Справа № 127/13163/26
Провадження 2/127/3701/26
24 квітня 2026 року м. Вінниця
Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Вохмінова О.С., отримавши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зобов'язання виконати умови попередніх договорів, укласти та нотаріально посвідчити договори купівлі-продажу нерухомого майна,
20.04.2026 року судом зареєстровано (сформовану в системі «Електронний суд» 17.04.2026 року) позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зобов'язання виконати умови попередніх договорів від 18.03.2021 року, від 28.10.2021 року, укласти та нотаріально посвідчити договори купівлі-продажу нерухомого майна.
Позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом (ч. 1 ст. 27 ЦПК України).
Разом з тим, даний позов виник з приводу нерухомого майна, оскільки об'єктами зобов'язань є:
-нежитлове приміщення комерційного призначення за адресою: АДРЕСА_1 , що в житловому будинку на земельній ділянці з кадастровим номером: 3222487001:01:008:5150;
-житлове приміщення - квартира, що в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці з кадастровим номером: 3222487001:01:008:5150.
Оскільки спірні правовідносини випливають із договорів, які стосуються нерухомого майна, то підсудність цього спору повинна визначатися за правилами, встановленими статтею 30 ЦПК України, якою регулюються правила виключної підсудності.
Відповідно до частини 1 вказаної статті позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою.
При вирішенні питання щодо підсудності даної справи, суд враховує вимоги прийнятої Верховним Судом у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 грудня 2024 року постанови у справі № 369/15932/21 (провадження № 61-2204св24):
«…Нерухоме майно є особливим об'єктом права власності, оскільки наділене специфічними рисами - сталий зв'язок із землею, особлива цінність, неможливість переміщення без знецінення та зміни її призначення. Майнове право на об'єкт нерухомості є складовою частиною такого майна як об'єкта цивільних прав.
Перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає (постанова Верховного Суду від 14 грудня 2020 року у справі № 2/1519/8500/11, провадження № 61-18680св19)
Виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна. Згідно з положеннями статті 181 ЦК України до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК України); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Правові висновки щодо застосування положень цивільного та господарського процесуального законодавства України про виключну підсудність справ у спорах, що виникають з приводу нерухомого майна, викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 911/2390/18 (провадження № 12-73гс20), згідно з якими «з аналізу логічної послідовності змін до формулювання положень процесуального законодавства щодо правил розгляду позовів за виключною підсудністю випливає її спрямованість на визначення виключної підсудності в цілому для всіх спорів, які виникають у межах відповідних правовідносин у зв'язку з нерухомим майном, безвідносно до предмета конкретного спору. Виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном. Словосполучення «з приводу нерухомого майна» необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов'язково виступає як безпосередньо об'єкт спірного матеріального правовідношення».
У постанові Верховного Суду від 25 лютого 2018 року у справі № 201/12876/17 (провадження № 61-35697св18) зазначено, що правила виключної підсудності поширюються також на спори щодо майнових прав на незавершені будівництвом об'єкти нерухомості, об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни призначення. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 29 квітня 2020 року у справі № 202/5755/17, провадження № 61-3561св18).
У постанові Верховного Суду від 14 грудня 2020 року у справі № 2/1519/8500/11 (провадження № 61-18680св19) зазначено, що правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов'язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об'єктом якого є нерухоме майно.».
Оскільки спір між сторонами виник з приводу невиконання стороною договору своїх зобов'язань, а об'єктами договорів є нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , земельна ділянка з кадастровим номером: 3222487001:01:008:5150, за територіальною підсудністю дана справа відноситься до Обухівського районного суду Київської області.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду. Відповідно до ч. 3 даної статті передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п'яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення.
Статтею 32 ЦПК України передбачено, що спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
Враховуючи наведені обставини і норми закону суд вважає необхідним передати позовну заяву ОСОБА_1 на розгляд Обухівському районному суду Київської області.
Також суд роз'яснює учасникам, що порушення судами правил територіальної юрисдикції має наслідком обов'язкове скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд (ст. 378, п. 6 ч. 1 ст. 411 ЦПК України).
Керуючись ст. ст. 30, 31, 32, 259, 260 ЦПК України, суд,
позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зобов'язання виконати умови попередніх договорів, укласти та нотаріально посвідчити договори купівлі-продажу нерухомого майна передати на розгляд Обухівському районному суду Київської області.
Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, що передбачений ст.ст. 354, 355 ЦПК України.
Повне судове рішення складене 24 квітня 2026 року.
Суддя: