23 квітня 2026 року
м. Київ
cправа № 906/1349/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Огородніка К. М.- головуючого, Картере В. І., Погребняка В. Я.
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Служби безпеки України
на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 12.11.2025
та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.01.2026
у справі № 906/1349/24
за позовом Компанії "Вестгрініт Холдінгс Лімітед" (Westgrinite Holdings Limited)
до: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнігран"
2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Мартен Локс"
3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Юні Люкс"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Міністерства юстиції України
про визнання договорів недійсними та витребування майна з чужого незаконного володіння
та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, - Служби безпеки України
до: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнігран"
2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Мартен Локс"
3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Юні Люкс"
за участю Офісу Генерального прокурора
про визнання договорів недійсними та стягнення коштів і майна в дохід держави, -
Короткий зміст позовних вимог та історія справи
У провадженні Господарського суду Житомирської області перебуває справа № 906/1349/24 за позовом Компанії "Вестгрініт Холдінгс Лімітед" (Westgrinite Holdings Limited) (далі - Компанія) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнігран" (далі - ТОВ "Юнігран"), Товариства з обмеженою відповідальністю "Мартен Локс" (далі - ТОВ "Мартен Локс"), Товариства з обмеженою відповідальністю "Юні Люкс" (далі - ТОВ "Юні Люкс"), за участю у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Міністерства юстиції України, з вимогами про:
- визнання недійсним договору купівлі-продажу № 1501/24-1 від 15.01.2024, укладений між ТОВ "Юнігран" та ТОВ "Мартен Локс" (далі - Договір № 1501/24-1);
- визнання недійсним договору купівлі-продажу № 1501/24-2 від 15.01.2024, укладений між ТОВ "Юнігран" та ТОВ "Мартен Локс" (далі - Договір № 1501/24-2);
- визнання недійсним договору купівлі-продажу № 1701/24-1 від 17.01.2024, укладений між ТОВ "Мартен Локс" та ТОВ "Юні Люкс" (далі - Договір №1701/24-1);
- визнання недійсним договору купівлі-продажу № 1701/24-2 від 17.01.2024, укладений між ТОВ "Мартен Локс" та ТОВ "Юні Люкс" (далі - Договір №1701/24-2);
- витребування з чужого незаконного володіння ТОВ "Юні Люкс" на користь ТОВ "Юнігран" промислового обладнання згідно наведеного у прохальній частині позову переліку.
А також за позовом Служби безпеки України як третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, до ТОВ "Юнігран", ТОВ "Мартен Локс", ТОВ "Юні Люкс", за участю у справі Офісу Генерального прокурора, з вимогами про:
1) визнання недійсними Договору №1501/24-1, Договору №1501/24-2, Договору №1701/24-1, Договору №1701/24-2;
2) стягнення в дохід держави з:
- ТОВ "Мартен Локс" несплаченої суми за Договором № 1501/24-1 у розмірі 68 147 706,28 грн;
- ТОВ "Мартен Локс" несплаченої суми за Договором № 1501/24-2 у розмірі 51 187 515,67 грн;
- ТОВ "Юні Люкс" несплаченої суми за Договором № 1701/24-1 у розмірі 68 820 000,00 грн;
- ТОВ "Юні Люкс" несплаченої суми за Договором № 1701/24-2 у розмірі 51 688 108,16 грн;
- ТОВ "Юні Люкс" отриманого майна за Договором № 1701/24-1 відповідно до акта приймання-передачі від 24.01.2024, згідно наведеного у прохальній частині позову переліку;
- ТОВ "Юні Люкс" отриманого майна за Договором №1701/24-2 відповідно до акта приймання-передачі від 24.01.2024, згідно наведеного у прохальній частині позову переліку.
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 04.06.2025, поміж іншого, закрито підготовче провадження та призначено справу № 906/1349/24 до судового розгляду по суті на 14.07.2025.
