Справа № 344/7717/26
Провадження № 1-кс/344/3178/26
22 квітня 2026 року місто Івано-Франківськ
Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , адвоката ОСОБА_5 , підозрюваного ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою доОСОБА_6 , який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 156 Кримінального кодексу України, в рамках кримінального провадження, внесеного 15 квітня 2026 року до Єдиного реєстру досудових розслідуваньза № 12026090000000227,-
Слідчий відділу розслідування кримінальних проваджень за участю дітей СУ ГУНП в Івано-Франківській області старший лейтенант поліції ОСОБА_4 за погодженням з прокурором у кримінальному провадженні - прокурором відділу Івано-Франківської обласної прокуратури ОСОБА_7 звернулася до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з вказаним клопотанням.
Відповідно до протоколу автоматизованого визначення слідчого судді від 22 квітня 2026 року, дану справу передано для розгляду слідчому судді ОСОБА_1 .
Доводи клопотання.
Відділом розслідування кримінальних проваджень за участю дітей СУ ГУНП в Івано-Франківській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12026090000000227, внесеного 15 квітня 2026 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 156 Кримінального кодексу України.
Під час досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у період з 13.04.2026 до 14.04.2026, використовуючи мессенджер у мобільному додатку «Telegram», який призначений для обміну текстовими повідомленнями та медіа-файлами, з метою вчинення розпусних дій щодо малолітньої особи, вступив у спілкування із ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_2 , в профілі якої зазначено вік - 9 років.
Усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків та бажаючи довести свої наміри до кінця, перебуваючи в с. Лука Коломийського району Івано-Франківської області, ОСОБА_6 під час листування та спілкування із ОСОБА_8 у мобільному додатку «Telegram», увійшов в довіру до останньої
У подальшому, діючи умисно, із застосуванням психологічного насильства, ОСОБА_6 змусив ОСОБА_8 підкоритись його волі та виконувати його настанови і вказівки щодо створення відеозаписів за участю малолітньої з ознаками порнографічного характеру.
14 квітня 2026 року малолітня ОСОБА_8 , знаходячись по місцю свого проживання, за адресою: АДРЕСА_1 , перебуваючи під тиском ОСОБА_6 , виконуючи його вказівки та настанови із використанням мобільного телефону марки «Iphone 11», створила два відеозаписи із ознаками порнографії, які цього ж дня надіслала останньому через мессенджер у мобільному додатку «Telegram».
Такі дії ОСОБА_6 порушили фізичний, психологічного та соціальний розвиток малолітньої дитини.
ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у розбещенні неповнолітніх - вчиненні розпусних дій щодо малолітньої особи, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 156 Кримінального кодексу України.
У вчинені вказаного кримінального правопорушення підозрюються ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець та житель АДРЕСА_2 , українець, громадянин України, раніше не судимий, одружений, на утриманні має одну малолітню дитину, офіційно не працевлаштований, депутатом не обирався, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 .
21 квітня 2026 року ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 156 Кримінального кодексу України, цього ж дня ОСОБА_6 затримано в порядку абз. 6 (10) частини першої статті 615 Кримінального кодексу України.
Підставою для затримання підозрюваного ОСОБА_6 слугувало те, що виникли обґрунтовані обставини, які дають підстави вважати, що можлива втеча з метою ухилення від кримінальної відповідальності особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 156 Кримінального кодексу України.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_6 у вчиненні ним кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 156 Кримінального кодексу України, повністю підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколом допиту малолітньої потерпілої ОСОБА_8 від 15.04.2026, протоколом допиту законного представника малолітньої потерпілої ОСОБА_9 від 15.04.2026, висновком психолога за результатом опитування ОСОБА_8 від 15.04.2026, протоколом огляду мобільного телефону потерпілої від 15.04.2026 на якому наявне листування із ОСОБА_10 у мессенджері «Telegram» та два відеозаписи які містять ознаки порнографічного характеру, протоколом оглядів мобільних телефонів від 17.04.2026, висновком експерта за результатами проведеної комп'ютерно-технічної експертизи мобільного телефону ОСОБА_6 за результатами якого було виявлено 330 відео файлів, та 67968 графічних файлів протоколом огляду носія інформації карти пам'яті «micro SD Goodram 32 Gb із S/N FA4CF19A804», додатку до висновку експерта № 483/26/28 від 20.04.2026 року. Під час якого за період часу з 2024 по 2026 роки виявлено близько 500 фото зображень неповнолітніх осіб, що мають ознаки порнографічного, окрім цього наявні скріншоти листування з 8 неповнолітніми особами в додатку «Telegram» із зазначенням їх контактних номерів телефонів, а також іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
Відповідно до ст. 12 Кримінального кодексу України, злочин, передбачений ч. 2 ст. 156 Кримінального кодексу України, передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років, що відноситься до категорії тяжких злочинів.
