Справа №303/8332/25
6/303/157/26
20 квітня 2026 року м.Мукачево
Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області
в особі головуючого судді Куцкір Ю.Ю.
за участю секретаря судових засідань Славич М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Мукачево заяву предствника боржника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, -
Представник боржника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню.
Заява мотивована тим, що 26.02.2026 року ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області провадження у цивільній справі №308/8332/25 за позовом представника позивача АТ КБ «ПриватБанк» - Бережна Н.М. до ОСОБА_1 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості було закрито у зв'язку із врегулюванням між сторонами заборгованості за кредитним договором.
Цією ж ухвалою було скасовані заходи забезпечення позову, а також стягнуто із ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» сплачений судовий збір у розмірі 5 707,10 гривень.
Дана ухвала Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області набула законної сили 16.03.2026 року.
На виконання вказаної ухвали Мукачівським міськрайонним судом Закарпатської області 19.03.2026 року було видано виконавчий лист №303/8332/25.
У свою чергу, представник боржника вважає, що оскільки провадження у справі було закрито на підставі п.2 ч.1 ст.255 ЦПК України, так як між сторонами був укладений Договір про врегулювання заборгованості за кредитним договором.
Згідно із п.2 даного Договору кредитором здійснено прощення заборгованості за кредитним договором у наступному розмірі:
- неповернення кредиту в сумі 32 748,66 доларів США;
- пені в сумі 25 539,55 доларів США;
- судових витрат в сумі 169 039,01 гривень.
Таким чином, оскільки банком прощено заборгованість за кредитним договором, в тому числі і сплачений судовий збір позивачем, то представник боржника вважає, що позивачем при подачі заяви про закриття провадження у справі помилково просив суд стягнути сплачений судовий збір з відповідача, а суд не звернув увагу на процесуальний закон, помилково задовольнив вимогу в цій частині та видав виконавчий лист. У зв'язку із цим, враховуючи наведені факти, представник боржника вважає визнати виданий виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню.
Представник боржника ОСОБА_2 в судов засідання не з'явився, однак подав до суду заяву про розгляд заяви про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню без його участі та просить суд її задовольнити.
Інші учасники розгляду заяви в судове засідання не зявилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, про приичну неявки суд не повідомили.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що 13.11.2025 року ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області позовну заяву представника позивача АТ КБ «ПриватБанк» - Бережна Н.М. до ОСОБА_1 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.
26.02.2026 року ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області провадження у вищезазначеній справі було закрито у зв'язку із поданням представника позивача заяви про те, що після звернення банку до суду із позовом відповідач погасив поточну заборгованість за договором. Крім цього, у даній заяві представник позивача просив суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 5 707,10 гривень, понесені при поданні позовної заяви, пославшись на вимоги ч.3 ст.142 ЦПК України, тобто якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.
У свою чергу, судом також встановлено, що представником відповідача до або під час розгляду вищезазначеної заяви не було подано заперечення до суду з приводу поданої представником позивача заяви про закриття провадження у справі, а також щодо стягнення розміру судового збору зазначеного представником позивача, що може свідчити про те, що він не заперечував щодо задоволення такої заяви.
Згідно із ст.3 ЗУ «Про виконавче провадження» підлягають примусовому виконанню рішення, на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України; судові накази; ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню; суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Отже, закон передбачає можливість визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо є наявні обставини, які виключають необхідність проведення виконавчих дій за цим виконавчим документом повністю або у певній частині.
Тобто, звертаючись до суду із заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, боржник зобов'язаний указати передбачені процесуальним законом підстави, для того щоб суд мав можливість визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню.
Обов'язок боржника може припинятися з передбачених законом підстав. Підстави припинення цивільно-правових зобов'язань, зокрема, містить глава 50 розділу І книги п'ятої ЦК України.
Статтею 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Відповідно до ст.609 ЦК України зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов'язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.
Верховний Суд у постанові від 17 жовтня 2019 року у справі №2-3558/2010 дійшов висновку про те, що на суд покладено обов'язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення. Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження.
Аналізуючи доводи представника боржника Пітух В.І., зазначені ним у заяві про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, тобто той факт, що суд під час постановлення ухвали про закриття провадження, не вірно вирішив питання щодо стягнення розміру судового збору з відповідача ОСОБА_1 , не заслуговують на увагу, оскільки дана ухвала суду ним не оскаржувалася і вона набрала законної сили 16.03.2026 року, що у свою чергу свідчить про згоду його із прийнятим судом процессуального рішення.
Крім цього, судовий збір у справі судом вирішувався відповідно до вимог ч.3 ст.142 ЦПК України, де передбачено, що у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.
Окремо суд звертає увагу сторін на те, що хоч представник боржника ОСОБА_2 і подав заяву про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, то зміст поданої ним заяви зводиться до того, що він не погоджується саме із ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 26.02.2026 року про закриття провадження у справі в частині стягнення розміру судового збору, яка набрала законної сили 16.03.2026 року, а отже така підствава не є підставою для визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню.
Таким чином, враховуючи вищезазначені обставини, суд приходить до висновку, що заява предствника боржника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню є необгрунтованою у задоволенні якої слід відмовити.
Керуючись ст. 432 ЦПК України, ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», суд, -
У задоволенні заяви представника боржника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист Мукачівського міськрайонного суду виданий 19.03.2026 року у справі №303/8332/25 відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 про стягнення із ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» сплачений судовий збір у розмірі 5 707,10 гривень - відмовити
Ухвала суду може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом 15 днів дня її проголошення.
Повний текст ухвали складено 20.04.2026 року.
Головуючий Ю.Ю. Куцкір