Справа № 214/4884/24
2/214/432/26
24 квітня 2026 року м. Кривий Ріг
Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючої судді Чернової Н.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Нестеренко К.А.,
представника позивача Сильникової А.О.,
представника відповідача Лісового Д.О.,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду, в загальному позовному провадженні цивільну справу № 214/4884/24 за позовною заявою Криворізької міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів,
29.05.2024 представник позивача Криворізької міської ради Кудін М.В. звернувся до суду із позовною заявою, в якій просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Криворізької міської ради кошти за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1211000000:06:055:0105 по АДРЕСА_1 , за період з 29.04.2021 року до 31.12.2023 року у розмірі 719 109, 31 грн.; стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 10 786, 64 грн.
Ухвалою Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 вересня 2024 року про прийняття до розгляду та відкриття загального позовного провадження в справі (45-46).
До суду надійшло клопотання представника відповідача адвоката Лісового Д.О. про закриття провадження у справі у зв'язку з тим, що дана справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а має розглядатись в порядку господарського судочинства беручи до уваги той факт, що вимоги слід було пред'явити до належного відповідача ФОП ОСОБА_2 та спірна земельна ділянка весь час використовується в комерційних цілях, що підтверджується письмовими доказами щодо фіксації фактів систематичного здійснення підприємницької діяльності на спірній земельній ділянці. Тому з посиланням на судову практику в цій частині, оскільки порушення правил підсудності щодо розгляду вимог є безумовною підставою для скасування судового рішення незалежно від доводів сторін.
У судовому засіданні представник відповідача адвокат Лісовий Д.О. на клопотання наполягав з підстав, викладених у ньому.
Представник позивача Синельникова А.О. проти клопотання заперечувала з посиланням на сформований висновок Верховного Суду в цій частині, пояснивши, що факт користування майном вже відбувся, тому виникає зобов'язання сплатити заборгованість, при цьому міська рада не являється стороною договору, на який посилається сторона відповідача.
Вислухавши думки учасників процесу, дослідивши письмові докази, суд дійшов таких висновків.
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних і суспільних інтересів.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Так, Цивільний процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства (статті 1 ЦПК України).
ЦПК України передбачає, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина 1 статті 19 ЦПК України).
Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б однією зі сторін є фізична особа, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.
Господарський процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах (статті 1 ГПК України).
Відповідно до частин 2, 3 статті 4 ГПК України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Частиною 1 статті 20 ГПК України передбачено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках згідно переліку цієї статті.
Для цілей цього Кодексу господарською діяльністю є діяльність юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Комерційною господарською діяльністю (підприємництвом) є самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється юридичними особами та фізичними особами - підприємцями з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Некомерційною господарською діяльністю є самостійна систематична господарська діяльність, що здійснюється юридичними особами та фізичними особами - підприємцями, спрямована на досягнення економічних, соціальних та інших результатів без мети одержання прибутку.
Згідно статті 2 Закону України «Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об'єднань юридичних осіб», під господарською діяльністю розуміється діяльність у сфері суспільного виробництва, спрямована на виробництво та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється з метою одержання прибутку, є підприємництвом. Під некомерційною господарською діяльністю розуміється господарська діяльність, що здійснюється без мети одержання прибутку.
Тобто, за загальним правилом критеріями належності справи до господарського судочинства є в сукупності суб'єктний склад учасників спору та характер спірних правовідносин.
Водночас наявність у фізичної особи статусу суб'єкта господарювання не означає, що усі правовідносини з її участю є господарськими. Для встановлення факту користування відповідачем земельною ділянкою з метою здійснення господарської діяльності, суди мають встановити використання відповідачем земельних ділянок з метою реалізації господарської компетенції, здійснення прав та обов'язків у сфері суспільного виробництва, про що неодноразово зазначено у постановах Великої Палати Верховного Суду.
Так, у поданому клопотанні представник відповідача адвокат Лісовий Д.О. просить закрити провадження у справі, посилаючись на те, що належна відповідачці на праві власності нежитлова будівля у спірний період використовується ФОП ОСОБА_2 як фізичною особою-підприємцем для здійснення господарської діяльності на підставі укладеного із ОСОБА_1 договору спільної господарської діяльності.
Велика Палата Верховного Суду у постановах від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц (провадження 14-77цс18), від 27 червня 2018 року у справі № 749/230/15-ц (провадження 14-214цс18) та від 17 жовтня 2018 року у справі № 922/2972/17 (провадження № 12-194гс18), в яких розглядалося питання щодо юрисдикції спорів за позовом міської ради про стягнення безпідставно збережених грошових коштів у вигляді орендної плати за користування земельними ділянками без укладення договору оренди, дійшла таких висновків.
Спірні правовідносини з позивачем стосовно фактичного використання відповідачем земельної ділянки без оформлення належним чином такого використання не мають ознак господарських.
Передання в оренду земельних ділянок комунальної власності громадянам у разі розташування на цих ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), які перебувають у їх власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 123 ЗК України (частина третя статті 124 цього Кодексу).
Надання земельних ділянок комунальної власності в користування здійснюється на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, зокрема, у разі формування нової земельної ділянки (крім поділу й об'єднання) та в інших випадках, якщо ділянка не зареєстрована в Державному земельному кадастрі, і право власності на неї не зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни меж і цільового призначення такої земельної ділянки (частина перша статі 123 ЗК України).
За змістом вказаних приписів, а також статей 120 і 125 ЗК України отримання у користування (оренду) земельної ділянки комунальної власності та вчинення дій, спрямованих на виготовлення документації із землеустрою, не залежать від наявності у фізичної особи статусу підприємця.
Наявність у відповідача статусу підприємця не свідчить про те, що він виступає у такій якості, зокрема, у правовідносинах з користування земельною ділянкою без укладення договору оренди.
У цій справі позовні вимоги стосуються використання відповідачем земельної ділянки без виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав відповідно до ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України.
При цьому матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_1 як фізична особа-підприємець особисто здійснювала на земельній ділянці діяльність, спрямовану на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, а тому відсутні підстави вважати, що заявлені до зазначеного відповідача вимоги не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, що узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом постанові від 14 квітня 2021 року у справі № 645/1040/19 (провадження № 61-19442св20).
Тому ураховуючи викладене, оскільки позов до ОСОБА_1 пред'явлено як до фізичної особи, а не до фізичної особи-підприємця та спірні правовідносини з позивачем стосовно фактичного використання відповідачкою земельної ділянки без оформлення належним чином такого використання не мають ознак господарських, клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. 251 ЦПК України, суд
Відмовити в задоволенні клопотання представника відповідача адвоката Лісового Дениса Олександровича про закриття провадження у справі - повністю.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Н.В. Чернова