Встановлено наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 2, 3 та 5 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, а саме:
- пункт 1 - можливість підозрюваного ОСОБА_10 переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки підозрюваний усвідомлює, що санкція статті передбачає покарання виключно у виді позбавлення волі та до нього може бути застосовано такий вид покарання у разі доведення його вини;
- пункт 2 - підтверджується тим, що підозрюваний ОСОБА_10 , з метою уникнення кримінальної відповідальності, вже вчинив дії, спрямовані на знищення та спотворення доказової інформації, а саме здійснив очищення (видалення) даних з мобільного телефону та SIM-карти, які у подальшому було вилучено під час проведення обшуку та відновлено. Зазначене свідчить про намагання підозрюваного ОСОБА_10 перешкодити встановленню об'єктивної істини у кримінальному провадженні та дає обґрунтовані підстави вважати, що, перебуваючи на волі, він може продовжити вчиняти аналогічні дії, у тому числі щодо інших джерел інформації (облікових записів, хмарних сховищ, інших носіїв даних).
- пункт 3 - підтверджується тим, що потерпіла є донькою підозрюваного, а її мати (дружина підозрюваного) виступає у кримінальному провадженні як свідок. Враховуючи тісні родинні зв'язки між підозрюваним, потерпілою та свідком, підозрюваний, перебуваючи на волі, матиме реальну можливість незаконно впливати на них шляхом умовлянь, психологічного тиску або схиляння до зміни показань з метою уникнення кримінальної відповідальності.
- пункт 5 - підтверджується тим, що підозрюваний ОСОБА_10 , перебуваючи на волі, може вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити кримінальне правопорушення, в якому підозрюється, з огляду на обставини його вчинення, характер протиправних дій та поведінку підозрюваного.
За таких обставин слідчий за погодженням з прокурором просить застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів без визначення розміру застави.
Позиція учасників справи у судовому засіданні.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_7 підтримав вимоги клопотання, пояснив, що під час досудового розслідування отримано докази того, що підозрюваний може вчинити дії, які містять ризики, передбачені пунктами 1, 2, 3, 5 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, просив клопотання задовольнити у повному обсязі та застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Слідчий ОСОБА_4 у судовому засіданні вимоги клопотання підтримала, просила клопотання задовольнити.
У судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_11 заперечував проти задоволення клопотання, просив застосувати запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою.
Захисник адвокат ОСОБА_5 у судовому засіданні просила відмовити у задоволенні клопотання, пояснила, що ризики нічим не підтверджені, зазначила, що до матеріалів клопотання не долучено доказів, які б підтверджували наявність ризиків та підстави для обрання виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просила застосувати до підозрюваного більш м'якіший запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Оцінка та висновки слідчого судді.
Дослідивши матеріали клопотання, заслухавши думку прокурора, слідчого, підозрюваного, захисника, слідчий суддя виходить з наступного.
За змістом статей 131-132 Кримінального процесуального кодексу України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду.
Згідно положень частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом (частина друга статті 177 Кримінального процесуального кодексу України).
Статтею 178 Кримінального процесуального кодексу України встановлені обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу
Так, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Згідно частини першої статті 183 Кримінального процесуального кодексу України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.
Також слідчий суддя зазначає, що відповідно до статті 8 Кримінального процесуального кодексу України, кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Як визначено у частині першій статті 29 Конституції України, ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою може оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує вимоги пунктів 3, 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифіковану Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року (дата набрання чинності для України: 11 вересня 1997 року), та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
Щодо наявності обґрунтованої підозри.
Положення кримінального процесуального законодавства не розкривають поняття «обґрунтованості підозри». Тому в оцінці цього питання слідчому судді належить користуватися практикою Європейського суду з прав людини, яка, відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», є джерелом права.
Так у своїх рішеннях, зокрема «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України» Європейський суд з прав людини наголошує, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.
У пункті 184 рішенні у справі «Мерабішвілі проти Грузії» Європейський суд з прав людини вказав, що обґрунтованість залежить від усіх обставин, проте факти, що в сукупності дають підстави для підозри не мають бути такого ж рівня як ті, що необхідні для обвинувачення, або навіть винесення вироку.
