Провадження № 33/803/21/26 Справа № 175/7155/24 Суддя у 1-й інстанції - Бойко О. М. Суддя у 2-й інстанції - Свіягіна І. М.
23 квітня 2026 року м. Кривий Ріг
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Свіягіна І.М., розглянувши апеляційну скаргу захисника - адвоката Гарбуз В.С., подану в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , на постанову Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 11 жовтня 2024 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, а також стягнуто судовий збір.
постановою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 11 жовтня 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за обставин, що, як зазначено судом першої інстанції, 27 березня 2024 року о 22 год. 25 хв. в Донецькій області, м. Краматорськ, по вул. Парковій, 59, водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Ніссан», державний номерний знак НОМЕР_1 , мав ознаки алкогольного сп'яніння, а від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння відмовився. У зв'язку із цим суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та застосував до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, а також стягнув судовий збір.
Як убачається з постанови суду першої інстанції, в основу висновку про винуватість ОСОБА_1 покладено протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 735731 від 27.03.2024 та інші матеріали справи у їх сукупності, при цьому у тексті постанови зазначено, що під час документування події проводилась відеофіксація. Разом із тим у самій постанові районного суду не наведено конкретного переліку всіх доказів, які були досліджені судом, не розкрито їх змісту, а також не деталізовано, яким саме чином кожен із таких доказів підтверджує встановлені судом фактичні обставини.
Не погодившись із зазначеною постановою суду першої інстанції, захисник - адвокат Гарбуз В.С., діючи в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій порушує питання про незаконність та необґрунтованість постанови місцевого суду, посилаючись на те, що судом першої інстанції не було повно, всебічно та об'єктивно досліджено матеріали справи, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам провадження. Із змісту апеляційної скарги вбачається, що сторона захисту, серед іншого, звертає увагу на те, що судом не було досліджено відеозапис з відеореєстратора поліцейського, а також на те, що ні ОСОБА_1 , ні його захисник не були належним чином повідомлені про дату та час судового розгляду в суді першої інстанції.
В апеляційній скарзі захисник зазначає, що 17 вересня 2024 року до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області у справі № 175/7155/24 було направлено клопотання про відкладення судового розгляду справи у зв'язку з тим, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем Збройних Сил України, перебуває безпосередньо у зоні проведення бойових дій та у зв'язку із збройною агресією рф не має можливості прибути для участі у судовому засіданні у призначений час, однак бажає особисто або за участю захисника брати участь у судовому розгляді та доводити свою невинуватість. Також в апеляційній скарзі зазначено, що лише 19 жовтня 2024 року до додатку «Дія», встановленого у мобільному телефоні ОСОБА_1 , надійшла оскаржувана постанова Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 11.10.2024, відповідно до якої його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, захисник посилається на положення ст. 268 КУпАП, відповідно до яких справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а за відсутності такої особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Крім того, в апеляційній скарзі наведено посилання на положення ст. 277-2 КУпАП, якими встановлено, що повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, із зазначенням у ній дати і місця розгляду справи. Сторона захисту стверджує, що про те, що 11 жовтня 2024 року було призначено судовий розгляд у справі, ні ОСОБА_1 , ні його захисник Гарбуз В.С. у належний спосіб, завчасно та за допомогою належних засобів повідомлені не були, а тому отримання в електронний спосіб постанови суду від 11.10.2024 не може вважатися належним повідомленням про судове засідання.
Також в апеляційній скарзі захисник звертає увагу на те, що суд першої інстанції, на його думку, належним чином не мотивував постанову, оскільки у ній фактично лише зазначено, що провина ОСОБА_1 підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 735731 від 27.03.2024 року та іншими матеріалами у їх сукупності, однак не наведено, які саме докази були досліджені судом для доведення вини особи, не зазначено, чому саме цим доказам надано перевагу, а також не спростовано доводів сторони захисту. Окремо сторона захисту наголошує, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може вважатися беззаперечним доказом вини особи, оскільки не є імперативним доказом факту доведеності вини особи поза розумним сумнівом.
