Справа № 212/2045/26
2/212/3107/26
24 квітня 2026 року м. Кривий Ріг
Покровський районний суд міста Кривого Рогу у складі: головуючого судді Шевченко Л.В., за участю секретаря судового засідання Чуприни Я.Е., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кривому Розі в порядку спрощеного позовного провадження заяву представника акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» Шкапенко О.В. про закриття провадження в справі за позовом акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
17.02.2026 року представник позивача АТ «АКЦЕНТ-БАНК» Шкапенко О.В. звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якій просить стягнути з відповідача борг за кредитом у розмірі 44 291,44 грн., також просить стягнути понесені судові витрати по оплаті судового збору в сумі 2662,40 грн.
Представником позивача Шкапенко О.В. на електронну адресу суду надано заяву про закриття провадження у справі у відповідності до п.4 ч.1 ст.255 ЦПК України. Представник позивача повідомляє про те, що після звернення банку до суду із зазначеним позовом, відповідач погасив поточну заборгованість.
Відповідач про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
Представник позивача просив провести судове засідання без його участі та задовольнити заяву про закриття провадження у справі.
На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічними засобами не проводилось.
Суд, дослідивши матеріали справи, документи надані представником позивача, приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.
Підстави для закриття провадження у справі визначені у ст. 255 ЦПК України.
Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України встановлено, що суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція)). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.
Логічно-граматичне тлумачення словосполучення «відсутність предмета спору» в контексті наведеної правової норми дає підстави для висновку про те, що предмет спору має бути відсутній, тобто не існувати на час пред'явлення позову.
Якщо предмет спору мав місце, але припинив своє існування (зник) після відкриття провадження у справі внаслідок тих чи інших обставин, зокрема у зв'язку з добровільним врегулюванням спору сторонами, виконанням відповідачем заявлених до нього вимог, фізичним знищенням предмета спору тощо, то провадження у справі не може бути закрите з наведеної правової підстави, оскільки вона полягає саме у відсутності предмета спору, а не у припиненні його існування (зникнення).
Якщо предмет спору став відсутній після відкриття провадження у справі, то залежно від обставин, що призвели до зникнення такого предмета, та стадії цивільного процесу, на якій він припинив своє існування, сторони мають цілий ряд передбачених законом процесуальних можливостей припинити подальший розгляд справи, зокрема шляхом залишення позову без розгляду, відмови від позову або від поданих апеляційних чи касаційних скарг, визнання позову відповідачем, укладення мирової угоди тощо.
Подібного правового висновку Верховний Суд дійшов у постановах: від 10 квітня 2019 року у справі № 456/647/18 (провадження №61-2018св19), від 13 травня 2020 року у справі №686/20582/19-ц (провадження №61-1807св20), від 09 вересня 2020 року у справі №750/1658/20 (провадження №61-9658св20).
Відповідно до правового висновку, висловленого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі №13/51-04 (провадження №12-67гс19), прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін чи настання обставин, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання. Суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема у випадку припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
У постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі №456/647/18 (провадження №61-2018св19); Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 травня 2020 року у справі №686/20582/19 (провадження №61-1807св20); Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 09 вересня 2020 року у справі №750/1658/20 (провадження №61-9658св20) зазначено, що закриття провадження у справі через відсутність предмета спору можливе лише за умови, якщо предмет спору відсутній під час пред'явлення позову.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 20 вересня 2021 року у справі №638/3792/20 (провадження №61-3438сво21) відступив від висновку, сформульованого у зазначених постановах, конкретизувавши його таким чином: закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України можливе, якщо предмет спору був відсутній як на час пред'явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення.
У цій справі АТ «АКЦЕНТ-БАНК» звернувся з позовом до ОСОБА_1 17.02.2026 року, а ухвалою суду від 27.02.2026 відкрито спрощене позовне провадження та призначено справу до розгляду.
У заяві про закриття провадження у справі представник позивача фактично відмовляється від позову у зв'язку з відсутністю предмету спору на тій підставі, що заборгованість погашена.
Заява представника позивача не усуває того факту, що між сторонами існував предмет спору та, відповідно, не існувало перешкод для розгляду по суті заявлених позовних вимог, а тому зазначені обставини не можуть бути підставою для закриття провадження у справі відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.
Оскільки відповідач сплатив борг, то провадження у справі підлягає закриттю саме за підставою відсутності предмету спору, - п.2 ч.1 ст. 255 ЦПК України.
На підставі наведеного, керуючись ст.142, 255, 256, 259, 352-354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
Заяву представника позивача Шкапенко Олександра Віталійовича про закриття провадження в справі за позовом «АКЦЕНТ-БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором -задовольнити.
Провадження у справі за позовом «АКЦЕНТ-БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - закрити.
Роз'яснити позивачу, що відповідно до ч.2 ст.256 ЦПК України, у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між цими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, не допускається.
Апеляційну скаргу на ухвалу суду може бути подано протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення до Дніпровського апеляційного суду.
Суддя Л. В. Шевченко