Провадження № 33/821/53/26 Справа № 712/10093/25 Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП Головуючий у І інстанції Пронька В. В. Доповідач в апеляційній інстанції Белах А.В.
17 квітня 2026 року м. Черкаси
Суддя Черкаського апеляційного суду Белах А.В., за участю захисника Тараненка М.О. та правопорушника ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу захисниці Безвершенко І.С. на постанову Соснівського райсуду м. Черкаси від 15.10.2025 р., якою ОСОБА_1 , який народився
ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Черкаси, громадянина Ук-
раїни, має середню освіту, не працює, не
одружений, проживає
АДРЕСА_1 ,
притягнуто до адмінвідповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, стягнуто судовий збір в розмірі 605,6 грн., -
Відповідно до постанови суду першої інстанції, 13.07.2025 р. о 22:56 год. в м. Черкаси по вул. Пастерівська, 193, водій ОСОБА_1 керував автомобілем Ford Focus, р/номер НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме поведінка, що не відповідає обстановці, порушення координації рухів, звужені зіниці, які не реагують на світло. Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння, у встановленому законом порядку, водій ОСОБА_1 відмовився, під час безперервної відео фіксації на нагрудні камери №№ 472905, 470999, чим порушив п. 2.5. ПДР та вчинив адмінправопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, захисниця Безвершенко І.С. подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі за відсутності в діях ОСОБА_1 складу адмінправопорушення.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що судом не в повній мірі досліджені матеріали справи та не враховано того факту, що в діях ОСОБА_1 відсутні ознаки адмінправопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
На відео не зафіксовано факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, під час складання протоколу про адмінправопорушення не зафіксовано самого факту відмови від огляду на стан сп'яніння.
Вважає, що в матеріалах справи відсутні достатньо переконливі, чіткі та узгоджені між собою висновки чи схожі неспростовні презумпції факту відмови ОСОБА_1 від проходження медогляду на стан наркотичного сп'яніння.
Вивчивши матеріали адмінсправи, заслухавши захисника Тараненка М.О. та правопорушника ОСОБА_1 , які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, дослідивши мотиви і доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до наступних висновків.
Згідно ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. При цьому, він не обмежений її доводами, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, також апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.
Згідно ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право:
1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін;
2) скасувати постанову та закрити провадження у справі;
3) скасувати постанову та прийняти нову постанову;
4) змінити постанову.
За змістом закону, протокол про адмінправопорушення, пояснення особи, свідків, висновок експерта тощо, є документами, що офіційно засвідчує подію адмінправопорушення і, відповідно до ст. 251 КУпАП, є джерелами доказів, на основі яких ґрунтується повне, всебічне і об'єктивне з'ясування обставин справи та правильне її вирішення. Протокол про адмінправопорушення складається відповідно до ст. ст. 254 - 256 КУпАП.
Згідно вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справах про адмінправопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
При цьому суд повинен дати оцінку не тільки даним, що додані до протоколу про адмінправопорушення, але й доказам, які представлені особою в порядку захисту. Досліджуючи всі наявні докази суддя дає їм об'єктивну оцінку з точки зору їх достовірності та ступеню підтвердження чи спростування обставин, що характеризують діяння особи як правопорушення.
Суд, який розглядав справу, ці вимоги закону виконав в повному обсязі.
Суд першої інстанції правильно встановив, що 13.07.2025 р. о 22:56 год. в м. Черкаси по вул. Пастерівська, 193 водій ОСОБА_1 керував автомобілем Ford Focus, р/номер НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме поведінка, що не відповідає обстановці, порушення координації рухів, звужені зіниці, які не реагують на світло, від проходження медогляду на стан наркотичного сп'яніння водій ОСОБА_1 відмовився, що зафіксовано на нагрудні відеокамери поліцейських, чим порушив п. 2.5. ПДР та вчинив адмінправопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до ст. 9 КУпАП, адмінправопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адмінвідповідальність.
Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП, адмінвідповідальність настає у випадку керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адмінправопорушення підтверджується даними протоколу про адмінправопорушення серії ЕПР1 № 390852 від 14.07.2025 р. ( а. пр. 1), який складено уповноваженою посадовою особою поліції та містить всі необхідні відомості та обставини вчинення правопорушення, сумніви чи зауваження до його змісту відсутні.
Суд першої інстанції уважно дослідив матеріали справи, які надійшли від поліції, вислухав пояснення правопорушника та дійшов до висновку, що під час складання протоколу та проведення відеозапису скоєного ОСОБА_1 правопорушення, не було допущено порушень вимог нормативних актів, з таким висновком суду першої інстанції погоджується і апеляційний суд.
