Справа № 344/256/25
Провадження № 22-ц/4808/762/26
Головуючий у 1 інстанції Пастернак І. А.
Суддя-доповідач Томин
15 квітня 2026 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд в складі:
головуючої Томин О.О.
суддів: Луганської В.М., Мальцевої Є.Є.,
за участю секретаря Панасюк В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «НІРА» на ухвалу Івано-Франківського міського суду від 27 лютого 2026 року, постановлену в складі судді Пастернак І.А. в м. Івано-Франківську, в частині залишення без розгляду позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю «НІРА» та виключення Товариства з обмеженою відповідальністю «НІРА» зі складу учасників справи, у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «М ГРУП ДЕВЕЛОПМЕНТ», Товариства з обмеженою відповідальністю «НІРА» про розірвання договорів та стягнення заборгованості,
У січні 2025 року Суддя Ярослав Васильович звернувся до Івано-Франківського міського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «М ГРУП ДЕВЕЛОПМЕНТ», Товариства з обмеженою відповідальністю «НІРА» про розірвання договорів купівлі-продажу майна, що буде створене в майбутньому, укладених між Суддею Я.В. та ТОВ «М ГРУП ДЕВЕЛОПМЕНТ», а також стягнення солідарно з ТОВ «М ГРУП ДЕВЕЛОПМЕНТ» і ТОВ «НІРА» основного боргу в розмірі 65 003 040,00 грн, пені в розмірі 3 312 483,68 грн, інфляційних нарахувань в розмірі 1 898 088,77 грн, 3% річних в розмірі 507 557,98 грн, заборгованості в сумі 7 800 364,80 грн.
Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 27 лютого 2026 року позовні вимоги, заявлені позивачем ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «НІРА» про стягнення солідарно основної суми боргу в розмірі 65 003 040,00 грн, пені в розмірі 3 312 483,68 грн, інфляційних нарахувань в розмірі 1 898 088,77 грн, 3% річних в розмірі 507 557,98 грн, заборгованості в сумі 7 800 364,80 грн залишено без розгляду. Виключено Товариство з обмеженою відповідальністю «НІРА» зі складу учасників справи за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Медвідь Василь Осипович, до Товариства з обмеженою відповідальністю «М ГРУП ДЕВЕЛОПМЕНТ», Товариства з обмеженою відповідальністю «НІРА» про розірвання договорів та стягнення заборгованості. У задоволенні клопотання представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Медведя В.О. про недопуск адвоката Селяніна В.О. до участі у справі в якості уповноваженого представника ТОВ «М ГРУП ДЕВЕЛОПМЕНТ» відмовлено. Ухвалено продовжити розгляд справи за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Медвідь Василь Осипович, до Товариства з обмеженою відповідальністю «М ГРУП ДЕВЕЛОПМЕНТ» про розірвання договорів та стягнення заборгованості. Підготовче судове засідання в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Медвідь Василь Осипович, до Товариства з обмеженою відповідальністю «М ГРУП ДЕВЕЛОПМЕНТ» про розірвання договорів та стягнення заборгованості відкладено. Викликано сторін в судове засідання.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду в частині залишення без розгляду позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю «НІРА» та виключення Товариства з обмеженою відповідальністю «НІРА» зі складу учасників справи, вказане Товариство подало апеляційну скаргу. Вважає таку ухвалу в оскаржуваній частині безпідставною, постановленою з порушенням норм процесуального права.
Посилається на висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 16 лютого 2024 року у справі № 902/1331/22 про те, що положення частин 1, 2, 4 статті 48 ГПК України, які є ідентичними за змістом положенням частин 1, 2, 4 статті 51 ЦПК України, не наділяють суд першої інстанції правом виключати одного з відповідачів зі складу сторін справи, не замінивши його при цьому іншим - належним відповідачем, тобто таке виключення є процесуально недопустимим незалежно від того, вчиняються такі дії за клопотанням позивача чи з ініціативи суду.
Вказує, що суд першої інстанції, виключивши оскаржуваною ухвалою ТОВ «НІРА» зі складу учасників справи, вчинив процесуальну дію, не передбачену процесуальним законом. А, відтак, і постановив незаконну ухвалу.
Також зазначає, що предметом позову Судді Я.В. до ТОВ «М ГРУП ДЕВЕЛОПМЕНТ» та ТОВ «НІРА» були, зокрема, вимоги про солідарне стягнення грошових коштів. Проте заявляючи клопотання про залишення без розгляду позовних вимог, заявлених до ТОВ «НІРА» та подальше слухання справи за усіма позовними вимогами, заявленими до ТОВ «М ГРУП ДЕВЕЛОПМЕНТ», позивачем самі вимоги не змінені. У позовній заяві Суддя Я.В. обґрунтовує свої позовні вимоги саме наявністю солідарного обов'язку обох відповідачів.
