Справа № 308/1292/26
1-кс/308/2195/26
23 квітня 2026 року м. Ужгород
Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , власника майна - ОСОБА_4 , представника власника майна - адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання адвоката ОСОБА_5 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , про скасування арешту майна у рамках кримінального провадження №12025071170000360, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 09.05.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 201-2 КК України,
Адвокат ОСОБА_5 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , звернувся до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна в порядку ст. 174 КПК України, згідно з яким просить скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 10.03.2026 (справа №308/2591/26) у межах кримінального провадження №12025071170000360, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 09.05.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 201-2 КК України, а саме на: 59 купюр номіналом 100 доларів США, 79 купюр номіналом 100 євро, паперовий пакет, в якому знаходиться 18 купюр номіналом 50 євро та паперовий пакет, в якому знаходиться 36 купюр номіналом 50 євро; мобільний телефон марки «Apple» моделі «Iphone 15», IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 , з н.м.т. НОМЕР_3 ; акт приймання-передачі благодійної допомоги №7 від 05.01.2026, акт відрядження БО БФ «Марікейт» від 23.09.2025 на особу « ОСОБА_6 », документи під назвою «Danovy doklad, ОСОБА_7 , Protokol CZ -3126-25-07-1667, Europska Unia, Protokol o kontrole марки Ford Ranger, VIN: НОМЕР_4 ; матерчату папку з різного роду чорновими записами на аркушах паперу.
На обґрунтування вимог клопотання адвокат посилається на те, що своє клопотання про накладення арешту на вказане майно сторона обвинувачення мотивувала тим, що в ході проведеного 17.02.2026 обшуку за місцем проживання ОСОБА_4 було виявлено та вилучено зазначені речі, які, на думку органу досудового розслідування, мають значення для кримінального провадження і здобуті злочинним шляхом.
Зауважує, що вилучені в ході обшуку гроші не можуть мати значення для кримінального провадження і тим більше вони не здобуті злочинним шляхом, оскільки вони є заощадженнями сім'ї ОСОБА_4 та його дружини, про що вони повідомили відразу працівникам поліції під час їх вилучення. Гроші є заощадженнями сім'ї, оскільки дружина офіційно працює у ТОВ «Медікавер Україна», де отримує офіційні доходи і тільки протягом 2025 року отримала 300027,67 грн, що еквівалентно 7150 доларів США. Решта коштів офіційно отримані від реалізації житла по АДРЕСА_1 , сума реалізації якого склала 8500 доларів США (копія договору купівлі-продажу від 13.10.2021). 10000 євро отримані внаслідок позики ОСОБА_4 у ОСОБА_8 (копія розписки від 15.12.2025), а також від продажу автомобіля «Мерседес-Бенц Віто», д.н.з. НОМЕР_5 , за який ним отримано 5500 доларів США (копія доручення).
Адвокат наголошує, що на даний момент вказані гроші є для ОСОБА_4 важливими для утримання сім'ї. ОСОБА_4 раніше не судимий, до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягався, на утриманні має малолітню дитину ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . У даному кримінальному проваджені ОСОБА_4 не є підозрюваним, повідомлення про підозру йому не вручалося, про таку не повідомлялося.
Крім того, як зазначає адвокат, слідчим суддею при постановлені ухвали про дозвіл на проведення обшуку дозвіл надано лише на відшукання та вилучення: мобільного телефону, блокнотів, чорнових записів, митних декларацій. Дозвіл на вилучення інших речей, в тому числі грошей та автомобілів, не надавався. Навпаки, в цій частині слідчим суддею в задоволенні цих вимог було відмовлено. З матеріалів справи, які були надані суду під час розгляду клопотання про арешт, вбачається, що для придбання автомобілів використовувалися долари США. Про іншу валюту, зокрема євро, мови не йшлося.
Вважає, що доказів, які б на теперішній час свідчили про потреби досудового розслідування на такий ступінь втручання у право власності ОСОБА_4 слідчому судді не надано, свідчить про порушення принципу розумності та співрозмірності обмеження його у праві власності та завдань кримінального провадження.
Беручи до уваги те, що до цього часу (більше двох місяців) органом досудового слідства не наведено належними та допустимими доказами причетності ОСОБА_4 до вчинення кримінального правопорушення з використанням даного майна, адвокат вважає, що арешт, який накладений на майно, що належить ОСОБА_4 , є безпідставним.
На підтвердження вимог щодо скасування арешту майна адвокатом додано до клопотання копії договору купівлі-продажу від 13.10.2021, розписки від 15.12.2025, доручення на автомобіль «Мерседес-Бенц Віто», д.н.з. НОМЕР_5 , паспорта та РНОКПП ОСОБА_10 , довідок про доходи ОСОБА_10 , свідоцтва про шлюб та свідоцтва про народження, паспорта та РНОКПП ОСОБА_4 .
Власник майна ОСОБА_4 та його представник - адвокат ОСОБА_5 у судовому засіданні клопотання про скасування арешту майна підтримали та просили задовольнити з підстав, наведених у клопотанні та доданих до нього матеріалів.
Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні не заперечив щодо задоволення клопотання про скасування арешту майна, зауваживши, що матеріалами кримінального провадження не підтверджено причетність ОСОБА_4 до вчинення кримінального правопорушення, яке розслідується у рамках даного кримінального провадження, при цьому автомобілі передано військовим частинам.
Згідно з ч. 2 ст. 174 КПК України клопотання про скасування арешту майна розглядає слідчий суддя, суд не пізніше трьох днів після його надходження до суду. Про час та місце розгляду повідомляється особа, яка заявила клопотання, та особа, за клопотанням якої було арештовано майно.
