Справа № 308/5928/26
1-кс/308/2368/26
23 квітня 2026 року м. Ужгород
Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання - ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгороді клопотання прокурора Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні за № 12026078030000193 від 15 квітня 2026 року, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, про арешт майна, -
22 квітня 2026 року до слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області надійшло клопотання прокурора Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні за №12026078030000193 від 15 квітня 2026 року, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, про арешт майна, за яким прокурор просить слідчого суддю накласти арешт на грошові кошти у сумі 15000 гривень, які перераховані на банківську картку за номером НОМЕР_1 , відкриту в Акціонерному товаристві «ПУМБ», код ЄДРПОУ 14282829, що розташоване за адресою: м. Київ вул. Андріївська, 4, з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, шляхом заборони користуватись та відчужувати кошти, які знаходяться на рахунку банківської картки.
В обґрунтування клопотання прокурор зазначив наступне.
До чергової частини Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області надійшла заява від ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка просить прийняти міри до невідомої особи, яка шахрайським шляхом, та зловживаючи довірою останньої, спілкуючись у соціальному месенджері «Телеграм», під приводом публікації наукової статті, виманила кошти в розмірі 15000 грн., які ОСОБА_4 самостійно перерахувала зі своєї банківської картки НОМЕР_2 на банківську картку НОМЕР_3 .
Зазначає, що в ході дізнання допитано в якості потерпілої гр. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка повідомила, що тривалий час вона користується банківською карткою АТ «Універсал Банк» за номером НОМЕР_2 . 13.04.2026 у соціальному меседжері Телеграм потерпіла ОСОБА_4 зв'язалась з телеграм-акаунтом під назвою ОСОБА_5 , з метою розміщення наукової статті в мережі інтернет. 14.04.2026 від вищезазначеного користувача соціального меседжеру Телеграм, потерпілій надійшло повідомлення, що для публікації наукової статті необхідно здійснити оплату в розмірі 15000 грн. на банківську картку відкриту в АТ «ПУМБ» НОМЕР_3 . Цього ж дня о 10:18 год. ОСОБА_4 здійснила перерахунок коштів в розмірі 15000 гривень зі своєї банківської картки АТ «Універсал Банк» на банківську картку АТ «ПУМБ» НОМЕР_3 . Після оплати, потерпіла відправила телеграм користувачу ОСОБА_5 квитанцію про оплату, однак після надання квитанції, вищезазначений користувач заблокував потерпілу в результаті чого зв'язок обірвався. У зв'язку з вищенаведеним потерпілій ОСОБА_4 було завдано матеріального збитку на суму 15000 гривень.
Дослідивши матеріали кримінального провадження, прокурор вважає за необхідне накласти арешт на банківську картку відкриту в Акціонерному товариству «ПУМБ» за номером НОМЕР_3 , так як на її думку наявна реальна загроза відчуження грошових коштів, які незаконно привласненні шахрайським шляхом та є предметом злочину.
У судове засідання прокурор на розгляд клопотання не з'явилась, проте у матеріалах клопотання наявна заява прокурора ОСОБА_6 про розгляд клопотання у її відсутності. Окрім того, з матеріалів клопотання слідує, що прокурор просить слідчого суддю провести розгляд у відсутності власника майна згідно ч. 2 ст. 172 КПК України.
Враховуючи приписи ч. 2 ст. 172 КПК України, слідчий суддя вважає за необхідне провести розгляд даного клопотання без виклику особи, у володінні якої воно знаходяться.
Перевіривши матеріали клопотання та дослідивши докази, додані до нього, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань Сектором дізнання Ужгородського районного управління поліції ГУНП в Закарпатській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12026078030000193 від 15 квітня 2026 року, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України.
З короткого викладу обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення слідує, що до чергової частини Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області надійшла заява від ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка просить прийняти міри до невідомої особи, яка шахрайським шляхом, та зловживаючи довірою останньої, спілкуючись у соціальному месенджері «Телеграм», під приводом публікації наукової статті, виманила кошти в розмірі 15000 грн., які ОСОБА_4 самостійно перерахувала зі своєї банківської картки НОМЕР_2 на банківську картку НОМЕР_3 .
З доданих до клопотання доказів та витягу з ЄРДР вбачається, що жодній особі не повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення у цьому кримінальному провадженні.
Заявнику - ОСОБА_4 дізнавачем було вручено 15.04.2026 року пам'ятку про процесуальні права та обов'язки потерпілого.
Крім того, потерпілою ОСОБА_4 , цивільний позов подано не було.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Оцінюючи подані слідчому судді матеріали слід прийняти до уваги, те, що цивільний позов від потерпілої ОСОБА_4 про відшкодування шкоди завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення в рамках даного кримінального провадження до суду не надходив.
Відповідно до ч.ч. 6, 7, 8 цієї ж статті у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.
У разі задоволення цивільного позову або стягнення з юридичної особи розміру отриманої неправомірної вигоди суд за клопотанням прокурора, цивільного позивача може вирішити питання про арешт майна для забезпечення цивільного позову або стягнення з юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, доведеного розміру отриманої неправомірної вигоди до набрання судовим рішенням законної сили, якщо таких заходів не було вжито раніше.
Арешт може бути накладений на майно, на яке раніше накладено арешт відповідно до інших актів законодавства. У такому разі виконанню підлягає ухвала слідчого судді, суду про накладення арешту на майно відповідно до правил цього Кодексу.
Вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову або стягнення отриманої неправомірної вигоди, повинна бути співмірною розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або зазначеної у цивільному позові, розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 171 КПК України з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач.
У клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; перелік і види майна, що належить арештувати; документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.
Згідно ч. 1 ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
Згідно із ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:
1) правову підставу для арешту майна;
2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);
3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);
3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу);
4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);
5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;
6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
З урахуванням викладеного слідчий суддя дійшов висновку, що слід відмовити у задоволенні клопотання прокурора, оскільки прокурором не доведено належними та допустимими доказами факт наявності цивільного позову потерпілої про відшкодування шкоди завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення в рамках даного кримінального провадження та наявність у цьому кримінальному провадженні обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, що є безумовною підставою задля накладення арешту з метою забезпечення цивільного позову, як це просить слідчий, та прямо передбачено п. 3 ч. 2 ст. 173 КПК України. За відсутності підозри неможливо встановити склад учасників за цивільним позовом, та його обґрунтованість, що є важливим задля встановлення розумності та співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідків арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Крім того, за змістом положень ст. 2 КПК України, при застосуванні будь-якого заходу забезпечення кримінального провадження має бути забезпечено дотримання прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Згідно ч. 2 ст. 131 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.
Керуючись ст.ст. 131, 170-171, 314-315 КПК України, суд,-
Відмовити повністю у задоволенні клопотання прокурора Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні за №12026078030000193 від 15 квітня 2026 року, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, про арешт майна.
Ухвала про відмову у накладенні арешту може бути оскаржена безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя Ужгородського
міськрайонного суду ОСОБА_1