вул. Д. Ростовського, 35, смт Макарів, Київська область, 08001, тел/факс (04578)5-13-39, e-mail inbox@mk.ko.court.gov.ua
"27" лютого 2026 р. Справа №370/932/24
Провадження № 2/370/751/24
Макарівський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді Косенко А.В.,
із секретарем судового засідання Зозулею Я.А.,
за участю:
позивачки ОСОБА_1 ,
відповідача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження у залі суду в селищі Макарів Київської області справу за позовом
ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ; третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Бишівської сільської ради про позбавлення батьківських прав,
ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернулася до Макарівського районного суду Київської області із позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач), зазначивши третьою особою: Службу у справах дітей та сім'ї виконавчого комітету Фастівської міської ради, про позбавлення батьківських прав, в якому вказала, що з 11.07.2020 року вона із відповідачем перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Макарівського районного суду Київської області від 15.09.2022 року було розірвано. За час перебування у шлюбі у них народився син, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування позову позивачка також зазначала, що після розірвання шлюбу спільний син залишився проживати разом із нею, батько дитини жодним чином не цікавиться його розвитком та потребами, не піклується про сина, не проявляє заінтересованості в його подальшій долі, не цікавиться успіхами дитини, навіть не виявляє бажання з ним бачитися. Син ОСОБА_4 є особливою дитиною, та має встановлений діагноз: дитячий аутизм. Тому, потребує додаткового догляду ніж звичайні діти та обстеження лікарів. При цьому, відповідач не піклується про стан дитини, його потреби, фізичний і духовний розвиток, не спілкується з дитиною, тобто не дбає про його нормальне самоусвідомлення, не сприяє засвоєнню загальновизнаних норм моралі, не надає доступу до культурних та інших духовних цінностей. Також, не забезпечує необхідним харчуванням, медичним доглядом, лікуванням сина, оскільки має заборгованість зі сплати аліментів. Всі питання щодо виховання вирішуються позивачкою самостійно без участі та підтримки з боку відповідача, дитина знаходиться на повному її утриманні, нею створені всі необхідні умови для виховання та розвитку спільного сина.
Враховуючи викладене, позивачка просила суд: позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьківських прав відносно сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Ухвалою Макарівського районного суду Київської області від 20.05.2024 року (а.с.31-32) позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі. Розгляд справи постановлено здійснювати в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 08.07.2024 року, яке неодноразово відкладалось. Встановлено відповідачу 15-тиденний строк з дня вручення вказаної ухвали для подання відзиву на позовну заяву у порядку, передбаченому ст. 178 ЦПК України. Встановлено також строк для подання письмових пояснень третьою особою. Також даною ухвалою суду зобов'язано Службу у справах дітей та сім'ї виконавчого комітету Фастівської міської ради у порядку ч. 5 ст. 19 СК України надати письмовий висновок щодо розв'язання спору.
Судову повістку, копію ухвали суду від 20.05.2024 року та позовну заяву з додатками, які були надіслані відповідачу на адресу реєстрації (а.с.33, 30), ОСОБА_2 отримав 01.06.2024 року, про що свідчить відмітка про отримання в рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення №0600268946419 (а.с.38).
12.06.2024 року у строк та у порядку, встановленому судом, відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, який прийнятий судом та приєднаний до матеріалів справи. У відзиві відповідач просить відмовити у задоволенні позову повністю, посилаючись на те, що всі твердження позивачки у заяві є безпідставними та надуманими, а також не додано жодного доказу того, що він свідомо нехтує своїми батьківськими обов'язками. Підтвердив, той факт, що між ними дійсно існує конфлікт щодо виховання спільної дитини, в тому числі графіку зустрічей та спілкування з дитиною. Стверджував, що позивачка не надає йому бачитися з дитиною з вересня 2023 року і створює усілякі перешкоди для цього. З цього приводу неодноразово звертався із заявами до відповідних органів. На думку відповідача, позивачка вводить в оману суд та навмисно оговорює його для того, щоб незаконними методами отримати законний результат. Оскільки є повною нісенітницею те, що він зловживає алкогольними напоями, висловлювавсь брутальною лайкою та застосовував фізичне насильство. Це все для того, щоб в подальшому новий чоловік позивачки усиновив його дитину для ухилення від проходження військової служби, а недостовірний діагноз «дитячий аутизм» - частина розробленої ними схеми. Відповідач також зазначав, про те, що вони разом із дитиною проживали до квітня 2022 року. Після розірвання шлюбу, за усною домовленістю, з вересня 2022 до вересня 2023 року дитина кожні два дні перебувала у будинку його батьків за адресою: АДРЕСА_1 . Проте, в подальшому позивачка стала перешкоджати йому, без поважних причин відмовляла у зустрічах, а також перестала передавати йому дитину на ночівлю. Вважає, що за наведених обставин необхідність для застосування до нього такого крайнього заходу відповідальності, як позбавлення батьківських прав, у даній справі необґрунтована (а.с.41-45).