Заслухавши позицію власника майна та його представник, думку прокурора, розглянувши клопотання про скасування арешту майна та додані до нього матеріали, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Під час розгляду даного клопотання слідчим суддею встановлено, що ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 10.03.2026 (справа №308/2591/26) задоволено частково клопотання прокурора Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_11 у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025071170000360 від 09.05.2025, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 201-2 КК України, про накладення арешту на майно. Постановлено накласти арешт на тимчасово вилучене майно в ході проведення санкціонованого обшуку за місцем проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_2 , а саме: 59 купюр номіналом 100 доларів США, 79 купюр номіналом 100 євро, паперовий пакет, в якому знаходиться 18 купюр номіналом 50 євро, та паперовий пакет, в якому знаходиться 36 купюр номіналом 50 євро, які упаковано у спецпакет НПУ RIC2183336; мобільний телефон марки «Apple моделі Iphone 15», IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 , з н.м.т. НОМЕР_3 , який упаковано у спецпакет НПУ NPU5176227; акт приймання-передачі благодійної допомоги №7 від 05.01.2026, акт відрядження БО БФ «Марікейт» від 23.09.2025 на особу « ОСОБА_6 », документи під назвою «Danovy doklad, Kupni Smlouva, Faktura, Protokol CZ-3126-25-07-1667, Europska Unia, Protokol o kontrole марки Ford Ranger, VIN: НОМЕР_4 , упаковано у спецпакет НПУ WAR 1883889; матерчату папку з різного роду чорновими записами на аркушах паперу, яку поміщено у спецпакет НПУ PSP3125898 - шляхом тимчасового обмеження права на відчуження, користування та розпорядження. В решті вимог клопотання відмовлено.
Накладаючи арешт на зазначене майно слідчий суддя виходив з того, що воно у відповідності до ст. 98 КПК України має значення у кримінальному провадженні як речовий доказ.
Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Вказана норма пов'язує право слідчого судді на скасування арешту майна, із можливістю надання учасникам процесу, доказів та відомостей, які вказуватимуть, що арешт накладено необґрунтовано або в його застосуванні відпала потреба та доведеності перед слідчим суддею їх законності та переконливості.
У той же час, зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, віднесено і засади недоторканості права власності.
Згідно з вимогами ст. 16 КПК України позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення ухваленого в порядку, передбаченому КПК України.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06 листопада 2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».
Між тим, ст. 28 КПК України передбачено, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Критерії для визначення розумності строків кримінального провадження визначені ч. 3 ст. 28 КПК України, однак він має бути об'єктивно необхідним для прийняття процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.
Крім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» (ВП), заява №31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А №296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява №48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі ст. 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A №52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A №98).
Слідчий суддя зазначає, що стороною обвинувачення на даній стадії досудового розслідування у кримінальному провадженні №12025071170000360 не доведено, що є необхідність у забезпеченні кримінального провадження, як арешт на майно, що накладений згідно з ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 10.03.2026 (справа №308/2591/26).
Разом з тим, стороною обвинувачення не надано доказів, які б давали підстави для подальшого арешту вилученого майна, враховуючи, що досудове розслідування здійснюється протягом тривалого проміжку часу (відомості про кримінальне провадження №12025071170000360 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 09.05.2025), при цьому арешт на майно накладено 10.03.2026, незважаючи на те, що воно визнано речовим доказом.
Також відомості про повідомлення ОСОБА_4 про підозру у рамках даного кримінального провадження станом на час розгляду клопотання про скасування арешту майна відсутні, його причетність до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 201-2 КК України, не підтверджена, про що не заперечувалося прокурором у судовому засіданні.
Слідчий суддя констатує, що положеннями ст. 2, 7 КПК України визначені завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться: верховенство права, недоторканність права власності, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Відповідно до вимог ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
З урахуванням наведеного та беручи до уваги, що однією із засад кримінального провадження є принцип змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими КПК України, та принципу диспозитивності кримінального провадження, відповідно до якого сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених КПК України, а слідчий суддя у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом, оскільки прокурор у судовому засіданні не заперечив щодо скасування арешту майна, слідчий суддя приходить до переконання, що подане клопотання про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 10.03.2026 (справа №308/2591/26), підлягає до задоволення, оскільки в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 169 КПК України тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено у разі скасування арешту.
Ухвали слідчого судді про повне або часткове скасування арешту майна та про відмову в скасуванні арешту майна, постановлені в порядку ст. 174 КПК України, апеляційному оскарженню не підлягають, про що зазначила Об'єднана палата Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду в постанові від 20 травня 2024 року у справі №712/191/23.
Керуючись ст. 174, 309, 376 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання про скасування арешту майна - задовольнити.
Скасувати арешт майна, що накладений ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 10.03.2026 (справа №308/2591/26), а саме на:
59 купюр номіналом 100 доларів США, 79 купюр номіналом 100 євро, паперовий пакет, в якому знаходиться 18 купюр номіналом 50 євро та паперовий пакет, в якому знаходиться 36 купюр номіналом 50 євро;
мобільний телефон марки «Apple» моделі «Iphone 15», IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 , з н.м.т. НОМЕР_3 ;
акт приймання-передачі благодійної допомоги №7 від 05.01.2026, акт відрядження БО БФ «Марікейт» від 23.09.2025 на особу « ОСОБА_6 », документи під назвою «Danovy doklad, Kupni Smlouva, Faktura, Protokol CZ -3126-25-07-1667, Europska Unia, Protokol o kontrole марки Ford Ranger, VIN: НОМЕР_4 ;
матерчату папку з різного роду чорновими записами на аркушах паперу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду
Закарпатської області ОСОБА_1