Крім того, як убачається зі змісту апеляційної скарги, захисник посилається на те, що судом першої інстанції не був досліджений відеозапис з відеореєстратора поліцейського № 472186, оскільки, за твердженням сторони захисту, таким відеозаписом не зафіксовано, що саме ОСОБА_1 керував автомобілем «Ніссан», державний номерний знак НОМЕР_1 . Навпаки, в апеляційній скарзі зазначається, що із відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 не знаходився у транспортному засобі, а також неодноразово повідомляв працівникам поліції, що він не був водієм зазначеного автомобіля, однак ці обставини, за позицією захисту, як самими поліцейськими, так і судом першої інстанції залишені поза увагою. Окрім цього, в апеляційній скарзі вказано, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б свідчили про те, що саме ОСОБА_1 керував автомобілем, а також про те, що він знаходився у стані алкогольного сп'яніння, і що в матеріалах справи відсутнє письмове направлення ОСОБА_1 до закладу охорони здоров'я для проходження огляду на стан алкогольного чи наркотичного сп'яніння.
У своїй апеляційній скарзі захисник, посилаючись на викладені обставини, просить постанову Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 11 жовтня 2024 року скасувати та прийняти нову постанову, якою призначити новий розгляд справи у суді першої інстанції. Разом із тим, з урахуванням установлених під час апеляційного перегляду обставин щодо втрати матеріалів справи та відсутності відеозапису, які мають істотне значення для перевірки доводів апеляційної скарги, питання про законність і обґрунтованість оскаржуваної постанови підлягає вирішенню апеляційним судом з урахуванням фактичної неможливості повторного дослідження всіх доказів, на які посилався суд першої інстанції та сторона захисту.
Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , та його захисник - адвокат Гарбуз В.С., про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, однак до судового засідання не з'явилися. Клопотань про відкладення розгляду справи до апеляційного суду не надходило. За таких обставин, враховуючи положення ст. 268 КУпАП, згідно з якими участь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, є обов'язковою лише за умови відсутності даних про належне повідомлення або за наявності клопотання про відкладення розгляду справи, а також беручи до уваги, що положення КУпАП не містять заборони на розгляд справи апеляційним судом за відсутності належним чином повідомлених учасників, вважаю за можливе здійснити апеляційний розгляд у порядку письмового провадження за їх відсутності.
06 грудня 2024 року в результаті ракетної атаки країни-агресора російської федерації знищено будівлю Дніпровського апеляційного суду в м. Кривий Ріг, яка була розташована за адресою: пр-т Героїв-підпільників, 31, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область.
Відповідно до акта про втрату матеріалів провадження встановлено, що матеріали справи про адміністративне правопорушення (ЄУН № 175/7155/24, провадження № 33/803/2882/24) за апеляційною скаргою на постанову Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 11 жовтня 2024 року щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП втрачено внаслідок ракетного удару.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 09.04.2026 року частково відновлено матеріали втраченого провадження.
Відповідно до вимог статті 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення, завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання постанов, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень.
Зазначені вимоги закону є імперативними та підлягають обов'язковому дотриманню як судом першої інстанції при розгляді справи, так і судом апеляційної інстанції під час перегляду постанови. Саме через призму цих положень апеляційний суд оцінює, чи було дотримано стандартів повноти, всебічності та об'єктивності дослідження обставин справи, а також чи є можливість перевірити правильність висновків суду першої інстанції.
Згідно зі статтею 280 КУпАП орган (посадова особа), який розглядає справу про адміністративне правопорушення, зобов'язаний з'ясувати, зокрема: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Таким чином, закон прямо покладає на суд обов'язок встановити фактичні обставини події, перевірити їх належними та допустимими доказами, а також надати цим доказам оцінку з точки зору достатності та взаємного узгодження.
Відповідно до статті 252 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке повинно ґрунтуватися на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Тобто внутрішнє переконання суду не може бути довільним, воно повинно формуватися виключно на підставі фактично досліджених доказів, які є належними, допустимими, достовірними та достатніми для висновку про винуватість особи.
Як убачається з постанови суду першої інстанції, в основу висновку про винуватість ОСОБА_1 покладено протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 735731 від 27.03.2024 та інші матеріали справи, при цьому зазначено, що під час фіксації події проводилась відеофіксація.
Разом із тим, аналіз наявних матеріалів відновленого провадження свідчить про те, що у розпорядженні апеляційного суду фактично відсутні всі ті докази, на які послався суд першої інстанції як на підставу для висновку про доведеність вини особи, зокрема відсутній відеозапис з нагрудних відеореєстраторів працівників поліції, який відповідно до вимог закону є невід'ємним додатком до протоколу про адміністративне правопорушення у справах цієї категорії.
Досліджуючи протокол про адміністративне правопорушення, апеляційний суд приходить до висновку, що за своєю правовою природою та змістом такий протокол є лише процесуальним документом, який фіксує обставини, викладені уповноваженою службовою особою, однак сам по собі не є беззаперечним доказом вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення.