Як вбачається з доданих до цього клопотання матеріалів, підставою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення.
Обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 156 Кримінального кодексу України, підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколом допиту малолітньої потерпілої ОСОБА_8 від 15.04.2026, протоколом допиту законного представника малолітньої потерпілої ОСОБА_9 від 15.04.2026, висновком психолога за результатом опитування ОСОБА_8 від 15.04.2026, протоколом огляду мобільного телефону потерпілої від 15.04.2026 на якому наявне листування із ОСОБА_10 у мессенджері «Telegram» та два відеозаписи які містять ознаки порнографічного характеру, протоколом оглядів мобільних телефонів від 17.04.2026, висновком експерта за результатами проведеної комп'ютерно технічної експертизи мобільного телефону ОСОБА_6 за результатами якого було виявлено 330 відео файлів, та 67968 графічних файлів протоколом огляду носія інформації карти пам'яті «micro SD Goodram 32 Gb із S/N FA4CF19A804», додатку до висновку експерта № 483/26/28 від 20.04.2026 року. Під час якого за період часу з 2024 по 2026 роки виявлено близько 500 фото зображень неповнолітніх осіб, що мають ознаки порнографічного, окрім цього наявні скріншоти листування з 8 неповнолітніми особами в додатку «Telegram» із зазначенням їх контактних номерів телефонів, а також іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його винуватості, дослідження та оцінка зібраних у справі доказів з точки зору їх належності та допустимості, потребують перевірки та оцінки у кримінальному провадженні під час судового розгляду по суті.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Отже, на стадії розслідування, оцінка обґрунтованості підозри не повинна пред'являти до наданих доказів таких же високих вимог, як при формулюванні остаточного обвинувачення при направленні справи до суду.
Наявні у матеріалах кримінального провадження докази в їх сукупності дають підстави слідчому судді прийти до висновку, що органами досудового розслідування обґрунтовано підозрюється ОСОБА_6 вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 156 Кримінального кодексу України.
Щодо наявності ризиків.
Відповідно до частини першої-другої статті 194 Кримінального процесуального кодексу України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. Слідчий суддя, суд зобов'язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.
Виходячи із приписів статті 184 Кримінального процесуального кодексу України слідчий (прокурор), як в клопотанні, так і в суді, зобов'язаний зазначити один або кілька ризиків, вказаних у статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, послатися на обставини, на підставі яких він дійшов висновку про наявність такого ризику або ризиків у вигляді відповідних дій підозрюваного, і на докази, що підтверджують ці обставини.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
Ризик переховування підозрюваного
від органів досудового розслідування та/або суду.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Бессієв проти Молдови» вказано, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.
При оцінці наявності цього ризику слідчий суддя враховує те, що підозрюваний ОСОБА_10 усвідомлює, що санкція статті передбачає покарання у виді позбавлення волі та до нього може бути застосовано такий вид покарання у разі доведення його вини.
Враховуючи ці обставини у сукупності із особою підозрюваного ОСОБА_10 та характером і тяжкістю кримінального правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється, слідчий суддя дійшла висновку, що на теперішній час існує ризик того, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду.
Ризик знищити, сховати або спотворити
будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення
для встановлення обставин кримінального правопорушення.
Ризик, встановлений у пункті 2 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, є реальним, оскільки підозрюваний ОСОБА_10 , з метою уникнення кримінальної відповідальності, вже вчинив дії, спрямовані на знищення та спотворення доказової інформації, а саме здійснив очищення (видалення) даних з мобільного телефону та SIM-карти, які у подальшому було вилучено під час проведення обшуку та відновлено. Зазначене свідчить про намагання підозрюваного ОСОБА_10 перешкодити встановленню об'єктивної істини у кримінальному провадженні та дає обґрунтовані підстави вважати, що, перебуваючи на волі, він може продовжити вчиняти аналогічні дії, у тому числі щодо інших джерел інформації (облікових записів, хмарних сховищ, інших носіїв даних).
Ризик незаконного впливу на потерпілу та свідків
у цьому ж кримінальному провадженні.
Оцінюючи можливість впливу на потерпілу та свідків, слідчий суддя виходить із передбаченої Кримінальним процесуальним кодексом України процедури отримання свідчень від осіб, які є потерпілими та свідками у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини перша-друга статті 23, стаття 224 Кримінального процесуального кодексу України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 Кримінального процесуального кодексу України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина четверта статті 95 Кримінального процесуального кодексу України).