З огляду на те, як було сформульоване клопотання, вважає, що позивач фактично просив залишити без розгляду позовні вимоги про солідарне стягнення коштів, а залишити для подальшого розгляду тільки вимоги про розірвання договорів, які заявлені лише до ТОВ «М ГРУП ДЕВЕЛОПМЕНТ». Через незмінення предмету позову вимога про солідарне стягнення коштів залишилася незмінною та продовжує залишатись у первісно заявленому вигляді.
Просить скасувати ухвалу Івано-Франківського міського суду 27 лютого 2026 року у справі № 344/256/25 в частині залишення без розгляду позовних вимог, заявлених позивачем Суддею Я.В. до ТОВ «НІРА» про стягнення солідарно основної суми боргу в розмірі 65 003 040,00 грн, пені в розмірі 3 312 483,68 грн, інфляційних нарахувань в розмірі 1 898 088,77 грн, 3% річних в розмірі 507 557,98 грн, заборгованості в сумі 7 800 364,80 грн та виключення ТОВ «НІРА» зі складу учасників справи.
Відзиви на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходили.
Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
В судовому засіданні апеляційного суду представник ТОВ «НІРА» - адвокат Нестеришин Т.С. в режимі відеоконференції (поза межами приміщення суду) доводи та вимоги апеляційної скарги підтримав.
Представник ТОВ «М ГРУП ДЕВЕЛОПМЕНТ» - адвокат Селянін В.О. (в залі суду) апеляційну скаргу підтримав.
Представник позивача - адвокат Медвідь В.О. подав до суду письмові пояснення з клопотанням про розгляд справи в його та позивача відсутності. Просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, представника апелянта, представника ТОВ «М ГРУП ДЕВЕЛОПМЕНТ», дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
За змістом апеляційної скарги ухвала суду першої інстанції від 27 лютого 2026 року оскаржується в частині залишення без розгляду позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю «НІРА» та виключення Товариства з обмеженою відповідальністю «НІРА» зі складу учасників справи, тому апеляційним судом переглядається у вказаній частині.
Ухвала Івано-Франківського міського суду від 27 лютого 2026 року в оскаржуваній частині зазначеним вимогам відповідає.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, у січні 2025 року Суддя Ярослав Васильович звернувся до Івано-Франківського міського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «М ГРУП ДЕВЕЛОПМЕНТ», Товариства з обмеженою відповідальністю «НІРА» про розірвання договорів купівлі-продажу майна, що буде створене в майбутньому, укладених між Суддею Я.В. та ТОВ «М ГРУП ДЕВЕЛОПМЕНТ», а також стягнення солідарно з ТОВ «М ГРУП ДЕВЕЛОПМЕНТ» і ТОВ «НІРА» основного боргу в розмірі 65 003 040,00 грн, пені в розмірі 3 312 483,68 грн, інфляційних нарахувань в розмірі 1 898 088,77 грн, 3% річних в розмірі 507 557,98 грн, заборгованості в сумі 7 800 364,80 грн.
20.02.2026 представником позивача - адвокатом Медведем В.О. подано клопотання про залишення без розгляду позовних вимог, заявлених до ТОВ «НІРА», виключення ТОВ «НІРА» зі складу учасників справи, обґрунтоване тим, що закріплене за позивачем право на подання заяви про залишення позову без розгляду є абсолютним і не залежить від думки інших учасників процесу (а.с. 9).
Постановляючи оскаржувану ухвалу в частині залишення без розгляду позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю «НІРА» та виключення Товариства з обмеженою відповідальністю «НІРА» зі складу учасників справи, суд першої інстанції керувався тим, що суд зобов'язаний залишити подану заяву без розгляду, якщо позивач звернувся з таким клопотанням. А враховуючи, що позивачем у цій справі не заявлено жодних позовних вимог до ТОВ «НІРА», суд вважав за можливе виключити його зі складу відповідачів по справі та задовольнити клопотання позивача.
Апеляційний суд погоджується із таким висновком, з огляду на наступне.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Звернення до суду з позовом є суб'єктивним правом позивача, гарантованим ст.ст. 55, 124 Конституції України.
За змістом статті 129 Конституції України однією із засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
У частині першій ст. 4 ЦПК України зазначено, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ЦПК України).
Водночас, право на суд стосується як інституційних та організаційних аспектів, так і особливостей здійснення окремих судових процедур.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.
Відповідно до частин 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб; користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами (п.п. 3, 6 ч. 1 ст. 43 ЦПК України).
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.
Закріплене за позивачем право на подання такої заяви є абсолютним. Сторони вільні розпоряджатися своїми правами на власний розсуд.
Суд зобов'язаний залишити подану заяву без розгляду, якщо позивач звернувся з таким клопотанням.
Подібного висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд у постановах від 10 квітня 2020 року у справі № 548/2531/18, від 05 жовтня 2021 року у справі № 308/13199/17, від 04 квітня 2022 року у справі № 441/1609/19.
За обставин цієї справи сторона позивача скористалася своїм правом на заявлення клопотання про залишення позову в частині без розгляду. А суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для залишення позовної заяви у вказаній частині без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 257 ЦПК України, виходячи з того, що подання такої заяви є правом заявника, який на власний розсуд розпоряджається своїми правами, таке право є абсолютним і не залежить від волі інших учасників процесу.
Щодо посилань апелянта на висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 16 лютого 2024 року у справі № 902/1331/22 про те, що положення частин 1, 2, 4 статті 48 ГПК України, які є ідентичними за змістом положенням частин 1, 2, 4 статті 51 ЦПК України, не наділяють суд першої інстанції правом виключати одного з відповідачів зі складу сторін справи, не замінивши його при цьому іншим - належним відповідачем, апеляційний суд зазначає наступне.
Так, зі змісту вказаної постанови Верхового Суду вбачається, що Господарським судом Вінницької області за наслідками судового засідання судом було постановлено ухвалу (із занесенням до протоколу судового засідання), якою прийнято до розгляду заяву позивача про зміну позовних вимог; Раду виключено зі складу відповідачів та залучено її до участі в розгляді справи як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.
І Верховний Суд посилався на те, що саме враховуючи відсутність в матеріалах цивільної справи ухвал суду про заміну неналежного відповідача, про закриття провадження у справі в частині вимог до іншого відповідача, про залишення без розгляду позову в цій частині, самим фактом прийняття уточненої позовної заяви статус цього відповідача в розгляді справи судом не був змінений належним чином відповідно до вимог процесуального закону. Суд першої інстанцій помилково змінив статус відповідача в неналежний та непроцесуальний спосіб (постанова Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 641/893/16-ц).
Відтак, обставини процесуальних дій в цих справах не є подібними, і відсутні порушення процесуального права, так як у справі, що переглядається, суд першої інстанції постановив ухвалу про залишення без розгляду за заявою позивача вимог до одного з відповідачів - ТОВ «НІРА».
А сам факт зазначення судом в цій ухвалі «виключити Товариство з обмеженою відповідальністю «НІРА» зі складу учасників справи за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Медвідь Василь Осипович, до Товариства з обмеженою відповідальністю «М ГРУП ДЕВЕЛОПМЕНТ», Товариства з обмеженою відповідальністю «НІРА» про розірвання договорів та стягнення заборгованості» не свідчить про порушення норм права, оскільки лише засвідчує відсутність такого відповідача в подальшому, після залишення вимог до нього ухвалою суду без розгляду.
Доводи апелянта про те, що через незмінення предмету позову позивач фактично просив залишити без розгляду позовні вимоги про солідарне стягнення коштів, а залишити для подальшого розгляду тільки вимоги про розірвання договорів, які заявлені лише до ТОВ «М ГРУП ДЕВЕЛОПМЕНТ», є безпідставними, оскільки залишення позовної вимоги без розгляду щодо одного із солідарних боржників не припиняє солідарного зобов'язання інших боржників перед кредитором.
Відповідно до положень частини першої статті 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
Зважаючи на вказані норми, при солідарному обов'язку кредиторові надається право за своїм розсудом вимагати виконання зобов'язання в повному обсязі або частково від усіх боржників разом або від кожного окремо, чим спростовуються доводи скаржника в цій частині.
Такі ж висновки викладені в постанові Верховного Суду від 30 січня 2025 року у справі № 908/1074/24.
Інші доводи апеляційної скарги теж не містять підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, саме ТОВ «НІРА» вже звернулося до суду першої інстанції з клопотанням про вирішення питання стягнення з позивача на його користь судових витрат у зв'язку із залишенням позову в цій частині без розгляду.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відтак, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції в оскаржуваній частині постановлена відповідно до вимог процесуального законодавства, а доводи апеляційної скарги не містять підстав для її скасування.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «НІРА» слід залишити без задоволення, а ухвалу Івано-Франківського міського суду від 27 лютого 2026 року в частині залишення без розгляду позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю «НІРА» та виключення Товариства з обмеженою відповідальністю «НІРА» зі складу учасників справи- без змін.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «НІРА» залишити без задоволення.
Ухвалу Івано-Франківського міського суду від 27 лютого 2026 року в частині залишення без розгляду позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю «НІРА» та виключення Товариства з обмеженою відповідальністю «НІРА» зі складу учасників справизалишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Головуюча: О.О. Томин
Судді: В.М. Луганська
Є.Є. Мальцева
Повний текст постанови складено 24 квітня 2026 року.