 року та випискою з медичної карти стаціонарного хворого №15884 від 03.09.2022.
Внаслідок отриманого поранення, ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні, зокрема, у період з 02.09.2022 по 03.09.2022, з 04.09.2022 по 12.09.2022, з 12.09.2022 по 22.11.2022, з 02.12.2022 по 16.12.2022, з 12.04.2023 по 26.04.2023, з 15.05.2023 по 29.05.2023, з 07.06.2023 по 09.06.2023, з 09.06.2023 по 20.06.2023, з 20.06.2023 по 04.07.2023, з 01.02.2024 по 16.02.2024, з 24.04.2024 по 07.05.2024, з 25.10.2024 по 29.10.2024, що підтверджується копіями виписок з медичної картки стаціонарного хворого.
Згідно з витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_2 №235 від 05.09.2022, ОСОБА_1 увільнено від займаної посади та зараховано в розпорядження командира ВЧ НОМЕР_2 з 05 вересня 2022 року (виведено поза штат).
Витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 08.12.2023, солдата військової служби за контрактом ОСОБА_1 визнано таким, що здав справи та посаду 08.12.2023 та вибув до нового місця служби.
У зв'язку з отриманим пораненням та подальшими ускладненнями, відповідно до витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 №57 від 07.03.2025 року, ОСОБА_1 звільнено із військової служби відповідно до пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у запас за підпунктом «б» (за станом здоров'я - за наявності інвалідності (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
Представник позивача в інтересах ОСОБА_1 звернувся із заявою до військової частини НОМЕР_2 про виплату грошового забезпечення.
Відповіді на вказану заяву представником ОСОБА_1 не було отримано.
Не погоджуючись з невиплатою грошового забезпечення в період з 05 вересня 2022 року по 08 грудня 2023 року, позивач звернувся до суду з позовом.
За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 5 статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Частиною першою статті 2 Закону України від 25.03.1992 №2232-ХІІ "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі - Закон №2232-XII) передбачено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Військова служба є особливим видом публічної служби, тому її проходження передбачає особливе регулювання, а саме межі реалізації військовослужбовцями своїх службових прав у зв'язку з специфікою їх правового статусу, а також відносини щодо звільнення та проходження військової служби врегульовані як загальним законодавством України про працю, так і спеціальним законодавством.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, визначені Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ).
Згідно зі статтею 1 Закону №2011-XII соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
За частиною другою статті 1-2 Закону №2011-ХІІ, у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів (частина перша статті 9 Закону № 2011-ХІІ).
Частиною другою статті 9 Закону № 2011-ХІІ обумовлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Згідно з частиною четвертою статті 9 Закону №2011-ХІІ, грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Пунктами 2, 3 постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації (далі - державні органи).
Пунктом 8 зазначеної постанови установлено, що умови грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються цією постановою та іншими актами Кабінету Міністрів України.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
В подальшому, воєнний стан неодноразово продовжувався.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 "Про введення воєнного стану в Україні" та №69 "Про загальну мобілізацію" Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову №168.
Наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Порядок № 260), який визначає механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам.
Пунктом 2 розділу І Порядку № 260 визначено, що грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать : посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту), а також додаткова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги.
Згідно з пунктом 3 Порядку №260 підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є: штат військової частини (установи, організації) (далі - військова частина); накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов'язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження; накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення; накази про присвоєння військових звань; грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).
Відповідно до пункту 7 Порядку № 260, виплата грошового забезпечення в разі вибуття військовослужбовців до нового місця служби за строк із дня, наступного за днем виключення зі списків особового складу військової частини, і до дня прийняття посади здійснюється за новим місцем служби в розмірі, встановленому за попереднім місцем служби, після зарахування їх на грошове забезпечення до цієї військової частини.
За час прийняття справ і посади військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, в межах строків, визначених чинним законодавством для прийняття та здавання справ і посади, виплачується грошове забезпечення, яке військовослужбовець отримував за останньою займаною посадою, виходячи з окладу за військове звання, посадового окладу, надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії.