За таких обставин ризик впливу на потерпілу та свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від цих осіб та дослідження їх судом.
Вказане надає підстави обґрунтовано припускати ймовірну можливість незаконного впливу зі сторони зацікавлених осіб на потерпілу та свідків з метою зміни чи відмови від раніше наданих ними свідчень.
З огляду на вищевикладене, слідчий суддя вважає, що ризик незаконного впливу на потерпілу та свідків у цьому кримінальному провадженні існує, що обумовлює необхідність застосування до підозрюваного запобіжного заходу з метою запобігання цьому ризику.
Ризик вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити кримінальне правопорушення, в якому підозрюється.
Слідчий суддя, оцінюючи наявність ризику, встановленого у пункті 5 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, враховує те, що підозрюваний ОСОБА_10 , перебуваючи на волі, може вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, з огляду на обставини його вчинення, характер протиправних дій та поведінку підозрюваного.
За таких обставин слідчий суддя вважає, що прокурором доведено наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити дії, передбачені частиною першою статті 177 Кримінального процесуального кодексу України.
Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 156 Кримінального кодексу України, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_10 , відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, є тяжким, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від п'яти до восьми років.
Отже, враховуючи, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування, прокурором доведено наявність ризиків, які існують та дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити дії, передбачені пунктами 1, 2, 3, 5 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, тому слідчий суддя доходить висновку, що більш м'який запобіжний захід не виправдовує себе та не зможе забезпечити цілей кримінального провадження і не зможе запобігти встановленим судом ризикам.
При цьому застосування інших запобіжних заходів є неможливим в силу наступних обставин.
Застосування запобіжного заходу у вигляді особистої поруки, на думку слідчого судді, в даному випадку є неможливим, оскільки до органу досудового розслідування та до суду не надходило письмових зобов'язань про взяття підозрюваного на поруки, а також буде неефективним з огляду на те, що істотною відмінністю цього запобіжного заходу від особистого зобов'язання є те, що реалізація особистої поруки передбачає менше обмеження прав і свобод підозрюваного, ніж інші запобіжні заходи, зокрема, особисте зобов'язання, яке також у даному конкретному випадку не спроможне забезпечити досягнення цілей у кримінальному провадженні та нівелювати наявні ризики.
Застосування запобіжного заходу суто у вигляді застави, а не як альтернативного запобіжного заходу, є неможливим з огляду на те, що такий запобіжний захід як застава буде завідомо непомірним для нього. Також відсутні особи, які б могли внести кошти на спеціальний рахунок, з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.
Застосування ж запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту також не гарантуватиме виконання покладених на підозрюваного обов'язків, оскільки підозрюваний, усвідомлюючи про неминучість покарання за вчинення кримінального правопорушення у виді позбавлення волі, незважаючи на покладені на нього обов'язки, може покинути місце свого фактичного проживання з метою уникнення кримінальної відповідальності.
У той же час обставини, що зазначені захисником підозрюваного, не можуть бути підставою для відмови в задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного, оскільки дані обставини є такими, які характеризують підозрюваного, а також пом'якшують покарання, проте не виключають наявність ризиків, передбачених статтею 177 Кримінального процесуального кодексу України, і самі по собі є недостатніми для гарантування належної поведінки підозрюваного, виходячи з конкретних обставин справи.
Також слідчий суддя зазначає, що стороною захисту не доведено у судовому засіданні відсутність ризиків, передбачених пунктами 1, 2, 3, 5 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України.
Отож доводи захисту в сукупності з іншими вищевказаними обставинами не дають достатніх підстав слідчому судді для застосування підозрюваному іншого запобіжного заходу ніж тримання під вартою і є недостатніми для гарантування належної поведінки підозрюваного та не свідчать про відсутність вказаних ризиків з огляду на конкретні обставини справи.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує і превентивний характер такого запобіжного заходу, тяжкість злочину, характеризуючі особу підозрюваного дані, стан здоров'я, те що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, зважає на те, що під час досудового слідства встановлено, а в судовому засіданні підтверджено наявність ризиків, передбачених статтею 177 Кримінального процесуального кодексу України, та відтак приходить до висновку, що докази та обставини, на які посилається слідчий та прокурор у клопотанні, дають достатні підстави слідчому судді вважати, що для запобігання ризиків, які зазначені у клопотанні та встановлені у судовому засіданні, застосування більш м'якого запобіжного заходу є недостатнім для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків та запобігання згаданих ризиків і є співмірним та доцільним задля забезпечення дієвості даного кримінального провадження.