20.06.2024 року, у строк та у порядку, встановленому судом, від позивачки надійшла відповідь на відзив, яка прийнята судом та приєднана до матеріалів справи.
У відповіді на відзив позивачка заперечувала проти доводів відповідача, викладених у відзиві. Зазначала про те, що нетривалий період часу після розірвання шлюбу змушена була залишати дитину в будинку свекрів, оскільки працювала, при цьому, відповідач маючи можливість спілкуватися з дитиною, нею нехтував та його вихованням не займався, а залишав дитину зі своїми батьками. Лише, дізнавшись, про поданий нею позов до суду, в червні 2024 року «вимушено» надіслав одноразовий платіж в розмірі 4975 грн. Відповідачем зазначалося про встановлення хибного діагнозу дитині, проте, жодного разу не знаходився із сином на обстеженні, не приймав участі в його лікуванні, не цікавився медичною документацією чи медичним закладом де проходили обстеження для спростування діагнозу. Обстеження проводилося не одним лікарем і висновок зроблено на підставі усіх досліджень (а.с.58-63).
Ухвалою суду від 16.07.2024 року замінено Службу у справах дітей та сім'ї виконавчого комітету Фастівської міської ради на належну третю особу - Службу у справах дітей та сім'ї Бишівської сільської ради та оголошено перерву у підготовчому судовому засіданні до 23.09.2024 року (а.с.83).
Ухвалою суду від 23.09.2024 року зобов'язано Службу у справах дітей та сім'ї Бишівської сільської ради у порядку ч. 5 ст. 19 СК України, надати суду письмовий висновок щодо розв'язання спору та відкладено підготовче судове засідання на 14.11.2024 року (а.с.89).
18.09.2025 року на виконання вимог ухвали суду від 23.09.2024 року від Служби у справах дітей та сім'ї Бишівської сільської ради надійшов Висновок про доцільність/недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітньої дитини ОСОБА_3 , та відповідне рішення виконавчого комітету Бишівської сільської ради Фастівського району Київської області від 09.09.2025 року №226, які приєднані до матеріалів справи (а.с.133-138).
Ухвалою суду від 18.09.2025 року закрито підготовче провадження та призначено дану справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні 17.12.2025 року (а.с.141-142).
В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала повністю та просила їх задовольнити з підстав, викладених у позові. А також зазначила, що після розірвання шлюбу із відповідачем була змушена працювати та залишати сина разом із мамою відповідача. Тільки в поодиноких випадках було коли відповідач був із сином. Окрім того, стверджувала, що ніколи не чинила перешкод у спілкуванні дитини з батьком, ба більше, він не намагався зв'язатися, щоб побачити сина. Зважаючи, що ОСОБА_4 є особливою дитиною, для встановлення офіційного діагнозу потрібна була явка обох батьків, і тільки після втручання органу опіки та піклування відповідач поїхав разом з ними для продовження медичного обстеження.
Відповідач ОСОБА_2 проти позову заперечував та просив відмовити в його задоволенні з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. А також зазначив, що все сказане позивачкою не відповідає дійсності, оскільки коли остання привозила сина, завжди був з ним. Після того, як позивачка перестала привозити дитину, він постійно намагався домовитися про зустрічі, але безрезультатно. Через це були неодноразові звернення до органу опіки про встановлення графіку спілкування з дитиною. Сплачувати аліменти у відповідача не було змоги через аварію та тимчасову непрацездатність, проте зараз стан покращився та з'явилася постійна робота. Крім того, зазначив, що до цього часу не намагався бачитися з дитиною, оскільки з позивачкою битися та сваритися не має бажання, а в іншому випадку позивачка не дозволить спілкуватися та проводити час з дитиною. Але при цьому, хоче спілкуватися з дитиною, але після того, як встановлять години спілкування.
Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши пояснення сторін, покази свідків, дослідивши письмові матеріали справи, судом встановлено наступне.
Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 15.09.2022 року у справі №370/499/22 шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрований 11.07.2020 року Макарівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис №54 - розірвано (а.с.15).
За час перебування сторін у шлюбі у них народився син, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 03.11.2020 року; актовий запис №230, складений 03.11.2020 року Макарівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (а.с.12).
Згідно відомостей про реєстрацію місця проживання, позивачка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та її син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстровані та проживають за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.11, 14). Вказане також підтверджується копією довідки про склад сім'ї, виданої 25.03.2024 року Бишівською сільською радою Фастівського району Київської області №53 (а.с.18).
Відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.17).
Згідно наданої позивачкою медичної документації, зокрема, консультативних висновків та заключень лікарів різного профілю, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлено попередній діагноз: дитячий аутизм з якісними порушеннями соціальної реципрокності і комунікації, перцептивними порушеннями і стереотипними формами поведінки, порушеннями активності та уваги, розладом рецептивно-експресивно мовлення (ЗНМ І-го рівня), сенсорно-акустична недостатність (а.с.19, 67-72).
Згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, складеної Фастівським ВДВС у Фастівському районі Київської області ЦМУ МЮ (м. Київ) по виконавчому провадженню №70373251, заборгованість ОСОБА_2 зі сплати аліментів станом на 19.06.2024 року складає 85687,50 грн (а.с.66).
Щодо несплати відповідачем аліментів на утримання сина ОСОБА_4 , позивачка зверталася до Фастівського районного управління ГУ НП в Київській області. 06.10.2023 року внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023116310000764 та розпочато досудове розслідування, за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України. Проте, постановою старшого дізнавача сектору дізнання Фастівського РУП ГУНП в Київській області ОСОБА_6 від 29.02.2024 року вказане кримінальне провадження було закрито у зв'язку із відсутністю в діянні складу кримінального проступку (а.с.23-24).
Не погоджуючись із винесеною 29.02.2024 року постановою старшого дізнавача сектору дізнання Фастівського РУП ГУНП в Київській області ОСОБА_6 , позивачка звернулася із скаргою до Фастівського міськрайонного суду Київської області, який ухвалою від 28.03.2024 року скасував оскаржувану постанову старшого дізнавача про закриття кримінального провадження (а.с.25-26, 64-65). Станом на день ухвалення рішення, відомості щодо зазначеного кримінального провадження відсутні.
Відповідно до характеристики, виданої старостою Гружчанського старостинського округу Бишівської сільської ради Фастівського району Київської області, ОСОБА_2 веде нормальний спосіб життя, є відповідальним та дисциплінованим, дотримується загальноприйнятих норм та правил, має постійне місце роботи (а.с.51).
Як вбачається із висновку Служби у справах дітей та сім'ї Бишівської сільської ради, затвердженого рішенням виконавчого комітету №226 від 09.09.2025 року, ОСОБА_2 виявив заінтересованість у збереженні родинних відносин з своїм малолітнім сином, ОСОБА_3 , засвідчив своє бажання та прагнення налагодити контакт з ним, брати активну участь у його житті та вихованні. З огляду на те, що позбавлення батьківських прав є заходом крайнього впливу на осіб, які не виконують своїх батьківських обов'язків і повинен застосовуватись у випадках свідомого та умисного ухилення батьком від виконання таких обов'язків, орган опіки та піклування виконавчого комітету сільської ради питання доцільності/недоцільності позбавлення батьківських прав, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , відносно малолітньої дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , просить залишити на розсуд суду.
В ході підготовки висновку щодо розв'язання вказаного спору, Службою у справах дітей та сім'ї Бишівської сільської ради було встановлено, що ОСОБА_1 веде нормальний спосіб життя, дотримується загальноприйнятних норм та правил, має постійне місце роботи, є відповідальною та дисциплінованою особою, що підтверджується характеристикою, виданої старостою Гружчанського старостинського округу Бишівської сільської ради Фастівського району Київської області. Разом з тим, відповідно до довідки, виданої Бишівським закладом дошкільної освіти (ясла-садок) «Каштан» від 11.11.2024 №13, вбачається, що малолітнього ОСОБА_3 приводить до дитячого садочка та забирає його мама, ОСОБА_1 , яка проживає з дитиною, займається його вихованням. Тато ОСОБА_2 не проживає з дитиною, участі у його вихованні не приймає, до дитячого садочку не приводить.
