Справа № 308/5769/26
21 квітня 2026 року м. Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі головуючого судді - Бедьо В.І. за участю секретаря судового засідання Малиновська І.Ю. розглянувши без повідомлення учасників справи в письмовому провадженні в м. Ужгород заяву представника заявника Краснощок О.Г. який діє в інтересах ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у цивільній справі №2-2858/01, -
До Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області надійшла заява ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у цивільній справі №2-2858/01.
В обґрунтування заяви заявник зазначає, що рішення суду від 01.10.2001 року у вказаній справі належним чином не виконується, у зв'язку з чим просить суд встановити судовий контроль за його виконанням.
Дослідивши матеріали заяви та цивільної справи, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.
Згідно зі ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання, а держава забезпечує його виконання у визначеному законом порядку.
Порядок виконання судових рішень у цивільних справах визначено Законом України «Про виконавче провадження», відповідно до якого примусове виконання судових рішень здійснюється органами державної виконавчої служби або приватними виконавцями.
Суд звертає увагу, що чинний Цивільний процесуальний кодекс України не містить правових норм, які б передбачали повноваження суду щодо встановлення судового контролю за виконанням судових рішень
Інститут судового контролю передбачений нормами Кодексу адміністративного судочинства України (зокрема ст. 382 КАС України), однак такі положення не підлягають застосуванню у цивільному судочинстві.
Крім того, відповідно до ст. 44 ЦПК України учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися процесуальними правами, а зловживання процесуальними правами не допускається.
Звернення до суду із заявою, яка не передбачена нормами цивільного процесуального законодавства, фактично спрямоване на використання процесуальних механізмів не за їх призначенням та не може бути способом захисту порушеного права.
Суд зазначає, що належним способом забезпечення виконання судового рішення у цивільній справі є звернення до органів виконавчої служби в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження».
Верховний Суд у своїй практиці неодноразово наголошував, що виконання судового рішення є складовою права на справедливий суд, однак порядок такого виконання визначається законом, а суд не наділений повноваженнями встановлювати додаткові механізми контролю, не передбачені процесуальним законодавством.
Аналогічна правова позиція узгоджується з практикою Верховного Суду щодо розмежування процесуальних форм судового контролю у різних видах судочинства.
Крім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини (зокрема у справах «Hornsby v. Greece», «Бурдов проти Росії») право на справедливий суд включає право на виконання судового рішення, однак таке виконання забезпечується у спосіб, передбачений національним законодавством.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що подана заява не ґрунтується на нормах чинного цивільного процесуального законодавства, у зв'язку з чим підстави для її задоволення відсутні.
Керуючись ст.ст. 18, 44, 247, 258-260 ЦПК України, суд, -
У задоволенні представника заявника ОСОБА_2 який діє в інтересах ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у цивільній справі №2-2858/01 - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвалу не було вручено у день її проголошення, має право на поновлення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу подано протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали.
Суддя Ужгородського міськрайонного
суду Закарпатської області Бедьо В.І.