Справа № 212/5623/26
1-кс/212/414/26
23 квітня 2026 року м. Кривий Ріг
Слідчий суддя Покровського районного суду міста Кривого Рогу ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , заявника клопотання та власника майна (потерпілої) ОСОБА_3 , прокурора ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кривому Розі, клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна,-
Марін ОСОБА_5 22 квітня 2026 року звернулась до слідчого судді з клопотання про скасування арешту майна в порядку ст. 174 КПК України. Своє клопотання обґрунтовує тим, що 23.01.2026 року слідчим суддею Покровського районного суду міста Кривого Рогу було винесено ухвалу, якою задоволено клопотання слідчого СВ ВП №3 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області про накладання арешту на належне Марін ОСОБА_5 майно на праві приватної власності, а саме - VOLKSWAGEN PASSAT днз НОМЕР_1 .
За змістом клопотання слідчого СВ ВП №3 Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_6 , погодженого з прокурором Криворізької північної окружної прокуратури, підставою є збереження речових доказів, а також те, що незастосування арешту майна може привести до приховування, пошкодження, псування, зникнення, трати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Водночас, саме за заявою про вчинення злочину проти Марін ОСОБА_5 було порушено кримінальне провадження, після встановлення факту вилучення належного їй транспортного засобу. Тобто, Марін ОСОБА_5 вчинила активні дії, які спрямовані на захист належного їй майна і остання зацікавлена у збереженні його цілісності і безпеки зберігання.
У кримінальному провадженні № 12026041730000082 ОСОБА_3 було визнано потерпілою, а відповідно до вимог КПК України, слідчим здійснюється захист її інтересів.
На думку ОСОБА_3 слідчим в перший же тиждень з моменту реєстрації кримінального провадження, здійснено першочергові слідчі дії і з цього моменту нових слідчих дій із залученням вищевказаного транспортного засобу, слідчим до теперішнього часу не проводиться. Тому його перебування на відкритому майданчику навпроти входу до ВП №3 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області не є необхідним. І на даний час у ОСОБА_3 виникла необхідність у знятті арешту на майно.
Крім того, її дитина та мати (які мають статус ВПО та проблеми зі здоров'ям) потребують постійного лікування, а отже пересування, що неможливо без автомобілю.
Ухвалою суду від 22 квітня 2026 року було відкрито провадження та призначено розгляд справи на 23 квітня 2026 року.
Заявник ОСОБА_3 у судовому засідання просила суд клопотання задовольнити та зняти арешт з автомобіля.
Прокурор ОСОБА_7 у судовому засіданні заперечували щодо клопотання заявника, оскільки автомобіль є речовим доказом, а зняття арешту з машини може зашкодити процесуальним діям.
Заслухавши думку учасників, дослідивши додані до клопотання матеріали, суд приходить до наступних висновків.
Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається, зокрема, з метою забезпечення збереження речових доказів.
Досліджуючи копії матеріалів кримінального провадження № 12026041730000082 від 22.01.2026 року, слідчий суддя звертає увагу на копію витягу з ЄРДР № 12026041730000082 від 22.01.2026 року, копію протоколу огляду місця події та копію постанови про визначення речових доказів та передачі їх на зберігання, згідно яких VOLKSWAGEN PASSAT днз НОМЕР_1 є речовим доказом, а ухвалою слідчого судді від 23.01.2026 року було накладено арешт на вищевказаний автомобіль.
У ч.1 ст. 98 КПК України зазначено, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Згідно із ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
При цьому за п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення, зокрема, збереження речових доказів.
Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Накладання арешту на майно тимчасовим, до скасування у встановленому КПК України порядку, заходом забезпечення кримінального провадження, яке застосовується з метою досягнення дієвості даного кримінального провадження.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 06.04.2026 апеляційну скаргу власника майна ОСОБА_3 залишено без задоволення. Ухвалу слідчого судді Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 23 січня 2026 року про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12026041730000082 від 22.01.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України - залишено без змін.
Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Згідно із ст.1 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, кожна фізична або юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
У відповідності до ч.1 ст.100 КПК України, речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або був вилучений, повинен бути як найшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160-166,170-174 цього Кодексу.
Як встановлено судом автомобіль, тривалий час залишається під арештом, що створює фінансові труднощі та обмежує свободу пересування.
Також, суд звертає увагу на те, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу сторона обвинувачення має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи, в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.
Згідно з практикою Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі «АГОСі» проти Сполученого Королівства» (AGOSI v. the United Kingdom від 24 жовтня 1986 року, серія А, № 108. п. 52). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.
Доказів, які б спростовували доводи клопотання та підтверджували обставини, які є підставою для продовження такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна з забороною користування, слідчому судді не надано.
При цьому суд враховує, що положеннями ст. 100 КПК України передбачена можливість передання на відповідальне зберігання речових доказів власнику, тому вбачається можливим в подальшому застосувати найменш обтяжливий спосіб арешту майна, скасувати накладений на нього арешт в частині заборони користування даним майном та передати це майно його власнику на відповідальне зберігання.
Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що обставини, які були враховані слідчим суддею при накладенні арешту на майно, на цей час частково перестали існувати, а тому слід скасувати такий в частині заборони користування, задовольнивши клопотання частково.
Попередити ОСОБА_3 , що за розтрату, відчуження, приховування, підміну, пошкодження, знищення майна або інші незаконні дії з майном, на яке накладено арешт, передбачено кримінальну відповідальність за ст. 388 КК України.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 167, 170-173, 175, 372, 376, 392 КПК України, суддя -
Клопотання власника майна ОСОБА_3 про скасування арешту майна задовольнити частково.
Скасувати арешт в частині заборони користування, накладений ухвалою слідчого судді Покровського районного суду міста Кривого Рогу ОСОБА_8 від 23.01.2026 року у кримінальному провадженні № 12026041730000082, а саме на: автомобіль марки «VOLKSWAGEN PASSAT», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_3 .
Зобов'язати слідчого СВ ВП № 3 КРУП ГУНП В ДНІПРОПЕТРОВСЬКІЙ ОБЛАСТІ у провадженні його перебуває кримінальне провадження № 12026041730000082 повернути автомобіль марки «VOLKSWAGEN PASSAT», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 та ключі від нього, передавши на відповідальне зберігання його власнику - ОСОБА_3 , заборонивши відчуження та розпорядження вказаним транспортним засобом.
В іншій частині вимог клопотання відмовити.
Ухвала підлягає негайному виконанню з моменту її проголошення.
Ухвала окремому оскарженню не підлягає.
Повний текст буде складено 24 квітня 2026 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1