Також, Службою у справах дітей та сім'ї Бишівської сільської ради було обстежено умови проживання малолітньої дитини за адресою місця проживання: АДРЕСА_3 . Згідно акту обстеження умов проживання від 07.01.2024 року, встановлено, що ОСОБА_1 проживає разом з малолітнім сином без реєстрації у тимчасовому житлі. В житлі чисто, тепло, наявна вся необхідна побутова техніка та меблі, продукти харчування у достатній кількості. Для виховання та розвитку малолітнього сина створені належні умови. Дитина має окрему кімнату, в якій наявні ліжко для сну, письмовий стіл, шафа для одягу, багато іграшок та книжок для розвитку малолітнього сина. У дитини наявний одяг та взуття по сезону (а.с.135-138).
Допитана в судовому засіданні 17.12.2025 року свідок ОСОБА_7 , вказала, що вона є мамою відповідача, тобто бабусею ОСОБА_4 , якого за рік бачили два рази. Підтвердила, що любить його і хоче бачити, проте позивачка не дає такої можливості ні батьку ні їй. Про заборгованість по сплаті аліментів знає, допомагає сину сплачувати. Також їй відомо, що відповідач намагався через органи опіки встановити години спілкування з дитиною.
Допитана в судовому засіданні 17.12.2025 року свідок ОСОБА_8 , вказала, що вона є бабусею відповідача та підтвердила, що коли позивачка була на роботі, вони доглядали за ОСОБА_4 . Також зазначила, що ніколи сім'я ОСОБА_9 не відмовлялася від спілкування з внуком, а відповідач, у свою чергу, намагався знайти час для спілкування з дитиною.
Допитана в судовому засіданні ІНФОРМАЦІЯ_6 свідок ОСОБА_10 , вказала, що позивачка їй являється сусідкою. Підтвердила, що позивачка із відповідачем жили разом, в них народилася дитина. Після розірвання відносин, ОСОБА_11 приїздив до них, брав дитину на прогулянку (дитині було десь 2 рочки). Кілька разів відповідач приїздив до позивачки додому, сильно стукав у двері та вікна. Також зазначила, про те, що позивачка завжди давала дитину, і сама його привозила.
Від допиту інших заявлених свідків, сторони відмовилися, і дана відмова була прийнята судом.
Вирішуючи питання про наявність підстав для позбавлення відповідача батьківських прав відносно його дитини, суд керується наступним.
Згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ЦПК України).
У відповідності до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
У відповідності до ст.ст. 76-83 ЦПК України - доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Між сторонами склалися правовідносини, що регулюються нормами ст.ст. 150, 164, 165, 166 СК України.
Відповідно до ст. 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Підставою позбавлення батьківських прав відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України є ухилення батьками дитини від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Згідно п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30.03.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усунення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», ухиляння батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомо нехтування ними своїми обов'язками.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров'я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити (абзац четвертий частини першої статті 1 Закону України «Про охорону дитинства», далі - Закон).
Згідно із частиною першою статті 8 Закону кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону).
Відповідно до частини сьомої статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно із частиною першою статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.
Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України, пунктом 2 якої визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.
Тлумачення змісту пункту 2 частини першої статті 164 СК України дає підстави для висновку, що ухилення від виконання обов'язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав як винятковий захід є істотним правовим наслідком як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.
Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2024 року у справі № 185/9339/21, провадження №61-8918сво23.
Відповідно до ст. 165 СК України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Згідно з частиною першою статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
У пунктах 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Згідно з частиною першою статті 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
У рішенні від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України» (MAMCHUR v. UKRAINE), заява № 10383/09, пункт 100, ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.
Оцінюючи процес вирішення питання про встановлення опіки, який завершився рішенням про роз'єднання сім'ї, суд повинен, зокрема, переконатися, чи ґрунтуються висновки національних органів на достатній доказовій базі (яка, за потреби, може включати показання свідків, висновки компетентних органів, психологічні та інші експертні висновки та медичні довідки) (рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України» (Saviny v. Ukraine), заява № 39948/06, пункт 51).
Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
Питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг вказувати про його інтерес до дитини (рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» (HUNT c. UKRAINE), заява №31111/04, пункти 57, 58).
Судам необхідно враховувати, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом вирішення сімейних питань, застосовується лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров'я та психічного розвитку. Самі по собі встановлені судами факти, що батьки недостатньо спілкуються з дитиною, забезпечують її матеріально, беруть участь у вихованні, не може бути підставою для позбавлення батьківських прав. Інтереси дитини полягають в тому, щоб забезпечити її право на потребу у любові, піклуванні та матеріальній забезпеченості. Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків тощо. Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину та усвідомлення цього самою дитиною вже несе в собі негативний вплив на її свідомість, і застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.
