вул. Івана Ступака, 25, м. Фастів, Київська область, 08500, тел. (04565) 6-17-89,
e-mail: inbox@fs.ko.court.gov.ua, web: https://fs.ko.court.gov.ua, код ЄДРПОУ 26539699
2-з/381/14/26
381/3787/25
23 квітня 2026 року Фастівський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого судді Соловей Г.В.,
з участю секретаря Гапонюк І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Фастів Київської області заяву Київської обласної прокуратури про забезпечення позову,-
22.04.2026 року до Фастівського міськрайонного суду Київської області надійшла заява Київської обласної прокуратури подана представником Таможня О.О. про забезпечення позову, відповідно до якої просить вжити заходи забезпечення позову, шляхом накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 3224987601:01:006:0118 площею 0,7 га, яка на даний час перебуває у власності ОСОБА_1 . В обґрунтуванні заяви зазначено, що у провадженні Фастівського міськрайонного суду Київської області перебуває справа № 381/3787/25 за позовом заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Фастівської районної державної адміністрації, Міністерства культури та стратегічних комунікацій України до Кожанської селищної ради, ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Інститут археології Національної академії наук України про визнання недійсним рішення селищної ради про передачу у приватну власність земельної ділянки історико-культурного призначення, державної реєстрації права власності на вказану земельну ділянку та її державної реєстрації в Державному земельному кадастрі. Підставою для його пред'явлення є порушення вимог ст. 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини», ст. ст. 4, 53, 54, 84, 96, 150 Земельного кодексу України при відведенні у приватну власність земельної ділянки з кадастровим номером 3224987601:01:006:0118 за рахунок земель історико-культурного призначення. Вважають, що є обґрунтовані підстави передбачати ймовірне вчинення відповідачем у даній справі таких дій, що в свою чергу унеможливить, за умови задоволення позовних вимог, повне та реальне поновлення інтересів держави та матиме своїм наслідком необхідність вжиття додаткових заходів представницького характеру, а тому існує необхідність у забезпеченні позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи, має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може суттєво ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки, безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у постанові «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року (на далі «постанова»), забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Відповідно до положень п. 2 постанови, вирішуючи питання щодо застосування певного виду забезпечення позову, суди повинні виходити з того, що наведений у ч.1 ст. 152 ЦПК України перелік видів такого забезпечення не є вичерпним, тому за наявності відповідного клопотання можуть бути застосовані й інші його види, але з урахуванням обмежень, установлених ч. 4 зазначеної статті.
Згідно з положеннями п. 4 постанови, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладання арешту, або наслідків заборони вчиняти певні дії чи зобов'язання вчиняти певні дії.
Таким чином, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу
При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свободвід 04.11.1950 №ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв'язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.
Як вбачається з матеріалів справи, 15.07.2025 року позивач Заступник керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Фастівської районної державної адміністрації, Міністерства культури та стратегічних комунікацій України звернувся до суду з позовною заявою до відповідачів Кожанської селищної ради Фастівського району Київської області, ОСОБА_1 про скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 3224987601:01:006:0118 в Державному земельному кадастрі, Державному реєстрі речових прав та визнання недійсним рішення.
Враховуючи наявність спору між сторонами, обсяг позовних вимог, враховуючи вимоги співмірності виду забезпечення позову із заявленими вимогами, суд приходить до висновку, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду.
Разом з тим, суд звертає увагу відповідача ОСОБА_1 , що забезпечення позову шляхом заборони вчиняти дії щодо відчуження майна, не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ'я сторін, не порушує речове право володіння особи спірним майном, оскільки мета забезпечення позову - це негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового рішення, а також перешкоджання завдавання значної шкоди позивачу.
Тимчасове обмеження у розпорядженні спірною ділянкою на час розгляду справи не порушує статті 1 Першого протоколу Конвенції, оскільки таке обмеження встановлюється в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Враховуючи предмет позову з яким прокурор звернувся до суду, наведені заявником докази та обґрунтування заявлених вимог у заяві щодо забезпечення позову, їх обґрунтованість, наявність зв'язку між заходами забезпечення позову та предметом позовних вимог, суд вважає за можливе заяву Київської обласної прокуратури про забезпечення позову задовольнити.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 149-151, 153, 353, 354 ЦПК України, суд,
Заяву Київської обласної прокуратури про забезпечення позову задовольнити.
Вжити заходи забезпечення позову, шляхом накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 3224987601:01:006:0118 площею 0,7 га, яка на даний час перебуває у власності ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ), до вирішення справи по суті та набрання чинності судовим рішенням винесеним за результатами розгляду справи № 381/3787/25.
Ухвала суду про забезпечення позову підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її постановлення.
Оскарження ухвали не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Головуючий суддя Г.В. Соловей