про залишення апеляційної скарги без руху
24 квітня 2026 року
м. Харків
справа № 638/558/26
провадження № 22-ц/818/3578/26
Харківський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Тичкової О.Ю., розглянув у порядку статті 357 ЦПК України відповідність вимогам закону апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Харкова від 09 лютого 2026 року у складі судді Малахової О.В. по справі за позовом ОСОБА_1 до посадової особи Генеральної прокуратури-начальника відділу по розгляду звернень та запитів ОСОБА_2 про визнання дій незаконними, -
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова від 09 лютого 2026 року позов ОСОБА_1 повернуто йому.
На вказане судове рішення, 23 березня 2026 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.
Перевіривши матеріали справи, вважаю, що апеляційне провадження не може бути відкрито, апеляційна скарга підлягає залишенню без руху з наступних підстав.
Відповідно до частини першої статті 10 Конституції України державною мовою в Україні є українська мова.
Згідно частини 1 статті 9 ЦПК України цивільне судочинство в судах провадиться державною мовою.
Суди використовують державну мову в процесі судочинства та гарантують право учасникам судового процесу на використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють (ч.3 ст.9 ЦПК України).
За приписами ч.4 ст.9 ЦПК України учасники судового процесу, які не володіють або недостатньо володіють державною мовою, мають право робити заяви, надавати пояснення, виступати в суді і заявляти клопотання рідною мовою або мовою, якою вони володіють, користуючись при цьому послугами перекладача, в порядку, встановленому цим Кодексом.
Згідно з частиною шостою статті 13 Закону України "Про забезпечення функціонування української мови як державної" органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації державної і комунальної форм власності беруть до розгляду документи, складені державною мовою, крім випадків, визначених законом.
Отже, учасники судового процесу які не володіють або недостатньо володіють державною мовою, мають право робити заяви, надавати пояснення, виступати в суді і заявляти клопотання рідною мовою або мовою, якою вони володіють, користуючись при цьому послугами перекладача, проте процесуальні документи мають бути подані лише державною мовою.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в ухвалах від 07 червня 2019 року у справі №826/10114/17, від 03 вересня 2020 року у справі №826/6286/17, від 29 жовтня 2020 року у справі №815/1958/16 та від 07 грудня 2020 року у справі №138/132/20.
Вимоги щодо викладення документа процесуального характеру державною (українською) мовою зазначені, зокрема, в ухвалах Великої Палати Верховного Суду від 19 вересня 2019 року у справі № 11-955зі19 (9901/98/19) та від 12 лютого 2020 року у справі № 9901/12/20 (П/9901/12/20).
Рішенням Конституційного Суду України від 22 квітня 2008 року № 8-рп/2008 у справі № 1-18/2008 встановлено, що відповідно до статтею 124 Конституції України Конституційний Суд України та суди загальної юрисдикції здійснюють правосуддя, яке стосується конституційного, адміністративного, господарського, кримінального та цивільного судочинства. Ці види судочинства є процесуальними формами правосуддя та охоплюють порядок звернення до суду, процедуру розгляду судом справи та ухвалення судового рішення. Суди реалізують державну мову в процесі судочинства та гарантують право громадян щодо використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють, відповідно до Конституції і законів України. Таким чином, Основним Законом України закладено конституційні основи для використання української мови як мови судочинства та одночасно гарантовано рівність прав громадян у судовому процесі за мовною ознакою.
Гарантування у судочинстві використання російської та інших мов національних меншин України цілком узгоджується з Європейською хартією регіональних мов або мов меншин, ратифікованою Законом України від 15 травня 2003 року N 802-IV.
Разом з тим Суд зазначає, що забезпечення рівності прав громадян у судовому процесі за мовною ознакою, гарантування права громадян на використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють, не означають абсолютного права сторони (учасника справи) подавати відповідні процесуальні документи мовою, якою вона володіє, якому кореспондує безумовний обов'язок суду приймати такі документи до розгляду. Законом України "Про ратифікацію Європейської хартії регіональних мов або мов меншин" передбачено, що при застосуванні положень Хартії заходи, спрямовані на утвердження української мови як державної, її розвиток і функціонування в усіх сферах суспільного життя на всій території України, не вважаються такими, що перешкоджають чи створюють загрозу збереженню або розвитку мов, на які відповідно до статті 2 цього Закону поширюються положення Хартії.
Слід зазначити, що у постановах від 19 грудня 2019 року у справі №520/6952/19 та від 14 травня 2020 року у справі №826/7282/17 Верховним Судом висловлено правову позицію щодо викладення відповідної заяви (скарги) державною мовою, тобто українською мовою.
Крім того, згідно із рішенням Конституційного Суду України від 28 лютого 2018 року №2-р/2018 у справі № 1-1/2018 визнано таким, що не відповідає Конституції України та втратив чинність Закон України "Про засади державної мовної політики" від 03 липня 2012 року № 5029-VI зі змінами.
У разі, якщо скаржник не володіє (недостатньо володіє) українською мовою, слід зазначити, що соціально незахищеним верствам населення Законом України "Про безоплатну правову допомогу" гарантовано державою надання відповідних правових послуг за рахунок коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів та інших джерел. Для реалізації своїх прав особа має звернутися по правову допомогу до відповідного центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду від 31 жовтня 2022 року у справі №160/27610/21.
З огляду на зазначене, апеляційна скарга ОСОБА_3 повинна бути викладена державною (українською) мовою.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У разі, якщо ОСОБА_1 не володіє або недостатньо володіє державною мовою, він має право при складанні процесуальних документів користуватися послугами перекладача, у тому числі і безоплатно за наявності підстав, передбачених Законом України «Про безоплатну правову допомогу».
Крім того, апеляційна скарга не відповідає вимогам ст. 365 ЦПК України.
Відповідно до п.п. 1, 2, 3, 5, 6 ч. 2 ст. 356 ЦПК України в апеляційній скарзі мають бути зазначені:
1) найменування суду, до якого подається скарга;
2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає апеляційну скаргу, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв'язку та електронної пошти, офіційна електронна адреса, за наявності;
3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб);
5) в чому полягає незаконність і (або) необґрунтованість рішення або ухвали (неповнота встановлення обставин, які мають значення для справи, та (або) неправильність установлення обставин, які мають значення для справи, внаслідок необґрунтованої відмови у прийнятті доказів, неправильного їх дослідження чи оцінки, неподання доказів з поважних причини та (або) неправильне визначення відповідно до встановлених судом обставин правовідносин тощо);
6) нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції;
Апеляційна скарга ОСОБА_1 не відповідає вимогам ст. 356 ЦПК України.
Крім того, з апеляційної скарги вбачається, що ОСОБА_1 просить скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Харкова від 09.02.2026 та направити справу на новий розгляд.
З матеріалів справи вбачається, що 09 лютого 2026 року Шевченківським районним судом м. Харкова рішення не ухвалювалось.
Отже, апелянту необхідно уточнити, яке саме судове рішення він оскаржує, оскільки рішення від 09.02.2026 року в матеріалах справи відсутнє.
Зазначений недолік підлягає усуненню шляхом подачі виправленої апеляційної скарги.
Відповідно до п.2 ч.4 ст. 356 ЦПК України до апеляційної скарги додаються: копії скарги та доданих письмових матеріалів відповідно до кількості учасників справи.
В порушення вимог п.2 ч.4 ст. 356 ЦПК України, апелянтом не додані копії апеляційної скарги та доданих письмових матеріалів.
Згідно ч.2 ст.357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка не відповідає вимогам ст. 356 ЦПК України застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, за якими у разі невиконання ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху у встановлений строк, скарга вважається неподаною і повертається особі, яка її подала.
За таких обставин, апеляційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням строку для усунення вказаних недоліків, а саме: надання виправленої апеляційної скарги викладену державною (українською) мовою та у відповідності до вимог ст. 356 ЦПК України, надання копії апеляційної скарги та доданих письмових матеріалів відповідно до кількості учасників справи.
Керуючись ст.ст.185, 356, 357 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Харкова від 09 лютого 2026 року - залишити без руху.
Надати строк - 10 (десять днів) з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків зазначених в ухвалі.
Роз'яснити апелянту, що в разі невиконання ухвали суду апеляційну скаргу буде визнано неподаною та повернуто.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя - О.Ю. Тичкова