Правовий висновок про те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків, викладено, зокрема, в постановах Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі №686/16892/20, від 07 грудня 2022 року у справі №562/2695/20, від 03 серпня 2022 року у справі №306/7/20, від 11 січня 2023 року у справі №461/7447/17, від 07 листопада 2023 року у справі №601/928/22. Судова практика щодо застосування статті 164 СК України є усталеною.
Так в ході розгляду справи судом було беззаперечно встановлено, що відповідач після розірвання між сторонами шлюбу самоусунувся від виконання своїх батьківських обов'язків щодо утримання та виховання свого сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зокрема, не піклується про його фізичний і духовний розвиток, його здоров'ям, що негативно впливає на фізичний розвиток дитини як складову виховання; не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, що підтверджується дослідженими у судовому засіданні доказами та показами свідків, та не спростовано відповідачем, а тому, враховуючи інтереси дитини, суд вважає, що позов про позбавлення відповідача батьківських прав слід задовольнити.
Крім того, факт ухилення ОСОБА_2 від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини встановлено і комісією з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Бишівської сільської ради, що відображено у висновку служби у справах дітей та сім'ї Бишівської сільської ради.
Відповідно до вимог ч. 6 ст. 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Так, приймаючи вказаний висновок про залишення питання доцільності/недоцільності позбавлення батьківських прав, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , відносно малолітньої дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на розсуд суду, Служба у справах дітей та сім'ї Бишівської сільської ради виходила з того, що ОСОБА_2 виявив заінтересованість у збереженні родинних відносин з своїм малолітнім сином, ОСОБА_3 , засвідчив своє бажання та прагнення налагодити контакт з ним, брати активну участь у його житті та вихованні.
Проте, з таким твердженням суд не погоджується, оскільки, як встановлено судом, відповідач після розірвання шлюбу з позивачкою, з дитиною не спілкувався, на приймав участі у її житті, вихованні та утриманні, а про своє бажання спілкуватися з дитиною виявив лише після пред'явлення позову до суду про позбавлення його батьківських прав, що на думку суду, не свідчить про його інтерес до дитини та реальне бажання змінити поведінку. Ба більше, відповідач у судовому засіданні підтвердив, що останні кілька місяців до дня судового засідання, не намагався бачитися з дитиною, оскільки з позивачкою битися та сваритися не має бажання, бо в іншому випадку позивачка не дозволить спілкуватися та проводити час з дитиною.
При цьому, варто врахувати, що відповідач дійсно звертався із заявами до органу опіки та піклування Бишівської сільської ради з приводу обмеження його спілкування з дитиною (а.с.46-50), але окрім відповіді на його звернення, Службою у справах дітей та сім'ї Бишівської сільської ради не було належним чином надано оцінку ситуації, що сталася між колишнім подружжям з приводу виховання та спілкування дитини, оскільки не встановлено перешкод, які позивачка створює для цього. Тому, суд приходить до висновку, що відповідачем не було достатньо вжито заходів для уникнення непорозумінь між ним та позивачкою, що і було підтверджено ним самим у судовому засіданні.
Враховуючи, що у матеріалах справи наявні беззаперечні та достатні докази, які свідчать, що відповідач у порушення вимог ст. 150 СК України свідомо не виконував обов'язки щодо виховання та розвитку дитини протягом досить тривалого часу, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для позбавлення відповідача батьківських прав.
Крім того, необхідно зазначити, що позбавлення батьківських прав не тягне невідворотних наслідків, оскільки не позбавляє особу, яка позбавлена батьківських прав, на спілкування з дитиною і побачення з нею, а також права на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн. (а.с.1), слід стягнути з відповідача на користь позивачки.
Керуючись ст.ст. 76-81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 273, 353-355 ЦПК України суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ; третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Бишівської сільської ради про позбавлення батьківських прав - задовольнити.
Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьківських прав відносно сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн.
Рішення суду після набрання ним законної сили надіслати органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Макарівський районний суд.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 273 ЦПК України.
Повний текст рішення складено та підписано 06.03.2026 року.
Реквізити учасників справи:
ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_4 ;
ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_5 ;
Служба у справах дітей та сім'ї Бишівської сільської ради, адреса: 08072, Київська область, Фастівський район, с. Бишів, вул. Київська, 48.
Суддя А.В. Косенко