Короткий зміст заяви
28.10.2025 через систему "Електронний суд" від Служби безпеки України (заявник, скаржник) до господарського суду надійшло клопотання від 27.10.2025, у якому заявник просив суд замінити неналежного відповідача - ТОВ "Юні Люкс" за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на належного відповідача - ТОВ "Мартен Локс" в частині позовних вимог. Вважати позовні вимоги Служби безпеки України такими:
1) визнати недійсними Договір №1501/24-1, Договір №1501/24-2, Договір №1701/24-1, Договір №1701/24-2;
2) стягнути в дохід держави з ТОВ "Мартен Локс":
- несплачену суму за Договором № 1501/24-1 у розмірі 68 147 706,28 грн;
- несплачену суму за Договором № 1501/24-2 у розмірі 51 187 515,67 грн;
- отриману за Договором № 1701/24-1 суму у розмірі 68 820 000,00 грн;
- отриману за Договором № 1701/24-2 суму у розмірі 51 688 108,23 грн;
3) стягнути в дохід держави з ТОВ "Юні Люкс":
- отримане майно за Договором № 1701/24-1 відповідно до акта приймання-передачі від 24.01.2024;
- отримане майно за Договором № 1701/24-2 відповідно до акта приймання-передачі від 24.01.2024.
У судовому засіданні 28.10.2025 представники Компанії, ТОВ "Юні Люкс", Міністерства юстиції України та Служби безпеки України надали усні пояснення щодо клопотання СБУ від 27.10.2025 про заміну неналежного відповідача ТОВ "Юні Люкс" на належного відповідача ТОВ "Мартен Локс" в частині позовних вимог.
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 28.10.2025, зокрема, оголошено перерву у судовому засіданні до 12.11.2025.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 12.11.2025 у справі № 906/1349/24 у задоволенні клопотання третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - Служби безпеки України від 27.10.2025 про заміну неналежного відповідача на належного відповідача в частині позовних вимог у позові третьої особи у справі № 906/1349/24 відмовлено.
Ухвалу суд першої інстанції мотивував не доведенням заявником неможливості звернення з клопотанням про заміну неналежного відповідача на належного відповідача у межах підготовчого провадження, що виключає можливість застосування судом положень частини третьої статті 48 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.01.2026 апеляційну скаргу Служби безпеки України на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 12.11.25 у справі № 906/1349/24 залишено без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Погодившись із висновком місцевого господарського суду про відмову в задоволенні заяви про заміну неналежного відповідача у частині вимог, суд апеляційної інстанції керувався тим, що:
- ТОВ "Мартен Локс" та ТОВ "Юні Люкс" є належними відповідачами у цій справі, а збільшення позовних вимог майнового характеру відносно ТОВ "Мартен Локс" та зменшення їх відносно ТОВ "Юні Люкс" слід реалізовувати із урахуванням приписів пункту 2 частини першої статті 46 ГПК України, а не частини третьої статті 48 цього Кодексу;
- в межах підготовчого засідання (30.05.2025) Служба безпеки України вже знала про наявність правових підстав для заявлення клопотання про зменшення позовних вимог відносно ТОВ "Юні Люкс" та їх збільшення відносно ТОВ "Мартен Локс", однак заявник не здійснив залежних виключно від себе процесуальних дій із метою реалізації такого права.
Також апеляційний суд вважав, що місцевим господарським судом дотримано принцип змагальності сторін та надано достатньо часу учасникам справи для вчинення всіх підготовчих дій у підготовчому провадженні у цій справі із метою переходу на стадію її розгляду по суті, тоді як задоволення клопотання Служби безпеки України про заміну неналежного відповідача на стадії розгляду справи по суті порушило б принципи рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, диспозитивності та змагальності сторін.
Короткий зміст доводів касаційної скарги
Служба безпеки України подала до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просила суд скасувати ухвалу Господарського суду Житомирської області від 12.11.2025 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.01.2026 у справі, направити справу № 906/1349/24 для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Доводи касаційної скарги зводяться до порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, зокрема через неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для правильного розгляду клопотання (про заміну неналежного відповідача в частині вимог) та полягають у такому:
- на момент подання позову, ані на момент його прийняття судом до спільного розгляду у Служби безпеки України були відсутні докази сплати ТОВ «Юні Люкс» коштів за укладеними договорами, а тому наявна єдина обов'язкова для заміни неналежного відповідача ознака (частина третя статті 48 ГПК України);
- присутні у судовому засіданні інші учасники проти клопотання не заперечували, належний за клопотання СБУ відповідач вже є відповідачем по первісному позову та по іншим вимогам СБУ, відтак така заміна не призвела б до необґрунтованого затягування розгляду справи.