Протокол відображає суб'єктивне сприйняття події працівником поліції та викладену ним версію обставин, однак підлягає обов'язковій перевірці іншими доказами, які повинні підтверджувати або спростовувати викладені у ньому відомості.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, показаннями свідків, висновками експертів, речовими доказами, а також показаннями технічних засобів, що мають функції відеозапису, які використовуються під час контролю за дотриманням правил дорожнього руху.
У справах про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 130 КУпАП, відеозапис має особливе значення, оскільки саме за допомогою такого технічного засобу фіксується як факт керування транспортним засобом конкретною особою, так і поведінка особи, її стан, наявність чи відсутність ознак сп'яніння, а також дотримання працівниками поліції встановленого законом порядку проведення огляду.
Відповідно до частини другої статті 266 КУпАП огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння проводиться поліцейським із застосуванням спеціальних технічних засобів, при цьому під час проведення такого огляду поліцейський зобов'язаний застосовувати технічні засоби відеозапису.
У разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків, а матеріали відеозапису, у разі їх наявності, обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Таким чином, відеозапис у даній категорії справ є одним із ключових доказів, який дозволяє перевірити як обставини події, так і дотримання процедури притягнення особи до адміністративної відповідальності.
У даному випадку апеляційний суд позбавлений можливості дослідити зазначений доказ, оскільки відеозапис, який відповідно до постанови суду першої інстанції проводився, у матеріалах відновленого провадження відсутній.
Більше того, як убачається з матеріалів, наданих до апеляційного суду, відсутні також інші документи та докази, які могли б у сукупності з протоколом підтвердити або спростувати обставини, викладені у ньому.
Апеляційним судом вжито всіх можливих заходів для відновлення втрачених матеріалів справи, однак відновити їх у повному обсязі, зокрема отримати відеозапис та інші докази, не виявилось можливим.
За таких обставин апеляційний суд об'єктивно позбавлений можливості перевірити доводи апеляційної скарги захисника, які стосуються, зокрема, відсутності доказів керування транспортним засобом саме ОСОБА_1 , недослідження відеозапису, а також недотримання працівниками поліції порядку проведення огляду на стан сп'яніння.
Неможливість дослідження доказів у справі, які були покладені судом першої інстанції в основу висновку про винуватість особи, виключає можливість підтвердження або спростування таких висновків.
З урахуванням положень статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує право особи на справедливий судовий розгляд, а також усталеної практики Європейського суду з прав людини, зокрема у справах «Лучанінова проти України», «Малофєєва проти Росії», «Карелін проти Росії», суд апеляційної інстанції виходить із того, що доведення вини особи має ґрунтуватися на достатніх, чітких, узгоджених між собою доказах, які виключають будь-які розумні сумніви.
Стандарт доказування «поза розумним сумнівом» означає, що сукупність доказів повинна бути такою, яка не залишає жодних обґрунтованих сумнівів у винуватості особи.
У даному випадку, у зв'язку з відсутністю ключових доказів, зокрема відеозапису, а також інших матеріалів справи, апеляційний суд не має можливості дійти переконання щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення.
Наявність таких сумнівів відповідно до принципу презумпції невинуватості, який поширюється і на провадження у справах про адміністративні правопорушення, підлягає тлумаченню на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Згідно зі статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до частин сьомої та восьмої статті 294 КУпАП суд апеляційної інстанції переглядає справу в межах апеляційної скарги, однак не обмежений її доводами у разі, якщо це необхідно для поліпшення становища особи.
За таких обставин, з урахуванням неможливості перевірки доказів, які покладені в основу постанови суду першої інстанції, відсутності відеозапису та інших матеріалів справи, а також неможливості їх відновлення, апеляційний суд приходить до висновку про недоведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, що виключає наявність у його діях складу такого правопорушення.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП провадження у справі підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Згідно з пунктом 2 частини восьмої статті 294 КУпАП за наслідками апеляційного розгляду суд має право скасувати постанову та закрити провадження у справі.
За таких обставин постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, а провадження у справі - закриттю.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 247, 294 КУпАП, апеляційний суд
апеляційну скаргу захисника - адвоката Гарбуз В'ячеслава Сергійовича, подану в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , задовольнити частково.
Постанову Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 11 жовтня 2024 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, скасувати.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 - закрити на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Дніпровського
апеляційного суду Ірина СВІЯГІНА