У разі виникнення спірних питань щодо нарахування грошового забезпечення виплата здійснюється у безспірному розмірі до вирішення питань у встановленому чинним законодавством порядку.
Згідно з пунктом 8 Порядку №260, грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, передбачених у кошторисі військової частини на грошове забезпечення військовослужбовців.
Грошове забезпечення виплачується: щомісячні основні та додаткові види - в поточному місяці за минулий; одноразові додаткові види - в місяці видання наказу про виплату або в наступному після місяця, в якому наказом оголошено про виплату (з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України).
Грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира (начальника, керівника) (далі - командир).
Розділом XXVIII Порядку №260 регламентовано порядок виплати грошового забезпечення у період перебування у розпорядженні або звільнення від посад.
За змістом пунктів 1, 2 розділу XXVIII Порядку №260 грошове забезпечення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), зарахованим у розпорядження відповідних командирів або звільненим від посад, виплачується в розмірі грошового забезпечення, яке військовослужбовці отримували за займаними посадами до зарахування в розпорядження, але не більше ніж два місяці.
Днем звільнення військовослужбовця з посади, яку він займає, вважається день закінчення здавання справ і складання обов'язків за посадою в межах установлених строків.
Відповідно до пункту 4 розділу XXVIII Порядку №260, якщо не можна прийняти кадрове рішення щодо подальшого службового використання військовослужбовця, у період перебування у розпорядженні протягом двох місяців з поважних причин (відсутність рівнозначних посад, бажання подальшого проходження військової служби, наявність сімейних та інших обставин) грошове забезпечення виплачується йому в розмірі, яке він отримував за займаною посадою до зарахування в розпорядження, за рішенням Міністра оборони України.
Згідно з пунктом 5 розділу XXVIII Порядку №260, грошове забезпечення військовослужбовцям після перебування у розпорядженні понад два місяці виплачується в розмірі окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років, за винятком випадків продовження строків виплати за рішенням Міністра оборони України.
Аналіз наведених положень законодавства свідчить, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби. Грошове забезпечення включає щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення, одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Порядок та умови виплати військовослужбовцям Збройних Сил України грошового забезпечення визначені Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" та Порядком № 260.
Спірним питанням у цій справі є наявність підстав для виплати Військовою частиною НОМЕР_2 позивачу грошового забезпечення з 05 вересня 2022 року по 08 грудня 2023 року.
Згідно з витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_2 №235 від 05.09.2022, ОСОБА_1 увільнено від займаної посади та зараховано в розпорядження командира ВЧ НОМЕР_2 з 05 вересня 2022 року (виведено поза штат).
ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні, зокрема, у період з 02.09.2022 по 03.09.2022, з 04.09.2022 по 12.09.2022, з 12.09.2022 по 22.11.2022, з 02.12.2022 по 16.12.2022, з 12.04.2023 по 26.04.2023, з 15.05.2023 по 29.05.2023, з 07.06.2023 по 09.06.2023, з 09.06.2023 по 20.06.2023, з 20.06.2023 по 04.07.2023, з 01.02.2024 по 16.02.2024, з 24.04.2024 по 07.05.2024, з 25.10.2024 по 29.10.2024.
За змістом пунктів 1, 2 розділу XXVIII Порядку №260, грошове забезпечення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), зарахованим у розпорядження відповідних командирів або звільненим від посад, виплачується в розмірі грошового забезпечення, яке військовослужбовці отримували за займаними посадами до зарахування в розпорядження, але не більше ніж два місяці.
Зважаючи на те, що позивач вважався таким, що перебуває у розпорядженні командира Військової частини НОМЕР_2 з 05.09.2022, грошове забезпечення йому підлягало виплаті за строк не більше двох місяців.
Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовців у період перебування у розпорядженні визначений у розділі XXVIII "Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам", затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018№ 260, згідно якого:
- грошове забезпечення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), зарахованим у розпорядження відповідних командирів, виплачується у розмірі, який вони отримували за займаними посадами до зарахування в розпорядження, але не більше ніж два місяці;
- час перебування військовослужбовця на лікуванні, у відпустці або тимчасового виконання обов'язків (але не більше ніж два місяці) за вакантною посадою виключається із загального періоду перебування в розпорядженні; після перебування у розпорядженні понад два місяці грошове забезпечення виплачується у розмірі окладу за військовим званням і надбавки за вислугу років.
Виняток становлять випадки, коли за рішенням Міністра оборони України продовжуються строки виплати повного забезпечення.
На підставі відомостей картки особового рахунку військовослужбовця ОСОБА_1 за спірний період, грошове забезпечення позивачу впродовж двох місяців після зарахування в розпорядження командира ВЧ НОМЕР_2 виплачувалось у розмірі грошового забезпечення, яке він отримував за займаною посадою до зарахування в розпорядження, а після спливу двох місяців, в розмірі окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років.
Водночас в матеріалах справи відсутні докази прийняття Міністром оборони України рішення про продовження строків виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 у розмірі грошового забезпечення, яке він отримував за займаною посадою до зарахування в розпорядження понад два місяці.
Відтак, військова частина НОМЕР_2 нараховувала та виплачувала ОСОБА_1 грошове забезпечення після його зарахування в розпорядження у розмірі відповідно до вимог розділу XXVIII Порядку №260, а отже право позивача на отримання належного грошового забезпечення порушене не було.
При цьому, суд зазначає про таке.
Як вже зазначалося судом, механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України визначений Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України № 260 від 07.06.2018 (далі - Порядок № 260).
Згідно з п. 2 розділу І Порядку № 260, грошове забезпечення військовослужбовця включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Пунктом 5 розділу XXVIII Порядку № 260 встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовцям після перебування у розпорядженні понад два місяці виплачується в розмірі окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років, за винятком випадків продовження строків виплати за рішенням Міністра оборони України.
Таким чином, військовослужбовцю Збройних Сил України, який перебуває у розпорядженні понад два місяці, виплачується грошове забезпечення в розмірі окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався і триває на час вирішення справи судом.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію», Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнято постанову № 168 (далі - Постанова № 168), пунктом 1 якої встановлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Постановою Кабінету Міністрів України від 09.08.2023 № 836 доповнено Постанову № 168, зокрема, абзацом сьомим пункту 1-1 в такій редакції: «Військовослужбовцям, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, визнані військово-лікарською комісією обмежено придатними до військової служби або непридатними до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців та зараховані у розпорядження відповідних командирів, після перебування у розпорядженні понад два місяці (за які вони втратили право на отримання грошового забезпечення в повному обсязі за останніми займаними посадами) і до закінчення перебування у розпорядженні щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 20100 гривень».
Відповідно до пункту 2 постанови від 09.08.2023 № 836, вона набирає чинності з дня опублікування та застосовується в частині виплати додаткової винагороди з 01.06.2023.
15.09.2023 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 1001, якою абзац 7 пункту 1-1 Постанови № 168 викладено в такій редакції: «Військовослужбовцям, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, визнані військово-лікарською комісією обмежено придатними до військової служби або непридатними до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців та зараховані у розпорядження відповідних командирів, протягом двох місяців з дня зарахування у розпорядження (без врахування часу перебування у відпустці та на лікуванні) виплачується грошове забезпечення (без урахування додаткової винагороди) за останньою займаною посадою у повному обсязі. Після перебування у розпорядженні понад два місяці і до закінчення перебування у розпорядженні таким військовослужбовцям щомісяця виплачується оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років та додаткова винагорода у розмірі 20100 гривень».
Відповідно до пункту 2 постанови від 15.09.2023 № 1001, вона набирає чинності з дня опублікування та застосовується в частині виплати додаткової винагороди з 01.06.2023.