- в оскаржених рішеннях суди помилково досліджували строк, в який заявник мав би заявити про збільшення чи зменшення позовних вимог, адже Служба безпеки України заяви такого змісту до суду не подавала, а принцип диспозитивності господарського судочинства виключає розгляд судами заяв з процесуальних питань, які учасником справи не подавались.
Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі
Міністерство юстиції України подало відзив, у якому просить задовольнити касаційну скаргу Служби безпеки України, скасувати ухвалу Господарського суду Житомирської області від 12.11.2025 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.01.2026 у справі № 906/1349/24, а справу передати до суду першої інстанції для продовження розгляду.
За змістом поданого відзиву Міністерство юстиції України стверджує про обґрунтованість касаційної скарги з огляду на те, що позовні вимоги Служби безпеки України були пред'явлені до відповідачів за первісним позовом (кожного в своїй частині), а також ту обставину, що ТОВ «Юні Люкс» долучило відповідні платіжні документи після звернення Службою безпеки України із позовом і прийняття його до спільного розгляду в межах справи № 906/1349/24, що підтверджує наявність підстав для заміни неналежного відповідача ТОВ «Юні Люкс» на належного ТОВ «Мартен Локс» у порядку вимог частини третьої статті 48 ГПК України.
Також зауважує, що присутні у судовому засіданні інші учасники проти відповідного клопотання не заперечували, належний за клопотанням Служби безпеки України відповідач вже є відповідачем по первісному позову та по іншим вимогам заявника, відтак така заміна не призвела б до необґрунтованого затягування розгляду справи.
Касаційне провадження
18.02.2026 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Служби безпеки України.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.02.2026 для розгляду зазначеної касаційної скарги визначено склад колегії суддів: Огороднік К. М. - головуючий, Картере В. І., Жуков С. В.
Ухвалою Верховного Суду від 09.03.2026, серед іншого, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Служби безпеки України на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 12.11.2025 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.01.2026 у справі №906/1349/24, ухвалено здійснити перегляд в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
У зв'язку з відпусткою судді Жукова С. В., автоматизованою системою документообігу суду 14.04.2026 здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи, за результатом якого визначено склад колегії суддів: Огороднік К. М. - головуючий, Картере В. І., Погребняк В. Я.
Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду
Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Здійснивши у письмовому провадженні розгляд касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження, з таких підстав.
Предметом судового розгляду є заява позивача (третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору) про заміну неналежного відповідача на належного відповідача в частині позовних вимог.
Відтак предметом касаційного оскарження є ухвала суду першої інстанції про відмову у заміні неналежного відповідача (у частині вимог) та постанова апеляційного господарського суду, якою вказану ухвалу залишено без змін.
До основних засад судочинства належать, зокрема й забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України).
Зазначена конституційна норма конкретизована законодавцем в статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.
Отже, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення названим законом ставиться в залежність від положень процесуального закону.
Порядок здійснення господарського судочинства регламентовано ГПК України.
У пункті 2 частини першої статті 287 ГПК України передбачено право на касаційне оскарження ухвал суду першої інстанції, зазначених у пунктах 3 (про забезпечення позову, заміну заходу забезпечення позову), 6 (про повернення заяви позивачеві (заявникові), 7 (про відмову у відкритті провадження у справі), 13 (про закриття провадження у справі), 14 (про залишення позову (заяви) без розгляду), 21 (про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами), 25 (про розгляд скарг на рішення, дії (бездіяльність) органів Державної виконавчої служби, державного виконавця, приватного виконавця), 26 (про заміну чи відмову у заміні сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження), 28 (про звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам, чи нерухоме майно, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку), 30 (про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами) частини першої статті 255 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Згідно з частиною першою статті 304 ГПК України ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2 і 3 частини першої статті 287 цього Кодексу.