На переконання апеляційного суду вказані документи складені у відповідності до діючих нормативно-правових актів, які регулюють такі правові відносини та які є предметом судового розгляду.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 р. № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» роз'яснено, що стан сп'яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника, який проводять згідно з Інструкцією про порядок направлення громадян для огляду на стан сп'яніння в заклади охорони здоров'я та проведення огляду з використанням технічних засобів.
Відповідно до п. п. 67, 68 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2022 р. (справа № 9901/159/19) водій зобов'язаний виконувати обов'язки, визначені Законом України «Про дорожній рух» і Правилами дорожнього руху, зокрема виконувати розпорядження поліцейського, яке він дає на підставі цих Правил чи інших нормативних актів, одним з таких розпоряджень поліцейського є вимога пройти саме медичний огляд з метою встановлення стану сп'яніння. Дотримання водієм транспортного засобу процедури проведення огляду на стан сп'яніння на вимогу працівників поліції є його обов'язком.
З наявного в матеріалах справи про адмінправопорушення відеозапису, який додано до протоколу про адмінправопорушення працівниками поліції з нагрудних відеокамер, апеляційним судом встановлено, що зафіксовані дії, які передували складанню протоколу про адмінправопорушення та сама процедура складання протоколу про адмінправопорушення. На відеозапису зафіксовано, що 13.07.2025 р. ОСОБА_1 перебуває поруч з автомобілем, який було зупинено працівниками поліції спецсигналом, підставою зупинки стала не працююча підсвітка номерного знаку. Працівники поліції запропонували водієві надати документи, водій почав пояснювати, що на автомобіль страховка відсутня, посвідчення водія при собі водій не має, техпаспорт на автомобіль в Німеччині, повідомляє, що за кермом автомобіля була інша особа, комусь телефонує, про щось повідомляє, декілька раз водій намагався надати документи в додатку Дія, але додаток не відкривався. Поліцейські звернули увагу на те, що поведінка водія не відповідає обстановці, у водія підвищена жвавість рухів, а коли додаток відкрився та поліцейські з'ясували, що зазначеного водія, яким виявився ОСОБА_1 , якого постановою Подільського райсуду м. Києва від 31.01.2023 р. визнано винним та притягнуто до адмінвідповідальності за ч. 2 ст. 130 КУпАП, накладено штраф з позбавленням права керування транспортними засобами на три роки. Огляд водія на стан алкогольного сп'яніння показав негативний результат. ОСОБА_1 погодився пройти огляд в медзакладі на стан наркотичного сп'яніння, але в подальшому водій від огляду на стан наркотичного сп'яніння відмовився.
Доводи апеляційної скарги захисниці щодо безпідставності складання протоколу про адмінправопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП, відсутності належних та допустимих доказів, які б свідчили про порушення останнім вимог п. 2.5. ПДР, суд апеляційної інстанції до уваги не приймає, оскільки судом першої інстанції будь-яких порушень при оформленні матеріалів справи про адмінправопорушення з боку працівників поліції не встановлено, натомість вина ОСОБА_1 доведена.
Категоричне невизнання ОСОБА_1 своєї вини суд першої інстанції розцінив як бажання уникнути відповідальності за вчинення даного правопорушення, оскільки обставини, які викладені в апеляційній скарзі, не спростовують факту керування ним транспортним засобом з явними ознаками наркотичного сп'яніння та не звільнять його від відповідальності за скоєне.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р. Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим по-годились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Європейський суд з прав людини зазначав, що право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для то-го, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії» від 9.07.1997 р.). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії» від 20.05.2010 р.).
Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції виніс незаконну постанову у зв'язку з порушеннями норм процесуального права є необґрунтованими, спростовані дослідженими та наведеними в постанові суду першої інстанції доказами.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого суду з приводу того, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адмінправопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП доведена сукупністю доказів, вони є логічними, послідовними та узгоджуються з іншими матеріалами провадження.
Таким чином, з урахуванням наведеного, апеляційний суд приходить до висновку, що підстав для задоволення апеляційної скарги по суті немає, а постанова суду першої інстанції є законною, обґрунтованою і скасуванню або зміні не підлягає.
Будь-які докази відсутності вини водія ОСОБА_1 у вчиненні адмінправопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, в матеріалах справи відсутні і правопорушником або його захисником суду апеляційної інстанції не надані.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -
Постанову Соснівського райсуду м. Черкаси від 15.10.2025 р., якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП - залишити без змін, апеляційну скаргу захисниці Безвершенко І.С. - залишити без задоволення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Белах А. В.