Разом із цим, абз. 5 п. 2 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих питань, пов'язаних із проходженням військової служби під час дії воєнного стану» від 28.06.2023 № 3161-IX (далі Закон № 3161-ІХ) установлено, що в період дії воєнного стану в Україні військовослужбовцям, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, визнані військово-лікарською комісією обмежено придатними до військової служби або непридатними до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців та зараховані у розпорядження відповідних командирів, протягом двох місяців з дня зарахування у розпорядження (без врахування часу перебування у відпустці та на лікуванні) виплачується грошове забезпечення (без урахування додаткової винагороди) за останньою займаною посадою у повному обсязі. Після перебування у розпорядженні понад два місяці і до закінчення перебування у розпорядженні таким військовослужбовцям щомісячно виплачується оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років та додаткова винагорода у розмірі 20100 гривень на умовах та в порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п. 1 розділу ІІ Закону № 3161-ІХ цей Закон набирає чинності з дня його опублікування, крім, зокрема, пункту 2 цього розділу, який набирає чинності через 30 днів з дня опублікування цього Закону, та застосовується у частині виплати додаткової винагороди з першого числа місяця, в якому опублікований цей Закон.
Закон № 3161-ІХ опубліковано 30.06.2023, а отже, абз. 5 п. 2 розділу ІІ Закону № 3161-ІХ набрав чинності 31.07.2023.
Системний аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку, що грошове забезпечення військовослужбовця, який у зв'язку з пораненням, пов'язаним із захистом Батьківщини, визнаний ВЛК обмежено придатним або непридатним до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців та перебуває у розпорядженні відповідних командирів понад два місяці, грошове забезпечення виплачується:
- до 31.05.2023 в розмірі окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років;
- з 01.06.2023 по 30.07.2023 відповідно до положень постанови № 168 у розмірі окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та додаткової винагороди у розмірі 20100 гривень;
- з 31.07.2023 (день набрання чинності абз. 5 п. 2 розділу ІІ Закону № 3161-ІХ) у розмірі окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та додаткової винагороди у розмірі 20100 гривень на умовах та в порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, з 01.06.2023 військовослужбовцям, які отримали поранення та зараховані у розпорядження командира протягом двох місяців з дня зарахування виплачується грошове забезпечення, а у разі перебування у розпорядженні понад два місяці, щомісячно виплачується оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років та додаткова винагорода у розмірі 20100 грн за таких умов:
1) у зв'язку з пораненням, пов'язаних із захистом Батьківщини;
2) визнання ВЛК такого військовослужбовця обмежено придатним до військової служби або непридатним до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців;
3) зарахування його у розпорядження відповідного командира та після перебування у розпорядженні понад два місяці і до закінчення перебування у розпорядженні.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач також просить відповідача нарахувати і виплатити йому додаткова винагорода у розмірі 20100 грн за пероід з 05 вересня 2022 року по 08 грудня 2023 року.
При цьому, виплата вказаної винагороди передбачена лише з 01.06.2023 у зв'язку із внесенням змін у чинне на той момент законодавство і застосовується в частині виплати додаткової винагороди саме з 01.06.2023, на правовідносини, які виникли до внесення таких змін, відповідно до ст. 58 Конституції України, не розповсюджується.
Відтак, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом здійснення нарахування та виплати відповідачем додаткової винагороди позивачу, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 N 168, в розмірі 20100,00 гривень за період з 01.06.2023 по 08.12.2023.
Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Отже, інші доводи сторін не потребують правового аналізу, оскільки не мають вирішального значення.
Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно з ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України і матеріалів справи, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог.
Керуючись ст. 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати додаткової винагороди у розмірі 20100,00 гривень за період з 01.06.2023 по 08.12.2023.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 здійснити нарахування та виплатити додаткову винагороду ОСОБА_1 , передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 N 168, в розмірі 20100,00 гривень за період з 01.06.2023 по 08.12.2023.
У задоволенні інших позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя А. Ю. Рищенко