Скарги на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду першої інстанції чи постанови суду апеляційної інстанції, включаються до касаційної скарги на відповідне рішення чи постанову. У разі подання касаційної скарги на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення чи постанови суду, суд повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу (частина друга статті 304 ГПК України).
У поданій касаційній скарзі Служба безпеки України просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, залишену без змін постановою апеляційного господарського суду, про відмову у задоволенні заяви позивача (третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору) про заміну неналежного відповідача на належного відповідача в частині позовних вимог.
Водночас ухвала суду першої інстанції про заміну чи відмову у заміні неналежного відповідача не відноситься до переліку ухвал, які згідно з пунктом 2 частини першої статті 287 ГПК України підлягають касаційному оскарженню.
Доводи касаційної скарги у частині того, що оскаржувана ухвала місцевого господарського суду належить до ухвал, зазначених у пункті 26 (про заміну чи відмову у заміні сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження) частини першої статті 255 ГПК України, колегія суддів відхиляє з підстав помилкового тлумачення скаржником положень процесуального закону.
При цьому Верховний Суд зазначає, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення ЄСПЛ від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").
Умови прийнятності касаційної скарги за змістом норм законодавства можуть бути більш суворими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення ЄСПЛ у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23.10.1996; "Brualla Gomes de la Torre v. Spain" від 19.12.1997).
У рішенні ЄСПЛ у справі "Гарсія Манібардо проти Іспанії" від 15.02.2000 зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них (рішення від 02.03.1987 у справі "Monnel and Morris v. the United Kingdom", рішення від 29.10.1996 у справі "Helmers v. Sweden").
Отже, право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем процесуальних фільтрів доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду". При цьому процесуальні обмеження зазвичай вводяться для забезпечення ефективності судочинства, а право на доступ до правосуддя, як відомо, не є абсолютним правом, і певні обмеження встановлюються законом з урахуванням потреб держави, суспільства чи окремих осіб.
З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржена у касаційному порядку Службою безпеки України ухвала Господарського суду Житомирської області від 12.11.2025 про відмову у задоволенні клопотання третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору про заміну неналежного відповідача в частині позовних вимог, залишена без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.01.2026 у справі №906/1349/24, не відноситься до переліку ухвал, визначених у пункті 2 частини першої статті 287 ГПК України, які підлягають касаційному оскарженню (після їх перегляду в апеляційному порядку), а тому відповідна касаційна скарга прийнята до провадження суду касаційної інстанції помилково, у зв'язку з чим касаційне провадження у справі належить закрити.
При цьому Верховний Суд зазначає, що підстави для закриття касаційного провадження передбачені статтею 296 ГПК України. Незважаючи на те, що ця стаття не містить такої підстави для закриття касаційного провадження, як помилковість його відкриття, за обставинами цієї справи висновок про закриття касаційного провадження, на думку колегії суддів, є можливим, оскільки суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
У наведеному судова колегія врахувала, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 761/10509/17 сформульовані схожі правові висновки щодо можливості закриття касаційного провадження як помилково відкритого у випадку відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою на судові рішення, які не підлягали перегляду в суді касаційної інстанції.
Принагідно Верховний Суд звертає увагу скаржника, що скарга на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 12.11.2025 може бути подана у подальшому до касаційного суду шляхом включення такої скарги до касаційної скарги на відповідне рішення суду першої інстанції чи постанову суду апеляційної інстанції у порядку вимог частини другої статті 304 ГПК України.
Висновки Верховного Суду
З урахуванням наведених вище мотивів та обставини подання касаційної скарги на судові рішення, які не підлягають самостійному касаційному оскарженню, Верховний Суд дійшов висновку про закриття касаційного провадження у справі за відповідною касаційною скаргою.
Керуючись статтями 234, 235, 287, 296 ГПК України, Верховний Суд
Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Служби безпеки України на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 12.11.2025 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.01.2026 у справі № 906/1349/24.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя К. М. Огороднік
Судді В. І. Картере
В. Я. Погребняк