Разом із тим при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом (частина третя статті 183 Кримінального процесуального кодексу України).
Розмір застави, відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 182 Кримінального процесуального кодексу України, визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
В свою чергу приписами частини четвертої статті 182 Кримінального процесуального кодексу України передбачено право суду при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; щодо злочину, який спричинив загибель людини.
ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 156 Кримінального кодексу України, яке не входить до переліку кримінальних правопорушень, за вчинення яких слідчий суддя вправі не визначати розмір застави, або на визначення застави є заборона.
Враховуючи позицію Європейського Суду з прав людини, відповідно до якої сума застави повинна визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави у випадку ухилення від слідства та суду, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, якесь бажання сховатися, те, що розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього (частина четверта статті 182 Кримінального процесуального кодексу України), зважаючи на обставини кримінального правопорушення, тяжкість злочину, який інкримінуються підозрюваному та його наслідки, характеристику підозрюваного та його майновий і сімейний стан, стан здоров'я, з огляду на вимоги щодо того, що застава повинна достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірною для нього, то слідчий суддя вважає за необхідне визначити розмір застави, передбачений для даної категорії злочинів, у межах 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» установлено з 1 січня 2026 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб становить 3328 гривень.
Таким чином визначений судом розмір застави у межах 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 133120 (сто тридцять три тисячі сто двадцять) гривень нуль копійок.
На думку суду, саме такий розмір застави обумовлений тим ступенем довіри до підозрюваного, при якому перспектива втрати застави буде для нього необхідним і достатнім стримуючим фактором, щоб не допустити невиконання ним процесуальних обов'язків та запобігти здійсненню дій, передбачених частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України.
Окрім цього, слідчий суддя, відповідно до частини третьої статті 183 Кримінального процесуального кодексу України, вважає за необхідне, у разі внесення застави, покласти на підозрюваного обов'язки, визначені частиною п'ятою статті 194 Кримінального процесуального кодексу України.
Відповідно до частини четвертої статті 202 Кримінального процесуального кодексу України, підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув'язнення, під вартою в якому перебуває підозрюваний, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання останнього під вартою.
За змістом частини другої статті 197 Кримінального процесуального кодексу України, строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання.
Строк тримання під вартою підлягає обчисленню з моменту затримання, а саме з 21 квітня 2026 року.
Підсумовуючи все вищенаведене, слідчий суддя вважає, що поза розумним сумнівом більш м'які запобіжні заходи не зможуть у повній мірі запобігти наведеним ризикам, що не зменшилися, а відтак не будуть здатними і забезпечити дієвість даного кримінального провадження, тому клопотання підлягає задоволенню і слід застосувати до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 19 червня 2026 року включно, але виключно в межах строку досудового розслідування, та визначити розмір застави у межах 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Виходячи з вищевикладеного, на підставі статей 29, 55, 62, 63, 129 Конституції України, керуючись статтями 131, 132, 176-178, 182-184, 193, 194,197, 199, 202, 205, 309, 369-372, 376, 395 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя -
Клопотання задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 19 червня 2026 року включно.
Строк тримання під вартою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рахувати з 21 квітня 2026 року
Тримання під вартою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , здійснювати у Державній установі «Івано-Франківська установа виконання покарань (№12)».
Розмір застави визначити у межах 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 121110 (сто двадцять одна тисяча сто десять) гривень нуль копійок у національній грошовій одиниці, яку необхідно внести на депозитний рахунок Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області в національній грошовій одиниці (одержувач: ТУ ДСА України в Івано-Франківській області, код: 26289647, банк: ДКСУ України, м. Київ, МФО: 820172, р/р: UA158 201 720 355 259 002 000 002 265).
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу в розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.
У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов'язки:
- прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду за першою вимогою;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи/служби;
- утриматися від спілкування з потерпілими та свідками у даному кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд та в'їзд в Україну.
Роз'яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу із відміткою банку, що підтверджує внесення на депозитний рахунок Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області коштів, має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув'язнення. Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув'язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області.
У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти у зв'язку із внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.
Про прийняте рішення повідомити зацікавлених осіб.
Строк дії ухвали до 19 червня 2026 року включно.
Ухвала слідчого судді підлягає до негайного виконання після її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали складено 24 квітня 2026 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1